Рішення

від 28.11.2017 по справі 912/3227/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 рокуСправа № 912/3227/17 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 912/3227/17

за позовом Заступника керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури в інтересах держави

до відповідача-1 Роздольської сільської ради Голованівського району

та відповідача-2 Селянського (фермерського) господарства "Марина"

про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору, зобов"язання повернути земельну ділянку

за участю представників:

від прокуратури - Олаг О.С. посвідчення №042560, видано 30.03.2016 року;

від відповідача - 1 - участі не брали;

від відповідача - 2 - участі не брали;

Заступника керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Роздольської сільської ради Голованівського району та Селянського (фермерського) господарства "Марина" з наступними вимогами:

- визнати незаконним рішення Роздольської сільської ради № 38 від 13.04.17 "Про надання в оренду земельної ділянки комунальної власності", яким було надано земельну ділянку площею 4,5971 га, кадастровий номер 3521486300:02:000:0073 в оренду СФГ "Марина";

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,5971 га, кадастровий номер 3521486300:02:000:0073 від 12.06.17 року, укладений між Роздольською сільською радою та СФГ "Марина";

- зобов'язати Селянське (фермерське) господарство "Марина" повернути Роздольській сільській раді Голованівського району земельну ділянку площею 4,5971 га, кадастровий номер 3521486300:02:000:0073 вартістю 125014 грн. у комунальну власність Роздольської сільської ради шляхом складання акту приймання-передачі вказаної земельної ділянки;

- стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Марина" та Роздольської сільської ради Голованівського району на користь прокуратури Кіровоградської області витрати зі сплати судового збору у розмірі 4800 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на порушенні порядку передачі земельної ділянки Роздольською сільською радою Голованівського району Кіровоградської області через передання прав на земельну ділянку без проведення земельних торгів.

Ухвалою від 02.11.17 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 28.11.17 о 10:00 год, від учасників судового процесу витребувано необхідні для розгляду справи докази.

У судовому засіданні 28.11.17 представник прокуратури повністю підтримав заявлені позовні вимоги та надав витребувані господарським судом документи.

Відповідачі участі своїх представників у судовому засіданні не забезпечили, хоча є належно повідомленими про час та місце судового засідання, натомість подали ідентичні заяви про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, мотивовані наступним.

18.10.17 Роздольською сільською радою було прийняте рішення № 52 "Про розгляд клопотання Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області від 03 жовтня 2017 року № 379-ДК/0062/КН/05-01-17 "щодо розірвання договору оренди між Роздольською сільською радою та СФГ "Марина" на земельну ділянку площею 4,5971 га. Рішенням було доручено сільському голові Коваль Марині Петрівні вчинити всі необхідні дії для розірвання договору ( Копію такого рішення відповідачами додано до матеріалів справи).

27.10.17 між Роздольською сільською радою та СФГ "Марина" укладено додаткову до договору оренди землі про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 4,5971 га, кадастровий номер 3521486300:02:000:0073 відповідно до якої будь-які права чи зобов'язання сторін за договором оренди припиняються з моменту її підписання (копія додаткової угоди додається).

Згідно з актом приймання-передачі до додаткової угоди до договору оренди землі від 27 жовтня 2017 року земельну ділянку площею 4,5971 га повернуто Роздольській сільській раді (копія акту приймання-передачі додано до клопотання).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 102311168 право оренди земельної ділянки СФГ "Марина" припинено (копія витягу додано).

Враховуючи викладене та належне повідомлення відповідачів про час та місце судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу по суті в судовому засіданні 28.11.2017 за відсутності представників відповідачів та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Роздольської сільської ради № 38 від 13.04.17 "Про надання в оренду земельної ділянки комунальної власності", яке оскаржується прокурором у даній справі, земельна ділянка площею 4,5971 га, кадастровий номер 3521486300:02:000:0073 надана в оренду СФГ "Марина".

На виконання вказаного рішення між Роздольською сільською радою (далі - Орендодавець) та СФГ "Марина" (далі - Орендар) підписано договір оренди землі від 12.06.17, зареєстрований приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області за № 35726580 від 17.06.17.

Згідно п.п. 1, 2, 5, 8 вказаного договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (державний акт на право власності на земельну ділянку серія 111-КР № 0245857), кадастровий номер 3521486300:02:000:0073, яка знаходиться на території Роздольської сільської ради, по схемі поділу № 124, загальною площею 4,5971 га, у тому числі рілля - 4,5971 га, строком на 10 років. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 125014 грн.

У п. 12 даного договору визначено, що орендна плата за користування земельною ділянкою за 1 рік складає 4% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та складає на дату підписання 4 900 грн. Відповідно до п. 10 Договору орендна плата вноситься у грошовій формі 1 раз на рік до 20 числа першого за звітним роком місяця, у натуральній - до 20 числа останнього у звітному році місяця.

