Постанова

від 22.11.2017 по справі 819/1888/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1888/17

22 листопада 2017 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Баранюка А.З. розглянувши у письмовому провадженні в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "РК Сервіс" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області (надалі позивач, ГУ ДФС в Тернопільській області) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РК Сервіс», в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- зупинити видаткові операції ТзОВ «РК Сервіс» шляхом накладення арешту на кошти платника податків у розмірі податкового боргу 34881,00 грн.;

- стягнути з ТзОВ «РК Сервіс» шляхом стягнення коштів з рахунків у банках обслуговуючого відповідача, та за рахунок готівки, що належить відповідачу кошти у розмірі податкового боргу в сумі 34881,00 грн. з податку на прибуток приватних підприємств.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має податковий борг перед бюджетом у сумі 34881,00 грн. Позивач вказує, що з моменту виникнення податкового боргу податковим органом вживалися заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених чинним законодавством. Позивач просить зупинити видаткові операції товариства з обмеженою відповідальністю «РК Сервіс» шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача, оскільки у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (п. 20.1.33 ст.20 Податкового кодексу України).

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача в письмовому провадженні. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, причин неявки суду не повідомив, хоча про дату та час слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, оскільки в судове засідання особи, які беруть участь у справі, не прибули, тому судовий розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних міркувань.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «РК Сервіс» знаходиться на обліку в Тернопільській ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області як платник податків. Відповідно до ст.67 Конституції України відповідач зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах встановлених законом.

Згідно з ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39. пункт 14.1. стаття 14 Податкового кодексу України).

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк (підпункт 14.1.156. пункт 14.1. стаття 14 ПК України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 87.2. ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України).

Пунктом 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України визначено, що право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку та у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Згідно з пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 89.5 ПК України у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.

У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

До прийняття відповідного рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно.

Позивачем долучено до матеріалів справи Акт опису майна від 30 серпня 2017 року згідно якого у відповідача, на час складання акту, було відсутнє майно, що могло бути описане у податкову заставу.

Згідно довідки про наявність податкового боргу від 12.10.2017 у відповідача наявний податковий борг перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 34881,00 грн. по податку на прибуток приватних підприємств.

Заборгованість по податку на прибуток приватних підприємств виникла у зв'язку з несплатою узгоджених зобов'язань, нарахованих платником самостійно згідно поданої декларації по податку на прибуток підприємств №9080781990 від 18.02.2015.

Згідно статті 95 Податкового кодексу України податкова заборгованість платників податків стягується контролюючим органом на підставі рішення суду шляхом: стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; та з рахунків платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та за рахунок реалізації майна платника податків, що перебуває у податковій заставі; стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків. При цьому, право на звернення з позовом про стягнення податкового боргу з платника податків виникає у контролюючого органу через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вживав заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме відповідно до ст.59 ПК України заявником надіслана відповідачу податкова вимога від 21.07.2017 № 1735-17, однак вказана вимога відповідачу не вручена та повернута на адресу відправника у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Згідно положень абз.3 п. 58.3 ст. 58 ПК України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Доказів оскарження вказаної податкової вимоги до суду не надано.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо TзOB «РК Сервіс» у відповідача відсутнє на праві власності будь-яке нерухоме майно.

Згідно інформаційної довідки Управління Державтоінспекції УМВСУ в Тернопільській області у відповідача відсутні на праві власності транспортні засоби.

Також на усе рухоме майно, на яке TзOB «РК Сервіс» набуде права власності у майбутньому, ГУ ДФС у Тернопільській області складено 30.08.2017 акт опису за № 18.

Відповідно до п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З приводу застосування адміністративного арешту коштів відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст.20 ПК України Вищим адміністративним судом України 29.04.2013 р. в інформаційному листі №642/12/13-розяснено, що наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Таким чином, податкові органи в силу підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги. За встановлення відповідних обставин позов органу державної податкової служби підлягає задоволенню.

При цьому, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Наведене пояснюється похідним характером адміністративного арешту майна (у тому числі коштів) як засобу забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань. Отже, арешт може стосуватися лише того майна (коштів), яке є необхідним для виконання певних зобов'язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Відповідно до частини другої статті 59 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, кореспондентському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач довів підстави для звернення до суду, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Зупинити видаткові операції товариства з обмеженою відповідальністю «РК Сервіс» (46016, вул.Київська,11/42, м.Тернопіль, Тернопільська обл., код ЄДРПОУ 34881197) шляхом накладення арешту на кошти платника податків у розмірі податкового боргу 34881 (тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РК Сервіс» (46016, вул. Київська, 11/42, м.Тернопіль, Тернопільська обл., код ЄДРПОУ 34881197) шляхом стягнення коштів з рахунків у банках обслуговуючих відповідача, та за рахунок готівки, що належить відповідачу кошти у розмірі податкового боргу в сумі 34881 (тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп. з податку на прибуток приватних підприємств на р/р 33119318700002, код одержувача 37977726, МФО 838012, код бюджетної класифікації 11021000.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                                                      Баранюк А.З.

копія вірна

Суддя                                                                                          Баранюк А.З.