Рішення

від 21.11.2017 по справі 910/16850/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2017Справа №910/16850/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Механізатор-4

про стягнення 373 572,13 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Півень Д.О. - за довіреністю №17092101 від 21.09.2017 року;

від відповідача: Дулапчій Л.Г. - керівник.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Механізатор - 4" про стягнення 373 572,13 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо сплати заборгованості за Договором №23-0120 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 10.08.1999 року та Угодою №Р230120-09/15 від 25.09.2015 року про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 10.08.1999 року №230120.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь: 296 798,05 грн. - боргу по угоді №Р230120-09/15 від 25.09.2015 року про реструктуризацію заборгованості за Договором №230120 на постачання теплової енергії у гарячій воді, 61 914,80 грн. - інфляційних втрат, 14 858,83 грн. - 3% річних, 5 603,58 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 24.10.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 року розгляд справи відкладено на 07.11.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 року розгляд справи відкладено на 21.11.2017 року.

В судовому засіданні 21.11.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги визнав та просив суд розстрочити виконання рішення суду, а також подав копію заяви про розстрочку виконання рішення суду на 6 місяців проти якої не заперечував позивач.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 21.11.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.08.1999 року між Акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго (перейменовано в Публічне акціонерне товариство "Київенерго", далі по тексту - позивач, ПАТ Київенерго , енергопостачальна організація) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Механізатор-4 (далі по тексту - відповідач, ОСББ Механізатор-4 , абонент) укладено Договір №23-0120 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

25.09.2015 року між позивачем та відповідачем укладено Угоду №Р230120-09/15 від 25.09.2015 року про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 10.08.1999 року №230120 (далі по тексту - Угода), за умовами якої (п.1. Угоди) відповідач станом на 01.09.2015 року підтвердив та визнав наявну перед відповідачем заборгованість за Договором у розмірі 676 598,50 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.2 Угоди відповідач зобов'язався сплатити Позивачу зазначену у п. 1 цієї угоди суму заборгованості протягом жовтня 2015 - вересня 2016 року щомісячними платежами згідно з додатком № 1 цієї угоди до 25 числа кожного місяця.

Відповідно до п.5 Угоди у разі порушення Споживачем умов цієї угоди (невиконання або неналежне виконання) вона може бути розірвана в односторонньому порядку за заявою Енергопостачапьної організації. При цьому умова угоди щодо розстрочення сплати боргу втрачає чинність та Енергопостачальна організація набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу. У такому разі Угода вважається розірваною через один місяць після письмового повідомлення Повивачем про це Відповідача.

Станом на 01.09.2017 року відповідачем сплачено лише частину заборгованості на загальну суму 379 800,00 грн., а частина боргу в розмірі 296 798,50 грн. залишена неоплаченою.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення Відповідачем зобов'язання щодо сплати боргу за Угодою та Договором, у Відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 296 798,50 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 506 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем та не спростованих відповідачем доказів вбачається, що відповідач в порушення умов Угоди та Договору не сплатив на користь позивача 296 798,50 грн. боргу за спожиту теплову енергію у гарячій воді, в зв'язку з чим має перед позивачем заборгованість з його сплати.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач визнав позовні вимоги, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 296 798,05 грн. (боргу по угоді №Р230120-09/15 від 25.09.2015 року про реструктуризацію заборгованості за Договором №230120 на постачання теплової енергії у гарячій воді), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 61 914,80 грн. (інфляційних втрат) та 14 858,83 грн. (3% річних).

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 61 914,80 грн. (інфляційних втрат) та 14 858,83 грн. (3% річних), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду на 6 місяців, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п. 7.1.2. Постанови пленуму Вищого Господарського Суду України № 9 від 17.10.2012 року Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Відповідно до п. 7.2. Постанови пленуму Вищого Господарського Суду України № 9 від 17.10.2012 року Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, чинне законодавство передбачає, що відстрочка виконання рішення, яка пов'язується з об'єктивною неможливістю виконання рішення, дозволяється у виняткових випадках, а відтак, передумовою для надання відстрочки виконання рішення є встановлення таких виняткових обставин.

Частиною 3 ст. 121 ГПК України встановлено, що про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.

Зважаючи на викладені в заяві обставини, вимоги ст. 121 ГПК України та згоду позивача щодо розстрочення виконання рішення суду, а тому господарський суд приходить до висновку, що заявником (відповідачем) доведено наявність виняткових обставин , що ускладнюють виконання рішення та роблять його неможливим, а тому суд дійшов до висновку про задоволення заяви та розстрочення виконання рішення строком на 6 (шість) місяців.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Механізатор-4 (04212, м. Київ, ВУЛИЦЯ МАЛИНОВСЬКОГО, будинок 11; код ЄДРПОУ 24074306) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5; код ЄДРПОУ 00131305) 296 798 (двісті дев'яносто шість тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 05 коп. - боргу по угоді №Р230120-09/15 від 25.09.2015 року про реструктуризацію заборгованості за Договором №230120 на постачання теплової енергії у гарячій воді, 61 914 (шістдесят одну тисячу дев'ятсот чотирнадцять) грн. 80 коп. - інфляційних втрат, 14 858 (чотирнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 83 коп. - 3% річних, 5 603 (п'ять тисяч шістсот три) грн. 58 коп. - судового збору.

3. Розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2017 року у справі №910/116850/17 строком на 6 (шість) місяців, визначивши сплату боргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Механізатор-4 (04212, м. Київ, ВУЛИЦЯ МАЛИНОВСЬКОГО, будинок 11; код ЄДРПОУ 24074306) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5; код ЄДРПОУ 00131305) наступним чином:

- до 21.12.2017 року сплатити: 49 466 (сорок дев'ять тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 34 коп. - боргу по угоді №Р230120-09/15 від 25.09.2015 року про реструктуризацію заборгованості за Договором №230120 на постачання теплової енергії у гарячій воді, 10 319 (десять тисяч триста дев'ятнадцять) грн. 13 коп. - інфляційних втрат, 2 476 (дві тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 47 коп. - 3% річних, 933 (дев'ятсот тридцять три) грн. 93 коп. - судового збору.

- до 21.01.2018 року сплатити: 49 466 (сорок дев'ять тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 34 коп. - боргу по угоді №Р230120-09/15 від 25.09.2015 року про реструктуризацію заборгованості за Договором №230120 на постачання теплової енергії у гарячій воді, 10 319 (десять тисяч триста дев'ятнадцять) грн. 13 коп. - інфляційних втрат, 2 476 (дві тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 47 коп. - 3% річних, 933 (дев'ятсот тридцять три) грн. 93 коп. - судового збору.

- до 21.02.2018 року сплатити: 49 466 (сорок дев'ять тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 34 коп. - боргу по угоді №Р230120-09/15 від 25.09.2015 року про реструктуризацію заборгованості за Договором №230120 на постачання теплової енергії у гарячій воді, 10 319 (десять тисяч триста дев'ятнадцять) грн. 13 коп. - інфляційних втрат, 2 476 (дві тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 47 коп. - 3% річних, 933 (дев'ятсот тридцять три) грн. 93 коп. - судового збору.

- до 21.03.2018 року сплатити: 49 466 (сорок дев'ять тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 34 коп. - боргу по угоді №Р230120-09/15 від 25.09.2015 року про реструктуризацію заборгованості за Договором №230120 на постачання теплової енергії у гарячій воді, 10 319 (десять тисяч триста дев'ятнадцять) грн. 13 коп. - інфляційних втрат, 2 476 (дві тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 47 коп. - 3% річних, 933 (дев'ятсот тридцять три) грн. 93 коп. - судового збору.

- до 21.04.2018 року сплатити: 49 466 (сорок дев'ять тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 34 коп. - боргу по угоді №Р230120-09/15 від 25.09.2015 року про реструктуризацію заборгованості за Договором №230120 на постачання теплової енергії у гарячій воді, 10 319 (десять тисяч триста дев'ятнадцять) грн. 13 коп. - інфляційних втрат, 2 476 (дві тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 47 коп. - 3% річних, 933 (дев'ятсот тридцять три) грн. 93 коп. - судового збору.

- до 21.05.2018 року сплатити: 49 466 (сорок дев'ять тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 35 коп. - боргу по угоді №Р230120-09/15 від 25.09.2015 року про реструктуризацію заборгованості за Договором №230120 на постачання теплової енергії у гарячій воді, 10 319 (десять тисяч триста дев'ятнадцять) грн. 15 коп. - інфляційних втрат, 2 476 (дві тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 48 коп. - 3% річних, 933 (дев'ятсот тридцять три) грн. 93 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 01.12.2017 року.