Рішення

від 28.11.2017 по справі 905/628/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.11.2017 Справа № 905/628/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Г.Є. Курило, суддів О.В. Попова, С.С. Тарапати

при секретарі судового засідання А.О. Кащеєві

розглянувши матеріали справи

за позовом : Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", м. Київ

до відповідача : Публічного акціонерного товариства "Тельманівський кар'єр", село Гранітне

про стягнення заборгованості за кредитним договором №10 від 26 травня 2008р. у сумі 3112182 євро 49 євро центів, що еквівалентно 76860014,86грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Логвиненко О.С. - за довіреністю.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк", м.Київ звернувся до Відкритого акціонерного товариства "Тельманівський кар'єр", село Гранітне про стягнення заборгованості за кредитним договором №10 від 26 травня 2008р. у сумі 3112182 євро 49 євро центів, що еквівалентно 76860014,86 грн. з яких заборгованість за кредитом - 1284000,00 євро, що еквівалентно 31710306,00 грн., заборгованість по процентам - 1083543,64 євро, що еквівалентно 26759735,51 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту -305948,68 євро, що еквівалентно 7555861,58 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом - 247387,78 євро, що еквівалентно 6109612,31 грн., заборгованість по 3% річних - 191302,39 євро, що еквівалентно 4724499,47 грн.

Разом з позовною заявою до суду надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову №31/1-16502 від 23.06.2015.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем, своїх зобов'язань за кредитним договором №10 від 26 травня 2008р.

Позовна заява подана позивачем в порядку п.7.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції . Судом встановлено, що рішенням господарського суду Донецької області по справі № 28/176 від 05.02.2013 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк", м.Київ задоволені частково, з Публічного акціонерного товариства "Тельманівський кар'єр", с.Гранітне Донецької області на користь Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк", м.Київ стягнуто за кредитним договором №10 від 26.05.2008 заборгованість за кредитом в сумі 13215680,42грн., заборгованість за відсотками в сумі 6339325,89грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 108963,80грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 160 620,33 грн., 3% річних за неповернення кредиту в розмірі 744 011,21 грн., 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 308142,84 грн., штраф в сумі 1982352,06грн. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2013 апеляційну Публічного акціонерного товариства "Тельманівський кар'єр", с.Гранітне Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 05.02.2013 у справі №28/176 залишено без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 05.02.2013 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 14.01.2014 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Тельманівський кар'єр" задоволено частково, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2013 та рішення господарського суду Донецької області від 05.02.2013 у справі скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі суду. В Постанові Вищого господарського суду України від 14.01.2014 зазначено, що обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, не можуть вважатися такими, що встановлені з дотриманням норм Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що судами під час розгляду справи і вирішення спору по суті не було перевірено виконання банком вимог пунктів 2.6.2 та 2.11.1 кредитного договору № 10 від 26.05.2008 (з урахуванням зміни нумерації пунктів згідно з договором про внесення змін № 1 від 26.06.2009) щодо порядку зміни величини ставки EURIBOR, що приймається для розрахунку процентної ставки за користування кредитом. Зазначене має суттєве значення для встановлення правильності нарахування процентів за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору № 10 від 26.05.2008. Також при встановленні розміру заборгованості по процентах за користування кредитом судами не було встановлено, яка саме ставка EURIBOR застосовувалася при визначенні процентної ставки, виходячи з відомостей щодо розміру ставки EURIBOR за період з 10.06.2008 по 10.06.2010. Ухвалою суду від 03.02.2014 справу прийнято до провадження. Розгляд справи не завершений. Ухвалою господарського суду Донецької області у справі №28/176 від 14.05.2014 призначено судову оціночну експертизу та зупинено провадження по справі. У відповідності зі ст.15 Закону України "Про судову експертизу", п.1.9 "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень", затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.98 (зі змінами та доповненнями), господарський суд надсилав матеріали справи №28/176 судовому експерту Машиніченко О.А. на адресу 83052, м. Донецьк, пр. Ілліча, 68. Проте, у зв'язку з проведенням Антитерористичної операції у місті Донецьку матеріали справи втрачені, доказів протилежного суду не надано.

