Постанова

від 30.11.2017 по справі 815/3154/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3154/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

секретар судового засідання Станкова О.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Комунального підприємства УЗБЕРІЖЖЯ до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.01.2017 року №0000091402 та від 23.05.2017 року №0011092200, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Комунального підприємства УЗБЕРІЖЖЯ до Головного управління ДФС в Одеській області та позивач, з урахуванням заяви про уточнення прохальної частини позовної заяви (а.с.193-194), просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.01.2017 року №0000091402 про збільшення КП УЗБЕРІЖЖЯ грошових зобов'язань з податку на прибуток на суму 105814,00 грн., з яких за основним платежем - 84651,00 грн., штрафних санкцій - 21163,00 грн. та від 23.05.2017 року №0011092200 в частині збільшення КП УЗБЕРІЖЖЯ частини прибутку (доходу) на суму 188773,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що підставою для прийняття оскаржуваних ППР стали хибні висновки посадових осіб відповідача під час перевірки КП УЗБЕРІЖЖЯ , а саме про те, що витрати у ході перевірки не були підтверджені первинними документами, хоча такі документи надавались відповідачу, а також про те, що статтями 9 та 10 ПКУ не передбачено здійснення відрахувань до місцевого бюджету від здачі в оренду майна, проте такі відрахування передбачено відповідними рішеннями засновника підприємства - Одеської міської ради, та, з урахуванням того, що КП УЗБЕРІЖЖЯ є комерційним унітарним підприємством, відповідно до статуту останнього, прибуток підприємства, що залишається після покриття матеріальних витрат, витрат на оплату праці, сплату відсотків за кредитами банків, податків і інших обов'язкових платежів, після перерахування до бюджету міста частки, визначеної засновником, залишається в розпорядженні підприємства. Так, всі документи, розрахунки та відповідні звіти, що підтверджують зменшення економічних вигод підприємства у вигляді вибуття активів, а саме грошових коштів, перерахованих до місцевого бюджету на виконання розпоряджень засновника, представлені під час перевірки та правомірність віднесення до складу витрат платника податків відрахувань до місцевих бюджетів у розмірах, встановлених відповідними рішеннями органу місцевого самоврядування, що неодноразово досліджувалось судовими органами. Щодо заниження частини чистого прибутку у розмірі 188773,00 грн., позивач вважає безпідставним таке твердження податкового органу з огляду на те, що дія Наказу ДПА від 16.05.2011 року №285 Про затвердження форми розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями та Порядку №138, затвердженого постановою КМУ від 23.02.2011 року не розповсюджується на комунальні унітарні підприємства, яким є позивач. Контролюючим органом не були враховані відомості первинних документів, наданих під час перевірки, що підтверджують повноту відрахувань частини чистого прибутку до бюджету міста Одеси, що призвело до прийняття протиправних рішень, які підлягають скасуванню.

Представником відповідача надано до суду заперечення (а.с. 158-161), в яких зазначено, що на підставі встановлених порушень, виявлених під час проведення перевірки позивача, контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Викладені в акті перевірки підстави донарахування позивачу податкових зобов'язань зумовлені спрямуванням позивачем 50% отриманої орендної плати до бюджету м. Одеси на підставі рішень ОМР від 21.12.2012 року та від 24.01.2014 року, які не передбачені ст.ст.9, 10 ПКУ, що призвело до завищення задекларованих КП УЗБЕРІЖЖЯ показників у рядку 04 Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 404199,00 грн., у тому числі: в 2013 році завищення витрат на 145646,00 грн., у 2014 році на 258552,00 грн. та до заниження податку на прибуток на 74211,00 грн., у тому числі за 2013 рік на 27672,00 грн., за 2014 рік на 46539,00 грн. Крім того, в порушення п.134.1 ст.134 ПКУ підприємство занизило дохід у зв'язку з невірним відображенням даних бухгалтерського обліку по обсягам реалізації по рахунку 70 Доходи від реалізації , що надало впливу на визначення рядка 01 Декларації Дохід від будь-якої діяльності , визначений за правилами бухгалтерського обліку та даних відображених у рядку 02 Фінансовий результат до оподаткування , визначений у фінансовій звітності відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, у зв'язку з чим встановлено заниження податку на прибуток в сумі 10440,00 грн. за 2016 рік. За період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року позивачем задекларовано чистого доходу (прибутку), що підлягає сплаті до місцевого бюджету у сумі 4150,00 грн., проте фахівцями відповідача під час перевірки встановлено його заниження в загальній сумі 164993,00 грн. (за 2013 рік - 58987,00 грн. та за 2014 рік - 106006,00 грн. Також, за період з 01.01.2015 року по 29.12.2016 року позивачем задекларовано чистого прибутку у сумі 5700,00 грн., в той час як перевіркою повноти визначення чистого прибутку (доходу) встановлено його заниження в загальній сумі 23780,00 грн., що підтверджує порушення позивачем вимог податкового законодавства, у зв'язку з чим відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню..

