Постанова

від 29.11.2017 по справі 823/1733/17

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року справа № 823/1733/17

11 год. 50 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

суддів: Гараня С.М., Паламаря П.Г.,

при секретарі судового засідання - Рою О.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 - за посадою, представника відповідача ОСОБА_2 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Енергометмаш до Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Енергометмаш (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) в якому просить:

- скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України від 14.09.2017 №158031/38715189 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 22.08.2017 №3;

- зобов'язати відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 22.08.2017 №3.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що оскаржуваним рішенням відмовлено у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 22.08.2017 №3, виписану позивачем, у зв'язку із перерахуванням контрагентом коштів на рахунок позивача відповідно до умов договору постачання №121 від 29.05.2017. Однак, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не враховано специфіку діяльності підприємства, що потребує значних об'ємів витрат, які мають постійний забезпечувальний характер, внаслідок чого позивач застосовує змішану систему оплати власних послуг. Позивач, посилаючись на відповідні положення Податкового кодексу України, вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки сукупність наявних первинних та платіжних документів у повній мірі підтверджує реальність операцій, їх фактичне виконання.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та пояснив, що податкова накладна від 22.08.2017 №3, в реєстрації якої відмовлено оскаржуваним рішенням, виписана позивачем на третю частину оплати продукції за одним договором постачання від 29.05.2017 №121, перші дві податкові накладні, виписані, у зв'язку із виконанням цього договору зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також представник позивача наполягав, що комісія Державної фіскальної служби України в оскаржуваному рішенні не навела жодного посилання на норми чинного законодавства України, за якими відмовлено у реєстрації та не зазначила які саме потрібно платнику податків подати докази в обґрунтування товарності операцій з контрагентом.

Відповідно до наданих 29.11.2017 письмових заперечень, відповідач проти задоволення позову заперечує повністю зазначивши, що всі дії відносно реєстрації податкової накладної від 22.08.2017 №3 у повній мірі відповідали законодавству України та відмова у проведенні її реєстрації є правомірною, оскільки на підтвердження здійснення операцій по вказаній накладній позивачем не надані документи про поставку товару покупцеві та сертифікат якості товару, передбачений п.2.2 договору поставки від 29.05.2016 №121.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував повністю, посилаючись на обставини викладені у запереченнях.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що 29.05.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю Енергометмаш (далі - постачальник) та приватним підприємством Авто-гранд (далі - покупець) укладено договір поставки № 121, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити у порядку і на умовах, що визначені цим договором обладнання (далі - товар), асортимент, найменування, кількість і ціна якого вказується в рахунку-фактурі, що є додатком до даного договору та який є невід'ємною його частиною.

Відповідно до додатку №1 від 29.05.2017 до договору поставки №121 від 29.05.2017 постачальник та покупець підписали специфікацію, за умовами якої визначили кількість, характеристику та вартість товару за договором, а саме - циклон батарейний ЦБ-16, кількість - 2 шт., ціна з ПДВ - 284 000 грн 00 коп.; димосос ДН-6,3 з електродвигуном 7,5 кВт, кількість - 2 шт., ціна з ПДВ 60 840 грн 00 коп., усього на загальну суму 344 840 грн 00 коп.

Пунктом 2 специфікації, затвердженої додатком №1 від 29.05.2017 до договору поставки №121 від 29.05.2017, визначено, що термін готовності товару до відвантаження становить 50 банківських днів з моменту отримання попередньої оплати.

Пунктом 3 вказаної специфікації встановлено, що покупець здійснює оплату наступним чином:

- попередня оплата в розмірі 50% від загальної вартості товару протягом 5 банківських днів від дати підписання договору;

- доплата 50 % від загальної вартості товару впродовж 10 банківських днів з моменту повідомлення про готовність товару до відвантаження.

07.06.2017 позивачем виставлено рахунок №35 на оплату за договором поставки №121 від 29.05.2017, усього на загальну суму 344 840 грн 00 коп.

13.06.2017, у зв'язку із частковим виконанням умов вказаного договору поставки позивачем складено податкову накладну №2 від 13.06.2017 на загальну суму, з урахуванням податку на додану вартість - 34 484 грн 00 коп. Податкова накладна №2 від 13.06.2017 зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.06.2017.

21.07.2017 на виконання умов цього договору поставки позивачем складено податкову накладну №7 від 21.07.2017 на загальну суму, з урахуванням податку на додану вартість - 137 936 грн 00 коп. Податкова накладна №7 від 21.07.2017 зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 10.08.2017.

22.08.2017, у зв'язку із надходженням від ПП Авто-гранд на рахунок позивача грошових коштів у сумі 172 420 грн 00 коп., з призначенням платежу: Часткова оплата за товар згідно з договором поставки №121 від 29.05.2017 позивачем складено податкову накладну №3 від 22.08.2017 та направлено її засобами електронного зв'язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з отриманою квитанцією №1 вкзана податкова накладна доставлена до центрального рівня державної податкової служби України 06.09.2017 в 17:58:36, однак її реєстрацію в ЄРПН зупинено, оскільки встановлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД:8404 та запропоновано надати пояснення та /або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПП/РК в ЄРПН відповідно до пункту в п. п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 № 567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

Позивачем на виконання пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, було направлено на адресу Державної фіскальної служби України документи про підтвердження реальності здійснення операцій відповідно до Повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК реєстрація якої/го зупинено від 07.09.2017 №1 із кількістю документів, що додаються - 7, зокрема: договір поставки від 29.05.2017, договір оренди нерухомого майна від 05.01.2016, додаток № 1 до договору оренди нерухомого майна № 1 від 05.01.2016, додаток № 2 до договору оренди нерухомого майна № 2 від 05.01.2016, дозвіл Територіального управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Черкаській області № 065.14.71, дозвіл Територіального управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Черкаській області № 064.14.71, платіжне доручення від 22.08.2017 № 271, коротку характеристику підприємства № 796 від 07.09.2017, додаток №1 від 29.05.2017 до договору поставки №121 від 29.05.2017.

Також позивачем у Повідомленні вказано, що підприємство реалізує продукцію власного виробництва з кодом УКТ ЗЕД 8404, а придбаває матеріали на виготовлення цієї продукції із зовсім іншими кодами, покупної продукції реалізує лише 3,7% від загальної кількості, тому, у зв'язку із специфікою роботи підприємства придбаної продукції з кодом УКТ ЗЕД 8404 набагато менше ніж реалізованої продукції з даним кодом.

Проте, рішенням комісії Державної фіскальної служби України від 14.09.2017 №158031/38715189 відмовлено позивачеві у реєстрації податкової накладної з підстав: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування .

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до пп.пп.16.1.2, 16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з положеннями п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 187.1. ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше :

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами п. 201.7. ст. 201 цього ж Кодексу, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Положенням п. 201.10 ст. 201 ПК України, визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до положень п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

В свою чергу, за приписами п. 74.2. ст. 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до положень п. 201.16.1. ст. 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок № 1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 р. № 567 (далі - Критерії оцінки ступня ризиків).

Згідно пункту 6 Критеріїв містить у собі визначення двох різних критеріїв: Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

З аналізу даних норм вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

При цьому, суд зазначає, що критерій який визначений відповідачем у квитанції № 1 від 31 серпня 2017 року, як невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД у п. 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків - не передбачений.

Відповідно до положень п. 201.16.2 ст. 201 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті в підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог п. 201.16.1 - 201.16.2 ст. 201 ПК України та пропозиціях викладених у квитанціях позивача були надані документи, пояснення, якими підтверджується реальність здійснення операцій по відмовленій податковій накладній. Перелік наданих документів відповідає вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 13.06.2017 № 567.

Також з матеріалів справи судом встановлено, що позивач дійсно здійснює виробництво готової продукції із окремих комплектуючих та матеріалів, які придбаваються окремо та, відповідно, на час придбання не представляють із себе готових приладів/обладнання, яке класифікується за кодом готової продукції. Сукупність наданих первинних документів, а також наявні відомості щодо виробничих площ, персоналу, інструментів та наявного обладнання позивача не дають підстав для сумніву щодо виготовлення позивачем готової продукції та її поставки покупцю.

Проте, відповідачем всупереч вимогам пп. в п. 201.16.1 ст. 201 ПК України, не було визначено вичерпного переліку документів, надання якого дало б позивачеві можливість реєстрації податкової накладної, а відмова у прийнятті до реєстрації податкової накладної з підстав недостатності документів для прийняття рішення можлива виключно за умови наявності вичерпного переліку таких документів (пп. в п. 201.16.1 ст. 201 ПК України).

Головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

При відмові у прийнятті до реєстрації податкової накладної з посиланням на ненадання платником податків достатніх документів, комісія має навести дані щодо документів, надання яких дасть можливість прийняти податкову накладну до реєстрації.

Із рішення від 14.09.2017 №158031/38715189 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 22.08.2017 №3 встановлено, що підставою для відмови у реєстрації податкових накладних є надання позивачем копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією Державної фіскальної служби України рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Проте, відповідачем в оскаржуваному рішенні не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, які вимоги законодавства порушено позивачем при складанні документів та яких документів не вистачає для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних, тобто оскаржуване рішення фіскального органу не відповідає наведеним вище вимогам щодо чіткості та зрозумілості, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , Європейська Конвенція Про захист прав людини і основоположних свобод і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії Онер'їлдіз проти Туреччини , Megadat.com S.r.l. проти Молдови , Москаль проти ОСОБА_3 ).

Високий Суд у своїх рішеннях також вказує, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах Лелас проти Хорватії , Тошкуце та інші проти Румунії ) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах Онер'їлдіз проти Туреччини , Беєлер проти Італії ).

Відтак, оскільки в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення, суд, виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку про задоволення позову в цій частині шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкову накладну №3 від 22.08.2017, складену товариством з обмеженою відповідальністю Енергометмаш , суд зазначає про таке.

Відповідно до норм чинного податкового законодавства України повноваження Державної фіскальної служби України щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

За змістом Рекомендації №R (80) 2, прийнятої на 316-му засіданні заступників міністрів Комітетом Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (далі - Рекомендація R (80)2 ), під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто здійснення дискреційних повноважень може, в деяких випадках, передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, дискреційним повноваженням є таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

У зв'язку із вищевикладеним, суд дійшов до висновку відмовити у задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкову накладну №3 від 22.08.2017, однак вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог згідно зі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України та для повного захисту прав позивача зобов'язати Державну фіскальну службу України розглянути питання щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних складеної товариством з обмеженою відповідальністю Енергометмаш податкової накладної №3 від 22.08.2017.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), зокрема у п.58 рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04 повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно положень ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тобто, в даному випадку кошти, які витрачені позивачем на сплату судового збору підлягають поверненню з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби України.

Керуючись статтями 14, 86, 94, 128, 159-163, 167, 185-187, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України від 14.09.2017 №158031/38715189 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної товариства з обмеженою відповідальністю Енергометмаш від 22.08.2017 №3.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України повторно розглянути питання щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної товариства з обмеженою відповідальністю Енергометмаш від 22.08.2017 №3.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39292197) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Енергометмаш (ідентифікаційний код 38715189) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 200 (три тисячі двісті) грн 00 коп.

Копію постанови направити особам, які беруть участь у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий С.О. Кульчицький

Судді С.М. Гарань

ОСОБА_3

Постанову складено у повному обсязі 01.12.2017.