Рішення

від 04.12.2017 по справі 739/1778/17

НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 739/1778/17

Провадження № 2/739/595/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"04" грудня 2017 р. м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря - Лукаш Н.Я.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Новгород-Сіверський м'ясокомбінат про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Новгород-Сіверський м'ясокомбінат (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 17 223 грн. 91 коп. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з дня звільнення по день вирішення справи судом.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що у період з 30 грудня 2015 року по 30 листопада 2016 року він працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю Новгород-Сіверський м'ясокомбінат на посаді слюсаря контрольно-вимірювальних приладів. Після звільнення за власним бажанням 30 листопада 2016 року йому не було виплачено заборгованість по заробітній платі у розмірі 17 223 грн. 91 коп., хоча вказана заборгованість підлягала виплаті в день звільнення. На час звернення з позовом до суду вказана заборгованість йому не виплачена, у зв'язку з чим він має право отримати середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток просить стягнути за період з дня звільнення по день винесення рішення судом.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові, проти розгляду справи без участі представника відповідача та постановлення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача до суду не з'явився, причини своєї неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. За таких обставин, враховуючи згоду позивача, судом прийнято рішення про розгляд справи без участі представника відповідача, на підставі наявних у справі доказів, з постановленням заочного рішення.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка позивач дав показання про те, що він дійсно працювала в ТОВ Новгород-Сіверський м'ясокомбінат до 30 листопада 2016 року на посадах слюсаря-ремонтника та слюсаря контрольно-вимірювальних приладів. 30 листопада 2016 року, яке було робочим днем, він звільнився з роботи за власним бажанням, оскільки за весь період роботи заробітна плата йому виплачувалася лише один раз на початку 2016 року приблизно у розмірі 5 000 грн. На даний час заборгованість по заробітній платі становить 17 223 грн. 91 коп. і до цього часу не виплачена.

Заслухавши пояснення позивача, допитавши позивача в якості свідка, дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, 30 грудня 2015 року позивач був прийнятий відповідачем на роботу, на посаду слюсаря-ремонтника з ремонту електроустаткування. 01 березня 2016 року він був переведений на посаду слюсаря контрольно-вимірювальних приладів та автоматики, з якої на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), звільнився за власним бажанням 30 листопада 2016 року (а.с. 6).

З наявних в матеріалах справи індивідуальних відомостей про позивача, як застраховану в Пенсійному фонді України особу, вбачається, що за період роботи в ТОВ Новгород-Сіверський м'ясокомбінат з 30 грудня 2015 року по 30 листопада 2016 року позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 23 123 грн. 91 коп., з яких виплачено 5 000 грн. 00 коп. (а.с.4-5). Відповідно невиплачена сума заробітної плати становить 18 123 грн. 91 коп. (23 123 грн. 91 коп. - 5 000 грн. 00 коп.). З показань позивача, допитаного в якості свідка, вбачається, що вказана сума нарахованої заробітної плати позивачу на час розгляду справи не виплачена. При цьому представником відповідача жодних доказів, які б підтверджували виплату заробітної плати позивачці, не надано.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України Про оплату праці від 24 березня 1995 року №108/95-ВР працівник має право на оплату праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з частиною першою статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно частини першої статті 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

З викладеного вище вбачається, що відповідач, який в день звільнення позивача, що був робочим днем, не здійснив виплату останньому наявної заборгованості із заробітної плати, порушив вимоги законодавства щодо виплати заробітної плати. На час розгляду справи судом відомості про виплату позивачу заборгованої заробітної плати також відсутні.

За таких обставин, враховуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 11 ЦПК України, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі у розмірі заявлених позовних вимог, тобто у розмірі 17 223 грн. 91 коп.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в статті 116 цього Кодексу, тобто в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про відсутність вини відповідача у невиплаті позивачу заборгованої заробітної плати.

Системний аналіз норм статей 116 та 117 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Саме така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 03 липня 2013 року, винесеній за результатами розгляду справи №6-64цс13 за заявою про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка відповідно до 360-7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) має враховуватися іншими судами загальною юрисдикції при застосуванні відповідних норм права.

Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позивача не здійснив з ним остаточний розрахунок по заробітній платі і відомості про оспорювання ним розміру такої заборгованості відсутні, а доказів відсутності вини відповідача в невиплаті даної заборгованості не надано, суд приходить до висновку що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 01 грудня 2016 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по 04 грудня 2017 року, тобто по день вирішення справи судом.

Вирішуючи питання про розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд виходить з того, що відповідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 8 цього Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позивачем не надано суду розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. При цьому, зважаючи на наведені вище положення постанови Кабінету Міністрів України, беручи до уваги розмір заробітної плати, яка належала до виплати позивачу за два повні місяці роботи, що передували дню звільнення - 4 546 грн. 98 коп. (1 523 грн. 95 коп. + 3 023 грн. 03 коп.), розміру середньоденного заробітку за ці місяці, який становить 105 грн. 74 коп. (4 546 грн. 98 коп. / 43 робочі дні) та кількості робочих днів у період затримки виплати заробітної плати з 01 грудня 2016 року по день вирішення справи, тобто по 04 грудня 2017 року - 252 робочих дня, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача в якості компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 26 646 грн. 48 коп. (105 грн. 74 коп. х 252 робочих дня) . Отже, в цій частині позов також є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 2 частини першої та частини другої статті 367 ЦПК України необхідно допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення всієї суми заборгованості по заробітній платі у розмірі 17 223 грн. 91 коп.

Частиною першою статті 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, при цьому позивачем за подання позову було сплачено судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп., суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача в якості компенсації судових витрат на сплату судового збору 640 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтею 21 Закону України Про оплату праці , статтями 47, 115, 116, 117 Кодексу законів про працю України, статтями 2, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224-226, 294, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Новгород-Сіверський м'ясокомбінат про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Новгород-Сіверський м'ясокомбінат , ідентифікаційний код юридичної особи 37292284, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі у розмірі 17 223 (сімнадцять тисяч двісті двадцять три) гривні 91 копійка.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Новгород-Сіверський м'ясокомбінат на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 01 грудня 2016 року по 04 грудня 2017 року в розмірі 22 646 (двадцять дві тисячі шістсот сорок шість) гривень 48 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Новгород-Сіверський м'ясокомбінат на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення усієї суми заборгованості із заробітної плати у розмірі 17 223 (сімнадцять тисяч двісті двадцять три) гривні 91 копійка.

Заочне рішення може бути переглянуте Новгород-Сіверським районним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана ним до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення. У випадку залишення ухвалою суду заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку в десятиденний строк з дня винесення судом відповідної ухвали.

Особи, які брали участь у справі, можуть оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення заочного рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення заочного рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Суддя В.В. Чепурко