Рішення

від 27.11.2017 по справі 674/809/16-ц

ДУНАЄВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/809/16-ц

Провадження № 2/674/52/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 року Дунаєвецький районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Артемчук В. М.

при секретарі Мудрицькій Л.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дунаївці цивільну справу за позовом ОСОБА_4

до

ОСОБА_5,

ОСОБА_6 районної державної адміністрації Хмельницької

області,

треті особи: ОСОБА_6 міська рада Хмельницької області,

Головне управління Держгеокадастру у Хмельницької області,

ТОВ Відродження

про визнання частково недійсним розпорядження та визнання

недійсним державного акта на право власності на земельнуділянку

ВСТАНОВИВ :

09 червня 2016 року позивач, ОСОБА_4 звернувся до суду з уточненими під час судового розгляду позовними вимогами до ОСОБА_5, ОСОБА_6 районної державної адміністрації Хмельницької області, треті особи: ОСОБА_6 міська рада Хмельницької області, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницької області, ТОВ Відродження про визнання частково недійсним розпорядження та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку посилаючись на те, що відповідно до розпорядження ОСОБА_6 районної державної адміністрації №34/2005-р від 19 січня 2005 р., ОСОБА_4 - власнику сертифіката серії ХМ №0381292 на території Вихрівської сільської ради Дунаєвецького району надано у приватну власність земельну частку (пай) №683 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується архівним витягом №04-06/40 від 20.02.2015 р. архівного відділу ОСОБА_6 райдержадміністрації.

На підставі даного розпорядження 23 березня 2005 року ОСОБА_6 районною державною адміністрацією видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №109989 на ім'я ОСОБА_4 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вихрівської сільської ради Дунаєвецького району, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю №010575300611.

23 березня 2005 року проведена державна реєстрація земельної ділянки, з існуючим державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №109989, кадастровий номер:6821881200:01:003:0025.

В жовтні 2015 р. позивачу стало відомо, що належна йому земельна ділянка №683 була повторно передана у власність. ОСОБА_5, згідно розпорядження ОСОБА_6 райдержадміністрації №899/2005-р від 03.05.2005 р., посвідчена Державним актом серії ЯБ №580838 від 03.05.2006 р, кадастровий номер (6821881200:04:003:0056).

Зазначені земельні ділянки перебувають в Національній кадастровій системі.

У зв'язку із цими обставинами позивач змушений звернутися до суду про визнання частково недійсним розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування запису в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю.

Позивач ОСОБА_4 та його представник по договору про надання правової допомоги ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, зокрема представник пояснив, що земельна ділянка, яка була надана позивачеві відповідно до розпорядження та Державного акту була повторно передана відповідачеві, а тому розпорядження та державний акт необхідно визнати недійсними, оскільки таким чином порушені права позивача на володіння ,користування своєю земельною ділянкою, яку він бажає передати в оренду. Право власності у позивача виникло з моменту державної реєстрації державного акта про право на власність, а відповідно до ст.41 Конституції України право власності є непорушним. Про порушення своїх прав позивач дізнався в 2015 році, коли мав намір укласти договір оренди, однак йому повідомили, що зареєструвати договір оренди неможливо, оскільки його земельна ділянка виділена відповідачу, з цього часу не отримує орендну плату. В 2014р. орендну плату отримував, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав вчасно.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_2 проти позову заперечили, в задоволені просили відмовити і зокрема представник відповідача пояснив ,що позивач пропустив строк позовної давності, який просив застосувати за заявлених позовних вимог. Крім того зазначив, що позивач нічим не доводить, що дані земельні ділянки накладаються, а лист Держгеокадастру не є тим документом, що доводить даний факт

Представник відповідача ОСОБА_6 районної державної адміністрації ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав та пояснив, що позивачу надана земельна ділянка на підставі розпорядження райдержадміністрації і видано державний акт на землю, однак в тому ж році видано розпорядження на цю ж земельну ділянку відповідачу ОСОБА_5. Виявилося, що помилково видано одну і ту ж земельну ділянку, яким присвоєно різні кадастрові номера.

Представники третіх осіб: ОСОБА_6 міської ради Хмельницької області та Головного управління Держгеокадастру у Хмельницької області в судове засідання не з'явилися, однак надали суду повідомлення про розгляд справи у їх відсутності та визнання позову.

