Рішення

від 28.11.2017 по справі 914/1877/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2017р. Справа № 914/1877/17

За позовом: Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України , м. Львів

до відповідача: Міженецької сільської ради Старосамбірського району Львівської області, с. Міженець

про стягнення заборгованості в розмірі 104 860, 65 грн.

Суддя Н.Мороз

При секретарі М.Бурак

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: ОСОБА_2

Суть спору:

Позовну заяву подано дочірнім підприємством Львівський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України , м. Львів до Міженецької сільської ради Старосамбірського району Львівської області, с. Міженець про стягнення заборгованості в розмірі 104 860, 65 грн.

Ухвалою суду від 15.09.2017р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.10.2017р.

Для всебічного, повного та об'єктивного вирішення спору, з'ясування всіх обставин справи, 17.10.2017р. та 31.10.2017р. розгляд справи відкладено з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою суду від 31.10.2017р. продовжено строк вирішення спору.

В судове засідання 28.11.2017р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився. Позовні вимоги визнав в повному обсязі. Заявив усне клопотання про розстрочку виконання рішення.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, створивши у відповідності до ч.3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов"язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу,надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Однією з підстав виникнення зобов"язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.179 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які виникають між суб»єктами господарювання або між суб»єктами господарювання і негосподарюючими суб»єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов»язаннями.

10.09.2014р. між дочірнім підприємством Львівський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (позивач, за договором - підрядник) та Міженецькою сільською радою (відповідач, за договором - замовник) укладено договір про виконання робіт №20.

Згідно умов даного договору, замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи з поточного ремонту дороги по вул. Сонячна в с. Зоротовичі Міженецької сільської ради, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи.

Ціна договору визначена у п.3.1 та становить 36 000, 00 грн.

Розрахунки за виконані роботи по цьому договору здійснюються щомісяця шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок підрядника протягом 5 днів після одержання від підрядника акту приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних робіт (п. 4.2).

На виконання взятих на себе зобов'язань, дочірнім підприємством Львівський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України виконано будівельні роботи на загальну суму 36 000, 00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014р. на суму 26 400, 00 грн., актом №13 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014р. на суму 9 600, 00 грн. та довідками про вартість виконаних будівельних робіт підписаними та скріпленими печатками сторін (в матеріалах справи).

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за виконані роботи не виконав, внаслідок чого, в останнього утворилась заборгованість у розмірі 36 000, 00 грн. Дана обставина відповідачем не заперечувалась.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

В силу ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Суд звертає увагу відповідача на приписи ч.1 ст.96 ЦК України, згідно якої юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а також ст. 525 ЦК України та ст. 193 ГК України, якими встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 7.2.2 договору про виконання робіт №20, замовник за порушення строків перерахування коштів зобов'язаний сплатити підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення та штраф в розмірі 5% від простроченої суми. Строк нарахування пені складає за весь період порушення та може бути більшим за строк, ніж 6 місяців (ст. 232 ГК України).

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

На підставі п.7.2.2 договору, позивачем за період з 01.01.2015р. по 08.09.2017р. нараховано відповідачу пеню, яка згідно поданого розрахунку становить 37 456, 77 грн., а також 1 800, 00 грн. штрафу.

Згідно ч.2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Згідно п.3.2. вищевказаної постанови, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відтак, на підставі наведеного, позивачем за прострочення виконання зобов'язання нараховано відповідачу інфляційні втрати в розмірі 26 701, 20 грн. за період з січня 2015р. по липень 2017р. та 3% річних в розмірі 2 902, 68 грн. за період з 01.01.2015р. по 08.09.2017р., відповідно до поданого розрахунку (в матеріалах справи).

Перевіривши періоди нарахування та розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон суд встановив, що нарахування повинні здійснюватись з 06.01.2015 р., відповідно їх розмір становить: 37 418, 11 грн. - пені, 2 887, 89 грн. - 3% річних та 26 702, 92 грн. - інфляційних нарахувань.

Як вбачається з наведеного, сума інфляційних нарахувань є більшою, ніж вказав позивач. Однак, у відповідності до норм господарсько-процесуального законодавства, суд розглядає спір в межах заявлених позовних вимог та не вправі виходити за їх межі без заявленого клопотання відповідно до ч.1 п.2 ст. 83 ГПК України. Відтак, задоволенню підлягають нарахована позивачем сума інфляційних втрат.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань по оплаті виконаних робіт підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та становить 36 000, 00 грн. - основного боргу, 37 418, 11 грн. - пені, 1 800, 00 грн. - штрафу, 26 701, 20 грн. - інфляційних втрат та 2 887, 89 грн. - 3% річних. Доказів зворотнього суду не надано.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про розстрочку виконання рішення, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суду слід враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, а також можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом. Відстрочка або розстрочка виконання рішення допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Господарсько-процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК.

Враховуючи те, що відповідачем не подано доказів в підтвердження заявленого клопотання, суд дійшов висновку в задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення відмовити.

Проте, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права повторно звернутись до суду з заявою про відстрочку/розстрочку виконання рішення в порядку та за наявності підстав, передбачених ст.121 ГПК України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення відмовити.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього.

Керуючись ст. ст. 11, 96, 179, 509, 525, 530, 551, 610, 625, 629, 837 ЦК України, ст. ст. 193, 216, 232 ГК України, ст. ст. 4-3, 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Міженецької сільської ради Старосамбірського району Львівської області, с. Міженець, Львіська область (код ЄДРПОУ 04371319) на користь дочірнього підприємства Львівський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України , м. Львів, вул. В. Великого, 54 (код ЄДРПОУ 31978981) - 36 000, 00 грн. - основного боргу, 37 418, 11 грн. - пені, 1 800, 00 грн. - штрафу, 26 701, 20 грн. - інфляційних втрат, 2 887, 89 грн. - 3% річних та 1 600, 00 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 01.12.2017р.

Суддя Мороз Н.В.