Рішення

від 20.11.2017 по справі 911/3062/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2017 р.                                          Справа № 911/3062/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КВС-Україна”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “СКЛ АГРО”

про стягнення 370037,95 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 25.10.2017 року);

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КВС-Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “СКЛ АГРО” про стягнення 370037,95 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.10.2017 року порушено провадження у справі № 911/3062/17 та призначено до розгляду на 06.11.2017 року.

У зв’язку з перебуванням судді Карпечкіна Т.П. на лікарняному розгляд справи 06.11.2017 року не відбувся та ухвалою суду від 10.11.2017 року розгляд справи було призначено на 20.11.2017 року.

В судовому засіданні 20.11.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання 20.11.2017 року не з‘явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, письмовий відзив на позов не надав.

Оскільки, про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

27.02.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “КВС-Україна” (далі - позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “СКЛ АГРО” (відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки товару № 38/2017GT (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов’язується передати Покупцю у власність ОСОБА_2, а саме: насіння ярої пшениці “КВС Шірокко”, базове, непотруєне, 2015 року врожаю, кількість, загальна ціна якого наведена в п. 3.1 даного Договору, а Покупець зобов’язується прийняти і оплатити ОСОБА_2 на умовах визначених Договором.

Загальна ціна Договору 620000,00 грн., в т.ч. ПДВ (п. 3.1 Договору). Загальна ціна Договору визначається як сума всіх поставлених Партій за цим Договором, які визначаються у всіх, підписаних Сторонами, видаткових накладних (п. 3.3 Договору).

Згідно п. 3.4 Договору Покупець зобов’язаний здійснити оплату кожної Партії в наступному порядку:

-          30 % від ціни Партії у якості завдатку протягом 3-х робочих днів з дати виставлення Продавцем рахунку-фактури на відповідну партію ОСОБА_2;

-           решта ціни Партії (70%) сплачується Покупцем до 01.09.2017 року.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 року, проте у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов’язань за цим Договором, якщо інше не передбачено умовами цього Договору (п. 11.1 Договору).

На виконання зобов’язань за Договором позивачем протягом березня 2017 року було поставлено відповідачу ОСОБА_2 на загальну суму 465000,00 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними: № 80676229 від 28.03.2017 року на суму 155000,00 грн. та № 80662086 від 02.03.2017 року на суму 310000,00 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками, і довіреностями на отримання ТМЦ (видаткові накладні та довіреності містяться в матеріалах справи).

Однак, відповідач в порушення умов Договору (п. 3.4 Договору), своєчасно та в повному обсязі свої зобов’язання з оплати отриманого ОСОБА_2 не виконав, поставлений ОСОБА_2 оплатив частково на загальну суму 139500,00 грн. (30 % від вартості поставленого ОСОБА_2), а саме 93000,00 грн. 01.03.2017 року та 46500,00 грн. 24.03.2017 року, що підтверджується випискою по рахунку позивача, яка наявна в матеріалах справи, відтак, решту поставленого ОСОБА_2 в сумі 325500,00 грн. (70 % від вартості поставки), який повинен був бути оплачений в строк до 01.09.2017 року, відповідач не оплатив.

З метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав відповідачу вимогу вих. № 607 від 14.08.2017 року про оплату заборгованості за Договором, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відтак, у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати отриманого ОСОБА_2 за Договором в строк передбачений Договором, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить стягнути 325500,00 грн. боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 325500,00 грн., що відповідачем належним чином не спростовано.

У зв’язку з простроченням відповідачем строків оплати ОСОБА_2, позивач також заявив у позові вимогу про стягнення з відповідача 8917,81 грн. пені на підставі п. 8.3 Договору за період з 01.09.2017 року по 10.10.2017 року, 32550,00 грн. 10 % штрафу на підставі п. 8.3 Договору, 1070,14 грн. 3 % річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 01.09.2017 року по 10.10.2017 року.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 8.3 Договору у випадку несплати платежів у встановлений цим Договором строк Покупець повинен сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. В разі прострочення сплати більше ніж на 7 календарних днів Покупець зобов’язується додатково виплатити Покупцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення платежу та штраф в розмірі 10 % від несплаченої/несвоєчасно сплаченої суми.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд встановив що відповідне нарахування проведено за фактичний період існування заборгованості на фактичну суму заборгованості, відтак вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в заявленому розмірі 8917,81 грн. Пеня нарахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Зважаючи на те, що прострочення виконання зобов’язання з оплати боргу в розмірі 325500,00 грн. тривало понад 7 днів, позивач правомірно заявив у позові вимогу про стягнення з відповідача 10 % штрафу, обрахованого від суми заборгованості, у зв’язку з чим, вимога про стягнення 32550,00 грн. штрафу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, судом враховано, що пеня та штраф є окремими видами відповідальності і їх одночасне стягнення не суперечить нормам чинного законодавства.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунку 3% річних, вказані нарахування проведено виходячи із фактичної суми заборгованості, що існувала на відповідні дати, за фактичний період прострочення, у зв’язку з чим вимога позивача про стягнення 1070,14 грн. 3 % річних підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Окрім того, позивач у позові посилаючись на п. 8.5 Договору, яким передбачено те, що у випадку звернення Стороною до суду внаслідок порушення другою Стороною своїх зобов’язань за цим Договором, Сторона, що ініціює судовий процес, має право додатково стягнути з винної Сторони збитки, що пов’язані з витратами на відновлення порушеного права або захистом законних інтересів (крім судових витрат), у заздалегідь погодженій твердій сумі, що становить 2000,00 грн., просить суд стягнути з відповідача 2000,00 грн. збитків за ініціювання судового процесу.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Відповідно до ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

За правилами ст. 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Таким чином, з огляду на наведені норми законодавства та п. 8.5 Договору, враховуючи дії відповідача, що виявились у неналежному та несвоєчасному виконанні зобов’язання за Договором, які призвели до звернення позивачем із даним позовом до суду для захисту своїх прав та інтересів, що спричинило понесення позивачем додаткових витрат (крім судових витрат) на відновлення порушеного права, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача збитки в сумі 2000,00 грн., розмір яких погоджений Сторонами в Договорі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем визнані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СКЛ АГРО” (08666, Київська область, Васильківський район, с. Соколівка, вул. Шевченка, 69, код 40741464) Товариства з обмеженою відповідальністю “КВС-Україна” (01042, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 19, код 31189761) 325500 (триста двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 8917 (вісім тисяч дев’ятсот сімнадцять) грн. 81 коп. пені, 32550 (тридцять дві тисячі п’ятсот п’ятдесят) грн. 00 коп. 10 % штрафу, 1070 (одна тисяча сімдесят) грн. 14 коп. 3 % річних, 2000 (дві тисячі) грн.00 коп. збитків та 5550 (п’ять тисяч п’ятсот п’ятдесят) грн. 57 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 01.12.2017 р.

Суддя                                 Т.П. Карпечкін