Рішення

від 27.11.2017 по справі 910/17873/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2017№910/17873/17

За позовом Приватного акціонерного товариства ВФ Україна

до Приватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчий комплекс

Айвазовське

про стягнення 7 853,22 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство ВФ Україна (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчий комплекс Айвазовське (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 7 853,22 грн. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що на підставі укладених з відповідачем Договорів він надав послуги рухомого (мобільного) телефонного зв'язку, які відповідачем в повному обсязі оплачені не були, внаслідок чого утворилась заявлена до стягнення сума боргу. За таких обставин, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.10.2017 порушено провадження у справі № 910/17873/17, її розгляд призначено на 08.11.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.11.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 27.11.2017 року.

Представники сторін в судове засідання 27.11.2017 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 27.11.2017 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між ПАТ МТС Україна , яке згідно з п. 1.2. Статуту перейменоване у ПАТ ВФ Україна (Оператор) та відповідачем (Абонент) було укладено Договори про надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку та заяви № 6196105 (контракт № 395380252973) від 08.03.2013, № 5870433 (контракт № 395380251652) від 17.07.2012 на номер телефону 380504263821, № 5870430 (контракт № 395380251485) від 17.07.2012 на номер телефону 380504263820, № 5870427 (контракт № 395380252340) від 17.07.2012 на номер телефону 380504263819, № 5870416 (контракт № 395380251707) від 17.07.2012 на номер телефону 380504263816, № 5691810 (контракт № 395380252800) від 01.02.2012 на номер телефону 380504974883, № 5691763 (контракт № 395380252618) від 01.02.2012 на номер телефону 380503609123, № 5691750 (контракт № 395380251809) від 01.02.2012 на номер телефону 380503441606, № 5686865 (контракт № 395380250834) від 30.01.2012 на номер телефону 380503609128, № 5412658 (контракт № 395380252684) від 05.05.2011 на номер телефону 380504974886, № 4290463 (контракт № 395380251593) від 11.06.2008 на номер телефону 380504249112, № 3731964 (контракт № 395380250631) від 01.08.2007 на номер телефону 380503441609, № 3731963 (контракт № 395380251260) від 01.08.2007 на номер телефону 380503441608, № 3731962 (контракт № 395380252016) від 01.08.2007 на номер телефону 380503441607, № 3731958 (контракт № 395380250518) від 01.08.2007 на номер телефону 380503441604, № 2791439 (контракт № 395380250985) від 06.04.2006 на номер телефону 380503609148, № 2791432 (контракт № 395380250874) від 06.04.2006 на номер телефону 380503609147, № 2791357 (контракт № 395380253020) від 06.04.2006 на номер телефону 380503609124, № 2791240 (контракт № 395380250764) від 06.04.2006 на номер телефону 380503609119, № 2791236 (контракт № 395380251761) від 06.04.2006 на номер телефону 380503609117, № 2791232 (контракт № 395380252863) від 06.04.2006 на номер телефону 380503609114.

За умовами означених Договорів та Заяв Оператор надає замовлені Абонентом послуги мобільного зв'язку в межах України.

Загальні умови та порядок надання послуг встановлюється згідно з законодавством, регламентується Умовами користування, які є невід'ємною частиною Договорів та розміщені на сайті www.mts.сom.ua.

Згідно з п. 6.1. Договорів, надання замовлених Абонентом послуг здійснюється за попередньою оплатою та/або в кредит згідно з тарифами Оператора, які є невід'ємною частиною цього Договору. Розрахунковий період становить 1 календарний місяць. Кожному Абоненту надається один особовий рахунок, на підставі чого здійснюються розрахунки за надані послуги за всіма наявними у Абонента номерами телефонів.

З метою нарахування тривалості та тарифікації розмов та здійснення розрахунків за послуги зв'язку відповідачу було присвоєно особовий рахунок № 1.10741876, який з технічних причин (у зв'язку з переходом на нову білінгову систему) було замінено на 295378906276.

Відповідно до умов Договорів та Умов користування мережами мобільного зв'язку ПАТ МТС Україна , що є невід'ємною частиною вищезазначених Договорів, відповідач взяв на себе обов'язок своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номера в мережі ПАТ МТС Україна , особисто перевіряти залишок авансового платежу та вносити відповідні платежі за послуги, отримані за Договорами.

Пунктами 6.3. Договорів передбачено, що розрахунки за надані послуги та авансові внески Абонент сплачує готівкою, перерахуванням на поточний рахунок Оператора або кредитною карткою в національній валюті України, або поповнює рахунок свого мобільного номеру за допомогою карток оплати. За наявності авансу рахунки повинні бути сплаченими в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, але в будь-якому разі до моменту фактичного використання авансу.

Згідно з твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, останньому були в повному обсязі надані передбачені Договорами послуги, проте відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг телефонного зв'язку, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 7 853,22 грн.

27.07.2016 року позивач направив на адресу відповідача претензію № С 295378906276/07 про оплату боргу, яка відповідачем задоволена не була.

У зв'язку з цим, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 63 Закону України Про телекомунікації врегульовано порядок надання та отримання телекомунікаційних послуг. Положеннями цієї статті визначено, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Також визначено умови надання зазначених послуг, якими є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації; та наявність оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Положеннями статті 68 Закону України Про телекомунікації унормовано, що розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством. У разі невикористання авансу протягом розрахункового періоду залишок суми коштів переноситься на наступний розрахунковий період, якщо інше не передбачено договором. Списання оператором або провайдером телекомунікацій залишку суми коштів абонента, в тому числі на свою користь, забороняється.

Згідно зі статтею 33 Закону України Про телекомунікації споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином, оскільки відповідач прийняв надані позивачем послуги, однак в обумовлені строки не сплатив повністю їх вартість, відповідний борг в сумі 7 853,22 грн., який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Згідно з пунктом 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчий комплекс Айвазовське (01030, місто Київ, вулиця Івана Франка, будинок 40-Б; код ЄДРПОУ 32425924) на користь Приватного акціонерного товариства ВФ Україна (01601, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 15; код ЄДРПОУ 14333937) 7 853 (сім тисяч вісімсот п'ятдесят три) грн. 22 коп. основного боргу та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.12.2017.

Суддя М.Є. Літвінова