Постанова

від 10.11.2017 по справі 826/3776/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 листопада 2017 року № 826/3776/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "НЕРЕЙ"

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

від 06.12.2016 року №2682615147 та №2692615147

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "НЕРЕЙ" (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.12.2016 року №2682615147, що складене Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві відносно ТОВ "Торговий дім "НЕРЕЙ"; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.12.2016 року №2692615147, що складене Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві відносно ТОВ "Торговий дім "НЕРЕЙ".

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що підприємство не порушувало вимог Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами та засвідчують належне виконання Позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит та формування витрат підприємства по взаємовідносинам з контрагентами.

Представник Відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, Судом ухвалено про розгляд справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "НЕРЕЙ" (код ЄДРПОУ 37954833) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "ТД "Тітано" (код ЄДРПОУ 38808372) та ТОВ "Альвіком" (код 39219473) за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 15.11.2015 року №184/26-15-14-07-02-10/37954833 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлені наступні порушення: пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п.138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 271995,00 грн., у тому числі по періодам: за 2014 рік на загальну суму 271995,00 грн.; п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2431676,00 грн., у тому числі по періодам: лютий 2014 року - 25081,00 грн., квітень 2014 року - 14919,00 грн., червень2014 року - 102240,00 грн., липень 2014 року - 112827,00 грн., серпень 2014 року - 86161,00 грн., вересень 2014 року - 217173,00 грн., грудень 2014 року - 1873275,00 грн.

На підставі акту перевірки Контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 06.12.2016 року: №2682615147, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 339994,00 грн., з них за основним платежем 271995,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 67999,00 грн. та №2692615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3039595,00 грн., з них за основним платежем 2431676,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 607919,00 грн.

Позивач вважає висновки Акту перевірки безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та фактичним обставинам справи та податкові повідомлення-рішення неправомірними, а тому звернувся до суду із відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, до Відповідача надійшла ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва Шевченко Т.М. від 12.07.2016 року №б/н, що винесена під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015100010003073 від 27.03.2015 р.

Під час перевірки встановлено, що ТОВ Альвіком , в особі директора ОСОБА_1 Виконавець , та ТОВ ТД Нерей , в особі директора ОСОБА_2 Замовник , укладено договір про надання платних послуг по зберіганню товарно І матеріальних цінностей від 06.06.2014 року № 06/06-101, відповідно до якого Виконавець зобов'язується надати платні послуги по зберіганню товарно - матеріальних цінностей (риба заморожена бичок) Замовника відповідно до умов договору, а Замовник зобов'язується попередньо і щомісячно сплачувати Виконавцю оговорену сторонами вартість таких платних послуг. Зберігання товарно - матеріальних цінностей здійснюється за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запасна, 7.

ТОВ Альвіком , в особі директора ОСОБА_1 Продавець , та ТОВ ТД Нерей , в особі директора ОСОБА_2 Покупець , укладено договір купівлі - продажу № 16/09-600 від 16.09.2014 року, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і сплатити рибу морожену: бичок заморожений у кількості 600 тон.

Крім того, ТОВ Альвіком , в особі директора ОСОБА_1 Виконавець , та ТОВ ТД Нерей , в особі директора ОСОБА_2 Замовник , укладено договір про надання платних послуг по зберіганню товарно - матеріальних цінностей від 06.06.2014 року № 06/06-217, відповідно до якого Виконавець зобов'язується надати платні послуги по зберіганню товарно - матеріальних цінностей (риба заморожена бичок) Замовника відповідно до умов договору, а Замовник зобов'язується попередньо і щомісячно сплачувати Виконавцю оговорену сторонами вартість таких платних послуг.

Зберігання товарно-матеріальних цінностей здійснюється за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запасна, 7.

ТОВ Альвіком , в особі директора ОСОБА_1 Продавець , та ТОВ ТД Нерей , в особі директора ОСОБА_2 Покупець , укладено договір купівлі - продажу № 23-12 від 23.12.2014 року, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і сплатити рибу морожену: пеленгас у кількості 40 тон.

Також, ТОВ Альвіком , в особі директора ОСОБА_1 Продавець , та ТОВ ТД Нерей , в особі директора ОСОБА_2 Покупець , укладено договір поставки № 1006/4 від 10.06.2014 року, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти товар і оплатити його.

ТОВ Альвіком відповідно до вищезазначених договорів на користь ТОВ ТД Нерей виписано видаткові та податкові накладні.

Як зазначає Відповідач, що всі документи (договори, податкові накладні, видаткові накладні) підписані директором ТОВ Альвіком (код 39219473) ОСОБА_1, а інші документи (податкові накладні, видаткові накладні, договори) у вилучених СУ ФР ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві відсутні. Розрахунки між підприємствами здійснювались у безготівковій формі. ТОВ ТД Нерей надано до перевірки товарно - транспортні накладні. Інші документи до перевірки не надавались.

В матеріалах справи міститься Висновок експерта Українського науково - дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України від 02.08.2016 року № 238/1, яким встановлено, що податкові накладні, видаткові накладні, договори від імені ТОВ Альвіком (код 39219473) підписані не ОСОБА_1

Також, під час перевірки Контролюючим органом встановлено, що ТОВ ТД Тітано , в особі директора ОСОБА_3 Постачальник , та ТОВ ТД Нерей в особі директора ОСОБА_2 Покупець , укладено договір поставки № 03- 09-2013 від 03.09.2013 року, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити на умовах цього договору товари відповідно заявкам Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений за цим договором товар. Надано 5 додаткових угод до даного договору.

ТОВ ТД Тітано відповідно до вищезазначеного договору на користь ТОВ ТД Нерей виписано видаткові та податкові накладні.

Всі дані документи (договори, податкові накладні, видаткові накладні) підписані директором ТОВ ТД Тітано ОСОБА_3

В матеріалах справи міститься Висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України від 11.05.2016 року № 158/1, яким встановлено, що податкові накладні, видаткові накладні, договори відімені ТОВ ТД Тітано (код 38808372) підписані не ОСОБА_3

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні первинні документи (договори, додаткові угоди, податкові накладні, видаткові накладні, товару-транспортні накладні, довіреності на отримання товару, банківські виписки) та докази використання отриманої продукції в господарській діяльності, що не дає Суду встановити реальність господарських операцій.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені відповідно до законодавства.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи Суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення Позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, Суд вважає вірними та обґрунтованими висновки Відповідача, що надані Позивачем первинні документи отримані від контрагентів не є достатніми доказами реального здійснення спірних господарських операцій, що в сукупності з виявленими фактами фіктивної діяльності вказаних контрагентів Позивача свідчить про безтоварність спірних господарських операцій, що виключає право Позивача на формування валових витрат та податкового кредиту.

Наведене відповідає практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеної в постанові від 01.12.2015 року у справі № 21-3788а15.

Відтак, під час розгляду справи не доведено фактичного виконання саме контрагентами спірних операцій та не встановлено у цьому контексті наявності у контрагентів ресурсів та можливостей, необхідних для здійснення господарської діяльності та спірних операцій зокрема.

В даному випадку, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання Позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів для цілей формування даних бухгалтерського та податкового обліку та, в сукупності, відповідно свідчить про відсутність підстав для формування спірних сум податкових вигод, що, у свою чергу, свідчить про законність та обґрунтованість висновків Відповідача та оскаржуваних рішень.

Надані Позивачем матеріали та наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного. Зокрема, Позивачем не надано докази (первинну документацію), які підтверджують подальшу реалізацію продукції іншим особам та використання в господарській діяльності.

Виходячи з наведеного, Позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у Позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та безпідставними.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук