Рішення

від 04.12.2017 по справі 922/3754/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2017 р.Справа № 922/3754/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи - підприємця Лабазової Ліани Анатоліївни, м. Харків до Державної установи Балаклійський виправний центр (№ 106) , смт. Донець, Балаклійський р-н, Харківська обл. про стягнення 3506,54 грн. за участю представників сторін:

позивача - Літвінова А.С. (довіреність № 8048 від 01.12.2017 р.);

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Лабазова Ліана Анатоліївна, м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державної установи Балаклійський виправний центр (№ 106) , смт. Донець, Балаклійський р-н, Харківська обл. (далі за текстом - відповідач) 3506,54 грн. заборгованості за поставлений товар.

Позов обґрунтовано з посиланням на невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № Г-17 від 08.08.2014 р. щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.11.2017 р. зазначену позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.12.2017 р.

В процесі розгляду справи відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 40287 від 04.12.2017 р.) в якому визнав заявлений позов в повному обсязі, та зазначив, що несплата існуючої перед позивачем заборгованості мала місце в зв'язку з недостатнім фінансуванням установи відповідача.

На судове засідання 04.12.2017 р. прибув представник позивача, який підтримує позицію викладену в позовній заяві, просить суд її задовольнити.

Відповідач на судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неприбуття представника не повідомив.

Враховуючи викладене, а також те, що неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за його відсутності, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу № Г-17 від 08.08.2014 р. (далі за текстом - договір; а. с. 11-12) за умовами якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупцю продукцію згідно специфікації 1, що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець прийняти та оплатити продукцію на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. п. 2.1-3.4 договору загальна сума договору складає 3506,54 грн.

ПДВ 20% не передбачено.

Оплата продукції здійснюється покупцем у безготівковому порядку на рахунок продавця згідно накладної при наявності коштів на розрахункових рахунках Державної казначейської служби України.

Одержання товару підтверджується оформленим в належному порядку документами, накладною та специфікацією, що свідчать про прийом товару.

За умовами розділу 7 договору передача товару здійснюється на умовах самовивозу зазначеного товару покупцем.

Пункт відвантаження: продавець, м. Харків.

Термін видачі товару: 3 доби з моменту підписання договору.

Передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті продавця.

Згідно з п. 14.1 договору термін його дії встановлюється з дати підписання і діє до 31.12.2015 р. включно, а в частині оплати отриманих продуктів - до повного виконання покупцем взятих на себе договірних зобов'язань.

Як свідчать матеріали справи, продавцем належним чином виконанав умови договору та передав у власність покупця товар на загальну суму 3506,54 грн., про що свідчать видаткові накладні № 4-6 (а. с. 14-15), які підписані уповноваженими представниками сторін.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо повного та своєчасного проведення розрахунків за отриманий товар не виконав, його заборгованість станом на момент звернення до суду з позовом по даній справі склала 3506,54 грн.

З метою позасудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією від 19.04.2017 р. в якій вимагав від відповідача сплатити існуючу заборгованість в сумі 3506,54 грн.

У відповіді на претензію б/н від 25.04.2017 р. (а. с. 19), відповідач визнав факт існування заборгованості перед позивачем в розмірі 3506,54 грн. та зазначив про те, що фінансування установи відповідача не достатнє для здійснення своєчасних виплат за всіма грошовими зобов'язаннями за поставлені товари; що у випадку надходження коштів на рахунки ДУ Балаклійський виправний центр (№ 106) у сумі, достатній для сплати за поставлений товар, він буде вживати заходів для погашення заборгованості.

Однак, станом на даний час заборгованість відповідачем не сплачена.

Суд констатує, що факт наявності заборгованості в сумі 3506,54 грн. станом на момент винесення даного судового рішення також підтверджується складеним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2017 р., та не заперечується відповідачем в процесі розгляду даної справи (а. с. 17).

Обставини щодо стягнення зазначеної заборгованості в судовому порядку стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зокрема, зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів статей 691, 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар в сумі 3506,54 грн. підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується. Строк виконання зобов'язань з її сплати є таким, що настав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову, та стягнення з відповідача на користь позивача зазначеної заборгованості.

Крім того, з урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню судовий збір в сумі 1600,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, 80, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державної установи Балаклійський виправний центр (№ 106) (адреса: 64250, Харківська обл., Балаклійський р-н, смт. Донець; код ЄДРПОУ 08564601) на користь Фізичної особи - підприємця Лабазової Ліани Анатоліївни (адреса: 61002, АДРЕСА_1; ІПН: НОМЕР_1; паспорт серія НОМЕР_2 виданий Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській обл.. 15.04.2003 р.)

3506,54 грн. заборгованості за поставлений товар;

1600,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.І. Байбак