Постанова

від 30.11.2017 по справі 821/997/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 листопада 2017 р.                                                                                 № 821/997/17

          Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участі секретаря судового засідання - Цабеки К.Є.,

          розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Херсонській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо Пром Інновація" про накладення арешту на кошти та інші цінності,-

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Позивач, Головне управління ДФС у Херсонській області, звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо Пром Інновація", в якому з урахуванням уточнень просив: накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Експо Пром Інновація» (код 3977/932), що знаходяться у банках в національній валюті на такі рахунки: ПАТ КБ "Приват банк" (МФО 305299) №26003050020513, №26009050016576, №26009050019562, №26049050000069, №26053050004103; АТ "Таскомбанк" (МФО 339500) №26008493537001; АБ "Укргазбанк" (МФО 320148) № 26001924417026; "Перший інвестиційний банк" (МФО 300506) №26004001033414; Херсонське обласне у АТОЩАД м.Херсон (МФО 352457) №26008300629162; Акціонерний банк "Південний" (МФО 328209) №26006010019077; ПАТ "А-Банк" (МФО 307770) №26008010029011.

          В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача наявний податковий борг з податку на додану вартість у загальному розмірі 2.131.842,67 грн., який платником у добровільному порядку не погашений. У зв'язку з цим податковий орган на виконання повноважень згідно з Податковим кодексом України, просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банку. Крім того, просив суд позов розглягути за відсутності представника в порядку письмового провадження.

Відповідач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо Пром Інновація" у судові засідання, призначені 12.10.2017р., 31.10.2017 р., 21.11.2017 р., 30.11.2017 р. не прибув, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином та завчасно, але правом на участь у судовому засіданні не скористався, письмових заперечень проти позову не подав. У судові засідання призначені на 31.10.2017 р. та на 30.11.2017 р. засобами електронного зв'язку надав клопотання про відкладення розгляду справи не надавши обгрунтовані пояснення щодо причин неприбуття у судове засідання та доказів на підтвердження клопотання про відкладення розгляду справи.

          За таких підстав, оскільки визначене ч.1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України, а також подане позивачем клопотання про розгляд справи за його відсутності, суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, дійшов висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

За матеріалами справи судом встановлено, що відповідач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання –юридичної особи, на обліку як платник податків і зборів знаходиться в Головного управління ДФС у Херсонській області.

Як з'ясовано судом, спірна сума заборгованості структурно складається з: 1) неоплачених платежів по самостійно складеним і поданим платником податків до контролюючого органу податковим деклараціям з податку на додану вартість: №9270018395 від 14.02.2017 року на суму 1427322,00 грн., №9270018181 від 14.02.2017 року на суму 252123.00 грн., №9024497212 від 20.02.2017 р. на суму 422385,00 грн., №9070117476 від 20.04.2017 року на суму 28.182,00 грн.; 2) податкового повідомлення-рішення від 28.03.2017 року №0005461201 на загальну суму 3060,00 грн. (а.с.17-27).

Суд відмічає, що з 01.01.2011р. порядок виконання податкового обов'язку унормований приписами Податкового кодексу України.

Так, строки виконання податкового обов'язку платника податків – юридичної особи визначені ст.ст.57 і 113 Податкового кодексу України.

Спірна сума заборгованості підпадає під визначення податкового боргу згідно з п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України.

Наявність спірної заборгованості підтверджена роздруківкою інтегрованої картки платника податків (нині діючий аналог картки особового рахунку платника податків), яка в розумінні ст.70 КАС України та Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016р. №422, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.05.2016р. за №751/28881; далі за текстом – Порядок №422) є належним та допустимим доказом існування невиконаного грошового зобов'язання перед Державним бюджетом України (а.с.28).

Судом не встановлено жодних доказів на підтвердження факту недостовірності відомостей, що значаться в інтегрованій картці платника податків.

Досліджуючи питання дотримання контролюючим органом процедури примусового (замість платника податків) виконання податкового обов'язку, суд бере до уваги, що на виконання положень ст.59 Податкового кодексу України контролюючим органом була сформована податкова вимога №16-17 від 13.03.2017 року.

          На виконання приписів ст.11 КАС України судом від контролюючого органу були витребувані докази безперервності існування податкового боргу платника податків з дати формування вказаної податкової вимоги і до теперішнього часу.

З долученої до справи інтегрованої картки платника податків вбачається, що борг існував постійно.

Доказів припинення дії податкової вимоги внаслідок судового або позасудового оскарження матеріали справи не містять.

Згідно матеріалів справи згадана податкова вимога була вручена посадовій особі платника податків.

Таким чином, конролюючий орган у визначений законом спосіб довів до відома платника податків стан його розрахунків з Державою по податкам і зборам, а відтак, умова додержання принципу юридичної визначеності як невід'ємної складової запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права суб'єктом владних повновжень у спірних правовідносинах дотримана.

