Рішення

від 28.11.2017 по справі 910/18915/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2017Справа №910/18915/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/18915/17

за позовом державної установи "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені

академіка М.Д. Стражеска Національної академії медичних наук України";

до товариства з обмеженою відповідальністю "АСОРТІ СЕРВІС";

про стягнення 96 281,69 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Сорокопуд О.П., довіреність № 21-11/35 від 26.10.2017р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

Державна установа "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска Національної академії медичних наук України" (надалі - позивач ) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АСОРТІ СЕРВІС" (надалі - відповідач ) про стягнення 96 281,69 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 29/а-15 оренди нерухомого майна від 31.08.2015р. у визначений строк не розрахувався за користування об'єктом оренди, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати орендних платежів у сумі 92 963,58 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 827,50 грн., штраф у сумі 793,10 грн., 3% річних - 403,00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1294,51 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2017р. порушено провадження у справі № 910/18915/17 та розгляд справи призначений на 28.11.2017р.

Присутній у судовому засіданні 28.11.2017р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.10.2017р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 30.10.2017р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2015р. між позивачем (за договором - орендодавець) та відповідачем (за договором - орендар) було укладено договір оренди № 29/а-15 нерухомого майна, що знаходиться на балансі державної установи "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска Національної академії медичних наук України", відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначено майно: приміщення площею 345,5 кв.м., яке розташоване в цокольному та на першому поверсі надбудови переходу між корпусами будівлі літери Б-3 , реєстровий №02011893.1.АААДЕА248 (надалі - майно), розміщене за адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення, 5, що перебуває на балансі Орендодавця.

Відповідно до п.1.2 договору, майно передається в оренду з метою розміщення закладу громадського харчування, без права реалізації товарів підакцизної групи (їдальня).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акту приймання - передачі майна.

Факт передачі та, відповідно, прийняття відповідачем нежитлового приміщення за адресою м. Київ, вул. Народного ополчення, 5, загальною площею 345,5 кв.м. підтверджується актом прийому-передачі від 31.08.2015р.

Відповідно до п.3.1. договору, Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. № 786 (із змінами) (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за перший місяць оренди (травень 2015 року) - 19 045, 21 грн.

Згідно п.3.4 договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається Орендодавцем шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць і доводиться до Орендаря. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Пунктом 3.2. встановлено, що орендна плата перераховується Орендарем до 18 числа місяця, наступного за звітним, таким чином: 100% орендної плати перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця. Податки та інші обов'язкові збори і платежі перераховуються Орендарем в порядку та у терміни, визначені законодавством України. Кошти, отримані від орендної плати використовуються відповідно до законодавства.

Відповідно до п.3.3. договору, експлуатаційні витрати, відшкодування за спожиті енергоносії та комунальні послуги, плати за землю сплачуються Орендарем додатково відповідно до розрахунків та в термін, визначений пунктом 3.2. цього договору.

Пунктом 3.10 договору визначено, що зобов'язання Орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі не меншому, ніж орендна плата за перший (базовий) місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди.

Як зазначає позивач, відповідачем було виконано даний обов'язок.

Пунктом 10.1. договору встановлено, що строк його дії з 01 вересня 2016 року по 31 грудня 2015 року. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього Договору оренди після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, цей Договір вважається подовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з письмового дозволу НАМН. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Сторонами неодноразово укладались додаткові угоди про продовження строку дії спірного договору, зокрема сторони уклали додаткову угоду № 4 до договору, якою продовжили строк дії договору на 2 місяці: по 31 серпня 2017 року.

Матеріалами справи підтверджується повернення відповідачем орендованого майна, про що свідчить акт приймання-передачі нежитлового приміщення до Договору оренди нерухомого майна №29/а-15 від 31.08.2017 року.

Позивач зазначає, що враховуючи, що умовами додаткової угоди № 3 до договору строк дії договору було продовжено до 30.06.2017р., та з огляду на постійну наявну заборгованість по сплаті орендної плати та експлуатаційних витрат, позивач не мав наміру продовжувати дію договору, а тому завдаток в розмірі не меншому, ніж орендна плата за перший (базовий) місяць оренди - 19 045, 21 грн. було зараховано в рахунок плати за останній місяць оренди - червень 2017 року.

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що відповідачем за період з липня 2017 року по серпень 2017 року зобов'язання з оплати за оренду приміщення, експлуатаційних витрат та плати за землю не виконувались належним чином, у зв'язку з чим утворився борг у загальній сумі 92 963,58 грн.

Частиною 1 ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Частиною 1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, відповідачем за період з липня 2017 року по серпень 2017 року зобов'язання з оплати за оренду приміщення, експлуатаційних витрат та плати за землю не виконувались належним чином, у зв'язку з чим утворився борг у загальній сумі 92 963,58 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності заявленого до стягнення боргу підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, на час розгляду спору у господарському суді відповідачем не надано доказів оплати оренди за період користування об'єктом оренди з липня 2017р. по серпень 2017р., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 92 963,58 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 827,50 грн., штраф у сумі 793,10 грн., 3% річних - 403,00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1294,51 грн., розраховані окремо за кожний місяць користування об'єктом оренди, в якому виникла заборгованість.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.3.7. договору, експлуатаційні витрати, плата за комунальні послуги, за електроенергію, та відшкодування податку на землю, що перерахованої несвоєчасно або не в повному обсязі, стягуються Орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 3.8 договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується Орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 3.9. передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, встановивши у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі, однак такі норми Закону передбачають обмеження розміру.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, задовольняє зазначену вимогу в сумі 827,50 грн. відповідно до розрахунку позивача, який є арифметично вірним.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 3.9 договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплаченої у встановлений термін орендної плати, і є правовим наслідком прострочення оплати оренди з вини відповідача, що не має нічого спільного з постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. № 06/5026/1052/2011.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу в сумі 793,10 грн. на підставі п. 3.9 договору, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та доведеними, та підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача, який є арифметично вірним., зокрема, 403,00 грн. - 3% річних та 1294,51 грн. - інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АСОРТІ СЕРВІС" (03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5; код ЄДРПОУ 38890509) на користь державної установи "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска Національної академії медичних наук України" (03680, вул. Народного ополчення, 5; код ЄДРПОУ 02011893) основний борг у сумі 92 963 грн. 58 коп., пеню - 827 грн. 50 коп., штраф - 793 грн. 10 коп., 3% річних - 403 грн., 1294 грн. 51 коп. - інфляційних втрат та 1600 грн. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.12.2017р.

Суддя А.І. Привалов