Представник третьої особи ТОВ Відродження в судове засідання не з'явився, однак надав суду заяву, в якій позов не визнає, в задоволенні просить відмовити та проводити розгляд справи у його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони та їх представників , вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Судом встановлено, що відповідно до копії Державного акту на право колективної власності на землю В Серії ХМ №000331 , який видано Вихрівською сільською радою Дунаєвецького району Хмельницької області 15 червня 1995 року агрофірмі Козацька долина для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та додатку 1, Список громадян - членів колективного сільськогоспоодарського підприємства,які мають право на земельну частку (пай) під №378 зазначено прізвище ОСОБА_7.

Також судом встановлено, що рішенням зборів уповноважених членів агрофірми Козацька долина від 12 лютого 2000 року, яке затверджено рішенням сесії Вихрівської сільської ради від 29 лютого 2000 року були прийняті додаткові списки громадян, які мають право на земельну частку (пай) по бригаді №3 Червоне село,де під №43 значиться ОСОБА_4.

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час видачі позивачу державного акта на право власності на земельну ділянку) (надалі ЗК України), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами (ч. 1 ст. 126 ЗК України).

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження ОСОБА_6 районної державної адміністрації від 19.01.2005 р. №34/2005-р. ОСОБА_4, власнику сертифіката серії ХМ №0381292, надано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вихрівської сільської ради земельну частку (пай) №683 площею 2,99 га і на підставі даного розпорядження 23 березня 2005 року ОСОБА_6 районною державною адміністрацією видано державний акт серії ЯБ №109989 на земельну ділянку з кадастровим номером 6821881200:04:003:0025, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №010575300611, що підтверджується копією розпорядження ОСОБА_6 районної державної адміністрації від 19 січня 2005 року Про надання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) громадянам на території Вихрівської сільської ради та копією Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯБ №109989.

Відповідно до витягу реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №17906235 від 18.02.2014 року за ОСОБА_4 зареєстровано земельна ділянка розміром 2,99 га призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, дата державної реєстрації земельної ділянки 23.03.2005 року, підстава виникнення права власності державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер ЯБ №109989, виданий 23.03.2005 року ОСОБА_6 районною державною адміністрацією Хмельницької області, форма власті приватна, розмір частки 1/1.

Відповідно до ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Отже, з моменту державної реєстрації зазначеного вище державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 набув права власника земельної ділянки, тобто права володіти, користуватись та розпоряджатися своєю власністю.

Судом встановлено, що в повній мірі реалізувати своє право власності на земельну ділянку позивач не може, оскільки встановлено, що на підставі розпорядження ОСОБА_6 районної державної адміністрації від 07 листопада 2005 року №899/2015-р ОСОБА_5 - власнику сертифіката ХМ № 04011269 надано земельну частку (пай) № 683, а 03.05.2006 року видано на дану земельну ділянку державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №580838 на території Вихрівської сільської ради, земельна ділянка площею 2,99 га, кадастровий номер 6821881200:04:003:0056, ОСОБА_6 районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю № 01067530047, що підтверджується копією відповідного розпорядження та державного акта.

З вищенаведеного вбачається, що ОСОБА_5 видано Державний акт саме на земельну ділянку, на яку попередньо вже видано відповідний Державний акт на імя ОСОБА_4 анатолія Володимировича.

Згідно відповіді №31-2211-99.2-5713/2-15 від 30.10.2015 р. відділу Держгеокадастру у ОСОБА_6 районі Хмельницької області на звернення позивача щодо роз'яснень про земельну ділянку, яка була надана ОСОБА_4 у власність згідно розпорядження ОСОБА_6 райдержадміністрації №34/2005 від 19.01.2005р., посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 109989 від 23.03.2005., кадастровий номер (6821881200:04:003:0025), було виявлено, що дана ділянка повторно передана у власність ОСОБА_5 згідно розпорядження ОСОБА_6 райдержадміністрації №899/2005-р від 03.05.2005р., посвідчена Державним актом серія ЯБ №580838 від 03.05.2006р., кадастровий номер (6821881200:04:003:0056), а також повідомлено, що вищевказані земельні ділянки перебувають в Національній кадастровій системі.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтями 317, 319 ЦК України закріплено права власника майна вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд та вчиняти будь-які дії, які не суперечать закону, не залежно від місця його проживання та місцезнаходження майна.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією так і Законами України.

