Ухвала

від 30.11.2017 по справі 550/275/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 550/275/17 Номер провадження 22-ц/786/2860/17Головуючий у 1-й інстанції Михайлюк О. І. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2017 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Хіль Л.М., Триголов В.М.

за участю секретаря Колодюк О.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю Савінтон , на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2017 року у справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Дружба до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Савінтон про визнання договору оренди землі недійсним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, суд

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року ПСП Дружба звернулося до суду з вказаним позовом, після уточнення вимог остаточно просило визнати недійсним договір оренди землі №01 від 24.09.2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Савінтон .

В обґрунтування зазначеного позову ПСП Дружба посилалось на те, що 24.09.2016 року ОСОБА_4 уклала новий договір оренди землі з ТОВ Савітон , тоді як договір оренди тієї ж земельної ділянки, укладений між ПСП Дружба і ОСОБА_4 01 травня 2008 року, ще не припинив своєї дії, у зв'язку з чим було порушене право позивача на користування земельною ділянкою згідно договору, а також переважне право на продовження строку дії укладеного раніше договору оренди землі.

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2017 року позов задоволений: визнаний недійсним договір земельної ділянки №02 від 24.09.2016р., укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Савінтон . Вирішено питання судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, представник ОСОБА_3 та ТОВ Савітон , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином надані у справу докази, неправильно витлумачив норми закону, які регулюють спірні правовідносини, а тому не звернув уваги на те, що договір оренди землі від 01 травня 2008 року не можна вважати укладеним та таким, що породжує певні правові наслідки; суд також не з'ясував, яка ж саме земельна ділянка була об'єктом вказаного договору оренди. Окрім того, суд першої інстанції не навів конкретних обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання угоди недійсною.

Колегія суддів, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що згідно державного акту на землю, виданого на підставі рішення 3-ої сесії 24-го скликання Вільхуватської сільської ради народних депутатів від 24 липня 2002 року, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 5,38 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Вільхуватської сільської ради Чутівського району Полтавської області. Державний акт зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 378 (т.1 а.с.203).

01.05.2008 року між ОСОБА_3 та ПСП Дружба Чутівського району укладено договір оренди № 125 земельної ділянки площею 5,38га зі строком дії на 10 років з переважним правом поновлення його на новий строк для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2, розташована на території Вільхуватської сільської ради Чутівського району Полтавської області. (т.1 а.с.16-18).

22.09.2008 року вказаний договір зареєстровано у Чутівському районному відділенні Полтавської регіональної філії ДП ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040854500053 (т.1 а.с.17 зворот).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 4.11.2010 року ОСОБА_3 також є власником земельної ділянки площею 5,06 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Вільхуватської сільської ради Чутівського району Полтавської області (т.1 а.с.203).

Відділ Держгеокадастру у Чутівському районі Полтавської області листом за №99-1627-99.5-80/2-17 від 27 січня 2017 року повідомив, що за № з/п 53 зареєстровано 040854500053 від 22.09.2008 р. договір оренди землі: орендодавець ОСОБА_3, с. Вільхуватка, НОМЕР_1, орендар ПСП Дружба , 30652745, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2, площа 5,38 га., термін договору оренди 10 років (т.1 а.с.19).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив того, що об'єктом договору оренди земельної ділянки №02 від 24.09.2016 р. та об'єктом договору оренди земельної ділянки №125 від 01.05.2008 р. є одна й та сама земельна ділянка, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3, а тому визнання оспорюваного договору оренди земельної ділянки недійсним є належним способом захисту порушеного права позивача на користування землею та на продовження строку користування землею.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Згідно ст.13 Закону у редакції, що діяла за станом на 01 травня 2008 року, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України (ст.14)

Відповідно до ст.15 істотними умовами договору оренди землі є:

-об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

-строк дії договору оренди;

-орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

-умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

-умови збереження стану об'єкта оренди;

-умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

-умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

-існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

-визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

-відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Таким чином, спеціальний Закон, який регулює відносини з оренди землі, визначив обставини і умови, за яких договір оренди може бути визнаний недійсним, та не визначає спеціальних умов або обставин нікчемності договору, або ж за яких договір оренди можна визнати (вважати) неукладеним та таким, що не породжує будь-яких правових наслідків для сторін.

Наведені в апеляційній скарзі обставини, а саме: відсутність в договорі усіх істотних умов, передбачених законом (не визначена площа земельної ділянки, не визначена сторона, на яку покладений обов'язок розроблення проекту відведення земельної ділянки, відсутність державної реєстрації договору та акту прийому-передачі землі), могли бути, за умови їхньої доведеності, підставами для визнання договору оренди землі від 01.05.2008 року недійсним. Проте, у межах цього спору така вимога не заявлена, отже відповідно до ст.11 ЦПК України та ст. 204 ЦК України слід виходити з правомірності договору оренди землі від 01.05.2008 року.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що ст.15 Закону у редакції за станом на 01.05.2008 року не містила такої істотної умови договору як визначення сторони, на яку покладається обов'язок розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Окрім того, твердження ОСОБА_3 про те, що на договорі стоїть не її підпис не підтверджені належними і допустимими доказами, при цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не скористався належними їй процесуальними правами для доведення цієї обставини.

Наявні у матеріалах справи належні і допустимі докази, яким суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку, підтверджують, що договір оренди землі від 01.05.2008 року був укладений та виконувався протягом строку його дії. Аналіз тексту договору (т.1 а.с.16-17), повідомлення Відділу Держгеокадастру у Чутівському районі (т.1 а.с.19), довідки ПСП Дружба (т.1 а.с.206), а також акту прийому-передачі земельної ділянки, відомостей про виплату орендної плати, оригінали яких досліджені судом апеляційної інстанції, достовірно спростовують доводи апеляційної скарги про не укладення договору оренди від 01.05.2008 року.

Що стосується доводів апеляційної скарги про правомірність договору оренди від 24.09.2016 року, то слід зазначити, що ні ЗУ Про оренду землі , ні інші нормативні акти, якими врегульовані відносини з найму (оренди), не передбачають можливості передачі в оренду (найм) певної речі, яке вже перебуває в оренді у іншої особи без її згоди.

В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові засоби доказування, які б ставили під сумнів законність рішення суду першої інстанції, а також посилання на обставини, з якими процесуальне законодавство пов'язує скасування чи зміну судового рішення.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.315, ст.319 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю Савінтон , відхилити.

Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О. А.Лобов

Судді В.М.Триголов

Л.М. Хіль

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов