Постанова

від 27.11.2017 по справі 810/3867/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2017 року № 810/3867/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Миколай - Плюс до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним, скасування наказу та податкового повідомлення - рішення -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Миколай-Плюс" (надалі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (надалі - відповідача) про визнання протиправним та скасування наказу № 1760 від 29.09.2017, в частині проведення фактичної перевірки ПП Миколай - плюс , визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0038371406 від 19.10.2017.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що спірний наказ про проведення перевірки винесено безпідставно та з порушеннями норм Податкового кодексу України (надалі - ПК України), а саме п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України. Також вказує, що перевірка позивача проводилась не за місцезнаходженням підприємства.

Вважає, що протиправність наказу і неналежно проведена перевірка є підставою для скасування податкового повідомлення - рішення.

На думку позивача вказаний наказ та рішення є необґрунтовані, безпідставні та такі, що порушують його права, які передбачені нормами чинного законодавства України.

Представник позивача подав суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував та залишив вирішення даного питання на розсуд суду.

На вимогу ухвали суду від 13.11.2017 представник відповідача надав письмові заперечення, в яких не погоджувався з позовними вимогами позивача, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у поданих запереченнях.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідків чи експертів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач - Приватне підприємство Миколай - Плюс є юридичною особою та є платником податків.

29.09.2017 податковим органом було видано спірний наказ про проведення фактичної перевірки Приватного підприємства Миколай - Плюс .

У продовж 09 та 10 жовтня 2017 року посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області було проведено фактичну перевірку позивача, за результатами якої було складено акт перевірки від 10.10.2017 № 2578/1000/14/32545759.

З висновків даного акту випливає, що позивачем порушено п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, а саме позивачем не було оприбутковано готівкові кошти, які надійшли до каси підприємства від продажу сільськогоспоадсрької продукції власного виробництва на загальну суму 108 945,00 грн.

Позивач не погоджується з наказом щодо проведення фактичної перевірки та винесення спірного податкового повідомлення - рішення, у звязку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органі мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано ст. 80 ПК України згідно з пунктом 80.1 якої фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п. 80.2 цієї ж статті фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (п. 80.2.2).

Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

У судовому засіданні представник позивача стверджував, що спірний наказ від 29.09.2017 № 1760 щодо проведення фактичної перевірки є протиправним, оскільки не був підписаний посадовою особою податкового органу та скріплений печаткою відповідної установи, крім того, перевірка проводилась не за місцем знаходження.

Однак, суд критично ставить до тверджень позивача, оскільки під час дослідження матеріалів справи судом було оглянуто належним чином завірену копію такого наказу та встановлено, що він містить усі обов'язкові реквізити, що передбачені ПК України.

Також судом встановлено, що позивач допустив посадових осіб відповідача до проведення перевірки, а відтак погодився на її проведення.

Суд звертає увагу на те, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України, постанова від 24.12.2010, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Тобто, позов спрямований на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок може бути задоволений лише у тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Оскільки Приватне підприємство Микола - плюс допустило податкові органи до перевірки та надало усі належні документи для її проведення, суд важає, що позов в частині скасування наказу № 1760 від 29.09.2017 не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення № 0038371406 від 19.10.2017 суд зазначає наступне.

Згідно акту перевіркою встановлено факт порушень позивачем п. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, а саме не оприбутковано готівкові кошти, які надійшли до каси підприємства від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва кінцевим споживачам на загальну суму 108 945,00 грн.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (надалі - Положення), затверджене постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004, зареєстроване в Міністерстві юстиції України № 40/1032 13.01.2005.

Пунктом 1.2 Положення визначено, що оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, КОРО.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку (п. 2.6 названого Положення).

Підпунктом 2.2 Положення передбачено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

За правилами п. 2.6 Положення, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Пуктом 7.8 Положення визначено, що під час перевірок з'ясовується наявність у підприємства касової книги, а також відповідність її оформлення вимогам законодавства України. Крім того, перевіряється правильність ведення касової книги, оформлення в ній касових операцій із приймання та видачі готівкових коштів (у тому числі за строками), відповідність зазначених у ній сум прийнятої до каси або виданої з неї готівки даним прибуткових і видаткових касових ордерів, якість і своєчасність записів касира згідно із зазначеними в касовій книзі касовими документами, наявність підпису бухгалтера, який перевірив записи в касовій книзі за кількістю отриманих ним касових ордерів, правильність підрахунку в касовій книзі фактичних залишків готівки в касі на кінець дня тощо.

Як встановлено судом, Приватне підприємство Миколай - плюс має центральну касу, веде одну касову книгу в центральній касі для обліку операцій з готівкою в національній валюті, яка пронумерована, прошнурована та скріплена відбитком печатки підприємства.

У відповідності до п. 7.14 Положення під час перевірки відповідачем було звірено банківські виписки та відповідні записи в касовій книзі та встановлено, що 24.07.2017 до каси підприємства надійшли готівкові кошти у розмірі 108 945,00 грн., які отримані від продажу товарів без оприбуткування в касі підприємства. Дані кошти не підтвердженні прибутковим касовим ордером та відповідним записом в касовій книзі.

Підтвердженням не оприбуткування готівкових коштів позивачем у розмірі 108 945,00 грн. є банківська виписка за 24.07.2017 та письмові пояснення бухгалтера ОСОБА_1, яка була присутня при проведенні фактичної перевірки.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Позивачем не було надано належних доказів, які б свідчили про протиправність прийняття наказу про проведення фактичної перевірки та податкового повідомлення - рішення.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів суду правомірність оскарженого наказу про проведення перевірки № 1760 від 29.09.2017 та прийнятого податкового повідомлення - рішення № 0038371406 від 19.10.2017.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Також 20.11.2017 позивачем було подано клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 6 570,88 грн.

Порядок повернення судового збору визначений Законом України Про судовий збір , що визначає можливість повернення судового збору за клопотання особи, що його сплатила.

Враховуючи, що позивачем було здійснено переплату судового збору у розмірі 6 570,88 грн., суд вважає за необхідне повернути дану суму позивачу.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185, 186, 254 КАС України суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства Миколай - Плюс (код ЄДРПОУ 32545759) суму переплати судового збору у розмірі 6 570 (шість тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 88 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення № 132 від 06.11.2017.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.