Рішення

від 30.11.2017 по справі 128/2006/17

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/2006/17

РІШЕННЯ

Іменем України

30.11.2017 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді Ганкіної І.А.,

за участі секретаря Жигарової Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 03 серпня 2013 року в с. Малі Крушлинці, Вінницького району Вінницької області помер ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина, яка складається з: 3/4 частин житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: с. Малі Крушлинці, вул. Жовтнева, 12, Вінницького району Вінницької області; земельної ділянки площею 1,9528 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 1/2 частки земельної ділянки площею 1,9528 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка раніше належала ОСОБА_6, яка померла 1 січня 2013 року.

Позивач зазначає, що вона є спадкоємицею за заповітом ОСОБА_5 від 18 червня 2013 року.

Спадкоємців, які мали б право на обов'язкову частку в спадковому майні після його смерті немає.

Вказує, що спадщину вона прийняла шляхом подачі заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини.

Однак, оформити свої спадкові права на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами вона не має можливості у нотаріальній конторі, так як відсутні правовстановлюючі документи на будинковолодіння, яке відносилося до категорії колгоспних дворів, а також втрачені державні акти на земельні ділянки.

Також позивач зазначає, що 01 січня 2013 року в с. Малі Крушлинці, Вінницького району Вінницької області померла ОСОБА_6. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з 1/2 частки житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: с. Малі Крушлинці, вул. Жовтнева, 12, Вінницького району Вінницької області та 1/2 частки земельної ділянки площею 1,9528 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Заповіт ОСОБА_6на все своє майно залишила на ім'я ОСОБА_7.

Спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняли ОСОБА_7 та ОСОБА_5, як спадкоємець першої черги за законом, який має право на обов'язкову частку в спадковому майні.

Таким чином, на думку позивача, частка ОСОБА_5 в будинковолодінні складає 3/4 (1/2 + 1/4=3/4), тобто 1/2 - як члена колгоспного двору і 1/4 - в порядку спадкування за законом (обов'язкова частка), а на земельну ділянку - 1/2.

22 березня 2013 року померла ОСОБА_7, після смерті якої відкрилась спадщина, яка складається з 1/4 частки житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: с. Малі Крушлинці, вул. Жовтнева, 12, Вінницького району Вінницької області та 1/2 частки земельної ділянки.

Спадкоємцями першої черги за законом після її смерті є відповідачі по справі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

За вказаних обставин позивач просить суд ухвалити рішення, яким:

- встановити, що розмір частки в майні колгоспного двору кожного члена двору становить: ОСОБА_6, яка померла 1 січня 2013 року - 1/2, ОСОБА_5, який помер 3 серпня 2013 року - 1/2;

- визнати за нею право власності в порядку спадкування заповітом після смерті ОСОБА_5, який помер 03 серпня 2013 року, на 3/4 частини житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в с. Малі Крушлинці по вулиці Жовтнева, 12, Вінницького району Вінницької області;

- визнати за нею право власності в порядку спадкування заповітом після смерті ОСОБА_5, який помер 03 серпня 2013 року, на земельну ділянку площею 1,9528 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0520683500:01:003:0097, що належала ОСОБА_5 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ВН № 4689, виданого 30 березня 2002 року;

- визнати нею право власності в порядку спадкування заповітом після смерті ОСОБА_5, який помер 03 серпня 2013 року, на земельну ділянку площею 1,9528 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0520683500:01:003:0098, що належала ОСОБА_6 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ВН № 4688, виданого 30 березня 2002 року.

В судове засідання 30.11.2017 року сторони по справі не з'явились.

Позивач ОСОБА_1 попередньо подала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Згідно ч. 2 ст. 158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились без поважних причин, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись судом завчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованими поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які повернулись на адресу суду. Заяв про розгляд справи без їхньої участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Однак, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які були присутні в судовому засіданні 15.09.2017 року, позовні вимоги не визнали.

За вказаних обставин, у зв'язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомлених про розгляд справи відповідачів, суд вважає можливим розглянути справу без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Врахувавши думку та позицію позивача, яка викладена в поданій до суду письмовій заяві, врахувавши позиції відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по суті позовних вимог, які були ними озвучені в судовому засіданні 15.09.2017 року, дослідивши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Так, судом встановлено, що 01 січня 2013 року в м. Вінниці померла ОСОБА_6, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про смерть серії І-АМ № 263079, виданого повторно 11.06.2013 року (а.с. 10).

ОСОБА_6 до дня своєї смерті була зареєстрована та проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідкою № 331, виданою виконавчим комітетом Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області 12.06.2017 року (а.с. 67).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на належну їй частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: с. Малі Крушлинці, вул. Жовтнева, 12, Вінницького району Вінницької області, що належала їй на підставі виписок з погосподарських книг Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, що підтверджується їх ксерокопіями (а.с. 54-60) та на земельну ділянку площею 1,9528 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0520683500:01:003:0098, яка належала їй на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ВН № 4688, виданого на підставі розпорядження Вінницької РДА від 22.03.2002 року за № 147 30 березня 2002 року та зареєстрованого к Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 112, що підтверджується ксерокопією вказаного Державного акта (а.с. 13) та копією реєстраційної справи на дану земельну ділянку (а.с. 83-93).

За відомостями технічного паспорта на житловий будинок № 12 по вул. Жовтнева в с. Малі Крушлинці, Вінницького району Вінницької області, виготовленого КП ВООБТІ станом на 25 травня 2017 року, загальна площа даного будинковолодіння становить 51,0 кв.м, житлова площа становить 24,7 кв.м., що підтверджується ксерокопією даного технічного паспорта (а.с. 14-18).

Статтями 1216, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від спадкодавця до спадкоємців, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частинами 1, 2 статті 1235 ЦК України визначено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 5 статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Так, з копії спадкової справи № 191/2013, заведеної до майна померлої 01 січня 2013 року ОСОБА_6 вбачається, що вона на випадок своєї смерті залишила заповіт, посвідчений 16 жовтня 2008 року секретарем Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області - ОСОБА_8, за реєстровим № 732, яким заповіла все своє майно ОСОБА_7 (а.с. 102-110).

Також з матеріалів даної копії спадкової справи вбачається, що ОСОБА_7 померла 22 березня 2013 року.

Статтею 1276 ЦК України визначено, що якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

В зв'язку смертю ОСОБА_7, заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_6 у визначений законом строк подали дочка ОСОБА_7 - ОСОБА_9 та чоловік - ОСОБА_4, а ще одна дочка ОСОБА_7 - ОСОБА_2 подала нотаріусу заяву, в якій відмовилась від належної їй частки спадкового майна за законом, яке залишилось після смерті ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 (а.с. 102-110).

Також заяву про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом після смерті 01 січня 2013 року ОСОБА_6 до нотаріальної контори у визначений законом строк подав її чоловік - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 102-110).

Крім того, він вважається таким, що прийняв спадщину в силу положень ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем за однією адресою і протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не заявив про відмову від неї, що підтверджується довідкою № 330, виданою виконавчим комітетом Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 12.06.2017 року (а.с. 68) та ксерокопією домової книги для реєстрації громадян, які проживають в ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 52-53).

Частиною 1 статті 1241 ЦК України визначено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Відповідно до статті 1 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону.

Таким чином, в силу положень 1 статті 1241 ЦК України, ОСОБА_5 є особою, яка має право на обов'язкову частку в спадковому майні після смерті дружини ОСОБА_6, оскільки на час відкриття спадщини він досягнув пенсійного віку.

Згідно з ч. 3 статті 1235 ЦК України заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Таким чином, за наявності заповіту обов'язкова частка ОСОБА_5 в спадковому майні після смерті дружини ОСОБА_6, яка померла 01 січня 2013 року, становить половину від усієї спадкової маси, оскільки в разі відсутності вказаного заповіту він мав би право на спадкування всього майна дружини, так як є єдиним спадкоємцем першої черги за законом.

03 серпня 2013 року в с. Малі Крушлинці, Вінницького району Вінницької області помер ОСОБА_5, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про смерть серії І-АМ № 255377 від 05 серпня 2013 року (а.с. 9).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належну йому частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: с. Малі Крушлинці, вул. Жовтнева, 12, Вінницького району Вінницької області, що належала йому на підставі виписок з погосподарських книг Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, що підтверджується їх ксерокопіями (а.с. 54-60) та на земельну ділянку площею 1,9528 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0520683500:01:003:0097, яка належала йому на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ВН № 4689, виданого на підставі розпорядження Вінницької РДА від 22.03.2002 року за № 147 30 березня 2002 року та зареєстрованого к Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 113, що підтверджується ксерокопією вказаного Державного акта (а.с. 12) та копією реєстраційної справи на дану земельну ділянку (а.с. 70-82).

На випадок своєї смерті ОСОБА_5 залишив заповіт, посвідчений 18 червня 2013 року секретарем Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області - ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 215, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, а також все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4. Вказаний заповіт відповідно до відмітки на ньому Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області не змінено та не відмінено, що підтверджується ксерокопією даного заповіту (а.с. 8).

З копії спадкової справи № 430/2013, заведеної Вінницькою районною державною нотаріальною конторою до майна померлого 03 серпня 2013 року ОСОБА_5 вбачається, що з заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом після його смерті до нотаріальної контори в установлений законом строк звернулась ОСОБА_1.

Крім того, з матеріалів даної спадкової справи вбачається, що до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті дядька ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом звернулись також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 111-116).

Однак, отримати свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, спадщина на яке відкрилась після смерті 03 серпня 2013 року ОСОБА_5, позивач ОСОБА_1 не має можливості у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують право власності спадкодавця на дане майно, що підтверджується постановою нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори ОСОБА_10 за № 882/02-31 від 12.05.2017 року про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті 03 серпня 2013 року ОСОБА_5 (а.с. 69).

Так, в судовому засіданні встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: с. Малі Крушлинці, вул. Жовтнева, 12, Вінницького району Вінницької області , згідно погосподарських книг, відноситься до категорії суспільної групи домогосподарств - колгоспний двір (а.с. 54-60).

Згідно вимог ст. 7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об'єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів , визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно з п. 9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Відповідно до Закону України Про власність від 15.04.1991 року, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності № 20 від 22.12.1995 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею та коштами у веденні спільного господарства двору.

Відповідно до ст.ст. 120, 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 Про практику розгляду судами України справ про спадкування та в підпункті г пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах права приватної власності , правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Відповідно до роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16 травня 2013 року за № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування вбачається, що при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Згідно з погосподарськими книгами, станом на 15 квітня 1991 року головою колгоспного двору за адресою: с. Малі Крушлинці, вул. Жовтнева, 12, Вінницького району Вінницької області була ОСОБА_6, а членом двору був її чоловік ОСОБА_5, відповідно їх частки в майні колгоспного двору є рівними та становлять по 1/2.

Таким чином, після смерті 01 січня 2013 року ОСОБА_6 до складу спадкового майна увійшла також належна їй 1/2 частка майна колгоспного двору і оскільки спадкоємців після її смерті було двоє: один за заповітом - ОСОБА_7 та один за законом (спадкоємець, який має право на обов'язкову частку, незалежно від змісту заповіту) - ОСОБА_5, розмір часток в майні колгоспного двору змінився.

Частка ОСОБА_5, з урахуванням належної йому 1/2 частки в майні колгоспного двору та успадкованої ним 1/4 (1/2:2=1/4) частки (половина частки, яка належала б йому у разі спадкування за законом (обов'язкова частка))після смерті дружини, становить 3/4 (1/2+1/4=3/4).

З огляду на зазначене, після смерті 03 серпня 2013 року ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належні йому 3/4 частки в майні колгоспного двору.

Щодо належності спадкодавцю ОСОБА_11 земельної ділянки площею 1,9528 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0520683500:01:003:0097, то право власності ОСОБА_11 на неї підтверджується дослідженими вище: ксерокопією Державного акта на право приватної власності на землю серії ВН № 4689, виданого на підставі розпорядження Вінницької РДА від 22.03.2002 року за № 147 30 березня 2002 року та зареєстрованого к Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 113 (а.с. 12); копією реєстраційної справи на дану земельну ділянку (а.с.70-82), а також друкованим оголошенням в газеті від 19 липня 2017 року про втрату Державного акта (а.с. 94).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (ч.1 ст. 392 ЦК України).

Тобто, передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Згідно роз'яснень, викладених у п.23 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 р. № 7, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, у зв'язку з чим, виникає цивільно-правовій спір.

Судом є встановленим, що нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на майно, спадщина на яке відкрилась після смерті ОСОБА_5

Таким чином, іншої можливості оформити свої спадкові права у позивача немає, тому позовні вимоги є обґрунтованими, в зв'язку з цим підлягають задоволенню.

Крім того, за відсутності клопотання у позивача про розподіл судових витрат, суд вважає залишити їх за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 120, 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст.ст. 328, 1216-1218, 1235, 1241, 1268, 1270, 1276 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 59, 60, 61, 88, 158, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_6, яка померла 01 січня 2013 року, в майні колишнього колгоспного двору за адресою: с. Малі Крушлинці, вул. Жовтнева, 12, Вінницького району Вінницької області, належить 1/2 його частка.

Встановити, що ОСОБА_5, який помер 03 серпня 2013 року, в майні колишнього колгоспного двору за адресою: с. Малі Крушлинці, вул. Жовтнева, 12, Вінницького району Вінницької області, належить 1/2 його частка.

Визнати за ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті 03 серпня 2013 року ОСОБА_5 на 3/4 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: с. Малі Крушлинці, вул. Жовтнева, 12 (дванадцять), Вінницького району Вінницької області.

Визнати за ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті 03 серпня 2013 року ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 1,9528 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0520683500:01:003:0097, що належала ОСОБА_5 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ВН № 4689, виданого 30 березня 2002 року.

Визнати за ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті 03 серпня 2013 року ОСОБА_5 на 1/2 частку земельної ділянки площею 1,9528 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0520683500:01:003:0098, що належала ОСОБА_6 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ВН № 4688, виданого 30 березня 2002 року та яку успадкував в порядку спадкування за законом ОСОБА_5 після смерті 01 січня 2013 року своєї дружини ОСОБА_6.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається на рішення суду до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: