Постанова

від 01.12.2017 по справі 819/1863/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1863/17

01 грудня 2017 р.м. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Тернополі адміністративну справу за позовною заявою Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" (далі - ТОВ "Славутич") про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 50590,48 грн. та пені в сумі 3987,28 грн.

Позовна заява мотивована тим, що частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-ХІІ від 21.03.1991 року передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідачем не був виконаний норматив для працевлаштування інвалідів, оскільки середньооблікова чисельність працюючих у 2016 році складала 63 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа, а норматив для працевлаштування інвалідів становить 3 особи.

Відтак, за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, на підставі статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від від15.05.2007 року № 223 відповідачу нараховано до сплати 50590,48 грн. адміністративно-господарських санкцій та пеню в сумі 3987,28 грн., всього 54577,76 грн.

Оскільки відповідачем вказані санкції в добровільному порядку до Державного бюджету України не перераховано, вони підлягають стягненню в судовому порядку, що і стало причиною звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Представник позивача у судове засідання не прибула, подавши через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у відповідності до вимог статей 33,35 КАС України.

Згідно із частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини шостої статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини другої статті 40 КАС України особи, які беруть участь у справі і не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд.

Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, судовий розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Згідно з актом перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 19-07-35/383, здійсненої у період з 22.08.2017 року по 29.08.2017 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці у Тернопільській області ОСОБА_1 (а.с.7-9), ТОВ "Славутич" не зареєстроване у Тернопільському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів. Крім того, вищевказаною перевіркою встановлено, що ТОВ "Славутич" за 2016 рік не подано Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою №10-ПІ, форма якого затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.1007 року № 42, також товариством не виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів: при середньообліковій кількості штатних працівників облікового складу 63 особи, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, складала 1 особу при нормативі 3 особи, середньорічна заробітна плата - 25294,50 грн.

Оскільки товариством не виконано нормативу щодо кількості працевлаштування інвалідів у 2016 році у кількості, визначеній чинним законодавством, відтак Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було нараховано адміністративно-господарські санкції в сумі 50590,48 грн. та пені в сумі 3987,28 грн., всього на загальну суму 54577,76 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.(а.с.6) Відповідачем вказані санкції в добровільному порядку не сплачено, що стало причиною звернення позивача до суду для стягнення вказаних сум в примусовому порядку.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875-ХІІ).

Згідно з частиною другою статті 17 Закону №875-ХІІ підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Частинами першою, другою статті 19 Закону № 875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до норм статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина четверта статті 20 Закону №875-ХІІ).

Аналізуючи наявні та досліджені в матеріалах справи докази, суд вважає, що відповідачем не було виконано всіх необхідних заходів по створенню робочих місць для інвалідів і їх працевлаштуванню та не дотримано вимог, встановлених статтею 19 Закону №875-ХІІ, а тому існують всі підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною третьою статті 18 цього Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України відповідачем не надано суду будь-яких доказів того, що ним було вжито всіх належних заходів для недопущення господарського правопорушення у вигляді невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році.

Отже, оскільки відповідачем як роботодавцем, який використовує найману працю, у 2016 році не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, що тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", і в добровільному порядку не було сплачено адміністративно-господарські санкції в розмірі 50590,48 грн. та пені в сумі 3987,28 грн., суд дійшов висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог шляхом прийняття постанови про стягнення з ТОВ "Славутич" адміністративно-господарських санкцій та пені у вказаному розмірі.

Керуючись ст.ст. 2,6,11,86,128,158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" (47320, Тернопільська область, Збаразький район, село Великі Вікнини, код ЄДРПОУ 30828056) на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (46021, місто Тернопіль, вулиця Грушевського, будинок 8, код ЄДРПОУ 14032334) адміністративно-господарські санкції в розмірі 50590 (п'ятдесят тисяч п'ятсот дев'яносто) гривень 48 (сорок вісім) копійок, а також пеню в розмірі 3987 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят сім) гривень 28 (двадцять вісім) копійок на р/р № 31211230700198, ГУДКС України у Тернопільській області, МФО 838012, код одержувача 37753768.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Мартиць О.І.

копія вірна:

Суддя Мартиць О.І.