Постанова

від 31.10.2017 по справі 908/3292/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2017 року Справа № 908/3292/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М., суддівМалетича М.М., Плюшка І.А. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕНІТ-3", м. Запоріжжя на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 10.07.2017 року у справі господарського суду Запорізької області за позовомКонцерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Дніпровського району, м. Запоріжжя доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕНІТ-3", м. Запоріжжя простягнення 143 906, 56 грн. вартості спожитої теплової енергії

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Концерн "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Дніпровського району (далі за текстом - Концерн "Міські теплові мережі") звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕНІТ-3" (далі за текстом - ТОВ "ЗЕНІТ-3") про стягнення 143 906, 56 грн. вартості спожитої теплової енергії.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.02.2017 року залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2017 року позов задоволено: присуджено до стягнення з ТОВ "ЗЕНІТ-3" на користь Концерну "Міські теплові мережі" вартість спожитої теплової енергії за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року, з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, з жовтня 2015 року по квітень 2016 року в сумі 143 906, 56 грн. та судовий збір.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що в період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року, з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, з жовтня 2015 року по квітень 2016 року ТОВ "ЗЕНІТ-3" знаходилось у спірному приміщенні та споживало теплову енергію, яка поставлялася йому позивачем, а, відтак, між сторонами фактично склалися договірні відносини, у зв'язку з чим одержувачем (споживачем) теплової енергії, що поставлялася до спірного приміщення, у визначений період був саме відповідач.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "ЗЕНІТ-3" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 23.02.2017 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2017 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Сторін згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Запорізької міської ради № 17 від 11.01.2002 року "Про створення комунальних підприємств теплових мереж" створено Концерн "Міські теплові мережі".

Відповідно до п. 2.1 Статуту Концерну "Міські теплові мережі" в третій редакції, зареєстрованій 12.04.2013 року за № 1101050064000104, основною метою діяльності Концерну "МТМ" є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією.

Згідно з п. 2.2 Статуту Концерну "Міські теплові мережі" предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.

На виконання своєї мети Концерн "Міські теплові мережі" здійснював постачання теплової енергії в нежитлове приміщення першого поверху та підвалу по бул. Вінтера, 50 загальною площею 326, 90 кв. м.

Зазначені нежитлові приміщення є вбудованими, система опалення приміщень є централізованою та не відокремлюється від загальної системи теплопостачання будинків.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.04.2010 року Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (орендодавець) в особі виконуючої обов'язки начальника управління житлового господарства Охріменко Галини Леонідівни, діючої на підставі Положення, та КП "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 9" (балансоутримувач) в особі начальника Калашника Андрія Григоровича, що діє на підставі Статуту з однієї сторони, та ТОВ "ЗЕНІТ-3" (орендар) в особі директора Белозьорова Вадима Вадимовича, діючого на підставі Статуту, з іншої сторони, укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 2116/9 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.04.2010 року № 191 передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення загальною площею 298, 25 кв.м. за адресою: бул. Вінтера, 50, що значиться на балансі КП "ВРЕЖО № 9". Дане нежитлове приміщення розташоване на першому поверсі та в підвалі відповідно до плану з інвентарної справи, доданого до експертної оцінки, виконаної 28.04.2010 року.

Відповідно до п. 5.13 Договору орендар взяв на себе обов'язок на протязі 30-ти календарних днів після укладання Договору оренди нежитлового приміщення укласти договори з постачальниками комунальних послуг (окремо з кожним із них).

Термін дії Договору з 29.04.2010 року по 28.03.2013 року (2 роки 11 місяців) (п. 11.1 Договору).

Додатковою угодою до Договору оренди нежитлового приміщення № 2116/9 від 29.04.2010 року продовжено строк дії Договору оренди нежитлового приміщення № 25 (літера А-3) підвалу та першого поверху загальною площею 326, 90 кв.м. в будинку № 50 по бул. Вінтера до 28.02.2016 року.

Також матеріали справи містять Договір № 2/9 про відшкодування витрат по утриманню будинку та прибудинкової території від 29.04.2010 року, відповідно до розділу 1 якого КП "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 9" надає ТОВ "ЗЕНІТ-3" послуги по утриманню будинку та прибудинкової території за адресою: м. Запоріжжя, бул. Вінтера буд. № 50.

Відповідно до п. 2.2 вищевказаного Договору орендар зобов'язався підтримувати відповідну температуру у приміщенні, не допускати замерзання трубопроводів водопостачання і каналізації, здійснювати потрібну вентиляцію приміщення, а також укласти договори на комунальні послуги з організаціями-постачальниками цих послуг.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року, з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, з жовтня 2015 року по квітень 2016 року позивачем було відпущено відповідачу в нежитлове приміщення першого поверху та підвалу по бул. Вінтера, 50 загальною площею 326, 90 кв. м. теплову енергію на загальну суму 143 906, 56 грн.

Про подачу теплоносія до нежитлового приміщення першого поверху та підвалу по бул. Вінтера, 50 загальною площею 326, 90 кв. м. протягом спірного періоду свідчать: рішення Запорізької міської ради № 433 від 04.10.2013 року; рішення Запорізької міської ради № 123 від 07.04.2014 року; рішення Запорізької міської ради № 389 від 21.10.2014 року; рішення Запорізької міської ради № 154 р від 10.04.2015 року; розпорядження Запорізького міського голови № 335р від 08.10.2015 року; рішення Запорізької міської ради № 177 від 06.04.2016 року та акти приймання-передачі теплової енергії від 31.10.2013 року, від 30.11.2013 року, від 31.12.2013 року, від 31.01.2014 року, від 28.02.2014 року, від 31.03.2014 року, від 30.04.2014 року, від 31.10.2014 року, від 30.11.2014 року, від 31.12.21.2015 року, від 28.02.2015 року від 31.03.2015 року, від 30.04.2015 року від 31.10.2015 року, від 30.11.2015 року, від 31.12.2015 року, від 31.01.2016 року, від 29.02.2016 року, від 31.03.2016 року, від 30.04.2016 року.

Розрахунок теплового навантаження № 5918/09 на об'єкт теплопостачання - нежитлове приміщення ТОВ "ЗЕНІТ-3" по бул. Вінтера, 50 виконано відповідно до п. п. 2.1.5 та 2.2.3 норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні, КТМ 204 України 244-94. Дійсні норми та вказівки розроблені проектним та науково-дослідним інститутом по газопостачанню, теплопостачанню та комплексному благоустрою міст і селищ України (УкрНДІінжпроект) на замовлення Держжитлокомунгоспу України та затвердженні Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993 року.

Відповідно до п. 2.1.5 КТМ 204 України 244-94 теплові потоки при відсутності проектів на опалення, вентиляцію та гаряче водопостачання визначають для підприємств - за укрупненими відомчими нормами, затвердженими в установленому порядку, або за проектами аналогічних підприємств. Розмір теплового навантаження на потреби опалення нежитлового приміщення відповідача складає - 22 258, 62 ккал/год.

Згідно з вимогами будівельних норм при проектуванні будинку, в якому передбачається централізоване теплопостачання, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі опалення гідравлічно ув'язані між собою для забезпечення стабільної роботи внутрішньобудинкової системи теплопостачання загалом.

Відповідно до вимог ст. 178 Господарського кодексу України надання послуг теплопостачання є публічним зобов'язанням позивача, оскільки їх надання обумовлене об'єктивними технологічними особливостями системи теплопостачання будинку.

Нежитлове приміщення, які займає відповідач, знаходяться в багатоповерховому будинку, який має єдину систему централізованого теплопостачання, яка була закладена при проектуванні будинку як засіб теплопостачання і не змінювалась.

Відтак, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків, що розрахунок теплового навантаження на спірне приміщення відповідача, виконаний за укрупненими відомчими нормами житлового будинку, відповідає дійсності.

Водночас, відповідач не виконував свої обов'язки по оплаті за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року, з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, з жовтня 2015 року по квітень 2016 року, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 143 906, 56 грн.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 6 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідач посилався на той факт, що не є балансоутримувачем приміщення та не є споживачем тепла.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено поняття балансоутримувача (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.

Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Вимогами ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" передбачено обов'язок споживача своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до положень ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії, обов'язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації, не виключає можливості стягнення з ТОВ "ЗЕНІТ-3" на користь Концерну "Міські теплові мережі" вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами фактично склалися договірні відносини.

Наказом Мінбуду України № 4 от 22.11.2005 року "Про порядок відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води" зі змінами, внесеними Наказом Мінжитлокомунгоспу за № 169 від 06.10.2007 року, визначено процедуру надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання (далі - ЦО і ГВП) житлового будинку при відмові споживачів від ЦО і ГВП.

Внесені Наказом № 169 від 06.10.2007 року зміни унеможливлюють відключення від теплопостачання окремих приміщень багатоквартирному будинку і передбачають можливість відключення від теплопостачання будинку в цілому за рішенням загальних зборів всіх власників (уповноважених осіб власників) приміщень у житловому будинку.

Отже, в цілях недопущення порушення конституційного права громадян в користуванні теплом, позивач змушений був постачати відповідачу теплову енергію і в нежитлове приміщення першого поверху та підвалу по бул. Вінтера, 50 загальною площею 326, 90 кв. м.

Відповідно до п. 5.13 Договору оренди № 2116/9 від 29.04.2010 року орендар взяв на себе обов'язок на протязі 30-ти календарних днів після укладання Договору оренди нежитлового приміщення укласти договори з постачальниками комунальних послуг (окремо з кожним із них).

Положеннями п. 2.2 Договору про відшкодування витрат по утриманню будинку та прибудинкової території від 29.04.2010 року передбачено, що орендар - ТОВ "ЗЕНІТ-3" - зобов'язався підтримувати відповідну температуру у приміщенні, не допускати замерзання трубопроводів водопостачання і каналізації, здійснювати потрібну вентиляцію приміщення, а також укласти договори на комунальні послуги з організаціями-постачальниками цих послуг.

Умови вищевказаних договорів відповідачем не виконано; заборгованість не сплачено; контррозрахунків судам не надано.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення коштів за постачання теплової енергії з відповідача, з огляду на те, що в період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року, з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, з жовтня 2015 року по квітень 2016 року ТОВ "ЗЕНІТ-3" знаходилось у спірному приміщенні та споживало теплову енергію, яка поставлялася йому позивачем.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що інші доводи ТОВ "ЗЕНІТ-3", викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2017 року у справі 908/3292/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.М. Малетич І.А. Плюшко