За змістом п.7.6 зазначеної Постанови Пленуму ВГСУ не підлягає відновленню справа, втрачена до закінчення судового розгляду. В такому разі заявник не позбавлений права на подання нової позовної заяви (іншого звернення, передбаченого ГПК) у загальному порядку.

Ухвалою господарського суду від 01.07.2015 порушено провадження у справі №905/628/15.

18.09.2015 позивач, Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк", м. Київ до канцелярії суду надав заяву про призначення експертизи.

07.10.2015 відповідач, Публічне акціонерне товариство "Тельманівський кар'єр", село Гранітне звернувся до суду з клопотанням, відповідно до якого просить призначити судово-економічну екпертизу.

20.10.2015 та 28.10.2015 відповідач звернувся до суду з клопотанням №13/10-1 від 13.10.2015, в якому просить позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", м. Київ залишити без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст.81 ГПК України, оскільки в господарському суді Донецької області перебуває на розгляді справа №28/176 зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет спору із тих же підстав.

28.10.2015 відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому, з посиланням на наявність справи №28/176, відсутність заходів досудового врегулювання спору, відсутність оригіналів доданих до позовної заяви документів, ненадання позивачем належних та допустимих доказів, якими обґрунтовуються обставини, викладені в позовній заяві, Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , яким встановлено мораторій на нарахування пені та штрафних санкцій, застосування позивачем штрафних санкцій після спливу шестимісячного строку позовної давності, просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

28.10.2015 від відповідача до суду надійшла заява щодо застосування строків позовної давності № 23/10-1 від 23.10.2015 та заперечення № 23/10-4 від 23.10.2015 на заяву про вжиття заходів до забезпечення позову у справі №905/628/15.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.01.2016 по справі №905/628/15 призначено судову економічну експертизу. На вирішення експерту поставлені наступні питання:

1. Чи відповідає умовам кредитного договору № 10 від 26.05.2008, укладеного між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", м. Київ та ВАТ "Тельманівський кар'єр", село Гранітне та чи підтверджується документально наведений в додатках до позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", м. Київ розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем станом на 10.06.2015 за кредитом, процентами, 3% річних та пенею?

2. Якщо подані позивачем у судову справу розрахунки заборгованості по тілу кредиту, процентам, пені, 3% річних проведені невірно і не відповідають умовам кредитного договору № 10 від 26.05.2008р., укладеного між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", м. Київ та ВАТ "Тельманівський кар'єр", село Гранітне та додаткових угод до нього, проведені з помилками, то навести правильний розрахунок за спірний період з визначенням суми заборгованості по тілу кредиту, процентам, пені, 3% річних.

Проведення експертизи доручено судовим експертам Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз. Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.01.2016 по справі №905/628/15 провадження по справі зупинено на строк проведення експертизи.

До господарського суду Донецької області від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судової економічної експертизи № 113 по господарській справі №905/628/15 від 26.01.2017. Відповідно до висновків судової експертизи встановлено наступне:

По першому питанню: За результатами здійснення дослідження наданих експерту документів випливає, що наведений в додатках до позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", м. Київ розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем станом на 10.06.2015 за кредитом, процентами, 3 % річних та пенею не відповідає умовам кредитного договору №10 від 26.05.2008, укладеного між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", м. Київ та ВАТ "Тельманівський кар'єр", село Гранітне та не підтверджується документально.

По другому питанню: Згідно здійсненого розрахунку на підставі відомостей наданих для дослідження документів встановлено, що сума заборгованості ВАТ "Тельманівський кар'єр", село Гранітне перед ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк" в рамках кредитного договору №10 від 26.05.2008 станом на 10.06.2015 підтверджена експертом в розмірі 2482635,7 євро, у тому числі: за тілом кредиту - 1281000,0 євро, за відсотками - 764284,14євро, за пенею - 266552,45 євро, за 3% річних - 167799,12 євро. Суд зазначає, що у експертному висновку наявна описка в зазначені заборгованості з тілом кредиту 1281000,0 євро замість 1284000,0 євро, що підтверджується додатком № 1 до висновку судової експертизи.

В поясненнях від 24.12.2015 №11/2-55208, які надійшли до суду 28.12.2015, та від 28.09.2017 №22/2-25822, які надійшли до суду 03.10.2017, позивачем наведено порядок визначення застосованої процентної ставки з урахуванням розміру ставки EURIBOR, в останніх, крім того, зазначено про незгоду з висновком судового експерта.

03.10.2017 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому відповідачем зазначено, що позивачем порушено порядок надання кредиту, а саме п. 1.1.6 та п.1.3.1 спірного кредитного договору. Відповідач також вважає, що предмет спору визначено позивачем невірно, оскільки у відповідача не виникло зобов'язання повернення кредитних коштів, відсотків і т.п. за кредитним договором. Крім того, відповідач зазначає, що змінний розмір ставки EURIBOR порушує його права. Також відповідач вказує на незрозумілість нарахування відсотків з врахуванням ставки EURIBOR та відсутність можливості перевірити правильність розрахунків по процентам за користування кредитом, оскільки такі розрахунки не долучені позивачем до позовної заяви. На підставі викладеного, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Протягом розгляду справи сторони надавали пояснення по суті спору.

Згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також матеріалів справи суд змінює назву відповідача на Публічне акціонерне товариство "Тельманівський кар'єр", село Гранітне.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 25.05.2015 призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Чернової О.В., суддів Бокова Ю.В., Говоруна О.В., в подальшому, у зв'язку перебуванням суддів у відпустці, на лікарняному та у зв'язку із закінченням повноважень суддів, судова колегія неодноразова змінювалась. Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.10.2017 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Г.Є. Курило, судді С.С. Тарапата, О.В. Попов.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався та продовжувався на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. Розгляд справи зупинявся та поновлювався відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив, що 26 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (кредитодавець, правонаступником якого є позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Тельманівський кар'єр" (позичальник, правонаступником якого є відповідач) укладено кредитний договір №10 (кредитний договір), відповідно до п.1.1 якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору.

За своєю правовою природою кредитний договір №10 від 26.05.2008 є кредитним договором, згідно якому, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з п.1.1.1 кредитного договору, кредит надається в сумі 1284000,00 євро, що еквівалентна сумі 9803173,08 грн. в національній валюті за курсом гривні до валюти кредиту, встановленим на день підписання цього договору, що складає 20% від загальної суми контракту №2008-04-03 від 03.04.2008, укладеного позичальником з компанією RIMAC Maschinen und Anlagen GmbH Im Bruch 4-10/Postfach 1124 D-69256 Mauer/Heidelberg, Німеччина на поставку обладнання для виробництва бетонних виробів. Видача кредиту на цілі, визначені п.1.2 цього договору (виключно для здійснення розрахунків за акредитивом), здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок покриття по акредитиву №26022040000005 в ВАТ "ВіЕйБі Банк", код банку 380537 (п.2.1 в редакції договору про внесення змін №1 від 26.06.2009 до кредитного договору).

Термін остаточного повернення кредиту 25.05.2011 включно (п.1.1.2 кредитного договору). Договором про внесення змін №2 від 31.07.2009 до кредитного договору (п.2) сторонами змінено графік повернення кредиту та визначено його наступним чином: 25 числа кожного місяця періоду квітень 2010р.-квітень 2011р. включно по 91714,29 євро, 25 травня 2011р. - 91714,23 євро.

Відповідно до п.1.1.3 кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом становить EURIBOR+6%, де EURIBOR означає ставку пропозиції Європейської міжбанківської біржі для євро, яка є річною процентною ставкою та відповідає котируванню за процентний період 12 місяців. Договором про внесення змін №2 від 31.07.2009 до кредитного договору сторони внесли змін до п.1.1.3 кредитного договору, встановивши, що до 10.07.2009 процентна ставка за користування кредитом становить EURIBOR+6%, з 10.07.2009 - 11 місячний EURIBOR+11,843% річних. З 10.06.2010 процентна ставка за користування кредитом складає 13,257% річних (п.1 Договору про внесення змін №4 від 29.06.2010 до кредитного договору).

В договорі про внесення змін №1 від 26.06.2009 до кредитного договору п. 2.6.7 викладено в наступній редакції: проценти за користування траншем нараховуються виходячи із умови, що враховується перший день надання траншу і не враховується останній день терміну користування кредитом/траншем.

Згідно з п.2.7.1 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №3 від 30.12.2009 до кредитного договору), проценти, нараховані за місяць відповідного до пункту 2.6 цього договору позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця, не пізніше 03 календарного числа місяця, наступного за тим, за яким вони нараховані. Проценти, нараховані за користування кредитом в період з 01.01.2009 по 30.11.2009 повинні бути сплачені позичальником не пізніше 17 лютого 2010 року.

Проценти за користування траншем нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно з п.1.1.3 цього договору. Величина ставки EURIBOR, що приймається для розрахунку процентної ставки за користування кредитом, може бути змінена протягом терміну дії цього договору на підставі отриманого кредитодавцем письмового повідомлення від виконуючого банку про таку зміну. Кредитодавець письмово повідомляє позичальника про введення в дію іншої величини ставки EURIBOR, яка є кінцевою та зобов'язуючою для позичальника. Вказане в цьому пункті письмове повідомлення відсилається кредитодавцем позичальнику рекомендованим листом через відділення зв'язку або надається представнику позичальника, який письмово засвідчує на екземплярі кредитодавця факт отримання такого письмового повідомлення (п.2.7.2 (п. 2.6.2) кредитного договору з урахуванням зміни нумерації пунктів згідно з договором про внесення змін № 1 від 26.06.2009).

Статтею 4 кредитного договору сторонами кредитного договору узгоджено підстави та обсяг відповідальності за його неналежне виконання. Зокрема, відповідно до п.4.2, у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п.1.1.3 цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем.

Згідно з п.7.4 кредитного договору він набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Факт видачі кредиту в розмірі 1284000,00 евро підтверджується меморіальним валютним ордером №295641 від 10.06.2008 та банківськими виписками.

Позивач на підставі Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, копія якої наявна в матеріалах справи, має право здійснювати кредитування клієнтів в іноземній валюті.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Позичальник, всупереч умовам договору та приписам законодавства, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим в нього утворилась заборгованість перед позивачем по сплаті чергових платежів за кредитом згідно графіку.

У відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

21 серпня 2010р. банк звернувся до позичальника з вимогою №31/2-8429 від 21.08.2010, в якій на підставі кредитного договору №10 від 26.05.2008 вимагав від позичальника у термін до 01.09.2010 достроково погасити всю заборгованість за ним. Як вбачається з матеріалів справи, вищевказана вимога позичальником не виконана.

На підставі зазначеного, у банку виникло право вимоги всієї заборгованості за кредитним договором №10 від 26.05.2008.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст.1048 Цивільного кодексу України).

З метою встановлення факту існування заборгованості відповідача за кредитним договором, судом призначалася судова економічна експертиза, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз. У висновку судової економічної експертизи №113 від 26.01.2017 встановлено, що заборгованість за відсотками складає 764284,14 євро за період з 10.06.2010 по 10.06.2015.

Відповідачем до прийняття судового рішення не надано доказів погашення заборгованості за кредитним договором, в результаті чого господарський суд робить висновок, що сплату цих сум заборгованості не здійснено до теперішнього часу, отже суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 1284000,00 евро, за відсотками в розмірі 764284,14 євро за період з 10.06.2010 по 10.06.2015.

Позивач зазначив, що не має можливості надати для огляду кредитний договір №10 від 26.05.2008, однак відповідачем не доведено, що кредитний договір №10 від 26.05.2008 укладався на будь-яких інших умовах.

