Постанова

від 01.12.2017 по справі 813/3697/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2017 року                                                                                 № 813/3697/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Карп`як О.О.

судді Ланкевича А.З.

судді Мартинюка В.Я.,

секретар судового засідання Єрмакова Х.Р.

за участю:

сторони не прибули

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом ТзОВ "Агролайф-Інвест" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною і скасування постанови,-

                                                   в с т а н о в и в :

          На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ТзОВ "Агролайф-Інвест" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною і скасування постанови №ВС 0130498 від 19.09.2017 про застосування адміністративно-господарськового штрафу.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що на адресу позивача через відділення поштового зв'язку надійшла постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №ВС 0130498 від 19.09.2017, якою на позивача накладено штраф у розмірі 1700, 00 грн. Позивач не погоджується із оскаржуваною постановою, вважає її незаконною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства. В обґрунтування зазначив, що на час виявлення порушення автомобіль MAN TGA 01 реєстраційний номер BC0540BE був переданий в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “Явір-Інвест”, що підтверджується договором оренди транспортного засобу від 07.04.2017. Додатково позивач зазначив, що вказаний автомобіль є сідловим тягачем та не може здійснювати перевезення вантажів самостійно, тобто без причепу, а отже вказані перевищення нормативних параметрів стосуються саме причіпу, який не належить позивачу. На переконання позивача у відповідача були відсутні підстави для винесення оскаржуваної постанови. З огляду на викладене, позивач просить визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову.

Позивач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце його проведення, подав клопотання про розгляд справи без повноважного представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

          Дослідивши подані документи та матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ від 05 квітня 2001 року врегульовано відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Частина 11 статті 6 вказаного Закону встановлює, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі -Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. N 1567, визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень.

Відповідно до пункту 2 Порядку державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з пунктом 3 Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Пунктом 4 Порядку регламентовано, що контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті під час проведення рейдової перевірки перевіряється, у тому числі, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 21 Порядку у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно з статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є:

- для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

- для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Отже, вказаною нормою права визначено, що дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України є необхідним документом для автомобільного перевізника, який здійснює перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень.

При цьому, статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено поняття як автомобільного перевізника так і водія.

Так, "Автомобільний перевізник"- це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

"Водій"- це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Таким чином, саме автомобільний перевізник, який здійснює вантажні перевезення, зобов'язаний оформити дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України.

Абзацом 2 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, визначальними ознаками такої відповідальності є те, що автомобільним перевізником не оформлені визначені Законом документи.

Судом встановлено, що Управління Укртрансбезпеки у Львівській області було винесено постанову № ВС0130498 від 19.09. 2017 року про накладання адміністративно-господарського штрафу, згідно якої до позивача на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700, 00 грн.

У вказаній постанові, відповідач вказує, що позивчем допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт- "надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 та ст.48".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Суд вважає, що оскаржувана постанова № ВС 0130498 від 19.09.2017 про накладання адміністративно-господарського штрафу винесена відповідачем необґрунтовано з огляду на наступне.

Суд встановив, що 07 квітня 2017 року між ТОВ "Агролайф-Інвест", як орендодавцем та ТОВ “Явір-Інвест”, як орендарем укладено договір оренди транспортного засобу. Відповідно до пункту 1 вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування, строком на 1 (один) рік сідловий тягач MAN TGA 01, 2005 року випуску, колір “синій”, шасі (кузов, рама) WMAH06ZZ35G180552, реєстраційний номер BC0540 BE. Пунктом 9 вказаного договору визначено, що орендар вносить щомісячну плату в розмірі 6000, 00 грн, в т.ч. ПДВ за користування транспортним засобом.

Згідно з актом приймання-передачі від 07.04.2017 транспортний засіб марки MAN TGA 01, державний номер BC0540 BE, який належить позивачу на праві приватної власності, передано ТОВ “Явір-Інвест” сідловий тягач MAN TGA 01, 2005 року випуску, колір “синій”, шасі (кузов, рама) WMAH06ZZ35G180552, реєстраційний номер BC0540 BE в тимчасове користування.

Факт того, що вказаний транспортний засіб, на час проведення перевірки перебував у користуванні ТОВ “Явір-Інвест” підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № аі-0000098 від 30.04.2017, № аі- 0000099 від 31.05.2017, №аі-0000113 від 30.06.2017, № аі-0000135 від 31.07.2017, № аі-0000157 від 31.08.2017, № аі-0000181 від 30.09.2017.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, які свідчать про перебування автомобіля, що перевірявся, у користуванні третіх осіб, суд вважає, що позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України “Про автомобільний транспорт”.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що власністю позивача є автомобіль MAN TGA 01, який не може здійснювати перевезення вантажів самостійно, тобто без причепу, а отже вказані перевищення нормативних параметрів стосуються саме причепу PEISCHL 3ESKMO BC 2176XP, який не є власністю позивача.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених частиною 3 статті 2 КАС України, у відповідності до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач протиправно застосував до позивача фінансові санкції, передбачені абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

З урахуванням положень чинного законодавства України та обставин справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачений ним судовий збір.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 24, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Постановив:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № ВС0130498 від 19.09.2017 у розмірі 1700,00 грн.

3.Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок її бюджетних асигнувань 1600 грн. сплаченого судового збору на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф-Інвест» (ЄДРПОУ 37880149).

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Головуючий суддя           Карп`як О.О.

Суддя                                                             Ланкевич А.З.

Суддя                                                   Мартинюк В.Я.