Натомість суд наголошує, що законодавцем у приписах ст.ст.59-60 Податкового кодексу України запроваджено такий механізм дії податкової вимоги, у силу якого податкова вимога, направлена за першим випадком виникнення податкового боргу, не втрачає юридичної сили до її відкликання, тобто до настання будь-якої з обставин, визначених ст.60 цього ж кодексу.

          Розглядаючи справу, суд відзначає, що підпунктом 20.1.33 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

          З положень наведеної норми кодексу слідує, що підставами для застосування арешту коштів на банківському рахунку та інших цінностей в банку є 1) відсутність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, 2) наявність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, 3) відсутність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

На виконання вимог п.89.3 ст.89 Податкового кодексу України контролюючим органом було складено акт опису майна платника податків №59 від 24.03.2017р., згідно якого у платника податків вбачається відсутність майна (а.с.14).

Доказів визнання протиправними дій контролюючого органу з приводу згаданої управлінської дії чи-то у судовому, чи-то у позасудовому порядку матеріали справи не містять.

          Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень подав належні та допустимі в розумінні ст.70 КАС України докази відсутності у відповідача майна.

          З матеріалів справи вбачається, що у відповідача наявні наступні відкриті рахунки у банках: ПАТ КБ "Приват банк" (МФО 305299) №26003050020513, №26009050016576, №26009050019562, №26049050000069, №26053050004103; АТ "Таскомбанк" (МФО 339500) №26008493537001; АБ "Укргазбанк" (МФО 320148) № 26001924417026; "Перший інвестиційний банк" (МФО 300506) №26004001033414; Херсонське обласне у АТОЩАД м.Херсон (МФО 352457) №26008300629162; Акціонерний банк "Південний" (МФО 328209) №26006010019077; ПАТ "А-Банк" (МФО 307770) №26008010029011.

Доказів належності спірної суми заборгованості до безнадійного податкового боргу відповідно до ст. 101 Податкового кодексу України (як з підстав виникнення у силу дії обставин нездоланної (непереборної) сили, так і з підстав закінчення строків давності) сторонами до матеріалів справи не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Фактичних даних, які б засвідчували, що відповідач або добровільно виконав обов'язок по оплаті зобов'язань чи погасив податковий борг в інший спосіб, або не повинен виконувати обов'язок по оплаті зобов'язань внаслідок подачі уточнених податкових декларацій (розрахунків), внаслідок втрати податковим повідомленням – рішенням юридичної дії у зв”язку із скасуванням в процедурі позасудового або судового оскарження рішень контролюючих органів чи внаслідок дефекту у формі та змісті документальної підстави виникнення такого обов”язку, припинення цього обов'язку через незаявлення контролюючим органом як кредитором вимог у процедурі банкрутства платника чи у процедурі припинення юридичної особи – платника, припинення обов'язку за процедурою визнання податкового боргу безнадійним, матеріали справи не містять.

Таким чином, оцінивши наявні у справі документи за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах відповідач має податковий борг перед Державою, а обумовлені ст.ст.37 та 38 Податкового кодексу України підстави припинення податкового обов”язку у спірних правовідносинах відсутні.

Повноваження позивача як контролюючого органу на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та іші цінності такого платника податків витікає з приписів ст.20 Податкового кодексу України.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано до суду доказів на підтвердження наявності у відповідача інших цінностей, про накладення арешту яких просить позивач.

Таким чином, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Отже, судом в ході розгляду справи не встановлено факту порушення заявленою суб'єктом владних повноважень вимогою прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити в частині накладення арешту на кошти, що знаходяться у банках, оскільки вимога є правомірною та обгрунтованою.

          Керуючись ст.ст. 8, 19, 129 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

                                                            ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Херсонській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо Пром Інновація" про накладення арешту на кошти та інші цінності задовольнити частково.

          У порядку п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Експо Пром Інновація» (код 3977/932, м.Харків, вул.Чебишева,73), що знаходяться на рахунках: ПАТ КБ "Приват банк" (МФО 305299) №26003050020513, №26009050016576, №26009050019562, №26049050000069, №26053050004103; АТ "Таскомбанк" (МФО 339500) №26008493537001; АБ "Укргазбанк" (МФО 320148) № 26001924417026; "Перший інвестиційний банк" (МФО 300506) №26004001033414; Херсонське обласне у АТОЩАД м.Херсон (МФО 352457) №26008300629162; Акціонерний банк "Південний" (МФО 328209) №26006010019077; ПАТ "А-Банк" (МФО 307770) №26008010029011 в межах суми податкового боргу у розмірі 2.131.842,67 грн.

          В задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

          Суддя Старосєльцева О.В.