Постанова

від 28.11.2017 по справі 916/1606/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2017 р.Справа № 916/1606/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів Л.О. Будішевської, С.В. Таран

при секретарі судового засідання: О.В. Процук

за участю представників сторін:

від позивача - О.В. Яковенко

від відповідача - С.А. Нефідов

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 11.09.2017 року

у справі № 916/1606/17

за позовом Громадської організації „Самооборона Одеси"

до Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області

про спростування недостовірної інформації

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2017 року Громадська організація „Самооборона Одеси" звернулась до місцевого господарського суду з позовом до Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області про:

-визнання недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації ГО „Самооборона Одеси" інформацію, поширену головою Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_3 на веб-сайті Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області (режим доступу - http:ІНФОРМАЦІЯ_1");

-зобов'язання Крижанівську сільську раду Лиманського району Одеської області спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на веб-сайті Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області (режим доступу - http://kryzhanivska-rada.gov.ua), що вказана інформація є недостовірною та не відповідає дійсності.

Позовні вимоги обґрунтовані ст. ст. 32, 40, 62 Конституції України, ст. ст. 91, 94, 277, 302 Цивільного кодексу України, ст. 30 Закону України Про інформацію , п.п. 12, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , п. 14 ст. 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

У відзиві на позов, відповідач зазначив про його необґрунтованість та безпідставність.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.09.2017 року (суддя Демешин О.А.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 14.09.2017 року, позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 3200,00 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач 22.09.2017 року звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 29.09.2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження із призначенням до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просив відмовити в її задоволенні.

По справі оголошувалась перерва до 28.11.2017 року.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Громадській організації Самооборона Одеси присвоєно код юридичної особи - 39578178. Місцезнаходження: Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, буд. 35Б (а.с. 45-46).

Відповідно до Статуту ГО „Самооборона Одеси", затвердженого рішенням установчих зборів членів організації, оформленим протоколом від 14.12.2014 року №1, зареєстрованого 29.12.2014 року, свідоцтво №1427712, засновниками організації є: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а.с. 30-44).

28.04.2017 року на веб-сайті Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області (режим доступу - http:ІНФОРМАЦІЯ_1") розміщено звернення голови Крижанівської сільської ради ОСОБА_3 під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_2" в якому, зокрема, зазначена наступна інформація:

"Крыжановский сельский совет информирует Вас о чрезвычайной ситуации, сложившейся в селе. С 25 апреля здание сельского совета оккупировано боевиками "Самообороны Одессы", работа совета заблокирована. Местная полиция бездействует и отказывается принимать меры для наведения общественного порядка, ссылаясь на отсутствие приказа областного руководства";

"Однако, во время переезда, сотрудники совета были заблокированы в зданий совета боевиками "Самообороны", которые применили силу, угрозу и оскорбления. В результате таких действий вся документация, большая часть имущества и оборудования осталась в захваченном зданий под контролем боевиков";

"В сложившейся ситуации Крыжановский сельский совет призывает всех жителей сохранять спокойствие и не поддаваться на призывы выгнать боевиков "Самообороны" силой. Нам известно, что они вооружены. Руководство совета прилагает все усилия, чтобы это было сделано силами полиции в предусмотренном законом порядке".

В матеріалах справи наявні копії заяв сільського голови Крижанівської сільради ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення від 26.04.2017 року №02.13/597, від 12.05.2017 року №02.13/650 (а.с. 71-74), з яких вбачається що вони стосуються іншої юридичної особи, зареєстрованої в Одеській області, а саме: Громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону „Одеська самооборона" (ідентифікаційний код 39294718) - а.с. 100.

Згідно листа слідчого управління Національної поліції в Одеській області від 30.05.2017 року вих. №4/68/зі на даний час СВ Лиманського ВП ГУНП в Одеській області за фактом подій, що мале місце 25.04.2017 року у приміщенні Крижанівської сільської ради Лиманського району, за заявами голови Крижанівської сільради ОСОБА_3 розпочато 2 кримінальних провадження, а саме: №12017160330000734 від 28.04.2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України та №12017160330000859 від 12.05.2017 року за ст. 356 КК України (а.с. 20).

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що вказана інформація розповсюджена відповідачем - є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації позивача, а тому останній просив визнати її такою і зобов'язати відповідача спростувати цю інформацію у такий самий спосіб, в якій вона була поширена, вказавши, що ця інформація є недостовірною та не відповідає дійсності.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що поширена ним інформація є цілком достовірною та відповідає дійсності. Викладені у даному зверненні факти підпадають під дію ряду статей Кримінального кодексу України, отже мають усі ознаки заяви про кримінальне правопорушення, із чого випливає, що такі питання розглядаються виключно в рамках кримінального провадження і питання достовірності або недостовірності відомостей, викладених у такій заяві можуть бути остаточно встановлені вироком суду, що набрав законної сили. В разі встановлення наявності завідомо недостовірних відомостей у відповідній заяві про кримінальне правопорушення, заявник несе відповідальність, яка передбачена Кримінальним Кодексом України. Таким чином, на думку відповідача, вказане виключає компетенцію господарського суду вирішувати питання встановлення недостовірності зазначених у зверненні Крижанівської сільської ради відомостей, оскільки ці відомості за своєю суттю є заявою про кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

За приписами ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

За змістом ст. 1 Закону України Про інформацію інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Частиною 4 ст. 14 Закону України „Про інформацію" визначено, що поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку, документованої або публічно оголошуваної інформації. Інформація може існувати, як формі фактичних тверджень, так і в формі оціночних суджень.

За умовами ст. 47-1 Закону України „Про інформацію" оціночними судженнями є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені, як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно п.п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Відповідно до статей 94, 277 ЦК фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. При цьому суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

В силу п.п. 9, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

У відповідності до абз. 2 п. 13, п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" у разі доведеності обставин, на які посилається заявник, суд лише констатує факт, що поширена інформація є неправдивою, та спростовує її. При цьому тягар доказування недостовірності поширеної інформації покладається на заявника, який несе витрати, пов'язані з її спростуванням. Встановлення такого факту можливо лише у тому разі, коли особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома. При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи. Проте судам необхідно враховувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

З урахуванням того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України, що особи, які приймали участь у подіях, які відбувались з 25.04.2017 року у приміщенні Крижанівської сільської ради Лиманського району дійсно є представниками ГО „Самооборона Одеси" або, що вони були уповноважені діяти від імені цієї громадської організації, не спростовують означеного і 2 відеодиска, які залучені до матеріалів справи і переглянуті як судом першої інстанції, так і апеляційної інстанції, у зв'язку з чим судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідачем поширено в мережі Інтернет недостовірну інформацію із констатацією фактів вчинення протиправних дій ГО „Самооборона Одеси", а відтак суд першої інстанції цілком правомірно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують вищевикладеного, а відтак колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за апеляційний перегляд у даному випадку не відшкодовується скаржнику.

Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 11.09.2017 року у справі № 916/1606/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 04.12.2017 року

Головуючий суддя В.Б. Туренко

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран