Рішення

від 26.07.2006 по справі 4/247-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000,

м.Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У

К Р А Ї Н И

"26" липня

2006 р.                                                           

   Справа № 4/247-06

Господарський

суд Херсонської області у складі судді

 Ємленінової З.І. при секретарі

Друзяк К.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_1,

до відкритого акціонерного товариства

"Херсонрибгосп", м. Херсон, 

про 

усунення перешко в користуванні майном,

за

участю представників сторін: 

від  позивача - уповноважена особа ОСОБА_2

від  відповідача - Авер'янова В.О.

в с т а н о в и в :

          Позивач звернувся з  заявою 

про  усунення перешкод  в користуванні  належним йому майном, шляхом  зобов'язання відповідача  надати 

вільний доступ  до орендованих

приміщень  складу кормів площею 500кв.м.

які знаходяться в АДРЕСА_2, посилаючись 

на те, що  в цих приміщеннях  знаходиться майно, яке  належить 

йому на праві власності, тому порушуються його  права як 

власника зазначеного  майна.

          Ухвалою  про 

порушення справи від 

07.07.2006року розгляд 

справи  призначено  в судовому засіданні на 26.07.2006року.

          Представник позивача позовні вимоги

підтримав та надав пояснення по  справі.

Він  посилається на те, що   між 

сторонами  укладено  договір 

оренди від 30.06.2004року згідно з 

яким в його  користування

відповідач передав приміщення  складу

кормів площею 500кв.м. які знаходяться в АДРЕСА_2. В наступному ним було  придбано 

у власність  зазначені приміщення,

але рішенням Каланчацького  районного  суду договір 

купівлі-продажу визнано 

недійсним, тому він  вважає, що

діє  договір  оренди від 30.06.2004року.  За посиланням 

позивача відповідач незаконно 

заволодів майном, яке  знаходиться

в орендованих  приміщеннях  і належить 

йому на праві власності, не 

надає  позивачу вільного доступу

та розпорядження належним йому найном.

          Відповідач позовні вимоги не  визнає, посилаючись  на те, що 

договір  оренди від 30.06.2004року

є  нікчемним, оскільки  укладений з 

порушенням  вимог  закону щодо 

нотаріального  посвідчення та

державної  реєстрації. В наступному  майно 

було  викуплене позивачем без  відома відповідача, як  його  власника,

тому рішенням  Каланчацького  районного 

суду Херсонської  області від

25.08.2005року  договір  купівлі-продажу визнано  недійсним та зобов'язано  позивача повернути  майно 

продавцю.

          Крім 

того, відповідач посилається на те, що на майно, яке  знаходиться в орендованих  приміщеннях, 15.11.2005року накладено  арешт 

актом опису і арешту майна державною 

виконавчою  службою

Каланчацького   районного  управління юстиції, тому він  не 

має  права повернути  це 

майно до  скасування арешту.

Оскільки  позивач  не 

сплачує  орендної  плати 

за оренду всієї  будівлі з  квітня 2005 року, відповідач  вважає, що об'єкт  оренди підлягає  поверненню 

у зв'язку з  відмовою  наймодавця від  договору.

          Дослідивши  матеріали 

справи, заслухавши представників сторін 

суд  дійшов до  висновку про 

те, що  позовні вимоги задоволенню

не  підлягають  з 

урахуванням наступного.

          При звернені з  позовом, позивач посилався на те, що між  ним та відповідачем 30.06.2004року  укладено 

договір  оренди  згідно з 

яким в його  користування передано

500кв.м. в складському  приміщенні  на території 

колишнього  товарно-рибного

господарства ІНФОРМАЦІЯ_1  в АДРЕСА_2. В

наступному ним було  придбано  у власність 

зазначені приміщення, але рішенням Каланчацького  районного 

суду договір  купівлі-продажу

визнано  недійсним, тому він  вважає, що правовідносини  сторін 

регулюються договором  оренди від

30.06.2004року.

В

зазначених  приміщеннях  знаходиться його  майно, але використовувати  його 

позивач не  може, оскільки  за його 

посиланням, відповідач чинить 

йому перепони по  вільному доступу

до орендованих  приміщень.

Підставою  позовних 

вимог  позивач зазначив  ч.2 ст. 386, ст. 396 ЦК України і вважає, що  відповідач неправомірно   відмовляє 

позивачеві  у наданні

вільного  доступу до орендованого  складу  

в якому знаходиться майно необхідне 

йому для  здійснення підприємницької  діяльності, чим чинить  йому перешкоди, які він  просить 

усунути.

