Рішення

від 29.11.2017 по справі 902/991/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 листопада 2017 р. Справа № 902/991/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд", м.Тульчин, Тульчинський район в особі Тульчинської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд", м.Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область

про стягнення 898 грн 16 коп.

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: Безпалюк Олександр Леонідович, довіреність № 14-72 від 14.04.2017 р., довіреність строком на три роки; службове посвідчення №1741 від 29.08.2014 р.

відповідача: Третякова Людмила Федорівна, довіреність б/н від 04.05.2017 р., паспорт серії АТ № 047873 виданий Тульчинським РС УДМС України у Вінницькій області 15.08.2013 р.

В С Т А Н О В И В :

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд", м.Тульчин, Тульчинський район в особі Тульчинської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" про стягнення 898 грн 16 коп., з яких 854 грн 27 коп. пені, 00 грн 35 коп. штрафу, 42 грн 71 коп. - 3 % річних та 00 грн 83 коп. інфляційних втрат згідно договору купівлі-продажу природного газу № 388/4-ПР від 12.12.2014 р.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 03.11.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/991/17 та призначено до розгляду на 29.11.2017 р.

29.11.2017 р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд", м.Тульчин, Тульчинський район в особі Тульчинської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" надійшов відзив на позовну заяву вих. № 28-11/17 від 28.11.2017 р., в якому останнє просить суд відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у повному обсязі.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" позивач посилається в якості підстави позовних вимог на те, що ним на виконання умов договору № 388/14-ПР від 12.12.2014 р. передано відповідачу природний газ за який останній своєчасно не розрахувався чим порушив умови господарського зобов'язання.

З огляду на порушення строків виконання взятих відповідачем зобов'язань за Договором купівлі-продажу природного газу, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з останнього пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат в загальній сумі, що складає 898 грн 16 коп.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву вих. 28-11/17 від 28.11.2017 р. (вх. № 06-52/11386/17 від 29.11.2017 р.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не визнає її безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам Закону, не підтвердженні належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі посилаючись на такі обставини:

- позивач протягом шестимісячного строку від дня коли зобов'язання відповідачем щодо оплати повинно бути виконано, не скористався своїм правом застосувати до відповідача штрафні санкції у вигляді штрафу та пені (п.п. 7.1. та 7.2. Договору), а тому на момент звернення з позовом до суду позивач не має право застосовувати та нараховувати вказані штрафні санкції у зв'язку з пропуском шестимісячного строку, що є, на думку відповідача достатньою підставою для відмови у задоволенні позивачу його вимог, виходячи з положень ст.ст. 217, 230, 232 ГК України;

- за змістом п. 6.1. Договору строк виконання відповідачем зобов'язань визначено 17.03.2015 р., а позивач звернувся до суду з відповідними вимогами до відповідача 19.10.2017 р., тобто з пропуском строку позовної давності. Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 12.12.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" від імені якого діє Тульчинська філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" (Покупець, Відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 388/14-ПР (Договір) відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у грудні 2014 р. та у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз-України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (а.с. 14-19, т. 1).

Продавець передає Покупцеві з 01.12.2014 р. по 31.12.2015 р. газ обсягом до 5 500 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): грудень 2014 - до 450 тис.куб.м.; у 2015 році - до 5 050 тис.куб.м. (п. 2.1. Договору).

Згідно із п. 3.3. Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця .

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 30 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплати в розмірі по 35 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно із п. 7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання Договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Договір набуває чинності з плати його підписання уповноваженим представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.12.2014 р. і діє в частині поставки природного газу до 31.12.2015 р., а в частинні проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п. 11.1. Договору).

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору у період грудня 2014 р. - лютого 2015 р. передано відповідачу природний газ на суму 6 663 907 грн 20 коп. що стверджується обопільно підписаними та скріпленим печатками сторін актами приймання-передачі природного газу від 31.12.2014 р., 31.01.2015 р. та 28.02.2015 р. (а.с. 20-22, т. 1)

Як зазначалося вище, умовами п. 6.1. Договору сторонами визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Однак відповідачем за переданий йому позивачем природний газ у лютому 2015 р. розрахунки в обумовлений Договором строк не здійснено, провівши остаточну за отриманий газ лише 22.05.2015 р. , що слідує з наявної в матеріалах справи довідки по операціях за Договором № 388/14-ПР, Підприємство "Терра Фуд" ТОВ (Тульчинська філія з 01.12.2014 по 28.02.2017 р.р. (а.с. 24, т. 1).

Неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань стосовно оплати отриманого природного газу, стало підставою звернення ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з позовом до суду про стягнення 854 грн 27 коп. пені, 00 грн 35 коп. штрафу, 42 грн 71 коп. - 3 % річних та 00 грн 83 коп. інфляційних втрат

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З моменту укладення між сторонами Договору купівлі-продажу природного газу № 388/14-ПР від 12.12.2014 р. між сторонами виникли зобов'язання, які мають правову природу договору купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось судом вище, за умовами пункту 6.1 Договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця (включно), наступного за місяцем поставки газу .

Тобто, починаючи з 14 числа місяця, наступного за розрахунковим відповідач вважається таким, що прострочив сплату за отриманий природний газ на умовах Договору по позову та є боржником.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3,4 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розділом 7 Договору сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання зобов'язань.

Зокрема, пунктом 7.2 Договору сторони передбачили, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Умовами п. 9.3. Договору визначено, що Строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності ), у томі числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років .

Поряд з цим у п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року )

Беручи до уваги викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення боржника по сплаті отриманого природного газу суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства.

При цьому суд приймає до уваги, що пунктом 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно , то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання , не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу , протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань . Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Детально досліджуючи наданий позивачем розрахунок пені, 3 % річних, інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем при обрахунку пені та 3 % річних взято за основу початок періоду їх нарахування з 17-го числа місяця, тоді як з урахуванням вищевказаного позивач вправі був їх нараховувати з 14-го числа, однак враховуючи те, що визначення початку періоду їх нарахування є правом та прерогативою позивача, судом при їх обрахунку взято за основу початок періоду з 17-го числа.

При перерахунку за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора сум пені, штрафу та 3 % річних судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню судом у заявлених останнім розмірах: пеня в сумі 854 грн 27 коп. , 3 % річних - 42 грн 71 коп. та штраф - 00 грн 35 коп. При цьому, перевіряючи розрахунок пені у період з 30.03.2015 р. по 21.05.2015 р. з суми заборгованості 05 грн 00 коп. судом отримано її в розмірі 00 грн 44 коп ., яка є дещо більшою ніж та що заявлена позивачем у вказаний період ( 00 грн 39 коп. ), однак враховуючи те, що визначення ціни позову є правом та прерогативою позивача, судом задовольняється пеня за вказаний період у зазначеному останнім розмірі.

В той же час, здійснивши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунок інфляційних втрат у вказаний позивачем період, судом, отримано суму інфляційних втрат в розмірі 00 грн 70 коп. Решта заявлених до стягнення інфляційних втрат в сумі 00 грн 13 коп. є заявленим безпідставно, а в тому в їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо відмови в задоволенні 00 грн 13 коп. інфляційних втрат.

Заперечення відповідача щодо позову судом оцінюються критично, оскільки є юридично неспроможними та не спростовують правомірності та обґрунтованості заявленого позову.

При цьому доводи відповідача, які в своїй сукупності зводяться до посилань щодо пропуску позивачем строку позовної давності до суду за захистом своїх прав судом не беруться до уваги, виходячи з наступного.

Згідно із приписами статей 257, 258 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Окрім того, у п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013, № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що за правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що статтею 259 ЦК України передбачене право сторін за домовленістю збільшити позовну давністю, встановлену законом і сторони у даній справі, укладаючи договір купівлі природного газу № 388/14-ПР від 12.12.2014 р. даним правом скористались і досягли згоди, як по всім істотним умовам, так і щодо позовної давності, встановлена у пункті 9.3 Договору умова про те, що строк позовної давності до вимог про стягнення стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років не суперечить законодавству.

Аналогічної правової позиції щодо права сторін погодити в Договорі збільшення позовної давності викладено у постанові Верховного Суду України від 23.12.2014 р. № 3-193гс14 .

Доводи відповідача відносно того, що позивач не має право застосовувати та нараховувати вказані штрафні санкції у зв'язку з пропуском шестимісячного строку, судом залишаються поза увагою, оскільки даний шестимісячний строк не є позовною давністю , а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором) (п.4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

29.11.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 4-6, 22, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 42, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд", вул.Ганжі, 16, м.Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область, 23600 (ідентифікаційний код - 35438742) в особі Тульчинської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд", м.Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область, 23600 (ідентифікаційний код - 36759161) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул.Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01601 (ідентифікаційний код - 20077720) - 854 грн 27 коп. пені , 42 грн 71 коп. - 3 % річних , 00 грн 70 коп. інфляційних втрат, 00 грн 35 коп. штрафу та 1 599 грн 77 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. У стягненні 00 грн 13 коп. інфляційних втрат відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04 грудня 2017 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.