Рішення

від 04.12.2017 по справі 242/2840/17

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

242/2840/17

2/242/1209/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Носаль А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку заочного провадження в м. Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Трейд про захист прав споживачів та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 12.07.2017 року звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ ОСОБА_2 Трейд про захист прав споживачів та стягнення коштів, в обґрунтування якої зазначив, що 07 жовтня 2016 року між ним та ТОВ ОСОБА_2 Трейд укладено договір ревардингу № 303165 з додатками, за умовами якого відповідач зобов'язався придбати та передати йому в користування на умовах, визначених договором, автомобіль марки Chevrolet Cruze . На виконання умов договору він сплатив на рахунок відповідача кошти в сумі 50 000 грн. 00 коп., визначені договором як вартість фінансування, яка виявилася адміністративним платежем, тобто винагородою за організацію та оформлення договору, а не частковою оплатою вартості предмета договору, чим введено його в оману. Посилаючись на те, що положення укладеного договору та додатків до нього є несправедливими в розумінні ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів і всупереч принципу добросовісності створюють істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків споживача, ОСОБА_1 просить визнати вказаний договір недійсним з додатками та стягнути з відповідача на його користь сплачені кошти в сумі 50 000 грн.

Позивач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій підтримав позов, не заперечував проти винесення по справі заочного рішення та просить суд слухати справу за його відсутності.

В судове засідання представник відповідача ТОВ ОСОБА_2 Трейд не з'явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце слухання справи.

Згідно ст. ст. 169, 224 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у порядку заочного провадження у відсутність відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, за згодою позивача на розгляд справи в порядку заочного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, законодавство, що регулює спірні правовідносини, приходить до переконання, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 07 жовтня 2016 між ТОВ ОСОБА_2 Трейд та ОСОБА_1 укладено договір ревардингу № 303165 з додатками, за умовами якого ТОВ ОСОБА_2 Трейд зобов'язалося придбати майно, а саме транспортний засіб марки Chevrolet Cruze 1.6 МТ LS та передати його у користування позивача, який у свою чергу зобов'язався прийняти товар та сплатити ревардинговий платіж та інші платежі згідно з умовами договору.

Відповідно до додатку № 4 до договору вартість предмета ревардингу становить 250 000 грн., залишкова вартість складає 125 000 грн. 00 коп., щомісячний платіж - 10 416 грн. 67 коп., вартість фінансування (20%) 50 000 грн.00 коп., платіж за передачу (3%) 500 грн. 00 коп.

На виконання договору ОСОБА_1 того ж дня на розрахунковий рахунок ТОВ ОСОБА_2 Трейд сплатив 50 000 грн. 00 коп., зазначивши призначення платежу сплата вартості фінансування згідно договору № 303165 (а.с.20).

Як вбачається з вступної частини договору ревардингу, який дає визначення термінів, зазначено, що вартість фінансування розуміє під собою одноразову плату за організацію та оформлення даного договору отримувача постачальнику при укладенні договору.

Замовлення товару відбувається з моменту підписання отримувачем специфікації (додатку № 4 до цього договору) та сплати отримувачем на рахунок постачальника першого ревардингового платежу, який є платежем у вигляді винагороди постачальника за передачу товару, як платіж, що покриває витрати постачальника пов'язані з організацією передачі товару на користь отримувача. Розмір платежу за передачу товару визначений в додатку № 2 до договору (п. 8.1.1 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору у разі зміни вартості товару до моменту повної сплати першого ревардингового платежу отримувачем, останній повинен одноразово сплатити різницю такої вартості на момент купівлі товару постачальником з метою виплати не менше 50% від вартості товару на момент його передачі. У такому випадку остаточна вартість товару та поточні ревардингові платежі будуть розраховані, визначені та встановлені в додатковій угоді до даного договору.

Товар передається отримувачеві протягом строку, який становить від п'яти до ста двадцяти робочих днів з моменту сплати отримувачем на рахунок постачальника першого ревардингового платежу, платежу з передачі товару (п. 5.1 договору)

За змістом п. 8.2.1 договору та додатку № 2 до нього перший ревардинговий платіж складається у тому числі, з комісійної винагороди постачальнику за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням цього договору.

За умовами договору отримувач у встановлений термін і в повному обсязі зобов'язаний сплачувати ревардингові та інші платежі відповідно до умов даного договору.

У період строку дії договору розмір ревардингових платежів може індексуватися у випадках, передбачених договором.

Відповідно до п. 8.15 договору у разі зміни розмірів ревардингових платежів сторони укладають додаткову угоду до основного договору, а також на вимогу постачальника підписують акт коригування вартості товару. При цьому передбачено, що у разі відмови отримувача від підписання додаткової угоди та/або акту коригування вартості товару постачальник має право розірвати даний договір, після чого отримувач зобов'язаний повернути постачальнику товар протягом п'яти діб з моменту отримання від постачальника письмової пропозиції про зміну розмірів ревардингових платежів, при цьому раніше сплачені ревардингові платежі поверненню не підлягають.

Згідно з п. 3.6 договору постачальник не відповідає перед отримувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності товару, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу, тощо.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, укладений між сторонами договір ревардингу за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України, тому спірні правовідносини можуть регулюватися нормами, що регулюють відносини фінансового лізингу.

Згідно з умовами договору у випадку його розірвання отримувачем до підписання акта приймання-передачі товару, постачальник повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20% від сплаченої суми першого ревардингового платежу. У такому випадку вартість фінансування даного договору отримувачу не повертається.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України Про фінансовий лізинг .

Поняття фінансового лізингу надається у статті 1 Закону України Про фінансовий лізинг , який є видом цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За правилами ч. 1 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів відповідач не має права включати в договір умови, які є несправедливими.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

За змістом ч. 5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 цього Закону).

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи цю норму, суд приходить до висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (п.п. 2, 3 ч. 3 ст. 18 Закону Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору; права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених в договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 8 червня 2016 року № 6-330цс15, яка за правилами ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для врахування при розгляді справи судами.

Положеннями укладеного договору передбачено, що постачальник зобов'язався придбати та передати на умовах ревардингу в користування майно (товар визначений у п. 3.1 договору), а отримувач зобов'язався прийняти товар та сплачувати ревардингові та інші платежі згідно з умовами цього договору.

Як вбачаэться з матеріалів справи вартість фінансування - це одноразова плата за організацію та оформлення договору отримувача постачальнику при укладенні договору.

Отже, цей платіж, який позивач вважав платою за вартість автомобіля не є платежем, який входить у вартість предмета ревардингу.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Проаналізувавши зміст договору, суд прийшов до висновку, що в оспорюваний договір включені несправедливі умови, які зазначені у ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , а саме: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості постачальнику не повертати кошти за оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання постачальнику можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Також зі змісту договору вбачається, що в ньому повністю виключена відповідальність постачальника у випадку порушення якості, комплектності, справності та інших умов продажу товару (п. 3.6 договору).

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 3.6 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Окрім того, згідно з пунктом 4 частини першої статті 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою вищевказаний договір є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

До такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові № 6-2766цс15 від 16 грудня 2015 року.

Оцінивши надані в силу положень ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності та встановивши в судовому засіданні те, що положення укладеного між сторонами договору ревардингу не відповідають принципам добросовісності, справедливості, рівності сторін та містять несправедливі умови, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а вищевказаний договір визнанню з усіма додатками недійсним з поверненням коштів, сплачених позивачем на його виконання.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 640 грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 18, 19 Закону України Про захист прав споживачів , Законом України Про фінансовий лізинг , ст. ст.. 3, 203, 215, 227, 509, 628, 799, 806, 808 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Трейд про захист прав споживачів та стягнення коштів - задовольнити у повному обсязі.

Визнати договір ревардингу № 303165 з додатками від 07 жовтня 2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Трейд та ОСОБА_1 - недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Трейд (01004, м. Київ, вул. Кропивницького, 18, код ЄДРПОУ 34754266) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. сплаченої ним вартості фінансування за договором ревардингу № 303165 від 07 жовтня 2016 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Трейд (01004, м. Київ, вул. Кропивницького, 18, код ЄДРПОУ 34754266) в дохід держави 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. судового збору.

Заяву про перегляд заочного рішення відповідачем може бути подано до місцевого суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а в разі відсутності у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.М. Владимирська