Постанова

від 05.10.2017 по справі 804/641/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2017 р. Справа № 804/641/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сидоренко Д.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Торговий Дім Стратос" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства "Алмаз-ЕНЕРГО" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000571401 від 29.12.2016 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000581401 від 29.12.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.12.2016 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення №0000571401, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватного підприємства в розмірі 76395,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0000581401, яким визначено суму податкового зобов'язання позивача за платежем на податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робі, послуг) в розмірі 110875,00 грн. Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень став акт №3681/04-63-14-01/34656958 від 05.12.2016. Основним аргументом податкового органу в обґрунтуванні своєї позиції було, що документальною перевіркою було встановлено взаємовідносини з контрагентами, відповідно до бази даних ЄРПН, ними було зареєстровано податкові накладні на реалізацію товарів (робіт, послуг) з номенклатурою, яка не зазначена в отриманих податкових накладних від постачальників, рух якої не підтверджений, що свідчить про маніпулюванні даними та ставить під сумнів сам факт отримання товарів (робіт, послуг) покупцями. Вказане свідчить про те, що контрагенти фактично не здійснювали придбання цукру, реалізованого на ПП "Алмаз-ЕНЕРГО". Позивач із зазначеною позицією податкового органу не погоджується, вважає її необґрунтованою та винесені вказані податкові повідомлення-рішення протиправними.

Ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представником позивача було подано заяву про заміну позивача, у зв'язку зі зміною назви, зазначено, що з 30.05.2017 року ПП "Алмаз-Енерго" було змінено на ПП "Торговий Дім Стратос".

Дана обставина зміни назви підтверджується рішенням власника №6 Приватного підприємства "Алмаз-Енерго" від 30.05.2017 року, рішенням №7 Приватного підприємства "Торговий дім Стратос" від 07.06.2017 року, листом-повідомлення, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.06.2017 року, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення на позов, в яких зазначено, що відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі. Письмові заперечення на позов практично дублюють зміст акту перевірки, вказано, що підприємством занижено фінансовий результат до оподаткування за 2015 рік за рахунок включення до складу витрат, що впливають на фінансовий результат, а саме придбання товарів, що не підтверджені належним чином документально на загальну суму в 2015 році на суму 424416,71 грн. В ходу перевірки підприємством ПП "Азмаз-Енерго" не підтверджено фактичне придбання цукру від контрагентів, а саме - відсутні сертифікати якості на придбання товару, які є невід'ємною частиною накладної на кожну партію товару. Відповідно до бази даних ЄРПН контрагентами зареєстровано податкові накладні на реалізацію товарів (робіт, послуг) з номенклатурою, яка не зазначена в отримані податкових накладних від постачальників, рух якої не підтверджений, що свідчить про маніпулювання даними та ставить під сумнів сам факт отримання товарів (робіт, послуг) покупцями, вказане свідчить про те, що контрагентами фактично не здійснювалось придбання цукру реалізованого на ПП "Алмаз-Енерго".

В ході судового засідання, судом поставлено питання щодо можливості подальшого розгляду справи за відсутності відповідача в порядку письмового провадження.

Представник позивача щодо подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

У зв'язку з вищевикладеним, на підставі ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд,-

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Торговий дім Стратос" (код ЄДРПОУ 34656958) зареєстроване 12.10.2006 року, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Чечелівському районі м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області як платник податків.

Станом на 05.12.2016 року Приватне підприємство "Торговий дім Стратос" (ПП "Алмаз-Енерго") перебував в стані переходу до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська.

В період з 16.11.2016 року по 24.11.2016 року, на підставі наказу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 15.11.2016 року №1061 згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пунктом 75.1 статті 75, пунктом 78.4 статті 78 та обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року та у зв'язку з отриманням ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпро Сліщенко Ю.Г. від 31.10.2016 "Про проведення документальної позапланової перевірки ПП "Алмаз-Енерго" (код ЄДРПОУ 34656958) в рамках кримінального провадження №42016040000000794 та на підставі направлень від 16.11.2016 року №609/14-01, від 17.11.2016 року №613/13-04, №612/14-02 виданих Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Алмаз-Енерго".

За результатами перевірки 05.12.2016 року складено акт перевірки №3681/04-63-14-01/34656958 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Алмаз-Енерго" (код ЄДРПОУ 34656958) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2015 по 15.11.2016 року, у висновку якого зазначено про встановлення наступних порушень:

1) п.44.1. ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1. ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010р., в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму, що перевірявся, на загальну суму 79830 грн., у тому числі в 2015 року на суму 76395 грн.;

2) п.198.1., п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 88700 грн., у тому числі по періодам в березні 2015 року на суму 27987 грн., в квітні 2015 року на суму 7780 грн., в травні 2015 року на суму 24668 грн., в червні 2015 року на суму 8922 грн., в липні 2015 року на суму 6310 грн., в грудні 2015 року на суму 4633 грн., в квітні 2016 року на суму 4367 грн., в вересні 2016 року на суму 4033 грн.

