Рішення

від 01.09.2010 по справі 2-1081/10-1012

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванківський районний суд Київської області

смт. Іванків, вул. Проскури, 14a, 07201, (04591) 5-16-52

Справа № 2 -1082/2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 вересня 2010 року Іванківський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Грищенко Т.М.,

при секретарі Євтушенко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків цивільну справу за позовами ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області про визнання дій незаконними та зобов'язання здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

13.08.2010 року позивач зверну вся з позовами до управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області, в якому просить: визнати незаконними дії управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області щодо призначення, перерахунку і сплати належної йому пенсії незаконними та зобов'язати відповідача зробити перерахунок основної пенсії відповідно до ст. 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та перерахунок щомісячної додаткової пенсії відповідно до ст. 50 Закону країни Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи з 01.08.2007 року, а також зробити перерахунок та виплату доплати, передбаченої ст. 39 зазначеного Закону України, виходячи з розміру двох мінімальних заробітних плат.

Ухвалою суду позови об'єднані в одне провадження.

В судове засідання позивач не з'явився, у позові просив справу розглянути без його участі.

Представник відповідача - управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області - у судове засідання не з'явився, про день і час слухання справи повідомлено вчасно, надіслати письмове заперечення проти позову, яке обґрунтовували тим, що управління діяло відповідно до чинного законодавства, постанов КМ України, просили справу розглянути без участі їх представника, при розгляді врахувати строк позовної давності.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 17.1 1.1995 року. Згідно із довідкою МСЕК серії 2-18 АЗ № 154803 від 26.10.1995 року позивача визнано безстроково інвалідом ІІ групи внаслідок професійного захворювання, пов'язаного з роботами по ЛНА на ЧАЕС. Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду в Іванківському районі Київської області та отримує пенсію відповідно до Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи , яка станом на 10.08. 2010 року становила 1357,28 грн. (основний розмір). 141.80 грн. (додатковий розмір). Оскільки позивач постійно проживає на радіоактивно забрудненій території - в смт. Іванків Київської області, яке відноситься до зони добровільного гарантованого відселення, що підтверджено паспортними даними позивача, і йому також відповідачем виплачується підвищення до пенсії за проживання у цій зоні у розмірі 10 грн. 50 коп.

Відповідно до ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.2001 року № 796-Х1І в усіх випадках розміри пенсій для інваїідів, щодо яких встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності від 8 мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія - становить 75 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно із ч.З ст. 54 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, провадиться відповідно до правил та загальних підстав Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , який набрав чинності з 01.01.2004 року.

Між тим, Законом України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України до Закону № 796 були внесені зміни.

Однак 22.05.2008 року Конституційним Судом України було винесено рішення, яким вищезазначені зміни до Закону № 796 були визнані неконституційними.

Таким чином з 01.01.2004 року до 01.01.2008 року та з 22.05.2008 року у зв'язку з набранням чинності рішенням Конституційного Суду У країни спірні відносини регулюються відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , згідно з якими у позивача існує право на обчислення та виплату пенсії за вказані періоди у встановленому Законом розмірі.

Проте відповідач протягом всього часу нарахування пенсії керується постановку КМУ № 1 від 03.01.2002 року, № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року, в яких було визначені мінімальні розміри пенсій, зокрема, встановлено, що особам, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсія відповідно до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи обчислювалась виходячи з розміру 19,91 грн.

З огляду на положення Конституції України суд не приймає до уваги обґрунтування запереченні відповідача його позиції посиланням на норми підзаконних нормативних актів, а саме визначених цими постановами Кабінету Міністрів розмірів пенсії, виходячи з того, що питання розміру пенсій вирішені Законом України, а тому з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії застосуванню підлягає закон, а не постанова.

Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи КМУ не уповноважений на свій розсуд змінювати, в т.ч. зменшувати розміри компенсацій, встановлених цим законом.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсій позивача застосуванню підлягають ст. 39, ч. 1, ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону № 796, а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують зміст обсяг існуючих прав позивача, що є порушенням положень ст. 22 Конституції України.

Виходячи з цього, суд вважає дії відповідача по нарахуванню пенсії в pозмірі, встановленому постановами КМУ, неправомірними.

Зі змісту ст.ст. 50 та 54 Закону № 796 випливає, що при визначенні розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лиш. правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. визначеного законом, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Отже, при нарахуванні пенсії, визначеної ст.ст. 50, 54 Закону № 796, відповідач повинен керуватися ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , де визначається розмір мінімальної пенсії за віком, яка встановлюються у розмірі прожитком мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки обчислення і призначення держави. . додаткової пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, вихідним критерієм для обрахунку пенсії виступає саме мінімальна пенсія за віком, яка визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове держав пенсійне страхування , і встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втрати, працездатність, визначеного законом, виходячи з того, що іншій нормативно-правовий акт, як, би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, відсутній.

