Рішення

від 27.11.2017 по справі 910/17948/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2017Справа №910/17948/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг До 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Солід 2) Товариства з обмеженою відповідальністю Центр комплектації Солід Простягнення 319 295,90 грн Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Вигорська А.К.- предст. за дов.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр комплектації "Солід" про стягнення суми заборгованості за договором оперативного лізингу (найму) № 00005468 від 18.07.2012 у розмірі 319 295,90 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 порушено провадження у справі № 910/17948/176 та призначено її до розгляду на 13.11.2017.

07.11.2017 представником позивача через канцелярію суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було розглянуто та задоволено, а в судовому засіданні 13.11.2017 представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідачів у судове засідання 13.11.2017 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази по справі, суд відклав розгляд даної справи до 27.11.2017.

Представник позивача у судовому засіданні 27.11.2017 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було розглянуто та задоволено.

Представники відповідачів-1,2 у судове засідання 27.11.2017 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011 пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Судом зазначається, що хвалу про порушення провадження у справі відповідачам було надіслано за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З огляду на вищезазначене, суд приходить висновку, що відповідачів належним чином було повідомлено про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до рекомендацій та роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених зокрема у п. 2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова №18), якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з підпунктом 3.9.2 Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 27.11.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", (наймодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солід", м. Краматорськ (Наймач) укладено договір оперативного лізингу №00005468 (далі - Договір).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр комплектації "Солід", м.Краматорськ (відповідач-2) виступило поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід", м. Краматорськ (відповідач-1).

Згідно із умовами поруки зазначеними у Договорі оперативного лізингу № 00005468 від 18.07.2012, відповідач-2, як поручитель несе солідарну відповідальність за виконання зобов'язань наймача на підставі або у зв'язку з цим Договором, Загальними комерційними умовами оперативного лізингу (найму) та рахунками Наймодавця.

Відповідно до умов п.3.2. договору, наймодавець передає автомобіль у користування наймачеві, а наймач зобов'язується прийняти та користуватися автомобілем, сплачувати наймодавцю встановлені контрактом орендні платежі та повернути автомобіль наймодавцю відповідно до умов контракту.

Відповідно до пунктів 3.1.-3.3. загальних умов предметом лізингу за цим контрактом є транспортний засіб, зазначений у контракті. Об'єкт лізингу був обраний у відповідності до специфікації Лізингоодержувачем. Порше Лізинг Україна придбаває об'єкт лізингу та передає Лізингоодержувачу об'єкт лізингу на умовах оперативного лізингу згідно з положеннями заснованого українського законодавства та цього контракту. Лізингоодержувач користується об'єктом лізингу на умовах оперативного лізингу згідно з положеннями чинного законодавства та забезпечує експлуатацію об'єкту лізингу у відповідності до цього контракту.

Об'єктом договору про фінансовий лізинг був транспортний засіб VW Саddy GP Maxi Kaster 1,6 I TDI 2012 року виробництва, вартістю 24489,99 дол. США, перший період найму складає 24 489,99 дол. США, кількість лізингових платежів складає 60, строк лізингу 60 місяців, лізинговий платіж - 496,40 дол. США.

За п.6.1. загальних умов за користування автомобілем наймач зобов'язується щомісяця виплачувати наймодавцю орендні платежі, розмір яких визначено у Контракті. Наймач також сплатить наймодавцю адміністративний платіж, та всі інші платежі, як це передбачено контрактом, не пізніше ніж протягом 10 робочих днів з моменту відправлення наймодавцем відповідного рахунку, якщо інше не зазначено а Контракті.

Усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях іпідлягають розрахунку: за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол. США відповідно до п.6.3 Загальних комерційних умов оперативного лізингу (найму), які є невідємною частиною Договору.

Пунктом 6.5 Умов лізингу встановлено, що наймач зобов'язаний щомісячно сплачувати орендні платежі на рахунок, зазначений наймачем у контракті, не пізніше 15-го календарного дня поточного місяця. У разі неотримання рахунку до 15-го числа поточного місяця, за який повинен бути сплачений орендний платіж наймач зобов'язаний сплатити відповідний платіж у розмірі, встановленому у Контракті, до 15-го числа цього місяця (якщо інший строк, що підлягає застосуванню не встановлений у Договорі), а після отримання рахунку - доплатити відповідну різницю між сплаченою сумою та сумою визначеною у рахунку.

Згідно із п. 12.4.2 Загальних комерційних умов наймодавець має право в односторонньому порядку відмовитися від контракту/розірвати контракт, зокрема, якщо наймач не сплатив 1 (один) наступний орендний платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 10 (десять) робочих днів.

Згідно п.п. 12.5. Загальних комерційних умов день, що вважатиметься датою припинення дії контракту, визначається наймодавцем у відповідному повідомленні/вимозі. У разі припинення дії контракту/розірвання контракту наймодавець надсилає наймачу письмове повідомлення про припинення дії/розірвання та, за можливості, зв'язується з ним за доступним номером телефону для повідомлення про припинення дії/розірвання, таке повідомлення/вимога надсилається наймодавцем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням наймача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців)/ місцем реєстрації (для фізичних осіб). У випадку неотримання наймачем повідомлення/вимоги через відсутність за адресою/повернення через закінчення строку зберігання, наймач вважається належним чином повідомленим.

Наймач зобов'язаний у строки, встановлені наймодавцем, повернути автомобіль наймодавцю у всіх випадках закінчення строку найму, розірвання/припинення контракту. Якщо наймач відмовляється від повернення або затримує повернення автомобіля, наймодавець має право вилучити автомобіль без згоди наймача. Вилучення автомобіля здійснюється також в усіх випадках дострокового припинення дії контракту/розірвання контракту. Наймач відшкодовує будь-які витрати, понесені наймодавцем у зв'язку з вилученням/поверненням автомобіля, у тому числі витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги, пов'язані із вилученням автомобіля (п.п. 13.1, 13.2, 13.6 Загальних комерційних умов).

Якщо наймодавець не зможе здійснити свої права на вилучення/повернення, як передбачено у цьому пункті, наймодавець матиме право на вилучення автомобіля у наймача в примусовому порядку відповідно до законодавства України (п. 13.7 Загальних комерційних умов).

Згідно з ч.3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним (ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.05.2015 у справі № 908/228/16 встановлено, що договір оперативного лізингу (найму) № 00005468 від 18.07.2012 припинив свою дію з 08.06.2015 року.

Згідно з п. 12.7 Загальних комерційних умов у разі завершення строку оперативного лізингу (найму) або припинення дії контракту/розірвання контракту, наймач зобов'язаний повернути автомобіль за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані (з урахуванням нормального зносу) за місцезнаходженням наймодавця або за адресою вказаною наймодавцем протягом 3 (трьох) робочих днів від дати завершення строку оперативного лізингу (найму) або отримання відповідної вимоги від наймодавця; у разі припинення/розірвання дії контракту за ініціативою наймача протягом 3 (трьох) робочих днів від дати припинення/розірвання контракту.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.05.2015 у справі № 908/228/16 зобов'язано відповідача 1 повернути предмет лізингу - транспортний засіб типу VW Caddy GP Maxi Kaster 1.6 I TDI, шасі №WV1ZZZ2KZCX127424, двигун №САY Р31294, рік виробництва 2012, в кількості 1 од.

Разом з тим, відповідач-1 свого обов'язку з повернення транспортного засобу не виконав.

Згідно з п. 5.3. Загальних комерційних умов в будь-якому випадку орендні платежі, що сплачуються наймачем, повинні покривати весь фактичний термін користування автомобілем, з моменту отримання до повернення відповідно до актів приймання-передачі.

У зв'язку з тим, що відповідач у строки встановлені умовами договору предмет лізингу не повернув та продовжує ним користуватися, то позивач просить стягнути солідарно з відповідачів орендну плату за фактичний строк користування об'єктом лізингу після припинення дії договору за період з червня 2015 по вересень 2017 у розмірі 319 295,90 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з положеннями статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до приписів статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (частина друга цієї статті).

Статтею 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Між тим, приписи частини 3 цієї статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Статтею 189 Господарського кодексу України, передбачено, що тариф у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціна у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відповідно до положень частини 2 ст.198 Господарського кодексу України, грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.

У той же час, сторони не позбавлені права визначити у договорах оперативного лізингу грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, як це передбачено приписами статтею 524 ЦК України.

За приписами статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до вимог статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно вимог передбачених частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній форм досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнута згода.

За п.6.1. загальних умов за користування автомобілем наймач зобов'язується щомісяця виплачувати наймодавцю орендні платежі, розмір яких визначено у Контракті. Наймач також сплатить наймодавцю адміністративний платіж, та всі інші платежі, як це передбачено контрактом, не пізніше ніж протягом 10 робочих днів з моменту відправлення наймодавцем відповідного рахунку, якщо інше не зазначено в Контракті.

Усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку: за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол. США відповідно до п.6.3 Загальних комерційних умов оперативного лізингу (найму), які є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 6.5 Умов лізингу встановлено, що наймач зобов'язаний щомісячно сплачувати орендні платежі на рахунок, зазначений наймачем у контракті, не пізніше 15-го календарного дня поточного місяця. У разі неотримання рахунку до 15-го числа поточного місяця, за який повинен бути сплачений орендний платіж наймач зобов'язаний сплатити відповідний платіж у розмірі, встановленому у Контракті, до 15-го числа цього місяця (якщо інший строк, що підлягає застосуванню не встановлений у Договорі), а після отримання рахунку - доплатити відповідну різницю між сплаченою сумою та сумою визначеною у рахунку

Згідно п. 12.7 Загальних комерційних умов, у разі завершення строку оперативного лізингу (найму) або припинення дії контракту/розірвання контракту, наймач зобов'язаний повернути автомобіль за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані (з урахуванням нормального зносу) за місцезнаходженням наймодавця або за адресою вказаною наймодавцем протягом 3 (трьох) робочих днів від дати завершення строку оперативного лізингу (найму) або отримання відповідної вимоги від наймодавця; у разі припинення/розірвання дії контракту за ініціативою наймача протягом 3 (трьох) робочих днів від дати припинення/розірвання контракту.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що договір оперативного лізингу припинив свою дію з 08.06.2015, проте відповідач предмет лізингу - транспортний засіб типу VW Caddy GP Maxi Kaster 1.6 I TDI, шасі №WV1ZZZ2KZCX127424, двигун №САY Р31294, рік виробництва 2012, в кількості 1 одиниця, не повернув та на момент вирішення зазначеної справи продовжує ним користуватися.

Згідно з п. 5.3. Загальних комерційних умов в будь-якому випадку орендні платежі, що сплачуються наймачем, повинні покривати весь фактичний термін користування автомобілем, з моменту отримання до повернення відповідно до актів приймання-передачі.

У зв'язку з тим, що відповідач у строки встановлені умовами договору предмет лізингу не повернув та продовжує ним користуватися, то суд приходить до висновку, що позовна вимога про солідарне стягнення з відповідачів орендної плати за фактичний строк користування об'єктом лізингу після припинення дії договору за період з червня 2015 по вересень 2017 у розмірі 319 295,90 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає повному задоволенню.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

В обґрунтування даної вимоги позивач приклав копії договору про надання юридичних послуг № 17/210 від 15.10.2010, додаткову угоду № 47 від 15.01.2013 до Договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 15.10.2010, додаткову угоду № 206 від 10.08.2015 до Договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 15.10.2010, підписані між позивачем, як замовником та ТОВ Юридична фірма Вернер , як виконавцем, пунктом 1.1 якого узгодили, що замовник замовляє і оплачує, а виконавець надає юридичні послуги, які полягають в юридичному консультуванні, підготовці процесуальних документів та участі у судових засіданнях .

Крім того, позивачем додано до позовної заяви копію рахунку-фактури № 765 від 15.09.2017 суму коштів у розмірі 6 000,0 грн за надання правової допомоги та акт надання послуг № 765 від 15.09.2017.

Відповідно до п. 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Окрім того, на підтвердження факту оплати позивачем наданої йому правової допомоги, суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

Беручи вищезазначене до уваги та враховуючи те, що позивачем не надано жодних документів на підтвердження того факту, що саме з адвокатом останній уклав договір про надання юридичних послуг, а також у зв'язку із тим, що в матеріалах справи відсутні належні докази оплати витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, тому в задоволенні вимоги, щодо стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з оплатою послуг на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн, господарський суд відмовляє.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід" (місцезнаходження: 02093, м. Київ, вул. Поліська, 7/1, код ЄДРПОУ 32794595) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр комплектації "Солід" (місцезнаходження: 02093, м. Київ, вул. Маршала Жукова, 22, код ЄДРПОУ 36011787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" 319 295 (місцезнаходження: триста дев'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн 90 коп. суми основного боргу та 4 789 (чотири тисячі сімсот вісімдесят дев'ять) грн 00 коп. судового збору за розгляд позовної заяви.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

04.12.2017

Суддя Спичак О.М.