На підставі акту перевірки №3681/04-63-14-01/34656958 від 05.12.2016 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.12.2016 року №0000571401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємства в розмірі 76395 грн., №0000581401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 88700 грн., за штрафними санкціями в розмірі 22175 грн.

Вказані рішення було оскаржено позивачем в судовому порядку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200.1 ПК України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ст.200.4 ПК України)

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0742760-11) з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що зазначено в іншому листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11 (http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v1936760-11).

Згідно з частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п.1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Із змісту статті 9 цього Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, зокрема шляхом установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Перевіркою встановлено взаємовідносини ПП "Алмаз-Енерго" з Фермерським господарством Строгого Олександра Федоровича (код ЄДРПОУ 21229706), ТОВ "Кищенці" (код ЄДРПОУ 31561125), ТОВ "Агрокомплекс "Зелена Долина" (код ЄДРПОУ 32721857), ПАТ "Продовольча компанія "Поділля" (код ЄДРПОУ 33143011), ТОВ "Продовольча компанія "Зоря Поділля" (код ЄДРПОУ 34009446), ТОВ "Мега Старт" (код ЄДРПОУ 40413363).

З матеріалів справи вбачається, що між ПП Алмаз-Енерго та Фермерським господарством Строгого Олександра Федоровича (код ЄДРПОУ 21229706) (постачальник), укладено договір поставки №26/08 від 26.08.2015 року, за яким постачальник зобов'язується в порядку та на умовах договору поставити у власність покупця цукор-пісок, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених договором прийняти товар та оплатити його.

Взаємовідносини з Фермерським господарством Строгого Олександра Федоровича за укладеним договором підтверджено видатковими накладними №173 від 28.08.2015 року, № 184 від 04 вересня 2015 року

Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок грошових коштів у сумі 27 500,00 грн.

Також, на підтвердження отримання товару ПП Алмаз-Енерго надано товарно-транспортні накладні від 28 серпня 2015 року № 280815, від 04 вересня 2015 року № 040915.

Таким чином, факт реальних господарських операцій позивача з Фермерським господарством Строгого Олександра Федоровича підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій.

Згідно матеріалів справи між ПП Алмаз-Енерго та ТОВ Кишенці укладено договір поставки № 2503155 від 25.03.2015 року, відповідно до умов якого продавець (ТОВ Кишенці ) зобов'язаний передати, а покупець (ПП Алмаз-Енерго ) прийняти й оплатити на умовах даного договору товар - цукор буряковий, українського походження у мішкотарі. Кількість, асортимент, ціна товару узгоджується сторонами в рахунках-фактурах та/або у додаткових угодах, специфікаціях, видаткових накладних до договору.

На виконання умов договору ПП Алмаз-Енерго отримано від ТОВ Кишенці видаткову накладну № 154 від 27.03.2015 року на суму 170 500,00 грн., акт виходу продукції від 23 грудня 2014 року та сертифікат відповідності.

Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі шляхом перерахування коштів у сумі 204 600,00 грн.

Також, на підтвердження отримання товару ПП Алмаз-Енерго надано товарно-транспортну накладну від 27 березня 2015 року № 2703.

Таким чином, факт реальних господарських операцій позивача з ТОВ Кишенці підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між ПП Алмаз-Енерго та ТОВ Агрокомплекс Зелена Долина укладено договори купівлі-продажу цукру № 213-АП-ЗД/ПС/ЦЗ від 03.12.2015 року та № 054-АП-ЗД/ПС/ЦЗ від 21.03.2016 року, до умов яких продавець (ТОВ Агрокомплекс Зелена Долина ) зобов'язується продати та передати у власність покупцю (ПП Алмаз-Енерго ) цукор білий кристалічний, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Якість товару, що продається продавцем, повинна відповідати ДСТУ та підтверджуватись сертифікатом якості, що є невід'ємною частиною накладної на кожну партію товару.

На виконання умов договорів ПП Алмаз-Енерго отримано від ТОВ Агрокомплекс Зелена Долина видаткові накладні № 00000014524 від 04.12.2015 року на суму 23 166,67 грн., № 00000000661 від 29 березня 2016 року на суму 21 833,33 грн., інформацію про виробництво цукру, а також протоколи випробувань № 3564 та № 3565 від 07 жовтня 2015 року

Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі шляхом перерахування коштів у сумі 54 000,00 грн.

Таким чином, факт реальних господарських операцій позивача з ТОВ Агрокомплекс Зелена Долина підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій.

Матеріалами справи підтверджується, що між ПП Алмаз-Енерго та ПрАТ Продовольча компанія Поділля укладено договір поставки білого цукру б/н.

На виконання умов договору ПП Алмаз-Енерго отримано від ПрАТ Продовольча компанія Поділля видаткову накладну № РН00-141-06663 від 05.05.2015 року на суму 138 833,40 грн., сертифікатами відповідності та протоколами випробувань № 3556 від 25 вересня 2014 року та № 3588 від 12 жовтня 2015 року.

Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі шляхом перерахування коштів у сумі 166 600,00 грн.

Також, на підтвердження отримання товару ПП Алмаз-Енерго надано товарно-транспортну накладну від 05 травня 2015 року № 0505.