Окрім того, відповідно до ч. З ст. 67 Закону № 796 у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму ті я осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенс. . визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить про те, що підставою ,х: перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійні, страхування мінімальний розмір пенсій за віком також встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

В контексті положень Закону України Про статус та соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та ч. 1 ст. 28 Закону України Пре загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , суд вважає за необхідне застосування для визначення розміру щомісячної пенсії розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розмір щомісячної пенсії, що, на думку суду, не суперечить вимогам ст. 28 Закону. України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Таким чином, мінімальний розмір пенсії за віком залежить від розміру прожиткового мінімуму, який встановлюється Законом України Про Державний бюджет , тому при розрахунку не державної (основної) та додаткової пенсій, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону № 796 застосовуватись розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатні,::-, встановленого в законі про державний бюджет на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови. у перерахунку позивачу пенсії відповідно до ст. ст. 50 54 України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796- XI, є протиправними, оскільки не відповідають вищевказаним вимогам закону, а тому позовні вимоги позивача ґрунтуються на правових нормах і підлягають задоволенню.

Разом з тим. як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду 13.08.2010 року. Згідно ст. 257 ЦК України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється трирічний строк. На застосуванні цього строку у своєму запереченні наполягає відповідач.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково з врахуванням строк звернення до суду з позовом за захистом прав, свобод та інтересів за період з 13.08.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року з врахуванням здійснених відповідачем за цей період виплат пенсії.

Щодо решти вимог позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , як пенсіонеру, який постійно проживає на території добровільного гарантованого відселення повинен на виплачуватися доплата у розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісяця.

Позивачу, як пенсіонеру, який проживає у вищезазначеній зоні радіоактивного забруднення відповідачем виплачувалися кошти, передбачені ст. 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виходячи з суми 10 гривень 50 копійок, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, що підтверджується відповіддю відповідача на звернення позивача та довідкою про розмір пенсії.

У 2007 році дія частини другої статті 39 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомогу розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, була зупинена, відповідно до Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-Y "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Однак рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 вказане зупинення дії ст.39 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було визнано неконституційним.

У 2008 році частину першу та другу статті 39 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено у іншій редакції - замінено однією частиною.

Однак вищезазначені зміни до Закону також рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 були визнані неконституційними.

Таким чином, починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року (після прийняття Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 №6-рп/2007), а також з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року (після прийняття Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 №10- рп/2008) законодавче регулювання відносин з виплати доплати пенсіонерам, які проживають на території добровільного гарантованого відселення визначалось ст. 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи (у редакції від 06.06.1996 року №230/96-ВР), оскільки обмеження щодо її застосування було скасовано, а жодних інших обмежень Верховна Рада України не встановлювала.

Отже, у цей період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року пенсіонерах!, які проживають на території добровільного гарантованого відселення, повинна була виплачуватись доплата у розмірі двох мінімальних заробітних плат. Невиконання суб'єктом владних повноважень вимог закону тягне за собою визнання його дій неправомірними. В даному випадку, неправомірними є лише дії по відношенню до виплат, що мати здійснюватися позивачу

за період з 13.08.2007 року ( з дня подачі заяви з урахуванням трирічного строку давності) по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.

Керуючись ст. 19, 22, 46, 92, 152 Конституції України, ст.. 39,50, 54 Закону Україна Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської кат.;. - Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , ст.ст. 3. 10-11, 57-66, 88,197,209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії відповідача Управління Пенсійного фонду України в Іванківського району Київської області по призначенню, перерахунку та сплаті пенсії ОСОБА_1 незаконними.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 за період 13.08.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року відповідно до ст. 50, 54 Закону України Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і З лютого 1991 року № 796-ХІІ основну державну пенсію, виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з мінімальної пенсії за віком в розмірі не менше встановленого і законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність діючого на v . -ц нарахування пенсії за виключенням здійснених за цей період таких виплат.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області зробити ОСОБА_1 перерахунок доплати, передбаченої ст. 39 З- України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , виходячи з розміру двох мінімальних заробітних плат щомісячно за період 13.08.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року з урахуванням вже виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскарження до Апеляційного суду Київської області через Іванківський районний суд протягом десяти днів після отримання його копії.

Суддя