Ухвала

від 05.12.2017 по справі 761/43364/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/43364/17

Провадження № 1-кс/761/27587/2017

У Х В А Л А

Іменем України

05 грудня 2017 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , представника володільця майна адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_3 , погоджене з прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_5 про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016000000004101,

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2017 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_3 , погоджене з прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_5 в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016000000004101 про арешт тимчасово вилученого майна в ході обшуку 28.11.2017 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Клопотання мотивоване тим, що Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000004101 за фактом вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 110-2; ч. 2 ст. 364 КК України.

28.11.2017 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08.11.2017 року проведено обшук офісного приміщення, розташованого на 6 поверсі офісної будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке використовується ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в ході якого виявлено та вилучено грошові кошти та ряд печаток.

В ході проведення обшуку документального підтвердження законності походження грошових коштів, а також законності використання перерахованих вище печаток, виявлено не було.

У органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що перераховані вище грошові кошти набуті кримінально протиправним шляхом, а суб`єкти підприємницької діяльності, печатки яких були вилучені, використовувались для прикриття протиправної діяльності, що послугувало підставою для визнання перерахованих вище речей речовими доказами.

Зібрані в ході здійснення даного кримінального провадження докази свідчать про наявність достатніх підстав для накладання арешту в порядку п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України (з метою забезпечення збереження речових доказів) на вилучене майно.

Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримав з мотивів наведених у ньому та просив задовольнити його.

Представник володільця майна адвокат ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання слідчого посилаючись на те, що слідчим 28.11.2017 року фактично було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2 , тоді як в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08.11.2017 року надано дозвіл на проведення обшуку в іншому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . У ході проведення обшуку вказаного офісного приміщення слідчим безпідставно вилучено належні ОСОБА_7 грошові кошти, які були зняті з особистого рахунку останнього уповноваженою особою ОСОБА_8 на підставі нотаріальної довіреності у банківській установі ПАТ «СБЕРБАНК», що підтверджується банківськими виписками, а тому клопотання слідчого про арешт майна є необґрунтованим та безпідставним.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні зазначила, що вона з 01.06.2016 року працює в ТОВ «ТАЙМФІШ», яке, на підставі договору оренди, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якому було проведено обшук та з двох сейфів вилучено грошові кошти у сумі 493420 грн.; 31028 доларів США; 5300 ЄВРО та 800 російських рублів. Зазначені грошові кошти у національній валюті загальною сумою 1500000 грн. були нею зняті у банківській установі ПАТ «СБЕРБАНК», на підставі нотаріальної довіреності виданою ОСОБА_7 , що підтверджується банківськими виписками, після чого на частину даних грошових коштів у обмінниках була придбана іноземна валюта.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, вислухавши пояснення слідчого, прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України регламентовано, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів (п. 1); спеціальної конфіскації (п. 2); конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (п. 3); відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4).

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, а саме, з метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Зі змісту клопотання та доданих до нього копій матеріалів кримінального провадження № 42016000000004101 від 28.12.2016 року убачається, що досудове розслідування у ньому здійснюється за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 110-2; ч. 2 ст. 364 КК України.

З матеріалів клопотання слідує, що вилучені грошові кошти та печатки в ході обшуку 28.11.2017 року за адресою: АДРЕСА_1 не входять до переліку на відшукання яких надавався дозвіл ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.11.2017 року.

При цьому, слідчий у клопотанні просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно в ході обшуку 28.11.2017 року за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення збереження речових доказів.

Чинним кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

Разом з тим, аналіз наданих в розпорядження слідчого судді матеріалів, свідчить про те, що слідчим не доведено правових підстав для арешту вилученого майна, можливість використання її як доказу в кримінальному провадженні, в межах якого подано клопотання, а так само, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Так, слідчий порушуючи питання про накладення арешту на майно, вилучене під час проведення обшуку 28 листопада 2017 року, не довів, що це майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, оскільки ним не надано даних, які б давали підстави вважати, що грошові кошти та печатки були об`єктом кримінального правопорушення, набуті внаслідок злочинних дій, або були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Між тим, слідчий хоча і додав до клопотання постанову від 29 листопада 2017 року про визнання речовими доказами майно, вилучене під час проведення обшуку 28 листопада 2017 року, однак вона не містить обґрунтування, яким чином тимчасово вилучене майно, на яке просить накласти арешт слідчий, може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, а так само, яким критеріям речового доказу, зазначеним у ст. 98 КПК України, відповідає це майно.

Тобто, постанова про визнання речових доказів від 29 листопада 2017 року належним чином не обґрунтована, оскільки в ній відсутній висновок слідчого, який би давав підстави вважати, що тимчасово вилучене майно в ході обшуку відповідає критеріям речового доказу, тоді як дана обставина позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу.

Крім того, слід зауважити, що в постанові слідчого про визнання речовими доказами не міститься посилання на те, що зазначене вище тимчасово вилучене майно, дослівно «грошові кошти набуті кримінально протиправним шляхом, а суб`єкти підприємницької діяльності, печатки яких були вилучені, використовувались для прикриття протиправної діяльності», хоча на дані обставини міститься посилання в клопотанні про арешт майна.

Також слід звернути увагу на те, що печатки які вилучені не стосуються тих суб`єктів господарської діяльності перелік яких зазначено у відомостях, що внесені в ЄРДР.

А тому, вилучені під час обшуку 28.11.2017 року печатки не мають значення речового доказу для доведення обставин внесених до ЄРДР у кримінальному провадженні №42016000000004101.

Тобто, доводи клопотання слідчого про арешт майна, не підтверджено матеріалами клопотання, що свідчить про необґрунтованість клопотання.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні, фактично обшук було проведено в приміщенні, в якому не надавався дозвіл на проведення обшуку.

Таким чином, в розпорядження слідчого судді не надано достатніх даних на підтвердження необхідності накладення арешту на тимчасово вилучене майно, тоді як за правилами ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним з яких є арешт майна, сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, а також необґрунтованість та недоведеність необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя не знаходить правових підстав для задоволення вказаного клопотання.

Керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити старшому слідчому в особливо важливих справах 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_3 , погоджене з прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_5 у задоволенні клопотання в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016000000004101за фактом вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 110-2; ч. 2 ст.364 КК України про арешт тимчасово вилученого майна в ході обшуку 28.11.2017 року за адресою: АДРЕСА_1 .

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Слідчий суддя