Таким чином, факт реальних господарських операцій позивача з ПрАТ Продовольча компанія Поділля підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій.

Крім того, між ПП Алмаз-Енерго та ТОВ Продовольча компанія Зоря Поділля укладено договір поставки білого цукру кристал 3кат. б/н.

На виконання умов договору ПП Алмаз-Енерго отримано від ТОВ Продовольча компанія Зоря Поділля видаткові накладні № РН00-145-04973 від 12.03.2015 року на суму 8 333,33 грн. та № РН00-100-00767 від 15.06.2015 року на суму 60 666,67 грн., сертифікатами відповідності та протоколами випробувань № 3619 від 22 жовтня 2015 року та № 3719 від 29 вересня 2014 року.

Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі шляхом перерахування коштів у сумі 82 800,00 грн.

Також, на підтвердження отримання товару ПП Алмаз-Енерго надано товарно-транспортні накладні від 12 березня 2015 року № 120315 та від 15 червня 2015 року № 15061.

Таким чином, факт реальних господарських операцій позивача з ТОВ Продовольча компанія Зоря Поділля підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій.

Також, наявними у справі документами підтверджується, що між ПП Алмаз-Енерго та ТОВ Мега Старт укладено договір купівлі-продажу № 05/08-2ц від 05.08.2016 року, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ Мега Старт ) продає товар, а покупець (ПП Алмаз-Енерго ) приймає та оплачує його згідно умов договору.

На виконання умов договору ПП Алмаз-Енерго отримано від ТОВ Мега Старт видаткову накладну № МС-0000107 від 05.08.2016 року на суму 20 166,67 грн..

Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі шляхом перерахування коштів у сумі 24 200,00 грн.

Також, на підтвердження отримання товару ПП Алмаз-Енерго надано товарно-транспортну накладну від 05 серпня 2016 року № 107.

Таким чином, факт реальних господарських операцій позивача з ТОВ Мега Старт підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій.

Податковий орган прийшов до висновку, що підприємством не підтверджено фактичне придбання цукру, оскільки відсутні сертифікати якості на придбаний товар, які є невід'ємною частиною накладної на кожну партію товару.

Проте, суд зазначає, що реальність операцій з придбання товарів (робіт, послуг) позивачем за договорами, укладеними з Фермерським господарством Строгого Олександра Федоровича, ТОВ Кищенці , ТОВ Агрокомплекс Зелена Долина , ПАТ Продовольча компанія Поділля , ТОВ Продовольча компанія Зоря Поділля , ТОВ Мега Старт підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства України, згідно яким здійснювалося постачання, отримання, оплата та оприбуткування товару (робіт, послуг), в тому числі і сертифікатами якості на придбаний товар.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпунктами 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки податковий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо отримання та оплати товару/послуг.

Зазначені обставини залишились не спростованими в ході судового розгляду справи.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань державної податкової інспекції є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Посилання відповідача на інформацію з баз даних податкового органу по контрагентам ПП Алмаз-Енерго взагалі не мають ніякої юридичної сили, оскільки базуються лише на підставі аналізу баз даних ДПІ без наявності відповідних актів перевірок контрагентів з узгодженими податковими зобов'язаннями, а можливі порушення податкової дисципліни з боку контрагентів підприємства не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з ПДВ позивачу, оскільки статтею 61 Конституції України передбачено індивідуальний характер відповідальності, яка розповсюджується в тому числі і на персональну відповідальність кожного платника податків за ведення податкового обліку. Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Слід враховувати, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Таким чином, позивачем отримані вказані податкові накладні у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини віл 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності).

За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Статтею 4 Податкового кодексу України серед основних засад податкового законодавства України визначено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У зв'язку із цим презюмується, що дії та рішення платника податків вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника - достовірними.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог до оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність платника податків про зазначення його контрагентами недостовірних відомостей.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Проте, під час розгляду справи відповідачем таких доказів суду надано не було.

Однак, на підтвердження реальності здійснення фінансово-господарський операцій, позивач під час розгляду справи, було надано інформацію про самі договори, суми на які було укладено договори, а також видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості.

Таким чином, зазначене вище спростовує висновки перевірки в частині відсутності реального здійснення господарської операції між ПП Алмаз-Енерго та Фермерським господарством Строгого Олександра Федоровича, ТОВ Кищенці , ТОВ Агрокомплекс Зелена Долина , ПАТ Продовольча компанія Поділля , ТОВ Продовольча компанія Зоря Поділля , ТОВ Мега Старт .

За таких умов, податкові повідомлення - рішення від 29.12.2016 року №0000571401 та № №0000581401 прийняті Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області є такими, що прийняті податковим органом протиправно, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у сумі 2 809,05 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 18.01.2017 року № 827 та від 31.01.2017 року № 848, які містяться в матеріалах справи, підлягає компенсації з Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.160-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000571401 від 29.12.2016 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000581401 від 29.12.2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судові витрати у сумі 2 809,05 (дві тисячі вісімсот дев'ять гривень п'ять копійок) грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко