Рішення

від 04.12.2017 по справі 924/958/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" грудня 2017 р.Справа № 924/958/17

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Димбовського В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електричних мереж, м. Хмельницький

до приватного підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Набережний квартал", м. Хмельницький

про стягнення 196365,97 грн. - заборгованості за спожиту електричну енергію, 53282,88 грн. - пені, 28418,56 грн. - інфляційних втрат, 7230,50 грн. - 3% річних

Представники сторін:

від позивача: Боднар А.А. - за довіреністю №328 від 21.08.2017р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 196365,97 грн. - заборгованості за спожиту електричну енергію, 53282,88 грн. - пені, 28418,56 грн. - інфляційних втрат, 7230,50 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №5634 про постачання електричної енергії від 20.01.2016р. стосовно проведення розрахунків за поставлену електроенергію. Нарахування пені обумовлено наявністю відповідної умови договору щодо її застосування, а 3% річних та інфляційних з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, відзив на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, в судові засідання не з'являвся, хоча повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Так, повідомляючи відповідача про розгляд справи в суді, йому направлено ухвалу про порушення провадження у справі від 19.10.2017р. та ухвали про відкладення розгляду справи від 30.10.2017р., від 15.11.2017р. Всі ухвали направлялися відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, за адресою, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є його юридичною адресою. Незважаючи на те, що ухвали повернуто відділенням поштового зв'язку із відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання", вважається, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи в суді.

Про обізнаність відповідача з наявним спором свідчать й докази надіслання відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї додатками, і відповідач, з метою здійснення захисту своїх інтересів, не був позбавлений права ознайомитися з матеріалами справи в приміщенні суду, ознайомитися з ухвалами в електронній формі, які були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень відповідно до вимог Закону України "Про доступ до судових рішень", направити в засідання свого представника (з урахуванням положень ст. 28 ГПК України) для надання усних пояснень, або підготувати письмові пояснення по суті спору та надавши (за наявності) відповідні письмові докази у спростування позовних вимог. До того ж, ч. 3 ст. 22 ГПК України покладає на сторони обов'язок вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги строки вирішення спору, з огляду на те, що розгляд справи неодноразово відкладався, відповідач під час розгляду справи мав достатньо часу та можливості для здійснення захисту своїх інтересів.

Враховуючи викладені обставини справи та вимоги чинного процесуального права, суд приймає до уваги, що відсутність відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, як і ненадання ним відзиву на позов, не перешкоджає вирішенню спору по суті. Наявні у матеріалах справи документи, за висновками суду, є достатніми для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Отже, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

20.01.2016р. публічне акціонерне товариство "Хмельницькобленерго", як постачальник, уклало з приватним підприємством "Житлово-експлуатаційна контора "Набережний квартал", як споживачем, договір №5634 про постачання електричної енергії.

Згідно п. 1 вказаного вище договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 1055.52 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Підпунктом 2.3.3. пункту 2.3 договору визначено, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №№10, 3 „Порядок розрахунків" та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Як вбачається з п. 1 додатку №10 до договору „Порядок розрахунків", розрахунковий період споживання та оплати за електроенергію визначається календарним місяцем. Споживач самостійно здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, згідно додатку №1 з врахуванням очікуваного споживання електроенергії за розрахунковий період у відповідності до 10 числа розрахункового періоду 100% від договірної величини споживання електроенергії розрахункового періоду.

В актах про використану електричну енергію відображено обсяг спожитої відповідачем електроенергії за період січень 2016 року - серпень 2017 року, а в рахунках-фактурах №5634 за період січень 2016 року - серпень 2017 року відображено, як обсяг електроенергії, так і нараховані суми спожитої електроенергії.