Статтею 142 Конституції України визначається, що матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля тощо. Територіальні громади села безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що перебуває у комунальній власності (ст. 143 Конституції України).

Частиною 2 статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 155 Земельного кодексу України встановлено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Судом встановлено, що на момент передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_5 вказана земельна ділянка вже була передана у власність позивачу ОСОБА_4 на підставі чинного розпорядження №34/2005-р від 19 січня 2005 року ОСОБА_6 райдержадміністрації.

Суду не надано технічну документацію для виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_5Т в зв'язку з їх відсутністю в Головному управлінні Держгеокадастру у Хмельницькій області , лист від 16.08.2017 року № 452/408-17.

Згідно наданої представником позивача кадастрової карти України, а саме : земельної ділянки площею 2,9879 га вбачається, що земельні ділянки сторін накладаються одна на одну.

Визнання недійсним розпорядження ОСОБА_6 районної державної адміністрації Хмельницької області № 899/2005-р від 07.11.2005 року про надання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) на території Вихрівської сільської ради Дунаєвецького району в частині надання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту ОСОБА_5, власнику сертифіката серії ХМ №0401269 земельної частки (пай) №683 , в повній мірі відновить порушені законні права та інтереси позивача, та буде достатнім для відшкодування завданої матеріальної шкоди, та не отриманням доходів від використання земельної ділянки, право власності на яку набуто на законних підставах.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ визначено, що земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю. Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Верховний суд України у цивільній справі № 6-2510 цс 15 визначив, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, розглядає справи в межах заявлених вимог, на підставі доказів наданих сторонами.

Відповідачем ОСОБА_5 та його представником не надано доказів, що відповідачу відділена інша земельна ділянка, ніж позивачу і дані земельні ділянки не накладаються одна на одну і такі докази судом не встановлені.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що розпорядження ОСОБА_6 районної державної адміністрації Хмельницької області № 899/2005-р від 07.11.2005 року про надання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) на території Вихрівської сільської ради Дунаєвецького району в частині надання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту ОСОБА_5, власнику сертифіката серії ХМ №0401269 земельної частки (пай) №683 та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №580838, виданий ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 2,99 га, кадастровий номер 6821881200:04:003:0056 ОСОБА_6 районною державною адміністрацією 03 травня 2006 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю № 010675300047 порушує права позивача, унеможливлює використання земельної ділянки за призначенням, а тому суд вважає, що заявлений позов є обґрунтованим.

Щодо застосування строку позовної давності, то слід зазначити, що клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про застосування позовної давності суд не може прийняти до уваги, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач дізнався ,що його земельну ділянку повторно передано у власність іншій особі в 2015 році ,тобто коли збирався переоформити договір оренди даної земельної ділянки.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу (ч. 1 ст. 256 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач дізнався про порушення права власності на земельну ділянку близько одного року з моменту звернення з позовом до суду, тому застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, підлягають до стягнення з ОСОБА_6 районної державної адміністрації Хмельницької області на користь ОСОБА_4 сплачений ним судовий збір, оскільки відповідач ОСОБА_5, як інвалід ІІ групи, відповідно до копії довідки сер.МСЕ серії ХМ №121199 звільнений від сплати судового збору згідно Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 81, 116, 123, 152, 155 ЗК України, ст.ст.15, 16 ЦК України,п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати недійсним розпорядження ОСОБА_6 районної державної адміністрації Хмельницької області № 899/2005-р від 07.11.2005 року про надання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) на території Вихрівської сільської ради Дунаєвецького району в частині надання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту ОСОБА_5, власнику сертифіката серії ХМ №0401269 земельної частки (пай) №683.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №580838, виданий ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 2,99 га, кадастровий номер 6821881200:04:003:0056 ОСОБА_6 районною державною адміністрацією 03 травня 2006 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю № 010675300047 та скасувати запис в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю №010675300047.

Стягнути з ОСОБА_6 районної державної адміністрації Хмельницької області на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 551,20 грн..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Дунаєвецький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча:/підпис/

Вірно:

Суддя Дунаєвецького районного суду В. М. Артемчук