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно із пунктом 10 частини 1 статті 3 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанцій без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, справу вирішено розглянути в порядку ч.6 ст.128 КАС України .

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Так, у період з 21.12.2016 р. по 29.12.2016 р. на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.7 п. 78.1 ст. 78, абз.2 п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, наказу від 19.12.2016 р. № 1403, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області співробітниками відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка Комунального підприємства УЗБЕРІЖЖЯ дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 29.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 29.12.2016 року, за результатами якої складено акт перевірки Про результати позапланової виїзної перевірки Комунального підприємства УЗБЕРІЖЖЯ дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 29.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 29.12.2016 року від 06.01.2017 року №20/15-53-14-02/31228684 (а.с. 17-61).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення Комунальним підприємством УЗБЕРІЖЖЯ , зокрема:

- ст.ст.9, 10, пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.139.1 ст.139 ПКУ, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом МФУ від 31.12.1999 року №318, Постанови КМУ від 04.10.1995 року №786 Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, Податкового кодексу України, п.2 ст.3 п.1 ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом МФУ від 29.11.1999 року №290, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ, п.-п.6, 7, 5, 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом МФУ від 31.12.1999 року №318, п.п.8, 9, 14, 16, 18, 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом МФУ від 20.10.1999 року №246, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 84651,00 грн., у тому числі по періодам: 2013 рік - 27672,00 грн., 2014 рік - 46539,00 грн. та 2016 рік - 10440,00 грн.;

- ст.ст.9, 10, пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1, 44.2 ст.44, п.46.2 ст.46, п.57.1, п.571-1 ст.57, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.139.1 ст.139 ПКУ, п.-п.6, 7, 5, 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом МФУ від 31.12.1999 року №318, п.п.8, 9, 14, 16, 18, 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом МФУ від 20.10.1999 року №246, п.2.3 КМУ від 23.02.2011 року №138, с.1 п.2 ст.3, ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , п.1 розділу ІІ Склад та елементи фінансової звітності Національного положення (стандарту) України від 07.02.2013 року №73, наказу ДПА України від 16.05.2011 року №285 Про затвердження форми розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями , Постанови КМУ від 04.10.1995 року №786 Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу , в результаті чого встановлено заниження частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями на загальну суму 188773,00 грн. у тому числі по періодам: 2013 рік - 58987,00 грн., 2014 рік - 106006,00 грн. та 2016 рік - 23780,00 грн.;

На підставі встановлених порушень та вказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.01.2017 року №0000101402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - частина прибутку (доходу) за основним платежем на суму 188773,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 47193,00 грн. та №0000091402, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем у сумі 84651,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 21163,00 грн. (а.с.15,16).

За результатом адміністративного оскарження ДФС України частково задоволено скаргу позивача в частині визначення штрафних санкцій з чистого прибутку по ППР №0000101402 від 30.01.2017 року (а.с.67-71) та 23.05.2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0011092200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - частина прибутку (доходу) за основним платежем на суму 188773,00 грн. (а.с.181).

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків податкових повідомлень-рішень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, вважає податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що не відповідають суті виявлених порушень з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 Податкового кодексу України ( далі - ПК України в редакції, що діяла до 01.01.2017 року) передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Статтею 142 Конституції України встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.

Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

Згідно статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Закон України Про місцеве самоврядування в Україні відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство „УЗБЕРІЖЖЯ" (далі „Підприємство") створене відповідно до Законів України „Про місцеве самоврядування в Україні", Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, рішення Одеської міської ради від 10.08.2000р. №1445-ІІІ „Про створення комунального підприємства „УЗБЕРІЖЖЯ". Державна реєстрація ОСОБА_1 здійснена виконавчим комітетом Одеської міської ради 22.11.2000р., реєстраційний номер 1 556 120 0000 009688.

Рішенням Одеської міської ради №5333-V від 22.01.2010 року затверджено Статут КП УЗБЕРІЖЖЯ у новій редакції (а.с.10-12).

Так, позивач є комерційним унітарним підприємством, що здійснює діяльність на принципах комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, засновником підприємства є Одеська міська рада.

ОСОБА_1 створене для задоволення міських, суспільних потреб, шляхом систематичного здійснення виробничої, торговельної та іншої господарської діяльності, з метою отримання прибутку в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до п.2.2.11 Статуту, предметом діяльності підприємства є надання в оренду, тимчасове користування будинків, споруд та іншого нерухомого майна за погодженням із Засновником або з уповноваженим органом.

Згідно з п.6.3 Статуту, прибуток ОСОБА_1, що залишається після покриття матеріальних витрат, витрат на оплату праці, сплату відсотків за кредитами банків, податків і інших обов'язкових платежів, після перерахування до бюджету міста частки, визначеної Засновником, залишається в розпорядженні ОСОБА_1.

ОСОБА_1 перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси і закріплюється за ним на праві господарського відання (п.5.2 Статуту).

Статтею 29 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження:

1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад;

2) встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад.

Судом встановлено, що відповідно до статті 25, підпункту 31 пункту 1 статті 26, статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , статей 1,2,4,5,19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , з метою утворення єдиного механізму стягнення плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси, залучення додаткових коштів до бюджету міста, Одеською міською радою прийнято рішення № 4840-IV від 09.11.2005 року, яким затверджено Методику розрахунку граничних розмірів орендної плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Одеси у новій редакції.

Методику розроблено з метою створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси. Методика встановлює порядок розрахунку орендної плати за користування майном, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси.

Окреме, індивідуально визначене майно у вигляді твердого покриття, некапітальні пункти дрібно-роздрібної торговельної мережі та літні майданчики, що є об'єктами комунальної власності територіальної громади м.Одеси, розташовані у прибережній зоні та використовуються суб'єктами підприємницької діяльності для організації відпочинку та надання громадянам платних послуг, оздоровчо-пляжного сервісу та паркування гостьового та службового автотранспорту, передаються в оренду комунальними підприємствами «Ланжерон» , «Прибережно - експлуатаційне об'єднання Київського району» , «Гідропарк «Лузанівка» та «Узберіжжя» відповідно до дислокації зазначених комунальних підприємств.

Районні адміністрації Одеської міської ради, інші виконавчі органи Одеської міської ради, що виконують функції орендодавця, а також комунальні підприємства, організації, установи, яким майно передане у повне господарське відання або оперативне управління, узгоджують договори, що укладаються ними, з Представництвом по управлінню комунальною власністю. Комунальні установи та підприємства охорони здоров'я погоджують договори оренди з управлінням охорони здоров'я Одеської міської ради та реєструють його у Представництві по управлінню комунальною власністю.

Так, згідно Розпорядження Одеського міського голови №247-01р від 20.03.2013 року Про передачу в оренду товариству з обмеженою відповідальністю АРКАДІЯ-СІТІ нежитлових одноповерхових споруд, що розташовані за адресою: м. Одеса, пляж Аркадія , 36/3 та 36/4 , відповідно до ст. 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , статуту комунального підприємства Узберіжжя , затвердженого рішенням Одеської міської ради від 22.01.2010 року № 5333-V, постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна зі змінами та доповненнями, рішень Одеської міської ради від 09.11.2005 року № 4840-IV Про нову редакцію Методики розрахунку граничних розмірів орендної плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси зі змінами та від 25.12.2008 року № 3781-V Про затвердження примірного договору оренди нежилого приміщення (будівлі, споруди), що є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси , на підставі заяви ТОВ АРКАДІЯ-СІТІ передано в оренду товариству з обмеженою відповідальністю АРКАДІЯ-СІТІ нежитлові одноповерхові споруди, площами 145,5 кв.м та 34,3 кв.м, розташовані в м. Одесі за адресами: пляж Аркадія , 36/3 та 36/4, під розміщення торговельного об'єкта з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи (пляж Аркадія , 36/4), та кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи (пляж Аркадія , 36/3), терміном на 2 роки 11 місяців.

На виконання вказаного розпорядження позивачем укладено з ТОВ АРКАДІЯ-СІТІ Договір оренди №1 нежилого приміщення від 20.03.2013 року (а.с.77-84) та Договір оренди №2 нежилого приміщення від 20.03.2013 року (а.с.86-93).

Відповідно до Рішення Одеської міської ради №2437-VI від 21.12.2012 року Про бюджет міста Одеси на 2013 рік та Рішення Одеської міської ради №4569-VI від 24.01.2014 року Про бюджет міста Одеси на 2014 рік встановлено, що до доходів загального бюджету міста Одеси у 2013 році, зокрема, належать: 50 відсотків плати за оренду майна, що знаходиться на балансі комунальних підприємств, засновником яких виступає Одеська міська рада, встановлено, що в разі, коли орендодавцем майна є комунальні підприємства, засновником яких виступає Одеська міська рада, орендна плата спрямовується: 50 відсотків плати за оренду майна, що знаходиться на балансі комунальних ппідприємств, до бюджету м. Одеси; 50 відсотків орендної плати - джерело доходів комунальних підприємств, які використовуються на поповнення власних обігових коштів; 50 % коштів орендної плати (без податку на додану вартість), яка фактично надійшла на рахунки комунальних підприємств, перераховуються щомісяця на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, відкритий для виконання міського бюджету міста за кодом бюджетної класифікації 22080400 «Надходження від орендної плати за користування цілісним майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності» . Остаточний розрахунок з бюджетом проводиться протягом 10-ти календарних днів місяця наступного за звітним. Податок на додану вартість перераховується до державного бюджету в порядку та терміни, встановлені чинним законодавством (а.с.95-101, 102-108).

Згідно наданих звітів КП УЗБЕРІЖЖЯ за період січень 2013 року - грудень 2014 року, позивачем здійснювалось відрахування у розмірі 50% від сплаченої орендної плати до бюджету міста Одеси, що підтверджують зменшення економічних вигод підприємства у вигляді вибуття активів, а саме грошових коштів, перерахованих до місцевого бюджету на виконання розпоряджень засновника та правомірність віднесення до складу витрат платника податків відрахувань до місцевих бюджетів у розмірах, встановлених відповідними рішеннями органу місцевого самоврядування (а.с.109-132).

Відповідно до пп. 135.5.2 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-]/1 зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) доходи від операцій оренди/лізингу, визначені відповідно до п.153.7 ст.153 ПКУ у складі інших доходів, враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Згідно з п.153.7 ст.153 ПКУ орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності регулюються Законом України від 10 квітня 1992 року №2269-Х1І Про оренду державного та комунального майна зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2269).

