Рішення

від 28.11.2017 по справі 911/2773/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2017 р. Справа № 911/2773/17

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю командитного товариства «Марс Трейдинг» , Республіка Польща, м. Варшава

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рингар Груп» , Київська обл., м. Ірпінь

про стягнення 20371,08 євро, що еквівалентно 636408,84 грн.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1 (дов. від 05.06.2017 р.);

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю командитне товариство «Марс Трейдинг» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Рингар Груп» (далі - відповідач) про стягнення 16680 євро, що еквівалентно 521096,54 грн. станом на 14 вересня 2017 р. основного боргу, 3336 євро, що еквівалентно 104219,31 грн. станом на 14 вересня 2017 р. штрафу та 335 євро 08 євроцентів, що еквівалентно 11092,99 грн. станом на 14 вересня 2017 р. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що товариством з обмеженою відповідальністю МП Солюшенс на підставі договору № 12-16 PL від 12.12.2016 р. було здійснено передоплату за товар у сумі 16680 євро, проте відповідач, отримавши грошові кошти, зобов'язання з поставки товару не виконав. У зв'язку з вищевикладеним позивач, посилаючись на ст. ст. 538 та 693 ЦК України, просить стягнути з відповідача 16680 євро передоплати за товар. Позивачем з посиланням на договір нараховано 3336 євро штрафу, що становить 20% від суми загальної кількості відповідно недоотриманих або недопоставлених товарів та посилаючись на ст. 625 ЦК України нараховано 355 євро 08 євроцентів 3 % річних.

26.09.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог та судового збору.

Згідно з ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до абз. 1-2 п. 3 постанови № 16 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З огляду на викладене, заява позивача судом не задоволена, як необґрунтована, оскільки позивачем не доведено належними доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування вказаного виду забезпечення позову.

06.11.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому представник позивача просить суд витребувати у публічного акціонерного товариства Апекс-Банк виписку по рахунку № 26003001000828 SWIFTAPKSUAUK щодо зарахування на даний рахунок грошових коштів у сумі 16680 євро від платника ТОВ МП Солюшенс , а також витребувати у відповідача виписку по рахунку № 26003001000828 SWIFTAPKSUAUK щодо зарахування на даний рахунок грошових коштів у сумі 16680 євро.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.11.2017 року витребувано у публічного акціонерного товариства Апекс-Банк виписку по рахунку № 26003001000828 SWIFTAPKSUAUK щодо зарахування на даний грошових коштів у сумі 16680 євро від платника ТОВ МП Солюшенс та уповноважено представника позивача - ОСОБА_1 на отримання зазначених доказів у Публічного акціонерного товариства Апекс-Банк відповідно до ч. 5 ст. 38 ГПК України.

24.11.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 24.11.2017 р. про приєднання до матеріалів справи документів, до якої позивачем додано витребувані ухвалою суду від 07.11.2017 року оригінали виписок з особового рахунку № 26003001000828 в гривні та євро а також оригінал виписки SWIFT від 12.12.2016 року.

28.11.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення щодо оригіналів виписок з особового рахунку № 26003001000828 в гривні та євро, а також оригіналу виписки SWIFT від 12.12.2016 року, а саме що вищевказані виписки підтверджують отримання ТОВ БЕС ГРУП грошових коштів в сумі 16680 євро, заявлених в позовних вимогах.

Представник позивача у судових засіданнях 28.09.2017 р., 26.10.2017 р., 07.11.2017 р. та 28.11.2017 р. позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судові засідання 28.09.2017 р., 26.10.2017 р., 07.11.2017 р. та 28.11.2017 р. не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки всі ухвали суду направлялися відповідачу на адресу, за якою він зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1 постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.12.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю командитним товариством «Марс Трейдинг» (покупець, резидент ОСОБА_2) та товариством з обмеженою відповідальністю Бес Груп , яке змінило найменування на товариство з обмеженою відповідальністю «Рингар Груп» , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, (постачальник) було укладено договір поставки № 12-16 PL, згідно з яким постачальник взяв на себе зобов`язання поставити товар на умовах FCA Incoterms 2010, а покупець - оплатити товар.

Відповідно до специфікації на товари та додатку № 1 до договору поставки - графіку поставки, сторони погодили поставку двох партій нерафінованого рапсового масла у кількості 200 м. т. вартістю 139000 євро.

Згідно з умовами договору поставки покупець протягом 3 банківських днів від дати підписання цього договору на підставі Інвойса здійснює оплату 100% вартості партії товару, що відвантажується за договором поставки.

Строк поставки оплаченої партії товару не більше 10 днів від дати отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Строк дії договору до повного виконання сторонами зобов`язань за договором, але не менше, ніж дванадцять місяців з дати підписання, крім зобов`язань, які по прямій домовленості або в силу своєї природи залишаються в силі після закінчення строку дії договору.