Відповідно

до  статті 173 Господарського  Кодексу України господарським визнається

зобов'язання, що  виникає між  суб'єктом господарювання та іншим  учасником 

(учасниками) відносин у сфері господарювання з  підстав, передбачених цим Кодексом в силу

якого  один  суб'єкт 

(зобов'язана сторона) 

зобов'язаний вчинити певну дію 

господарського  чи   управлінсько- господарського  характеру 

на користь  іншого  суб'єкта (виконати  роботу, передати  майно? сплатити  гроші, надати 

інформацію,  тощо), або  утриматися від  певних дій, а інший суб'єкт має  право 

вимагати від  зобов'язаної  сторони виконання її  обов'язку. Зазначеною  нормою 

закону передбачено  право  сторін 

за взаємною  згодою  конкретизувати  або 

розширити  зміст  господарського  зобов'язання, якщо  законом не 

встановлено  інше.  

Пунктом

4 статті  179  ГК України передбачено   право 

сторін   при  укладенні договору  визначити 

зміст договору на  основі  вільного 

волевиявлення, коли сторони мають 

право  погодити на свій розсуд

будь-які умови  договору, що  не 

суперечать  законодавству.

Правовідносини,

які виникли між  сторонами регулюються

параграфом 5 глави  30 Господарського

Кодексу України та  главою 58 Цивільного

Кодексу України. При цьому, відповідно до 

п.6 ст.283 ГК України  до  відносин 

оренди застосовуються  відповідні

положення  Цивільного  Кодексу України з  урахуванням 

особливостей, передбачених 

Господарським Кодексом України.

Статтями

209, 210, ч. 2 ст. 793, ст. 794 ЦК України 

встановлено  загальне  правило 

щодо  форми  договору 

найму будівлі або  іншої  капітальної 

споруди, (її частини) який укладається строком  на один 

рік і більше. Такі договори 

відповідно до  вимог  зазначених 

норм  права  підлягають 

обов'язковому  нотаріальному

посвідченню та вважаються укладеними  з  моменту їх державної  реєстрації.

У

разі недотримання зазначених  вимог  закону 

щодо  нотаріальної  форми 

договору, такий договір відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України є  нікчемним .

Договір

від 30.06.2004року укладено  сторонами

на  оренду частини  капітальної 

споруди  строком до  30.06.2009року, тобто  на строк більш  ніж  1

рік, без    нотаріального

посвідчення  та державної  реєстрації, тому відповідно до ч.1 ст.220 ЦК

України він  є  нікчемним і не  породжує 

для сторін  ніяких  прав та обов'язків.

Крім  того, із 

матеріалів справи  вбачається, що

15.11.2005року  на виконання ухвали

Дніпровського  районного  суду м.Херсона від  11.11.2005року  державним виконавцем  складено 

акт  описцу і арешту майна у

складі №1 АДРЕСА_2. Доказів того, що 

зазначений арешт  скасовано,

позивач суду не  надав. Таким чином,

перешкодою   володіти майном, яке  знаходиться в складі для позивача є  акт 

опису і арешту майна, а не 

дії  відповідача.

Доказів

того, що  майно, яке  знаходиться в арештованому  складі, знаходиться під  замками 

відповідача суду не  надано, а за

посиланням  відповідача, на складі

стоять  контрольні замки  виконавчої 

служби, тому  до  скасування арешту  відповідач не 

має  права  відкрити 

ці замки  і надати  вільний доступ  позивачеві до 

майна.

З

урахуванням  викладеного вимоги позивача

про  надання вільного  доступу до 

об'єкту оренди відсутні.

Посилання

позивача на те, що  сторони визнавали

та  виконували  умови 

договору від 30.06.2004року після його 

укладення судом відхиляються, оскільки 

документального  підтвердження

того, що  цей договір  визнано 

дійсним в порядку, встановленому ч.2 ст. 220 ЦК України суду не  надано, а підставою  позову 

є  не  оспорюваний, а  нікчемний 

правочин.

Судові

витрати  відносяться на позивача.

В

засідання за згодою  представників

сторін  оголошувалася вступна та

резолютивна частина рішення.

       Керуючись ч.1 ст. 220, ст. 793,794

Цивільного Кодексу  України, ст. 44,49,82,85

Господарського Процесуального Кодексу України,

в и р і ш и в:

        1. В задоволенні позовних вимог

відмовити.

                    Суддя                                                           

      З.І. Ємленінова

Рішення

оформлено  відповідно до

 ст.84 ГПК України 31.07.2006року.