У висновку судовим експертом зазначено, що у зв'язку з неузгодженістю у Кредитному договорі №10 від 26.05.2008 однозначної методики розрахунку відсотків за користування кредитом за період з 26.05.2008 по 10.06.2010, розрахунок відсотків за вказаний період експертом не здійснено. Також вказано, що укладений між банком та позичальником кредитний договір №10 від 26.05.2008 містить невизначеність, щодо порядку застосування показника котирування ставки EURIBOR за процентний період дванадцять місяців, який змінюється кожен календарний місяць, а саме: не визначена ставка EURIBOR яка використовується для проведення нарахування за перший період користування кредитними коштами (або на дату укладання договору, або на дату отримання позичальником кредитних коштів, або ставка, що була встановлена в перший календарний день, наступний за днем закінчення періоду - 01.07.2008). Також Договором не визначено, чи підлягає первинно визначена ставка EURIBOR коригуванню, або є незмінною. В зв'язку з чим, судовим експертом було здійснено нарахування відсотків тільки за період з 10.06.2010 по 10.06.2015 та встановлено, що заборгованість за вказаний період складає 764284,14 євро.

Так, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення даного господарського спору, ухвалами від 23.08.2017, 13.09.2017, 03.10.2017, 17.10.2017, 02.11.2017 суд зобов`язав позивача надати, обґрунтований розрахунок відсотків за період з 26.05.2008 по 10.06.2010 з визначенням порядку застосування показника котирування ставки EURIBOR за зазначений період з посиланням на пункти Кредитного договору №10 від 26.05.2008 та відповідно розрахунок пені та 3% річних за несвоєчасну сплату відповідачем процентів; ухвалами від 03.10.2017, 17.10.2017, 02.11.2017 суд зобов'язував позивача надати письмові пояснення щодо застосування ставки EURIBOR на кожну дату, зазначену в розрахунку та механізму розрахунку відсоткової ставки відповідно до умов кредитного договору №10 від 26.05.2008; надати відомості щодо розміру ставки EURIBOR (її зміни) за період дії кредитного договору №10 від 26.05.2008 (витяги з офіційних сайтів, тощо). Однак, вимоги ухвал суду не виконанні.

Згідно ч.1 ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Таким чином, приписами даної правової норми передбачено, що господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, на підставі поданих доказів.

Правила щодо належності і допустимості доказів встановлені ст.34 ГПК України, згідно ч.2 якої обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, суд змушений констатувати, що позивач не виконав вимоги ухвал суду від 23.08.2017, 13.09.2017, 03.10.2017, 17.10.2017, 02.11.2017.

При цьому суд зазначає, що згідно наданого позивачем розрахунку з 10.06.2008 проценти нараховувались за ставкою 11,418 % річних, з 10.07.2009 - 13,257% річних.

Згідно умов кредитного договору за період з 26.05.2008 по 09.07.2009 процентна ставка за користування кредитом становить EURIBOR+6%, де EURIBOR означає ставку пропозиції Європейської міжбанківської біржі для євро, яка є річною процентною ставкою та відповідає котируванню за процентний період 12 місяців; за період з 10.07.2009 по 09.06.2010 - 11 місячний EURIBOR+11,843% річних. З 10.06.2010 процентна ставка за користування кредитом складає 13,257% річних.

EURIBOR - основна ставка міжбанківського кредитування в ЄС, яка застосовується як в рамках кредитів корпоративним позичальникам або випуску облігацій, так і для визначення ціни різних деривативів.

Як зазначено експертом у висновку, що кредитним договором не визначено котирування за які саме 12 місяців береться за основу для розрахунку процентів за користування кредитними коштами, при цьому котирування за процентний період 12 місяців змінюється кожного наступного місяця, а фактично в розрахунку позивача заборгованості для розрахунку відсотків за період з 10.06.2008 по 30.06.2008 застосовується ставка EURIBOR - 5,418% (станом на 01.07.2008 згідно відомостей Reuters у 2008, а не на дату укладання кредитного договору - 26.04.2008 (ставка EURIBOR 4,952%) чи дату видачі кредиту-10.06.2008 (ставка EURIBOR 5,097%), при цьому позивач не змінює розмір процентної ставки впродовж певного періоду (до 10.07.2009).

В поясненнях від 24.12.2015 №11/2-55208 позивач зазначив, що застосовував розмір 12-місячного EURIBOR станом на 06.06.2008 - 5,418%, а розмір 11-місячного EURIBOR станом на 08.07.2009 - 1,414% (06.06.2008 та 08.07.2009 дати отримання SWIFT-повідомлень).

Однак, враховуючи данні з сайту http://www.euribor-rates.eu 12-місячний EURIBOR станом на 02.06.2008 - ставка 5,097%, а на 01.07.2008 - ставка 5,418%; 11-місячний EURIBOR станом на 01.07.2009 - 1,473%, а на 03.08.2009 - 1,322%.

Суду не надані докази повідомлення позивачем належним чином відповідача відповідно до вимог кредитного договору про зміну процентної ставки у зв'язку зі зміною ставки EURIBOR.

На підставі вищевикладеного та враховуючи умови кредитного договору суд дійшов висновку, що кредитний договір містить невизначеність стосовно порядку застосування показника котирування ставки EURIBOR та порядку його коригування.

При цьому, суд враховує те, що положення ГПК України не надають суду право самостійно збирати докази на підтвердження позиції тієї чи іншої сторони спору, що порушуватиме принцип об'єктивності судового розгляду господарської справи. Одночасно, прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав невірного обрання способу їх захисту чи недоведеності, позбавить позивача можливості в подальшому захистити свої права та інтереси в спірних правовідносинах, а залишення позову без розгляду, як процесуальна можливість виправити недоліки позову та звернутись до суду із даним позовом повторно, забезпечуватиме збалансованість прав та інтересів усіх сторін спору.

Відповідно до п.5 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Так, п.п.4.8, 4.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.01.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (ст.81 ГПК України) господарським судам слід мати на увазі, що застосування п.5 ч.1 цієї статті можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто, за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку ст.38 ГПК України, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність. Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто, не залежних від позивача обставин, унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому, береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами ст.41 ГПК України. У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними доказами.

Враховуючи, що ненадані позивачем документи, витребувані судом, мають істотне значення для встановлення обставин справи та їх належної правової оцінки у світлі заявлених вимог, суд був позбавлений можливості встановити відповідні обставини за допомогою інших засобів доказування. За таких умов, суд взагалі позбавлений можливості розглянути спір в частині заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості по процентам за період з 10.06.2008 по 09.06.2010. Звідси, дані обставини свідчать про незацікавленість позивача у всебічному та повному розгляді господарського спору із дослідженням всіх доказів, що відповідно перешкоджає розгляду даної справи, з врахуванням чого суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по процентам в розмірі 319259,50 євро, пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в розмірі 151521,57 євро, а також 3% річних в розмірі 21837,68 євро нарахованих на суму заборгованості за відсотками в розмірі 319259,50 євро.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 4 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, які зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Крім того, позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 305948,68 євро та пеня за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 247 387,78 євро (з яких пеню в розмірі 151521,57 євро суд залишає без розгляду) за період з 10.12.2014 по 10.06.2015.

Як зазначалося вище відповідно до п.4.2 кредитного договору, у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п.1.1.3 цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання.

Однак, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" запроваджено антитерористичну операцію на території України.

Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На час розгляду справи антитерористична операція триває.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У відповідності до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 був затверджений перелік населених пунктів, до якого включено с. Гранітне, Волноваського району, де проводить свою господарську діяльність відповідач, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

05.11.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 у справі №826/18327/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" до Кабінету Міністрів України визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України" від 30.10.2014 № 1053-р". Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.01.2015 у зазначеній адміністративній справі залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р була зупинена на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014.

Одночасно, відповідно до ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.

Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014 №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014.

Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014 визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Розпорядженням КМУ України від 7 листопада 2014 року № 1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. До переліку пунктів, що розташовані на лінії зіткнення увійшло с. Гранітне, Волноваського району.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України. Закріплене в ст.2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція не може бути ілюзорним та носити декларативний характер. У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 2 означеного закону відносно заборони нарахування пені з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.

На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи Закону України "Про боротьбу з тероризмом", прийнятий на його виконання та виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", Розпорядження КМУ України від 7 листопада 2014 року № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення", а також усвідомлюючи загальновідомий факт місцезнаходження відповідача в зоні активних бойових дій, суд застосовує до правовідносин між позивачем та відповідачем ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", та вважає неправомірним нарахування банком пені за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 305948,68євро та пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 95866,21 євро за період з 10.12.2014 по 10.06.2015 та відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в повному обсязі.

Крім того суд зазначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

При вирішенні зазначеного питання суд, в порядку ст. 82 ГПК України, застосовує висновки Верховного суду України, викладені у Постанові по справі №3-29гс15 від 01.04.2015 та є обов'язковими для всіх судів України відповідно до ст. 111-28 ГПК України.

Як вбачається з позовної заяви позивач нараховує пеню в іноземній валюті, при цьому виходячи з наданого позивачем розрахунку, пеня ним була розрахована в евро виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що порушує принципи, визначені Верховним судом України в Постанові від 01.04.2015 та є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені за прострочення зобов'язань основним боргом та процентами.

Позивачем заявлено також до стягнення 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 117272,01 євро за період з 10.06.2012 по 10.06.2015 та 3% річних за користування процентами в розмірі 74030,38 євро (з яких 3% річних за користування процентами в розмірі 21837,68 євро судом залишено без розгляду) за період з 25.09.2012 по 10.06.2015.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є штрафними санкціями (штрафом, пенею), а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

У відповідності до висновку судової економічної експертизи №113 від 26.01.2017, за даними дослідження сума 3% річних склала у 167799,12 євро, а саме 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 115606,42 євро за період з 10.06.2012 по 10.06.2015, 3% річних за користування процентами в розмірі 52192,70 євро за період з 25.09.2012 по 10.06.2015.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково в розмірі 167799,12 євро.

Разом з позовом позивачем подано заяву про його забезпечення шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах ціни позову; заборони у будь-який спосіб відчужувати майно та грошові кошти, відповідача в межах ціни позову.

В матеріалах справи наявні заперечення відповідача проти задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду. За правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.1 постанови №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Оскільки позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами ймовірність припущення того, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що унеможливлює вжиття таких заходів, заява про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтовано заявленою.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача, яке надійшло до суду 13.09.2017, про продовження розгляду справи.

Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України оскільки в господарському суді Донецької області перебуває на розгляді справа №28/176 зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет спору із тих же підстав не підлягає задоволенню, в зв'язку з тим, що матеріали справи №28/176 залишились на тимчасово непідконтрольній території у місті Донецьку та є втраченими.

Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Наслідки спливу позовної давності передбачено ст. 267 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 3 та ч. 4 цієї статті позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як зазначалось вище, виходячи з даних з Єдиного державного реєстру судових рішень позивачем Публічним акціонерним товариством „Всеукраїнський акціонерний банк", м.Київ був поданий позов до господарського суду Донецької області до Відкритого акціонерного товариства „Тельманівський кар'єр", смт. Тельманове про стягнення 15 801 758,07 грн. за кредитним договором №10 від 26.05.2008. Ухвалою суду від 27.08.2010 за вказаним позовом порушено провадження по справі №28/176. 05 жовтня 2012 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява від 03.10.2012 про зміну предмету позову та клопотання про збільшення і зменшення позовних вимог, в якій він, посилаючись на п. 2.12 кредитного договору №10 від 26.05.2008 , що встановлює право кредитодавця вимагати дострокового погашення кредитної заборгованості в разі наявності у позичальника заборгованості, повідомив про збільшення простроченої заборгованості за кредитом до 1 284 000,00 євро, що еквівалентно сумі 13 215 680,42 грн. за курсом НБУ станом на 02.10.2012; збільшення пені за несвоєчасне погашення кредиту до 371 909,08 євро, що еквівалентно сумі 3 827906,19 грн. за курсом НБУ станом на 02.10.2012; збільшення заборгованості за процентами за користування кредитом до 615 911,87 євро, що еквівалентно сумі 6 339 325,89 грн. за курсом НБУ станом на 02.10.2012; збільшення пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом до 371 909,08 євро, що еквівалентно сумі 3 827 906,19 грн. за курсом НБУ станом на 02.10.2012. Крім того, позивачем додатково заявлено вимоги про стягнення з відповідача: інфляційних збитків за неповернення кредиту в розмірі 1 155 868,28 грн., інфляційних збитків за несплату процентів за користування кредитом в розмірі 497 766,33 грн., 3% річних за неповернення кредиту в розмірі 72 286,13 євро, що еквівалентно сумі 744011,21 грн. за курсом НБУ станом на 02.10.2012; 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 29 938,33 євро, що еквівалентно сумі 308 142,84 грн. за курсом НБУ станом на 02.10.2012 штрафу, передбаченого п.4.3 кредитного договору №10 від 26.05.2008р., в розмірі 256 800,00 євро, що еквівалентно сумі 2 643 136,09 грн. за курсом НБУ станом на 02.10.2012. Суд прийняв в рамках справи № 28/176 до розгляду заяву позивача від 05.10.2012 про зміну предмету позову та клопотання про збільшення позовних вимог, як подані своєчасно, та розглядав справу з урахуванням зазначеної заяви. Отже судом розглядались позовні вимоги, в тому числі, про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 1 284 000,00 євро, процентів за користування кредитом 615 911,87 євро станом на 02.10.2012, 3% річних за неповернення кредиту в розмірі 72286,13 євро, що еквівалентно сумі 744011,21 грн. за курсом НБУ станом на 02.10.2012; 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 29 938,33 євро, що еквівалентно сумі 308 142,84 грн. за курсом НБУ станом на 02.10.2012.

Повторне звернення до суду 01.07.2015 позивачем в місцевий господарський суд з позовом, первісне подання якого було здійснено 27.08.2010, за яким було порушено провадження по справі №28/176, а також враховуючи заяву позивача від 03.10.2012, та приймаючи до уваги, що в подальшому справа була втрачена не з вини позивача, в контексті п.7.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 необхідно розглядати як спосіб відновлення первісного провадження з точки зору визначення моменту існування фактів порушення захищуваного позовом суб'єктивного права на дату звернення до суду та дотримання позовної давності відносно розглядуваних вимог за зверненням, яке відбулось 01.07.2015.

Як вбачається з наведеного вище, строк позовної давності не пропущено позивачем за вимогами про стягнення простроченої заборгованості за кредитом до 1284000,00 євро, заборгованості за процентами, нарахованими за період до 02.10.2012, 3% річних за неповернення кредиту та процентів, що нараховані до 02.10.2012.

Таким чином, суд відмовляє відповідачу в задоволенні заяви про застосування строку позовної давності.

Всі інші доводи та заперечення сторін не приймаються судом до уваги у зв'язку з безпідставністю.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які підлягали сплаті позивачем на дату подачі позову, що був поданий до суду 27.08.2010, покладається на відповідача оскільки з його вини виник спір, суми за проведення судової експертизи покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 41, 43, 47, 49, 69, 77, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк", м.Київ до Публічного акціонерного товариства „Тельманівський кар'єр", с. Гранітне про стягнення заборгованості за кредитним договором №10 від 26.05.2008р. у сумі 3112182,49 євро, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Тельманівський кар'єр", с. Гранітне (87123, Донецька обл., Волноваський р-н, с. Гранітне, вул. Южна, буд. 21, код ЄДРПОУ 04628681) на користь Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк", м.Київ (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т, ЄДРПОУ 19017842) за кредитним договором №10 від 26.05.2008 заборгованість за кредитом в сумі 1284000,00 євро, відсотків в розмірі 764284,14 євро за період з 10.06.2010 по 10.06.2015, 3% річних за неповернення кредиту та відсотків в розмірі 167799,12 євро, судові витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Залишити без розгляду позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк", м.Київ до Публічного акціонерного товариства „Тельманівський кар'єр", с. Граніт не в частині стягнення заборгованості по процентам в розмірі 319259,50 євро, пені в розмірі 151521,57 євро, а також 3% річних в розмірі 21837,68євро на підставі п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 28.11.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення буде складено та підписано протягом 5 днів. Повний текст рішення підписано 30.11.2017.

Головуючий суддя Г.Є. Курило

Суддя О.В. Попов

Суддя С.С. Тарапата