Сторонами договору поставки у додатку № 2 до цього договору було погоджено, що платником за договором буде третя особа - ТОВ МП Солюшенс .

Згідно з додатком № 3 до договору поставки сторонами погоджено, що поставку товару буде здійснювати товариство з обмеженою відповідальністю Рингар Груп .

Відповідач виставив позивачу рахунок (invoice) № 56-09/12/2016 на суму 76450,00 євро.

12.12.2016 р . платником за договором поставки товариством з обмеженою відповідальністю МП Солюшенс грошові кошти у сумі 16680 євро були перераховані відповідачу, що підтверджується банківською випискою з рахунку відповідача, виданою ПАТ Апекс Банк .

Листом № L-06/12/16-1 від 14.12.2016 р. відповідач звернувся до позивача, в якому вказав, що договір № 12-16 PL втратив актуальність та вважається недійсним у зв`язку з порушенням основних умов договору, умови оплати та рахунку № 56-09/12/2016.

Відповідно до умов договору поставки передоплата за товар мала бути здійснена до 16.12.2016 р., отже вказана заява була зроблена відповідачем до закінчення строку оплати позивачем товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України, за наявності очевидних підстав вважати, що сторона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання часткового або в повному обсязі.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 71 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року , до якої Україна приєдналась 23.08.1989 р. відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР № 7978-XI від 23.08.1989 р. Про приєднання Української Радянської Соціалістичної ОСОБА_2 до Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів , сторона може зупинити виконання своїх зобов'язань, якщо після укладення договору стає видно, що інша сторона не виконає значної частини своїх зобов'язань у результаті: a) серйозного недоліку в її спроможності здійснити виконання чи її кредитоспроможності; або b) її поведінки під час підготовки виконання чи здійснення виконання договору. Сторона, що зупинила виконання, незалежно від того, робиться це до чи після відправки товару, повинна негайно повідомити про це іншу сторону й повинна продовжувати здійснення виконання, якщо інша сторона надає достатні гарантії виконання своїх зобов'язань.

Позивач відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України та ст. 71 Конвенції ООН від 11.04.1989 р. зупинив виконання свого зобов`язання з 100 % оплати попередньої оплати товару.

Листом від 23.12.2016 р. ТОВ Бес Груп запропонував позивачу поставку товару на січень 2017 року. В разі неможливості прийняти дату відвантаження, запропоновану відповідачем, останній буде вимушений повернути перераховану суму на рахунок відповідача з вирахуванням витрат на конвертацію валюти, послуг банку щодо переказу грошових коштів, упущеної вигоди та інших прямих та побічних витрат.

Проте, відповідач в порушення умов договору станом на час прийняття рішення, зобов`язання з поставки товару взагалі не виконав.

19.12.2016 р . між товариством з обмеженою відповідальністю МП Солюшнс (цедент, резидент ОСОБА_2) та товариством з обмеженою відповідальністю командитним товариством Марс Трейдинг (правонаступник) був укладений договір відступлення, відповідно до умов якого цедент передає на користь правонаступника заборгованість боржника - товариства з обмеженою відповідальністю Бес Груп , яка може виникнути у випадку невиконання боржником доставки на користь правонаступника згідно з договором поставки № 12-16 PL від 12.12.2016 р. А також цедент передає на користь правонаступника усі права щодо вимоги від боржника сплати будь-яких належних відсотків, неустойок та інших санкцій, які відповідно до договору поставки та/або українським законодавством цедент може вимагати від боржника у зв`язку з невиконанням останнім умов договору поставки і/або у зв`язку з використанням боржником передплати.

Відповідно до п. 3 договору від 19.12.2016 р. заборгованість цедента виникла внаслідок виконання цедентом зобов`язань правонаступника щодо сплати суми в розмірі 16680 євро на рахунок виконання договору поставки на основі записів додатку 2 до договору.

Відповідно до п. 5 договору від 19.12.2016 р. даний договір набирає законної сили з моменту його підписання.

Стаття 512 Цивільного кодексу України визначає підстави заміни кредитора у зобов'язанні.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю МП Солюшнс було укладено договір від 19.12.2016 р. про відступлення права вимоги щодо сплати суми в розмірі 16680 євро, відповідно до вказаного договору право вимоги ТОВ МП Солюшнс за договором від 12.12.2016 р. перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю командитного товариства МП Марс Трейдинг .

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 03.02.2017 р., в якій вимагав термінової поставки товару у відповідності до договору № 12-16 PL від 12.12.2016 р. з додатками або повернення коштів передоплати у сумі 16680 євро на рахунок платника.

Проте, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

27.06.2017 р. позивач з метою врегулювання спору звернувся до відповідача з проханням повідомити про причини порушення відповідачем договору на поставку рапсової олії і непоставку товару на користь позивача, що підтверджується фіскальним чеком № 7484 від 27.06.2017 р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01032 58748062.

