Рішення

від 28.11.2017 по справі 910/15404/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2017Справа №910/15404/17

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ХОДОС ІНТЕР"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Свіжі Продукти"

про стягнення 493929,59 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача - Данг Ань Фі(директор)

Скольський В.В.(адвокат)

Від відповідача: Кір"яков Д.В.(дов. від 02.10.2017)

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу № 21/11/2016 від 21.11.2016 у розмірі 493 929,59 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.09.2017 порушено провадження у справі №910/15404/17 та призначено до розгляду на 05.10.2017.

В судове засідання 05.10.2017 прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі.

Суд прийшов до висновку про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 розгляд справи відкладено на 24.10.2017.

24.10.2017 в судовому засіданні оголошено перерву на 09.11.2017.

Судове засідання 09.11.2017 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.11.2017 справу призначено до розгляду на 23.11.2017.

23.11.2017 в судовому засіданні оголошено перерву на 28.11.2017 для подання додаткових доказів по справі.

В судове засідання 28.11.2017 прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі.

Позивач свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в їх задоволенні.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина 1 статті 11 Цивільного кодексу України).

Як встановлено частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

21.11.2016 товариство з обмеженою відповідальністю ХОДОС ІНТЕР (далі - позивач, покупець за договором) уклало договір № 21/11/2016 (далі - договір) з компанією ТОВ Українські Свіжі Продукти (далі - відповідач, продавець за договором).

Згідно з розділом 1 договору позивач мав придбати за грошові кошти продукцію куряча лапа класу А1 та А2 заморожена в обсязі 28 тон з метою подальшого експорту у В'єтнам. За підрахунками, виходячи з умов вище згаданого Договору, станом на останню дату можливого виконання відповідачем своїх зобов'язань загальна вартість поставки складає 650456,80 (шістсот п'ятдесят тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн. 80 коп., у т.ч. ПДВ 108409 грн. 47 коп.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, позивач перерахував 01.12.2016 передплату по договору за вказаними у договорі реквізитами відповідачу на суму 301 870 (триста одна тисяча вісімсот сімдесят) грн. 87 коп., у т.ч. ПДВ 50311 грн. 81 коп.

Відповідно до умов п. 3.1. договору (поставка товару протягом 30 календарних днів з моменту попередньої оплати у розмірі 50% від вартості замовленого товару) постачальник ТОВ Українські Свіжі Продукти (відповідач) зобов'язався передати позивачеві замовлений товар у повному обсязі (28 тон) у строк не пізніше 31.12.2016. В момент передачі продукції позивач повинен був перерахувати відповідачеві решту грошових коштів, що позивач був готовий виконати. Однак, відповідач свої зобов'язання не виконував з самого початку відносин.

Як вбачається з пояснень позивача, після отримання передплати директор відповідача - Атаманчук Ростислав Петрович у розмові по телефону та на зустрічах з Головним бухгалтером позивача - Тарасовим Андрієм Володимировичем та з директором ТОВ ХОДОС ІНТЕР почав говорити про неможливість виконання своїх обов'язків у зв'язку з недостатньою ціною на товар та недостатністю передплати по договору, яку здійснив позивач. Він завірив, що при наданні фінансової допомоги він може виконати свої обов'язки. Таким чином, 19.01.2017 позивач отримав від відповідача лист з проханням надати фінансову зворотну допомогу у розмірі 194800 (сто дев'яносто чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп., без ПДВ. Позивач задовольнив звернення відповідача та перерахував 25.01.2017 на рахунок ТОВ Українські Свіжі Продукти , згідно листа цієї компанії зворотну фінансову допомогу у вищевказаній сумі, за умови повернення її 01.04.2017.

Після проведених оплат, представники позивача відвідали виробництво у місті Малін де проводилась обробка продукції відповідачем та зафіксували вироблені 14 тон продукції. При цьому ні 31.12.2016, ні у подальшому товар позивач не отримав.

Таким чином, ТОВ Українські Свіжі Продукти своїх зобов'язань згідно договору не виконало. Як зазначив позивач, на цей факт Атаманчук Р.П. заявив про те, що хоче повернути гроші без виконання своїх зобов'язань і не збирається передавати вироблену продукцію розраховуючи на її продаж за більш вигіднішою ціною іншим покупцям, щоб мати можливість повернути Позивачеві гроші.

У подальшому, у результаті звернень позивача, відповідач, хоч із затримкою, але все ж таки повернув зворотну фінансову допомогу у розмірі 194800 (сто дев'яносто чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп., без ПДВ. Після цього, на перемовинах між сторонами у зв'язку з невиконанням TOB Українські Свіжі Продукти своїх зобов'язань, було розглянуто питання реструктуризації основного боргу у сумі передплати 301 870 (триста одна тисяча вісімсот сімдесят) грн. 87 коп., у т.ч. ПДВ 50311 грн. 81 коп.

Представник відповідача наполягав на своєму варіанті вирішення питання, та заявив, що поверне суму передплати без штрафних санкцій та до кінця 2017 року. Але цей графік повернення боргу є несприятливим для позивача, враховуючи те, що позивач поніс збитки від невиконання ТОВ Українські Свіжі Продукти своїх зобов'язань, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Отже, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договір укладений між сторонами має ознаки договору поставки, а відтак до даних правовідносин мають застосуватися положення, що регулюють даний вид договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення основного боргу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати за не поставлений товар в сумі 301 870,87 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача усі збитки, отримані позивачем в зв'язку з невиконанням відповідачем договору.

Позивач наголосив, що у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору поставки, позивач не мав можливості поставити Товар Компанії HAIPHONGSEAPRODUCTSEXPORT-IMPORTPROCTSSINGJSC (VIETNAM) у Соціалістичній республіці В'єтнам і відповідно це позбавило можливості отримання доходу ТОВ ХОДОС ІНТЕР за договором № 01-1116/HPSPC-HODOS від 21.11.2016 з вищевказаною В'єтнамською компанією.

Таким чином, позивач мав на меті придбати у відповідача Товар на та продати його Компанії HAIPHONGSEAPRODUCTSEXPORT- IMPORTPROCTSSINGJSC (VIETNAM) . При цьому позивач мав одержати дохід в сумі відповідно до розрахунку. Розрахунок упущеної вигоди заснований на визначенні суми упущеної вигоди від різниці цін в договорах ТОВ ХОДОС ІНТЕР з української та в'єтнамської компаніями.

Збитки розраховано відповідно до наступного розрахунку:

Вихідні дані для розрахунку упущеної вигоди за станом на 30.12.2016:

1. Ціна за 1 тн. Курячої лапи категорії А1 - 1097 USD, відповідно за 1 кг. - 1,097 USD.

2. Ціна за 1 тн. Курячої лапи категорії А2 - 967 USD, відповідно за 1 кг. - 0,967 USD.

3. Обсяг продукції, що поставляється товарної групи виходячи з договору з ТОВ УСП куряча лапа категорії А1 - 16240 кг.

4. Обсяг продукції, що поставляється товарної групи виходячи з договору з ТОВ УСП куряча лапа категорії А2 - 11760 кг.

5. Реальна сума договору 21/11/2016 від 21.11.2016 - 650456,80 грн.

6. Курс долара США до української гривні на 30.12.2016 - 27,1908 грн. за 1 долар США.

Розрахунок упущеної вигоди за договором 21/11/2016 від 21.11.2016 станом на 30.12.2016:

- Вартість продукції, що поставляється товарної групи куряча лапа категорії А1 за ціною договору з в'єтнамської компанією № 01-1116 / HPSPC-HODOS від 21.11.2016 по курсу долара США на 30.12.2016 = 16240,00 грн. х 1,097 USD х 27,1908 грн. = 484411,72 грн.

- Вартість продукції, що поставляється товарної групи куряча лапа категорії А2 за ціною договору з в'єтнамської компанією № 01-1116 / HPSPC-HODOS від 21.11.2016 по курсу долара США на 30.12.2016 = 16240,00 грн. х 0,967 USD х 27,1908 грн. = 309211,60 грн.

- Загальна сума виручки ТОВ ХОДОС ІНТЕР за умови виконання ТОВ УСП своїх зобов'язань = 484411,72 грн. + 309211,60 грн. = 793623,32 грн.

Втрачена вигода за договором 21/11/2016-від 21.11.2016г. ТОВ УСП = 793623,32 грн. - 650456,80 грн. = 143 166,52 грн.

Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункті, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до Постанови ВГС України від 27.02.2007 по праві N 26/364-06-7668 неодержаний прибуток (упущена вигода) - це рахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення. Такими документами в нашому випадку є договір, який підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками, а також договір між позивачем та Компанією HAIPHONGSEAPRODUCTSEXPORT-IMPORTPROCTSSINGJSC (VIETNAM) .

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Отже, в разі якщо відповідач би виконав всі взяті на себе зобов'язання за договором з позивачем, то позивач би отримав вищезазначену вигоду по договору укладеному з Компанією HAIPHONGSEAPRODUCTSEXPORT-IMPORTPROCTSSINGJSC (VIETNAM) .

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що позивач не подав розрахунку упущеної вигоди та не подав доказів причинного зв'язку із договором купівлі-продажу № 21/11/2016 від. 21.11.2016 та виконанням обов'язків за ним. Проте, матеріали справи тат зазначене вище спростовують такі доводи відповідача.

Отже, факт порушення відповідачем договором доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу упущену вигоду за непоставлений товар, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача упущеної вигоди в сумі 143 166,52 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 48 892,59 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Судом досліджено положення укладеного між сторонами у справі договору та встановлено, що такий вид забезпечення виконання грошового зобов'язання, як сплата неустойки у вигляді пені, сторони договору при його укладанні не встановили і як наслідок положення даного договору його не містять.

Оскільки сторонами договору не встановлений такий вид забезпечення виконання грошового зобов'язання як пеня, то позовні вимоги про стягнення з відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань 48 892,59 грн. пені є безпідставні, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ХОДОС ІНТЕР" задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Свіжі Продукти" (03068, м.Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 9, код ЄДРПОУ 40257475) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ХОДОС ІНТЕР" (02121, м.Київ, пр. М.Бажана, буд. 9-В, кв. 80, код ЄДРПОУ 40288723) основний борг в сумі 301 870 (триста одна тисяча вісімсот сімдесят) грн. 87 коп., упущену вигоду в сумі 143 166(сто сорок три тисячі сто шістдесят шість) грн. 52 коп. та судовий збір у розмірі 6 675 (шість тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн. 56 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 04.12.2017