Рішення

від 30.11.2017 по справі 910/17125/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2017Справа №910/17125/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Саба Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хлібінвест"

про стягнення 89126,37 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача Мурда О.В. (за дов.)

від відповідача не з'явились

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 30.11.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Саба Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хлібінвест" про стягнення боргу за договором поставки № Л-1-1001/17 від 10.01.2017 в сумі 89126,23 грн., з яких 80408,85 грн. основний борг, 4358,76 пеня, 4358,76 грн. річні.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором поставки № Л-1-1001/17 від 10.01.2017, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення суми основного боргу та штрафних санкцій..

Ухвалою суду від 06.10.2017 порушено провадження у справі № 910/17125/17, розгляд останньої призначено на 09.11.2017.

25.10.2017 від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Відповідач в судове засідання 09.11.2017 не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні представником позивача подано клопотання про долучення документів з додатками та заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 78408,85 грн. вартість несплаченого товару, 4358,76 пені, 4358,76 грн. річних.

В судовому засіданні представником позивача подано клопотання про припинення провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 24000,00 грн. з додатками та стягнення з відповідача 54408,85 грн. вартості несплаченого товару, 4358,76 пені, 4358,76 грн. річних.

Ухвалою суду від 09.11.2017 розгляд справи відкладено на 30.11.2017.

17.11.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 30.11.2017 у режимі відеоконференції, відповідальним за проведення відеоконференції визначити Господарський суд Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 27.11.2017 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Саба Україна" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.

В судове засідання 30.11.2017 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні подав докази, в підтвердження часткової оплати суми боргу, та просив припинити провадження в цій частині позовних вимог.

Суд розглянув заяву позивача про зменшення суми позовних вимог.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вищезазначена заява, за своєю правовою природою являється заявою про зменшення розміру позовних вимог і була подана до прийняття рішення у справі, а тому приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахування заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, з адреси місцезнаходження відповідача до суду повернулась поштова кореспонденція з довідкою ф. 20 "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Саба Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хлбінвест" (покупець) було укладено договір поставки № Л1-1001/17 від 10.01.2017, п.1.1, 1.2, 1.4 якого передбачає, що Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцеві Плівку термозбіжну ПВХ, Стретч плівка ПВХ, стрічка самоклеюча, стретч плівка RS (надалі іменується як товар) кількістю та цінами, що зазначені у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору. Покупець зобов'язується прийняти та провести сплату за Товар на умовах, передбачених даним Договором. Сторони погодилися, що будь-яка партія Товару, яка буде передана Постачальником Покупцеві в період дії цього Договору, буде вважатися такою, що передана за цим Договором, навіть за умови відсутності у супровідних документах на партію Товару посилання на цей Договір.

Право власності на Товар переходить, від Постачальника до Покупця в момент передачі Товару Постачальником, що підтверджується видатковою накладною, підписаною повноважними представниками обох Сторін. При передачі Товару Покупець зобов'язаний передати Постачальнику довіреність на отримання Товару, виписану на ім'я представника Покупця, уповноваженого прийняти даний Товар. Постачальник поставляє товар в строк 5 (п'ять) робочих днів, з моменту підтвердження прийняття заявки, на базисних умовах поставки відповідно до Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року: DAP, склад покупця, адреса складу: м. Сєвєродонецьк. Датою поставки Товару є дата, що зазначена на видатковій накладній (акті приймання-передавання продукції), що підписана повноважними представниками обох Сторін. (п. 3.5, 3.6, 3.7, 3.8. договору).

Пунктом 4.1, 4.2, 4.3, 4.5 договору визначено, що Ціни на Товар погоджуються Сторонами та зазначаються у видатковій накладній на відповідну партію Товару. Покупець зобов'язаний провести розрахунок за Товар в безготівковій формі згідно виставленого рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 100% сплати на поточний рахунок Постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з дата поставки. Загальна вартість Договору визначається Сторонами на підставі сумарної кількості видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору. При наявності у Покупця заборгованості перед Постачальником за поставлений Товар (незалежно від причин та підстав її виникнення), всі грошові кошти, що надходять від Покупця, будуть зараховуватися Постачальником самостійно, в рахунок погашення існуючої заборгованості Покупця. При цьому, Постачальник має право не брата до уваги призначення платежу, що зазначене Покупцем в платіжному документі.