Листом від 06.07.2017 року відповідач повідомив про неможливість поставки рапсової олії в теперішній час, зазначаючи, що після початку повноцінного виробництва заводами даної продукції буде повідомлена точна дата поставки товару.

11.07.2017 р. позивач направив на адресу відповідача лист від 10.07.2017 р., що підтверджується фіскальним чеком № 0759 від 11.07.2017 р. та описом вкладення у цінний лист від 11.07.2017 р., в якому повідомив відповідача про розірвання договору поставки.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Додаткових угод про розірвання договору сторони відповідно до ст. 654 ЦК України не вчиняли, позивач до суду з позовом про розірвання договору № 12-16 PL поставки від 12.12.2016 р. не звертався, а отже договір № 12-16 PL від 12.12.2016 р. є чинним.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльністю, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 33 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року продавець повинен поставити товар: a) якщо договір встановлює чи дає можливість визначити дату поставки - в цю дату; b) якщо договір визначає чи дає можливість визначити період часу для поставки - в будь-який момент у межах цього періоду, оскільки з обставин не випливає, що дата поставки призначається покупцем; або c) в будь-якому іншому разі - в розумний строк після укладення договору.

Відповідачем було отримано передоплату за товар у сумі 16680,00 євро, проте на виконання умов договору відповідач протягом 10 днів з моменту перерахування коштів не поставив позивачу товар, зазначений у договорі № 12-16 PL від 12.12.2016 р., на суму 16680,00 євро.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 81 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року сторона, що виконала договір повністю або частково, може вимагати від другої сторони повернення всього того, що було поставлене чи сплачене за договором .

Таким чином, оскільки станом на час прийняття рішення відповідач не здійснив поставку товару та не повернув позивачу 16680,00 євро попередньої оплати, то вимога позивача про стягнення з відповідача 16680,00 євро попередньої плати, що станом на дату подачі позову за офіційним курсом Національного банку України становить 521096,54 грн., за непоставлений товар є обґрунтованою, доведеною, а отже такою, що підлягає задоволенню.

Позивач, посилаючись на договір поставки, просить стягнути з відповідача 3336 євро штрафу, що еквівалентно 104219,31 грн. , нарахованого від суми 16680 ,00 євро (вартості непоставленого товару).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до договору поставки у випадку, якщо замовник буде не в стані отримати в повному обсязі щомісячну поставку на підставі даного договору і раніше погодженого графіку вивантаження, то сторона, яка не виконує договору, має сплатити штраф у розмірі 20% від загальної суми недоотриманих чи недопоставлених товарів, поставлених протягом місяця.

Таким чином, позивачем правомірно нараховано 20 % штрафу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, враховуючи вищевикладене, господарський суд має право відповідно до ст. 83 ГПК України зменшити штраф, при цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу .

Оскільки позивачем було зупинено виконання зобов'язання за договором із стовідсоткової попередньої оплати товару, то суд дійшов висновку про зменшення розміру штрафу на 50 %.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 3336,00 євро штрафу підлягає частковому задоволенню у сумі 1668,00 євро, що становить 52109,65 грн. за офіційним курсом Національного банку України станом на дату подачі позову.

Також, позивач , посилаючись на ст. 625 ЦК України , просить стягнути 355,08 євро 3 % річних, що еквівалентно 11092,99 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підставою для застосування відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України є прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання.

Тобто порушення грошового зобов'язання є невиконання боржником обов'язку сплатити грошові кошти.

У даній справі між сторонами виникли зобов'язання з договору поставки, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити даний товар, однак відповідач свої зобов'язання з передачі товару не виконав.

Стягнення з відповідача суми попередньої плати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе зобов'язань, а відповідно до приписів ст. 693 ЦК України.

Таким чином, спір виник внаслідок невиконання відповідачем умов договору по передачі товару у власність, а не внаслідок невиконання відповідачем грошового зобов'язання.

Отже, обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не може розцінюватись судом як грошове зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 15.10.2013 р. у справі № 5011-42/13539-2012 та від 25.06.2014 р. у справі № 6-25цс14.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 355,08 євро 3% річних є безпідставною, необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Рингар Груп (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Центральна, буд.6, код 38566753) на користь товариства з обмеженою відповідальністю командитного товариства Марс Трейдинг (Республіка Польща, м. Варшава, вул. Площа Яна Хенрика Домбровського, 1, № KRS0000634565) 16680,00 євро (шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят євро), що еквівалентно 521096,54 грн. (п'ятсот двадцять одній тисячі дев'яносто шість грн. 54 коп.), боргу, 1668,00 євро (одну тисячу шістсот шістдесят вісім євро), що еквівалентно 52109,65 грн. (п'ятдесят двом тисячам сто дев'ятьом грн. 65 коп.), штрафу та 8598,09 грн. (вісім тисяч п'ятсот дев'яносто вісім грн. 09 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 04 . 12.2017 р.

Суддя О.О. Рябцева