Постанова

від 13.11.2017 по справі 826/12415/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 листопада 2017 року № 826/12415/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Адеф-Прінт до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Адеф-Прінт (надалі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 0038921206 від 11.07.2016 року та № 0038931101 від 11.07.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач провів перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а отже, при проведенні камеральної перевірки, в порушення вимог чинного податкового законодавства, відповідачем були використані інші документи, ніж податкові декларації (розрахунки), що не охоплюється предметом камеральної перевірки.

Відповідач проти позову заперечив, про що надав відповідні письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи. Посилається на те, що при проведенні перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем граничних строків сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним державним інспектором відділу камеральних перевірок ПДВ управління доходів і зборів з юридичних осіб ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві Бідною І.В. на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пп.75.1.1 Податкового кодексу України 08.07.2016 проведено перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю Адеф-прінт (код ЄДРПОУ 00385786).

За результатами проведеної перевірки посадовою особою ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві складено акт від 08.07.2016 № 295/26-59-12-06-30 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки Контролюючим органом встановлено порушення пункту 57.1 статті 57 розділу II Податкового кодексу України.

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.07.2016 р.: № 0038921206, яким за затримку від 1 до 25 днів застосовано штрафні санкції в сумі 9732,11 грн; №0038931101, яким за затримку на 60, 32 календарі дні застосовано штрафні санкції в сумі 4907,95 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю Адеф-прінт не погоджуючись з правомірністю спірних податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві, звернулось до Суду з даним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про часткове обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно ст. 62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У відповідності до п. п. 20.1.4, п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до абз.1 п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 75.1.1. ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

У відповідності до п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Згідно п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п.76.2 ст.76 Податкового кодексу України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 8 6 цього Кодексу.

Згідно п. 2.5.1. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 р. № 165 (далі - Методичні рекомендації), Акт про результати камеральної перевірки складається у вигляді відповідного зразка, який наведено у додатку №2 і складається у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності.

Аналіз вищенаведених правових положень дозволяє дійти до висновків, що у даному випадку камеральна перевірка повинна бути проведена виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків; камеральна перевірка даних, заявлених у податковій звітності, повинна бути проведена протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання такої звітності.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, в даному випадку контролюючим органом проведена камеральна перевірка не податкової звітності Позивача, а перевірка своєчасності сплати товариством узгодженої суми податкового зобов'язання, що відповідно до пункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України є предметом документальної, а не камеральної перевірки.

В той же час, відповідно до Методичних рекомендацій (додатку №2 форма акту) камеральні перевірки можуть бути проведені лише з приводу перевірки даних, задекларованих у податковій звітності та з використанням податкової декларації (розрахунку) та бази даних Міністерства доходів і зборів.

В той же час, на відміну від камеральної перевірки, документальна невиїзна перевірка потребує наявності наказу про призначення документальної перевірки та обов'язкового доведення до відома платника податків про дату та місце її проведення. Проте, позивач не отримав від відповідача копії наказу про проведення документальної невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку перевірки та місце її, що є підтвердженням порушення відповідачем при проведенні перевірки вимог діючого законодавства, зокрема контролюючий орган діяв не у спосіб, передбачений Законом.

Таким чином, діючи не у спосіб, передбачений Законом, відповідач провів камеральну перевірку з питань, які є відмінними від питань, що входять до предмета камеральної перевірки.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив строки направлення платнику податків Акту перевірки.

Так, відповідно до п.86.2. ст.86 Податкового кодексу України за результатами проведення камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається на підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу.

Згідно п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Платник податків (його уповноважена особа) має право брати участь у розгляді заперечень.

Водночас, Суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 3 розділу II Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71 -VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Позиція позивача в цій частині зводиться до того, що обсяг доходу ТОВ Адеф-прінт в 2015 році не перевищував 20 млн. грн. Відповідачем дані доводи Позивача з посиланням на належні та допустимі докази, не спростовані.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 КАС України, Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог, шляхом визнання протиправних дій Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення камеральної перевірки 08.07.2016 р.

В частині позовних вимог щодо скасування спірних податкових повідомлень-рішень не підлягають задоволенню, оскільки Позивачем не надано Суду доказів того, що ним своєчасно сплачувалися узгоджені зобовязання з податку на додану вартість в період з 2014 р. - 2015 р.

Згідно із приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення камеральної перевірки 08.07.2016 р.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийнят

Суддя А.Б. Федорчук