Відповідно до ст.19 Закону №2269 орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції ії розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Пунктом 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за ренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786 (далі - Методика), визначено, що у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується за нерухоме майно державних підприємств, організацій - 70% орендної плати до державного бюджету, 30% - державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно. Вказаним пунктом передбачено, що у разі оренди майна бюджетних установ орендна плата спрямовується до державного бюджету в розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Згідно з п.34 ч. другої ст.29 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року №2456-УІ зі змінами та доповненнями (далі - БКУ) надходження від орендної плати за користування цілісним майновим комплексом та іншим державним майном (крім орендної плати, визначеної п.10 ч. третьої ст.29 БКУ та абз. третім ч. п'ятої ст.19 Закону №2269) належать до доходів загального фонду Державного бюджету України.

Надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності, належать до доходів загального фонду місиевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (п.14 ч. 1 ст.69 БКУ).

З урахуванням викладеного, якщо відповідно до Методики (рішення органу місцевого самоврядування) орендна плата від надання в оренду державного (комунального) майна підлягає розподілу, а саме частина коштів повинна зараховуватись на рахунок платника податку - балансоутримувача такого майна, а частина - на відповідний рахунок державного (місцевого) бюджету, то при визначенні об'єкта оподаткування враховується лише та частина орендної плати, яка залишається у розпорядженні платника податку. Частина орендної плати, що перераховується на відповідний рахунок державного (місцевого) бюджету, у податковому обліку платника податку - балансоутримувача державного (комунального) майна не відображається.

Отже, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що встановлене відповідачем заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 84651,00 грн., у тому числі по періодам: 2013 рік - 27672,00 грн., 2014 рік - 46539,00 грн. та 2016 рік - 10440,00 грн. не мало місця, а тому визначена сума є безпідставною, оскільки частина орендної плати, що перераховується на відповідний рахунок державного (місцевого) бюджету, у податковому обліку платника податку - балансоутримувача державного (комунального) майна не відображається.

Щодо ППР від 23.05.2017 року №0011092200 в частині збільшення КП УЗБЕРІЖЖЯ частини прибутку (доходу) на суму 188773,00 грн., судом встановлено порушення відповідачем порядку застосування норм правових акті впри визначенні порушень позивача з огляду на наступне.

Відповідно до п.12.3 ст.12 ПКУ (в редакції станом на 01.01.2013 року), сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Згідно ст.327 Цивільного кодексу України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

При цьому, п.п.29 ч.1 ст.26 Закону встановлено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету.

Пунктом 1 статті 78 Господарського кодексу України визначено, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Пунктом 9 статті 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, у порядку, визначеному Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідними місцевими радами.

Відповідно до статті 111 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, а також державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") та їх об'єднання зобов'язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України:

у розмірі 30 відсотків - державні унітарні підприємства, що є суб'єктами природних монополій, та державні унітарні підприємства, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень;

у розмірі 15 відсотків - інші державні унітарні підприємства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.11 №138 затверджено Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (далі - Порядок).

Частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств (п. 2. Порядку).

Згідно п.3 Порядку частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Таким чином, відрахування до місцевих бюджетів частини чистого прибутку (доходу) комунальними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями здійснюється відповідно до порядку та нормативів, визначених Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідними місцевими радами.

У разі відсутності порядку та нормативів відрахування частини чистого прибутку (доходу) комунальними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затверджених Верховною Радою АР Крим, відповідними місцевими радами, відрахування до місцевих бюджетів частини чистого прибутку (доходу) комунальними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями не здійснюється.

Отже, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що Постанова Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року №138 не поширюється на комунальні унітарні підприємства та їх об'єднання, у зв'язку з чим ППР від 23.05.2017 року №0011092200 є протиправним та підлягає скасуванню.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Отже, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є незаконними і підлягає скасуванню у повному обсязі.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства УЗБЕРІЖЖЯ до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.01.2017 року №0000091402 та від 23.05.2017 року №0011092200 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 30.01.2017 року №0000091402 та від 23.05.2017 року №0011092200.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позов Комунального підприємства УЗБЕРІЖЖЯ (код ЄДРПОУ 31228684) судовий збір у розмірі 4418 /чотири тисячі чотириста вісімнадцять/ грн. 82 коп.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя П.П. Марин