Рішення

від 17.11.2017 по справі 910/17050/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2017Справа №910/17050/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетта - Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ-ТРЕЙД"

про стягнення 15 186,28 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

Від позивача Вергелес П.В., довіреність б/н від 05.10.2017

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетта - Сервіс" (далі-позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ-ТРЕЙД" про стягнення 15 186,28 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 порушено провадження у справі № 910/17050/17 та призначено розгляд на 03.11.2017.

01.11.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові матеріали по справі.

В судове засідання 03.11.2017 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Ухвалою суду від 03.11.2017 відкладено розгляд справи на 17.11.2017.

В судове засідання 17.11.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення у справі, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 17.11.2017 представник відповідача повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №0103044583724.

Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 17.11.2017 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 17.11.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, судом з'ясовано наступне.

23.05.2013 між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем було укладено Договір № БС 524, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість відповідно до умов Договору.

Вартість товару його асортимент і строки конкретної поставки визначаються сторонами за домовленістю та зазначаються в товарних накладних, які є невід'ємною частиною Договору. (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник здійснює доставку замовленого товару самостійно або покупець має право забрати товар в узгодженому із позивачем місці.

Згідно п. 2.2 Договору, строк, порядок і форма розрахунків: покупець зобов'язаний оплатити вартість товару в повному об'ємі в строк не пізніше ніж 14 календарних днів з моменту отримання товару за накладною на поточний рахунок постачальника в національній валюті України.

Позивач зазначає, що виконав взяті на себе зобов'язання та постави відповідачеві товар на суму 10 544,96 грн. в період з 24.10.2016 по 24.11.2016.

Відповідно до п. 2.6 Договору, кожного календарного місяця постачальник має право готувати акт звірки взаєморозрахунків в 2-х примірниках, підписує його та надсилає покупцю поштою на адресу, яка зазначена у договорі поставки. У випадку, якщо протягом одного тижня з моменту відправлення акту покупець на надасть постачальнику підписаний примірник, чи не заявить письмові мотивовані зауваження, акт буде вважатися визнаним та узгодженим з покупцем.

03.04.2017 позивач на адресу відповідача направив грошову вимогу про виникнення грошового зобов'язання у розмірі 10544,96 грн. та Акт звірки взаєморозрахунків. Проте відповідач ніяким чином не відреагував на даний лист.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем відповідно до видаткових накладних: №БС-00001438 від 24.10.2016, №БС-00001582 від 24.10.2016 та №БС-00001694 від 24.11.2016 було поставлено відповідачеві товар на суму 10544,96 грн.

Як вбачається із матеріалів справи та відповідачем не спростовано, останній не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором та не сплатив вартість товару у передбачений Договором строк.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 10544,96 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки відповідачам порушено умови договору , щодо оплати товару.

З огляду на невиконання відповідачем умов Договору , позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 2251,06 грн., штраф в розмірі 1054,49 грн., інфляційних втрат в розмірі 1082,14 грн., річних в розмірі 253,63 грн.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 3.1 Договору при несвоєчасній оплаті поставленого товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми невчасно здійсненого платежу за кожен день прострочення.

При несвоєчасній оплаті поставленого товару, покупець виплачує продавцю штраф у розмірі 10% від вартості поставленого товару (п. 3.3 Договору).

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 2251,06 грн. та сума штрафу складає 1054,49 грн . Розрахунок пені та штрафу відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України .

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних з простроченої суми та інфляційних, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 253,63грн. - 3% річних та 1082,14 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити .

2 Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю КАРАТ-ТРЕЙД (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, будинок 63, ідентифікаційний номер 38490758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БЕТТА-СЕРВІС (01014, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 6, ідентифікаційний номер 32980408) основну заборгованість в розмірі 10544 (десять тисяч п'ятсот сорок чотири) грн. 96 коп., пеню в розмірі 2251 (дві тисячі двісті п'ятдесят одну) грн. 06 коп., штраф у розмірі 1054 (одна тисяча п'ятдесят чотири) грн. 49 коп., інфляційні втрати в розмірі 1082 (одна тисяча вісімдесят дві) грн. 14 коп., 3% річних в розмірі 253 (двісті п'ятдесят три) грн. 63 коп., судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.11.2017

Суддя Мельник В.І.