Згідно рахунків-фактур №5634 за період січень 2016 року - серпень 2017 року за спожиту електроенергію відповідачу нараховано загалом суму 1699179,27 грн., а саме: за січень 2016 року на суму 248944,50 грн. згідно рахунку від 29.01.2016р., за лютий 2016 року на суму 159853,77 грн. згідно рахунку від 29.02.2016р., за березень 2016 року на суму 82728,36 грн. згідно рахунку від 15.03.2016р., за квітень 2016 року на суму 167189,13 грн. згідно рахунку від 12.04.2016р., за травень 2016 року на суму 58781,26 грн. згідно рахунку від 23.05.2016р., за червень 2016 року на суму 74261,89 грн. згідно рахунку від 23.06.2016р., за липень 2016 року на суму 73483,76 грн. згідно рахунку від 27.07.2016р., за серпень 2016 року на суму 67630,88 грн. згідно рахунку від 26.08.2016р., за вересень 2016 року на суму 47304,32 грн. згідно рахунку від 30.09.2016р., за жовтень 2016 року на суму 108584,46 грн. згідно рахунку від 15.10.2016р., за листопад 2016 року на суму 238181,73 грн. згідно рахунку від 30.11.2016р., за грудень 2016 року на суму 19071,39 грн. згідно рахунку від 16.12.2016р., за січень 2017 року на суму 15023,37 грн. згідно рахунку від 10.01.2017р., за лютий 2017 року на суму 166568,67 грн. згідно рахунку від 28.02.2017р., за березень 2017 року на суму 70593,60 грн. згідно рахунку від 15.03.2017р., за квітень 2017 року на суму 28576,80 грн. згідно рахунку від 16.04.2017р., за травень 2017 року на суму 26239,92 грн. згідно рахунку від 26.05.2017р., за червень 2017 року на суму 20064,24 грн. згідно рахунку від 26.06.2017р., за липень 2017 року на суму 18648,00 грн. згідно рахунку від 26.07.2017р., за серпень 2017 року на суму 7449,12 грн. згідно рахунку від 26.08.2017р.

За спожиту електроенергію у період січень 2016 року - серпень 2017 року відповідач розрахувався не в повному обсязі, загалом на суму 1502813,30 грн., про що свідчать виписки по рахунку, а саме, відповідач розрахувався у лютому 2016 року на суму 256789,95 грн., у березні 2016 року на суму 167718,54 грн., в квітня 2016 року на суму 149643,62 грн., у травні 2016 року на суму 101092,84 грн., у червні 2016 року на суму 54716,67 грн., у липні 2016 року на суму 76826,71 грн., у серпні 2016 року на суму 67848,51 грн., у вересні 2016 року на суму 47479,78 грн., у жовтні 2016 року на суму 73951,50 грн., у листопаді 2016 року на суму 82913,96 грн., у грудні 2016 року на суму 46439,62 грн., у січні 2017 року на суму 15045,75 грн., у лютому 2017 року на суму 245673,38 грн., у березні 2017 року на суму 44878,87 грн., у квітні 2017 року на суму 42381,85 грн., у травні 2017 року на суму 7176,90 грн., у червні 2017 року на суму 2234,85 грн., у серпні 2017 року на суму 20000,00 грн.

Після здійснених проплат борг відповідача перед позивачем за спожиту електроенергію склав 196365,97 грн.

Згідно умов підпункту 4.2.1 договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно розрахунків позивача, у зв'язку із порушенням строків оплати електроенергії спожитої за період з січня 2016 року по березень 2017 року відповідачу нараховано пеню у розмірі 53282,88 грн.; загальний період нарахування пені склав 01.02.2016р.-31.03.2017р. Також, відповідачу нараховано 28418,56 грн. - інфляційних втрат (за період січень 2016 року - серпень 2017 року) та 7230,50 грн. - 3% річних (з 01.02.2016р. по 31.08.2017р.).

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про постачання електричної енергії і кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, зокрема відповідач зобов'язався оплачувати позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

Статтею ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), регулюються, окрім іншого законодавства, спеціальним законодавством, а саме: Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996р. №28.

Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення) (абзац другий пункту 1.1 Правил).

Відповідно до положень пункту 6.1 Правил, розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору. Розрахунковий період становить один місяць, за винятком випадку, передбаченого пунктом 6.8 цих Правил.