Пунктом 15 вказаного договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно акту про передачу та прийом земельної ділянки ( в натурі), орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 4,5971 га.

Прокурор вважає, що зазначені документи (оспорювані рішення та угода) суперечать вимогам законодавства, а саме ст. 19 Конституції України, ст. ст. 12, 122, 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, ст. ст. 203, 635 Цивільного кодексу України, ст. 182 Господарського кодексу України, а тому мають бути визнані судом недійсними.

При розгляді позовних вимог господарський суд враховує, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Конституція України встановлює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. (ст. 14 Конституції).

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень, у тому числі сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл, належить розпорядження землями територіальних громад та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону, які мають вирішуватися виключно на пленарних засіданнях сільської ради.

У відповідності до частини другої ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право оренди землі, згідно частини першої ст. 93 Земельного кодексу України, це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Закон України "Про оренду землі" передбачає, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону).

Поняття й умови договору та загальні правила укладення договорів визначені Цивільним кодексом України, норми якого застосовуються з урахуванням спеціальних норм закону, які регламентують конкретно визначені правовідносини.

Відповідно до статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

В цій статті також наведений перелік підстав, коли земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах). Передача в оренду земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва до цього переліку не включена.

У разі поновлення договорів оренди землі права на земельні ділянки не підлягають продажу на конкурентних засадах.

Стаття 135 Земельного кодексу встановлює, що земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань СФГ "Марина" зареєстровано як юоридичну особу 30.03.2001 року. У даному випадку спірна земельна ділянка була надана в користування саме юридичній особі, оскільки укладення оспорюваного договору оренди землі відбулось після державної реєстрації юридичної особи СФГ "Марина". В той же час, закон передбачає можливість для надання без проведення земельних торгів земельних ділянок лише громадянам для ведення фермерського господарства, яким, у даній справі, СФГ "Марина" в розумінні ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, не являється.

З огляду на вищевкладене, передача в оренду земельної ділянки загальною площею 4,5971 га, кадастровий номер 3521486300:02:000:0073 із земель комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва мала відбуватись виключно на засадах (земельних торгах). Докази проведення таких торгів, участі в них відповідача 2 та визначення його переможцем в матеріалах справи відсутні.

Факт надання вказаної земельної ділянки без проведення земельних торгів підтверджується інформацією Роздольської сільської ради № 180 від 12.09.17 та інформацією відділу в Голованівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 513/109-17 від 08.09.17 р., Актом перавірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки від 03.10.2017р. № 379-ДК/390/АП/09/01/-17, проведеною Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Таким чином, рішення Роздольської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області № 38 від 13.04.2017 "Про надання в оренду земельної ділянки комунальної власності", яким земельна ділянка площею 4,5971 га, кадастровий номер 3521486300:02:000:0073 надана в оренду СФГ "Марина" із земель комунальної власності Роздольської сільської ради було прийнято без дотримання вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 та ст. 21 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як зазначалось в Рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009р. у справі №1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України "Про місцеве самоврядування і Україні"). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №1-зп від 13.05.1997р. у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Згідно правових висновків, викладених у постанові Судових палат у цивільних, адміністративних та господарських справах Верховного Суду України від 16.12.2015р. у справі №6-2510цс15, рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта, вичерпує свою дію після його реалізації, а вимоги про визнання такого рішення незаконним повинні розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло речове право. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним розглядається як спосіб захисту порушеного цивільного права за п. 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та повинна пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства.

Як вказано в постанові Судових палат в адміністративних справах і господарських справах Верховного Суду України від 11.11.2014р. у справі №21-493а14 у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

В даних спірних правовідносинах сільська рада виступає як власник землі вільний у виборі контрагента.

Таким чином, вказаний спір підвідомчий господарському суду.

За приписами частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Згідно частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина 3 вказаної норми).

За змістом частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999р. у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.

Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999р. представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа, представник, на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи, довірителя, і виконує процесуальні дії у суді в її інтересах, набуваючи, змінюючи, припиняючи, для неї права та обов'язки.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004р., види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

За змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, якою передбачена необхідність обґрунтування прокурором у суді наявність підстав для представництва.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 Земельного кодексу України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84 Земельного кодексу України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Крім того, з урахуванням статей 1, 2, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР від 21.05.1997р. орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 та ст. 21 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Акт ненормативного характеру (індивідуальний акт) породжує права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Враховуючи, що оспорюване рішення відповідача-1 прийняте одноособово ним, без проведення земельних торгів, що суперечить вимогам законодавства, воно підлягає визнанню недійсним, а вимоги прокурора в цій частині є таким, що підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання незаконним рішення Роздольської сільської ради № 38 від 13.04.17 "Про надання в оренду земельної ділянки комунальної власності", яким було надано земельну ділянку площею 4,5971 га, кадастровий номер 3521486300:02:000:0073 в оренду СФГ "Марина" є обґрунтованими та відповідно підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про недійсність оспорюваного Договору та зобов'язання Відповідача 2 повернути земельну ділянку, варто зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

У свою чергу, у разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону (ч. 2 ст. 6 Закону України "Про оренду землі").

Згідно зі ст. 210 Земельного кодексу України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Оскільки відповідачем 1 не дотримано процедури, передбаченої ст. 134 Земельного кодексу України, що є порушенням органом місцевого самоврядування чинного законодавства під час прийняття рішення про передачу в оренду земельної ділянки, яке було підставою для укладення оспорюваного правочину, отже останній підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог ч. ч. 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Враховуючи, що судом встановлено фактичні обставини, з якими чинне законодавство пов'язує недійсність укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2 правочину, отже останній підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ГК (яка кореспондується зі ст. 236 ЦК) виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України Про оренду землі )

Із правової природи такого зобов'язання вбачається, що фактичне користування земельної ділянки на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК, оскільки використання земельної ділянки річ безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо.

Договір оренди може бути визнано недійсним лише на майбутнє, а оскільки оспорюваний договір розірвано 27.10.17 шляхом укладення між відповідачами додаткової угоди про розірвання договору оренди, СФГ "Марина" не можна зобов"язати повернути спірну земельну ділянку , за відсутністю її у останнього.

Господарський суд не припиняє провадження у справі в цій частині, а саме відмовляє в задоволенні позову, оскільки земельна ділянка була повернута СФГ "Марина" ще до порушення провадження у даній справі .

Відповідно, позовні вимоги прокуратури в цій частині задоволенню не підлягають.

Клопотання відповідачів про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки спірний договір припинив свою дію згідно з додатковою угодою від 27.10.2017 р., суд залишає без задоволення з огляду на те, що припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Разом з тим, господарський суд наголошує, що розірвання договору припиняє зобов'язання сторін з моменту його розірвання.

Господарський суд надає оцінку договору з приводу його відповідності/невідповідності нормам чинного законодавству на момент його укладення, а не на момент його розірвання.

Крім того, даним рішенням господарський суд визнав недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,5971 га, кадастровий номер 3521486300:02:000:0073, від 12.06.2017 року, укладений між Роздольською сільською радою та СФГ Марина , що також унеможливлює припинення провадження у справі в цій частині позовних вимог.

На підставі статті 49 Господарського процесуального України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, ст. 82-85, 116, 117 ГПК України, Законом України "Про судовий збір", господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати незаконним рішення Роздольської сільської ради №38 від 13.04.2017 року Про надання в оренду земельної ділянки комунальної власності , яким було надано земельну ділянку площею 4,5971 га, кадастровий номер 3521486300:02:000:0073 в оренду СФГ Марина .

3.Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,5971 га, кадастровий номер 3521486300:02:000:0073, від 12.06.2017 року, укладений між Роздольською сільською радою та СФГ Марина .

4. В задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Селянського (фермерського) господарство Марина (с-ще. Ємилівка, Голованівський район, Кіровоградська обл., 26532 код ЄДРПОУ 31373006) повернути Роздольській сільській раді Голованівського району (вул. Одеська, 1, с.Роздол, Голованівського району Кіровоградської області, 26541 код ЄДРПОУ 23228562) земельну ділянку площею 4,5971 га. кадастровий номер 3521486300:02:000:0073 вартістю 125014 грн. у комунальну власність Роздольської сільської ради шляхом складання акту приймання-передачі вказаної земельної ділянки відмовити.

5.Стягнути з селянського (фермерського) господарства Марина (с-ще. Ємилівка Голованівський район, Кіровоградська обл., 26532 код ЄДРПОУ 31373006) на користь прокуратури Кіровоградської області (адреса: 25006, м. Кропивницький, вул. В. Пермська, 4 ЄДРПОУ 02910025 Банк - Державна казначейська служба України м. Київ МФО 820172 р/р 35215073004600 код класифікації видатків бюджету 2800) - витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600 грн. судового збору.

6. Стягнути з Роздольської сільської ради Голованівського району (вул. Одеська, 1, с.Роздол, Голованівського району Кіровоградської області, 26541 код ЄДРПОУ 23228562) на користь прокуратури Кіровоградської області (адреса: 25006, м. Кропивницький, вул. В. Пермська, 4 ЄДРПОУ 02910025 Банк - Державна казначейська служба України м. Київ МФО 820172 р/р 35215073004600 код класифікації видатків бюджету 2800) - витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600 грн. судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили за заявою стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 04.12.2017.

Суддя Т. В. Макаренко