Ухвала

від 27.11.2017 по справі 527/1655/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 р.Справа № 527/1655/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 09.10.2017р. по справі №527/1655/17

за позовом ОСОБА_1

до Глобинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Глобинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому просив:

- визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області щодо відмови у врахуванні для розрахунку пенсії довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 4 від 04.01.1998 року, виданої Донецькою міською Радою профспілки працівників кооперації і інших форм вільного підприємництва за період з 01.01.1993 року по 31.12.1997 року;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з урахуванням заробітку за період з 1993 року по 1997 рік згідно довідки № 4 від 04.01.1998 року, виданої Донецькою міською Радою профспілки працівників кооперації і інших форм вільного підприємництва

В обґрунтування позовних вимог вказує, що по досягненню пенсійного віку та за наявності необхідного стажу позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Проте, працівники пенсійного фонду при обчисленні пенсії не врахували 5 років заробітної плати за 1993 1997 роки згідно довідки, виданої Донецькою міською Радою профспілки працівників кооперації і інших форм вільного підприємництва № 4 від 04.01.1998 року. Відмова відповідача мотивована тим, що неможливо провести перевірку і інформація про місцезнаходження первинних документів страхувальника не відома. В той же час, подана позивачем довідка про заробітну плату № 4 від 04.01.1998 року засвідчена підписом посадової особи, у довідці містяться обов'язкові відомості про розмір заробітку, про нарахування страхових внесків, підстава видачі та адреса знаходження особових рахунків. Стаж роботи позивача підтверджений також записами в трудовій книжці. Позивач вважає, що довідка № 4 від 04.01.1998 року є такою, що відповідає вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1, а також вимогам ч. 1 ст. 40 ЗУ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 09.10.2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 09.10.2017 року та постановити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість рішення суду, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, просили провести розгляд справи за їх відсутності.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач після досягнення 60-річного віку та за наявності необхідного стажу звернувся 27.06.2016 року до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.

Глобинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області призначено позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при загальному стажі роботи 38 років 9 місяців 13 днів.

Позивач, не погоджуючись із правомірністю дій відповідача щодо відмови у врахуванні для розрахунку пенсії довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 4 від 04.01.1998 року, виданої Донецькою міською Радою профспілки працівників кооперації і інших форм вільного підприємництва за період з 01.01.1993 року по 31.12.1997 року, звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про їх необґрунтованість.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно абз. 1, 5 ч. 1 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 р враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Пунктом 2 статті 41 вищенаведеного Закону, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Положеннями абз. 2 пп.3 п. 2.1 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) передбачено, що за бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Згідно з п. 2.10 Порядку № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Пунктом 2.23 Порядку № 22-1 визначено, що документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі (пп. 3 п. 4.2 Порядку № 22-1).

Таким чином, обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 15.12.2015 року по справі № 2- а/576/29/14.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що з метою проведення перевірки достовірності даних в довідці про заробітну плату № 4 від 04.01.1998 року, виданою Донецькою міською радою профспілки працівників кооперації і інших форм вільного підприємництва, відповідачем направлено запити до управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську від 21.07.2016 року №1168/02-34 та Красноармійське обєднане УГІФУ в Донецькій області від 07.10.2016 року №1491/03-33.

Згідно відповіді управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську від 03.08.2016 року №17064/06, Донецька міська профспілка працівників суб'єктів підприємництва була зареєстрована в Ворошиловському районі м.Донецька і ліквідована (знята з обліку) в 2014 році.

Згідно відповіді Красноармійського об'єднаного УПФУ в Донецькій області від 02.11.2016 року №29689/06/25, Донецька міська профспілка працівників суб'єктів підприємництва код ЄДРГІОУ 23185775, знято з обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька ГУ ДФС у Донецькій області 27.09.2012 року. Інформація про місцезнаходження первинних документів невідома, в зв'язку з чим неможливо провести перевірку довідки про заробітну плату за 1993-1997 роки.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача щодо врахування для розрахунку пенсії довідки про заробітну плату для обчислення пенсії згідно довідки № 8 від 15.07.2016 року, виданої Донецькою міською профспілкою працівників суб'єктів підприємництва за період з 1993 року по 1997 рік, за наслідками чого отримав відмову. Дані вказані у довідках № 4 від 04.01.1998 року та № 8 від 15.07.2016 року є ідентичними.

Не погоджуючись із правомірністю відмови у врахуванні довідки № 8 від 15.07.2016 року, позивач звернувся до суду. Постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 18.05.2017р. по справі № 527/2657/16-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що неврахування відповідачем при обчисленні пенсії позивачу довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 8 від 15.07.2016 року є правомірним.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що вказані позивачем обставини не є пасивною поведінкою суб`єкта владних повноважень, яка могла б бути пов'язана з невиконанням останнім дій, які повинні були і могли бути вчинені в силу покладених на відповідача обов'язків і згідно з чинним законодавством України, що в свою чергу несло б негативний вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів позивача, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права (ч.1 ст. 6 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правомірність власних дій, які є предметом оскарження позивачем.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що в спірних відносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Глобинського районного суду Полтавської області від 09.10.2017р. по справі №527/1655/17 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 09.10.2017р. по справі №527/1655/17 за позовом ОСОБА_1 до Глобинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Донець Л.О. Повний текст ухвали виготовлений 01.12.2017 р.