Рішення

від 28.11.2017 по справі 910/18839/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2017Справа №910/18839/17

За позовом Приватного підприємства Сігма

до Товариства з обмеженою відповідальністю Літстрой

про стягнення 165.832,00 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Качан В.К., довіреність № 3 від 14.11.2017

Качан М.В., керівник

від відповідача не з'явився

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства Сігма про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Літстрой 165.832,00 грн., з яких: 154.120,00 грн. основного боргу, 9.293,00 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 2.419,00 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору поставки № ЛТ031 від 28.03.2017.

Позивачем одночасно з позовом 27.10.2017 до відділу діловодства суду подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Літстрой в межах заявленої до стягнення суми заборгованості у розмірі 165.832,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2017 порушено провадження у справі № 910/18839/17 та призначено її до розгляду на 16.11.2017.

Позивачем 14.11.2017 до відділу діловодства суду подано витребувані судом документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/18839/17 від 16.11.2017, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача та невиконанням відповідачем вимог ухвали про порушення провадження у справі від 31.10.2017, розгляд справи відкладено на 28.11.2017.

Позивач в судовому засіданні 28.11.2017 підтримав подану раніше заяву про забезпечення позову.

Суд розглянувши 28.11.2017 заяву позивача про забезпечення позову відмовив в її задоволенні, з огляду на наступне

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України визначено заходи забезпечення позову, зокрема позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Згідно з ч. 3 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Заявником не наведено та не надано достатньо обґрунтованих даних про існування обставин, що призведуть до неможливості чи утруднення виконання рішення суду, тому заява позивача задоволенню не підлягає.

Позивач в судовому засіданні 28.11.2017 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 28.11.2017 не з'явився, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали від 31.10.2017 та від 16.11.2017 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : 03121, м. Київ, вул. Академіка Білецького, 9-В, яка згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 31.10.2017 є місцезнаходженням позивача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 28.11.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.03.2017 між Приватним підприємством Сігма (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Літстрой (далі - постачальник, відповідач) було укладено договір поставки № ЛТ031 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному договорі, металопрокат (далі - товар), сортимент, кількість та ціна якого вказана у рахунках-фактурах та/або специфікаціях, оформлених як додатки до даного договору, які є його невід'ємними частинами.

Спір виник внаслідок того, що відповідач поставку товару позивачу у повному обсязі не здійснив, а тому сплачені за товар кошти підлягають поверненню позивачу. При цьому позивачем за порушення термінів повернення попередньої оплати нараховано збитки від зміни індексу інфляції та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 10.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.

Згідно з п. 2.2 договору кількість кожної партії товару узгоджується сторонами в рахунках-фактурах та/або специфікаціях до договору. З моменту прийняття та оплати покупцем рахунку-фактури партія товару вважається узгодженою між сторонами.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.3 договору ціна на товар встановлюється за домовленістю між постачальником та покупцем, з урахуванням ПДВ вказується у рахунках та інших супровідних документах. Ціна на товар може змінюватися в залежності від коливань середньо ринкових цін на металопрокат. Розрахунок по даному договору здійснюється у національній валюті України (гривні) у безготівковій грошовій формі.

Відповідачем позивачу було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000363 від 24.03.2017 на оплату продукції:

1. свая 30х30х9 у кількості 100 шт. за ціною 3.074,17 грн. без ПДВ;

2. свая 30х30х12 у кількості 160 шт. за ціною 3.823,33 грн. без ПДВ, загальною вартістю з ПДВ в сумі 1.102.980,00 грн.

Відповідно до п. 3.4 договору оплата всієї вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку або на інших умовах, вказаних у специфікаціях до даного договору поставки. У разі одержання від покупця передоплати частково (якщо це не суперечить умовам розрахунків), постачальник має обов'язки з поставки товару лише на суму одержаних коштів . Оплата свідчить про згоду покупця із характеристиками товару, вказаними постачальником у рахунку-фактурі.

Позивач перерахував на рахунок відповідача, що зазначений в договорі, кошти в розмірі 200.000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1029 від 30.03.2017.

Відповідно до п. 4.2 договору строк поставки товару - протягом 10 робочих днів після 100% передоплати. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій товару узгоджуються сторонами у специфікаціях до цього договору.

Датою постави товару вважається дата отримання товару покупцем або третьою особою (перевізником) на складі постачальника, вказана у видатковій накладній (п. п. 4.4 договору).

Згідно п. 5.5 договору повноваження осіб на отримання товару, їх право розписуватися у видаткових накладних, підтверджується довіреністю, засвідченою належним чином. У разі неможливості поставки товару в замовленому обсязі, постачальник здійснює поставку на суму передоплати за товар або повертає покупцю суму передоплати без застосування штрафних санкцій.

За умовами п. 6.1.1 договору постачальник зобов'язаний передати покупцю товар, погоджений сторонами, в строк та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно видаткової накладної № РН-310301 від 31.03.2017 відповідач поставив позивачу наступний товар: свая 30х30х10 у кількості 10 шт. на суму 45.879,91 грн. з ПДВ.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 19 від 05.10.2016 про повернення грошових коштів за непоставлений товар в розмірі 154.120,09 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 0119904 0114552 та описом вкладення у цінний лист від 05.10.2017.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором продукцію позивачу у визначений строк в повному обсязі не поставив.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 18.01.2010, справа № 42/423).

Як зазначалось раніше позивач звертався до відповідача з вимогою повернути сплачені за товар кошти. Проте, відповідач кошти позивачу повністю не перерахував та на момент звернення позивача з позовом борг становить 154.120,09 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 154.120,00 грн. коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже даною нормою передбачено можливість стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення саме грошового зобов'язання.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором поставки не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлену продукцію.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України (даної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові № 3-90гс14 від 16.09.2014 та Вищий Господарський суд України в постанові № 5011-42/13539-2012 від 20.11.2013).

Аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати.

У відповідності до п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема у випадках повернення сум авансу та завдатку, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав,

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних на попередню оплату товару є необґрунтованими.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Приватного підприємства Сігма є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 80, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Літстрой (03121, м. Київ, вул. Академіка Білецького, 9-В, код ЄДРПОУ 40143146) на користь Приватного підприємства Сігма (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Артема, 88, код ЄДРПОУ 31756648) 154.120 (сто п'ятдесят чотири тисячі сто двадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 2.311 (дві тисячі триста одинадцять) грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 04.12.2017.

СуддяВ.В.Сівакова