Згідно з положеннями пункту 6.6 Правил, оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

Положення пункту 6.6. Правил, сторони відобразили у додатку до договору "Порядок розрахунків" та встановили строк оплати заявленого обсягу електроенергії - 100% до 10 числа розрахункового періоду.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, позивач на виконання умов договору, постачав відповідачу електроенергію, обсяги спожитої електроенергії за період з січня 2016 року по серпень 2017 року підтверджуються відповідними актами про використану електричну енергію та виставленими рахунками-фактурами. У свою чергу, відповідач, користуючись електроенергією, зобов'язаний був оплачувати її у строки, які сторони погодили. Між тим, свої зобов'язання відповідач належним чином не виконав, оплату у повному обсязі не здійснив. Факт неналежного виконання договірних обов'язків підтверджується матеріалами справи.

Отже, відповідач є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, і у нього виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.

З врахуванням зазначеного вище, вимога позивача про стягнення з відповідача 196365,97 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У договорі (пп.4.2.1) сторони передбачили відповідальність відповідача за прострочення платежів у вигляді сплати пені.

З розрахунку пені вбачається, що позивачем правильно взято облікові ставки НБУ, враховано кількість днів у роках, за які нараховується пеня, періоди нарахування не перевищують строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Суд, перевіривши правильність здійснених нарахувань, погоджується із сумою пені, заявленою позивачем.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд погоджується з нарахуваннями позивача. Натомість, суд не погоджується із розрахунком інфляційних втрат з огляду на наступне.

Період інфляційних втрат, обраний позивачем, складає січень 2016 року - серпень 2017 року. Між тим, інфляційні втрати розраховано за січень 2016 року, за березень, квітень, травень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року; січень 2017 року - липень 2017 року, а за лютий 2016 року, червень, липень, серпень 2016 року, серпень 2017 року проставлено 0,00 грн., хоча за вказаний період мала місце дефляція.

Тобто, позивачем вибірково обрано періоди нарахування інфляційних втрат, зокрема, лише ті місяці, в яких був більший показник інфляції, а місяці, в яких показник інфляції був меншим, ним при обрахунку вказаних витрат не враховано, що потягло за собою штучне завищення розміру інфляційних втрат. Окрім того, за січень 2016 року позивач нарахував інфляційні лише за один день.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

У застосуванні індексації враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р.

Згідно зазначеного листа, індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення заборгованості. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

З врахуванням викладеного, якщо кредитор звертається за стягненням інфляційних втрат, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується, а базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, з врахуванням місяців, в яких була дефляція та не врахувавши інфляцію, нараховану на 1 день січня 2016 року, вважає обгрунтовано заявленою сумою інфляційних втрат 26534,67 грн.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 196365,97 грн. - заборгованості за спожиту електричну енергію, 53282,88 грн. - пені, 7230,50 грн. - 3% річних, 26534,67 грн. - інфляційних втрат.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1883,89 грн. інфляційних втрат належить відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електричних мереж, м. Хмельницький до приватного підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Набережний квартал", м. Хмельницький про стягнення 196365,97 грн. - заборгованості за спожиту електричну енергію, 53282,88 грн. - пені, 28418,56 грн. - інфляційних втрат, 7230,50 грн. - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Набережний квартал" (м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 11; код 38714960) на користь публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електричних мереж (м. Хмельницький, вул. Степана Бандери, 30; код 22764703) 196365,97 грн. (сто дев'яносто шість тисяч триста шістдесят п'ять гривень 97 коп.) - заборгованості за спожиту електричну енергію, 53282,88 грн. (п'ятдесят три тисячі двісті вісімдесят дві гривні 88 коп.) - пені, 7230,50 грн. (сім тисяч двісті тридцять гривень 50 коп.) - 3% річних, 26534,67 грн. (двадцять шість тисяч п'ятсот тридцять чотири гривні 67 коп.) - інфляційних втрат, 4251,21 грн. (чотири тисячі двісті п'ятдесят одну гривню 21 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1883,89 грн. інфляційних втрат відмовити.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 4 примірника:

1 - до справи,

2, 3 - позивачу (29017, м. Хмельницький, вул. Степана Бандери, 30; 29001, м. Хмельницький, вул. Свободи, 57/2),

4 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 11).