Постанова

від 24.11.2017 по справі 826/3630/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 листопада 2017 року № 826/3630/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Керченський стрілочний завод до Державної податкової інспекції в Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0027861206, На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю Керченський стрілочний завод (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення №0027861206 року від 30.09.2016 року в сумі 4761,40 грн. видане ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві; зобов'язати ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві привести заборгованість в інтегрованій картці особового рахунку ТОВ Керченський стрілочний завод у відповідність діючому законодавству, забезпечивши списання безнадійного податкового боргу, що виник з початку окупації внаслідок обставин непереборної сили, та підтверджений Сертифікатами Торгово-промислової палати України, до зміни місцезнаходження ТОВ Керченський стрілочний завод на іншу територію України на підставі пункту 15.1 статті 15 Закону №1636, підпункту 4 пункту 2 статті 101 ПК України, підпункту 4 пункту 2.1 розділу ІІ та підпункту 1 пункту 4.1 розділу IV Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків , затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №577.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що відповідно до пп.11 п.12.3 ст.12 Закону України Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України , застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, є неправомірним.

Відповідач заперечує по суті заявлених позовних вимог, про що надав відповідні письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи. Посилається на те, що податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за 2013 рік фактично Позивачем погашено в 2016 році, внаслідок чого застосування штрафних санкцій є цілком правомірним.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України, Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість 2014 - 2016 р.

За результатом перевірки складено Акт камеральної перевірки від 09.09.2016 р. №18681206 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки Контролюючим органом встановлено, що ТОВ КЕРЧЕНСЬКИЙ СТРІЛОЧНИЙ ЗАВОД порушено терміни сплати податку на додану вартість у загальній сумі 23807,00 грн. ( затримка більше 30 днів).

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0027861206 від 30.09.2016 року, яким зобов'язано Позивача сплатити штраф в сумі 4701,40 грн. (20%), у зв'язку з затримкою сплати узгодженого грошового зобов'язання в розмірі 23807,00 грн. на 760, 702, 785, 730, 701 календарних днів.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням Позивачем подано скарги до ГУ ДФС у м. Києві та до ДФС України, за результатом розгляду скарги ГУ ДФС у м. Києві 15.12.2016 р. прийнято рішення №26282/10/26-15-10-01-35, яким спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення та рішенням ДФС України від 23.02.2017 р. №3752/6/99-99-11-03-01-25, яким спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог законодавства звернувся до Суду з відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про часткове обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю Керченський стрілочний завод зареєстровано 20.05.2002 р. рішенням Керченської міської ради, номер реєстрації 1 141 120 0000 000172, за адресою: Автономна Республіка Крим, вул. Вери Бєлік, буд. 12, та знаходилось на обліку у ДПІ у м. Керчі Автономної Республіки Крим.

У зв'язку з тимчасовою окупацією АР Крим ТОВ КСЗ 24 лютого 2015 р. змінило своє місцезнаходження на місто Київ, вулиця Кловський узвіз, будинок 5.

Станом на час виникнення спірних правовідносин і станом на час звернення Позивача до суду з даним позовом, ТОВ КСЗ знаходиться на обліку у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Як вбачається з матеріалів справи 24.06.2014 року Позивачем до Керченської ОДПІ було подано податкову декларацію з ПДВ за травень 2014 року (9036064847), в якій задекларовано ПДВ, що сплачується до державного бюджету у сумі 379848,00 грн.

Відповідач зазначає, що погашення зобов'язань відбувалося згідно наступних платіжних доручень: №17 від 31.05.2016 року на суму 350,00 грн.; №6021955 від 31.05.2016 року на суму 3364,00 грн.; №79 від 01.06.2016 року на суму 9578 грн.; № 6403132 від 29.06.2016 року на суму 3482,00 грн.; №6866017 від 29.07.2016 року на суму 2113,00 грн.; №6866016 від 29.07.2016 року на суму 511,00 грн.; №6866015 від 29.07.2016 року на суму 896,00 грн.; № 7028701 від 23.08.2016 року на суму 3513,00 грн.

Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що в даному випадку Позивач не погашував заборгованість, яка існувала раніше, а сплачував податок з ПДВ згідно наступних поданих ним декларацій поданих Товариством до Контролюючого органу: 20.04.2016 р. подана декларація з ПДВ за березень 2016 р., згідно якої узгоджене зобов'язання до сплати в сумі 8551,00 грн.; 20.05.2016 р. подана декларація з ПДВ за квітень 2016 р., згідно якої узгоджене зобов'язання до сплати в сумі 3364,00 грн.; 17.06.2016 р. подана декларація з ПДВ за травень 2016 р., згідно якої узгоджене зобов'язання до сплати в сумі 3482,00 грн.; 19.07.2016 р. подана декларація з ПДВ за червень 2017 р., згідно якої узгоджене зобов'язання до сплати в сумі 3520,00 грн.; 16.08.2016 р. подана декларація з ПДВ за липень 2016 р., згідно якої узгоджене зобов'язання до сплати в сумі 3513,00 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

В той же час, адміністрування податків і зборів для підприємств, що на початок тимчасової окупації АР Крим були зареєстровані на території Автономної республіки Крим, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених Законом України Про створення вільної економічної зони Крим та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України №1636-VII від 12.08.2014р. зі змінами і доповненнями (далі Закон № 1636).

Підпунктом 11 пункту 12.3 статті 12 Закону № 1636 передбачено, що до платників податків, які на початок тимчасової окупації мали місцезнаходження на території Автономної республіки Крим та міста Севастополя, не застосовуються починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому розпочалась тимчасова окупація, фінансові та штрафні санкції за порушення вимог порядку подання, обчислення, правильності заповнення податкових декларацій та повноти сплати податків і зборів.

Пунктом 2 ст. 1 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України (далі - Закон №1207), датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Підпунктом а пункту 15.1 статті 15 Закону № 1636 передбачено, що будь-якій юридичній особі, яка змінила своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України списується податковий борг, що виник з моменту тимчасової окупації.

У відповідності до абзацу 2 підпункту а пункту 15.1 статті 15 Закону № 1636 передбачено не застосування до платників податків фінансових санкції, штрафних санкції та пені за порушення порядку подання, обчислення, правильності заповнення податкових декларацій та повноти сплати сум податків і зборів, допущені під час здійснення господарської діяльності на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя.

Крім того пунктом 26 підрозділу 10 розділу XX ПКУ встановлено, що на період дії Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово купованій території України цей Кодекс застосовується з урахуванням особливостей, визначених Законом України Про створення вільної економічної зони Крим та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України .

Згідно із ст. 10 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , який набрав чинності 15.10.2014 р., протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

У свою чергу, п. 18 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка була затверджена наказом Мінфіну України 20 квітня 2015 року N 449 та яка діяла у період з 29.05.2015 р. (в редакції на час прийняття та до набрання чинності 17.05.2016 р. наказом від 28.03.2016 р. № 393), платники єдиного внеску, зазначені у розділі II цієї Інструкції, які перебувають на обліку в фіскальних органах, розташованих на території населених пунктів, відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України, де проводилася антитерористична операція, звільняються від виконання обов'язків платників єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до фіскального органу за місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, що настають за днем закінчення антитерористичної операції, та сертифікат Торгово-промислової палати України.

В матеріалах справи міститься Сертифікат №6978 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 04.11.2016 р., виданий Торгово-промисловою палатою України (надалі - Сертифікат №6978).

З Сертифікату №6978 вбачається, що форс-мажорні обставини для ТОВ КСЗ настали - 01.03.2014 р. та закінчилися - 24.02.2015 р. з дати переведення на підконтрольну територію України.