Цей Договір набирає чинності з моменту (дата) підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2017 року включно, а відносно фінансових зобов'язань Сторін - до повного їх виконання. Дія Договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік і на тих самих умовах, якщо жодна із Сторін не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії цього Договору не попередить у письмовій формі іншу Сторону про припинення його дії. (п. 10.1, 10.2. договору).

На підтвердження факту отримання відповідачем товару згідно договору позивач надав до матеріалів справи копії видаткових накладних, підписаних та скріплених печатками контрагентів: № 150603/1 від 15.06.2017 на суму 44870,05 грн, № 240705/1 від 24.07.2017 на суму 44520,06 грн. Загальна вартість поставленого позивачем та отриманого відповідачем товару за переліченими видатковими накладними становить 89390,11 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 11 від 18.09.2017, в якій просив сплатити суму боргу у розмірі 80408,85 грн.

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу у повному обсязі не сплатив.

До матеріалів справи долучено копії виписок по рахунках, які підтверджують сплату відповідачем суми боргу у розмірі 13500,00 грн., з яких частина сума була врахована в погашення заборгованості за раніше поставлений товар. Отже в погашення вартості товару за вищевказаним видатковими накладними відповідач оплатив 10981,26 грн.

В подальшому позивач також подав копії виписок по рахунках, що підтверджують сплату відповідачем суми основного боргу після звернення позивача з позовом до суду на загальну суму 32000,00 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно станом на час прийняття рішення у справі спору між сторонами в частині стягнення заборгованості в розмірі сплачених коштів (32000,00 грн.) не існує, провадження по розгляду заявлених позивачем вимог в цій частині підлягає припиненню саме внаслідок дій вчинених відповідачем щодо погашення боргу, в зв'язку з відсутністю предмету спору..

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 89390,11 грн., що підтверджується матеріалами справи.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. 4.2 договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару настав 22.06.2017 по видатковій накладній від 15.06.2017 та 31.07.2017 по видатковій накладній від 24.07.2017. Тобто відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за договором поставки з 23.06.2017 та 01.08.2017 відповідно.

Відповідача оплатив вартість товару лише частково, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем існує заборгованість у розмірі 46408,85 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному розмірі.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку зі сплати грошових коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 8.6 договору у випадку прострочення Покупцем строку сплати за Товар, Покупець зобов'язаний сплатити 25% річних від простроченої суми, які нараховуються на суму заборгованості за весь час користування грошовими коштами, які підлягають сплаті Постачальнику.

Тобто сторони узгодили інший розмір відсотків річних, ніж передбачено ст. 625 УК України.

Суд перевірив розрахунок позивача щодо нарахування 25% річних за період з 23.06.2017 по 25.09.2017 та вважає їх обґрунтованими та арифметично вірними. В зв'язку з вище викладеним на користь позивача з відповідача підлягають стягненню 25% річних у розмірі 4358,76 грн.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 ГК України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 ГК України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2. договору встановлено, що у випадку порушення строку оплати, передбаченого пунктом 4.2. цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Нарахування та стягнення пені здійснюється за весь час прострочення, незалежно від йото тривалості, до повного виконання Покупцем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого Товару. До вимог про стягнення пені застосовується позовна давність тривалістю у 3 (три) роки.

Суд перевірив розрахунок позивача та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а суму пені за період з 23.06.2017 по 25.09.2017 у розмірі 4358,76 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати поставленого товару, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, п.1-1 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення суми боргу у розмірі 32000,00 грн, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

2. Позов в іншій частині вимог задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Хлібінвест" (02099, м. Київ, вулиця Зрошувальна, будинок 5; ідентифікаційний код 39750329) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Саба Україна" (49600, м. Дніпро, вулиця Панікахи, будинок 2, корпус 8, офіс 36-А; ідентифікаційний код 38431561) 46408 (Сорок шість тисяч чотириста вісім) грн. 85 коп. основного боргу, 4358 (чотири тисячі триста п'ятдесят всім) грн. 76 коп. 25 % річних, 4358 (чотири тисячі триста п'ятдесят всім) грн. 76 коп. пені, 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судових витрат.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 04.12.2017.

Суддя І.В.Усатенко