Контролюючим органом не зараховував суми Позивача, які сплачені з податку на додану вартість за звітний період 2016 р., а здійснював погашення зобов'язань за 2014 р., що в даному випадку є протиправним, оскільки законом було визначено про заборону стягнення даних сум з Товариства, які перебували не території, яка є не підконтрольною Україні та на якій ведуться бойові дії.

Суд звертає увагу, що у період з березня 2014 року по лютий 2015 року Позивач був звільнений від виконання своїх обов'язків зі сплаті податку на додану вартість, а отже Контролюючий орган в супереч вимогам законодавства зараховував суми сплачені Позивачем в 2016 р. на погашення зобов'язань за 2014р.

Враховуючи те, що в Акті перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві нараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на прибуток за період з 01.07.2014 р. по 23.08.2016 р. - тобто 785 днів на суму 702,6 грн., за період з 01.07.2014 р. по 29.07.2016 р. - тобто 760 днів на суму 704 грн, за період з 01.07.2014 року по 29.06.2016 року - тобто 730 днів на суму 696,40 грн., за період з 01.07.2014 року по 01.06.2016 року - тобто 702 днів на суму 1915,6 грн., за період з 01.07.2014 року по 31.05.2016 року - тобто 701 днів на суму 742,8 грн., а вказані строки, з яких починається відлік часу прострочки починають свій відлік після початку тимчасової окупації Автономної Республіки Крим (20.02.2014 р.), то застосування до Позивача штрафних санкцій, в даному випадку, є неправомірним.

Крім того, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, Суд приймає до уваги наступне.

Згідно ст. 62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У відповідності до п. п. 20.1.4, п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до абз.1 п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 75.1.1. ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

У відповідності до п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Згідно п.76.2 ст.76 Податкового кодексу України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2.5.1. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 № 165 (далі - Методичні рекомендації), акт про результати камеральної перевірки складається у вигляді відповідного зразка, який наведено у додатку №2 і складається у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності.

З аналізу вищенаведених правових положень дозволяє дійти до висновків, що камеральна перевірка повинна бути проведена виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Як вбачається зі змісту та форми Акту перевірки, в даному випадку Контролюючим органом проведена камеральна перевірка.

Згідно складеного Акту, Контролюючий орган проводив перевірку не податкової звітності ТОВ КСЗ , а перевірку своєчасності сплати товариством податку на прибуток, що відповідно до пункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України є предметом документальної, а не камеральної перевірки.

В той же час, відповідно до Методичних рекомендацій (додатку №2 форма акту) камеральні перевірки можуть бути проведені лише з приводу перевірки даних, задекларованих у податковій звітності та з використанням податкової декларації (розрахунку) та бази даних Міністерства доходів і зборів.

На відміну від камеральної перевірки, документальна невиїзна перевірка потребує наявності наказу про призначення документальної перевірки та обов'язкового доведення до відома платника податків про дату та місце її проведення. Проте, позивач не отримав від відповідача копії наказу про проведення документальної невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку перевірки та місце її, що є підтвердженням порушення відповідачем при проведенні перевірки вимог діючого законодавства, зокрема контролюючий орган діяв не у спосіб, передбачений Законом.

Таким чином, діючи не у спосіб, передбачений Законом, відповідач провів камеральну перевірку з питань, які є відмінними від питань, що входять до предмета камеральної перевірки, в результаті чого суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем з порушенням встановленого законом порядку, на підставі акту перевірки, який складений з порушенням.

Враховуючи все вищевикладене, Суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0027861206 від 30.09.2016 р., є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо зобов'язання Відповідача провести коригування заборгованості по податку на додану вартість в картці особового рахунку, є передчасними, адже Позивачем не надано доказів не проведення контролюючим органом відповідного коригування в КОР за наслідками скасування Судом податкового повідомлення-рішення №0027861206 від 30.09.2016 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, Суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0027861206 від 30.09.2016 року.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

4. Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Керченський стрілочний завод (код ЄДРПОУ 31929136) судові витрати в сумі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук