Рішення
від 04.12.2017 по справі 927/1063/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

" 04" грудня 2017 р. Справа № 927/1063/17

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова",

вул. Оболонська, 38/36, м. Київ, 04071

В особі: Комунального енергогенеруючого підрозділу "Чернігівська теплоелектроцентраль" Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТехНова", вул. Ушинського 23, м. Чернігів, 14014

Відповідач: Чернігівська обласна організація фізкультурно - спортивного товариства "Колос" Агропромислового комплексу України ,

вул. Примакова 9, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 27710,71 грн.

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 15 від 21.02.2017, представник

від відповідача: ОСОБА_2 - керівник, паспорт серія НК № 748725

В судовому засіданні 04.12.2017 на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «ТехНова» , в особі Комунального енергогенеруючого підрозділу «Чернігівська теплоелектроцентраль» Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ТехНова» , подано позов до Чернігівської обласної організації фізкультурно - спортивного товариства "Колос" Агропромислового комплексу України про стягнення заборгованості в сумі 27710,71 грн., з якої 22338,05 грн. сума основного боргу за спожиту теплову енергію за період з лютого 2017 року по березень 2017 року; 3206,93 грн. сума пені за період з 16.03.2017 по 16.10.2017; 446,31 грн. сума трьох відсотків річних за період з 16.03.2017 по 31.10.2017 та 1719,42 грн. сума інфляційних втрат за період з квітня 2017 року по жовтень 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору від 01.12.2001 за № 265 на постачання теплової енергії в гарячій воді, разом з додатками та додатковими угодами до нього.

Позивач у судовому засіданні 04.12.2017 подав заяву про зменшення позовних вимог в частині основного боргу на суму 22338,05 грн., у зв'язку з погашенням відповідачем після порушення провадження по справі суми основного боргу в повному обсязі, про що надав копію платіжного доручення від 24.11.2017 за № 348 (а.с. 55, 57). Згідно поданої заяви позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 3206,93 грн. пені, 446,31 грн. відсотків річних та 1719,42 грн. інфляційних втрат за визначені вище періоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Частина 5 вказаної статті визначає, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Пунктами 3.10, 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачено, що збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено.

Згідно поданої позивачем заяви про зменшення позову, вимога про стягнення основного боргу відсутня ( зменшена до 0 грн.). Зміст поданої заяви суперечить поняттю зменшення позовних вимог, так як не відображає зміну кількісних показників заявленої вимоги про стягнення основного боргу, а свідчить про її відсутність взагалі. Враховуючи вищевикладене, заява позивача про зменшення позовних вимог в частині основного боргу судом не може бути розцінена як зменшення позову в цій частині. З огляду на зазначене, судом прийнято заяву позивача як відмову від позову в частині стягнення основного боргу про що роз'яснено позивачу та повідомлено про наслідки відповідної процесуальної дії.

Відповідач відзив на позов не надав, у судовому засіданні 04.12.2017 підтвердив погашення основного боргу в сумі 22338,05 грн. Проти нарахування та стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат заперечив, з огляду на відсутність,на його думку, вини в порушенні договірних зобов'язань перед позивачем, причину несплати боргу пояснив відсутністю достатніх коштів на рахунках організації.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 грудня 2001 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова» (надалі - позивач, постачальник) та Чернігівською обласною організацією фізкультурно - спортивного товариства Колос Агропромислового комплексу України (надалі - відповідач, споживач) укладено договір № 265 на постачання теплової енергії в гарячій воді (а.с.8-11, 16).

За умовами договору від 01.12.2001 за № 265, позивач бере на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах для об'єктів, вказаних у додатку № 1 до цього договору, а відповідач зобов'язується сплачувати одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок позивача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, на умовах та порядку постачання і сплати, передбачених цим договором (п. 1 договору).

Згідно пункту 2.1 договору, теплова енергія постачається відповідачу для об'єктів та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гаряче водопостачання - протягом року, технологічні потреби.

Додатком № 1 до договору від 01.12.2001 за № 265 «Обсяги постачання теплової енергії» , в редакції додаткової угоди від 02.02.2016, встановлено, що теплова енергія в гарячій воді постачається відповідачу по об'єкту - адміністративне приміщення, за адресою вул. Примакова, 9, опалювальною площею 284,4 кв.м., тепловтрати 0,46 Гкал/год (а.с. 17-18).

Протоколом від 02.02.2016 узгодження розподілу кількості спожитої теплової енергії, сторони погодили, що кількість спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами у відсотковому відношенні згідно з показниками приладу обліку на опалення, який встановлений у будівлі за адресою: м. Чернігів, вул. Примакова, 9. Так, відповідно до вказаного протоколу, відповідач за договором № 265 від 01.12.2001, неналежне виконання умов якого стало підставою заявленого позову, сплачує 47,59 % вартості отриманої теплової енергії від показів приладу обліку на опалення, встановленого у будівлі за адресою: вул. Примакова, 9, м. Чернігів (а.с.20).

Пунктом 5.3 договору № 265 встановлено, що при установлені приладів обліку не на межі балансового розподілу тепломереж, відповідач сплачує щомісячні втрати тепла, нараховані по діючим Методикам позивача на ділянці теплової мережі від мережі розподілу до місця встановлення приладів. Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в додатку № 2 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку (п. 5.6 договору).

Додатком № 2 до договору від 01.12.2001 за № 265, в редакції додаткової угоди від 02.02.2016, сторони встановили межу балансової та експлуатаційної відповідальності та визначили розмір теплових втрат, що склали 0,46 Гкал. на місяць (а.с.19).

У відповідності до п. 6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається відповідачем, здійснюються виключно у грошовій формі на розрахунковий рахунок позивача по тарифах, які затверджені рішеннями облдержадміністрації, міської ради, і які можуть змінюватись згідно з законами Верховної Ради і постановами Кабінету Міністрів України.

Пунктом 6.2.1 договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію здійснюються у розмірі: на опалення протягом опалювального періоду по тарифу за 1 Гкал - при наявності приладів обліку теплової енергії, згідно їх показань.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді за період лютий 2017 року - березень 2017 року в обсязі 17,49884 Гкал, визначеному на підставі спільно знятих сторонами показань по теплолічильнику (а.с. 28-30), витрати тепла в мережі склали 0,92 Гкал, загальна вартість теплової енергії у вказаному вище періоді становить 30338,57 грн.

Позивачем на вказану суму у спірному періоді були виставлені відповідачу рахунки - фактури до оплати за № 0265 від 23.02.2017 на суму 24348,52 грн. за обсяг 14,77031 Гкал. (14,31031 Гкал + витрати 0,46 Гкал), № 0265 від 31.03.2017 на суму 5990,05 грн. за обсяг 3,64853 Гкал. (3,18853 Гкал + витрати 0,46 Гкал)(а.с. 26).

Відповідно до п. 6.5. договору, розрахунки відповідача з позивачем за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води, виконуються згідно з діючим законодавством, згідно з рахунками позивача щомісячно, у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим способом при відсутності приладів обліку. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Вартість послуг за опалення за період лютий 2017 року - березень 2017 року визначена позивачем згідно показань приладу обліку теплової енергії спільно знятих сторонами та тарифами, діючими у спірному періоді, затверджених постановою НКРЕКП від 29.12.2016 за № 2439 (а.с.37-39).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши проведений позивачем розрахунок вартості теплової енергії спожитої відповідачем у період лютий 2017 року - березень 2017 року (а.с.31-32), заслухавши повноважного представника позивача, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно визначена вартість спожитої теплової енергії у спірному періоді.

Відповідно до п. 3.2.22. договору, відповідач зобов'язується щомісячно здійснювати розрахунки за всю спожиту теплову енергію згідно з тарифами п. 6.1 цього договору на розрахунковий рахунок після отримання рахунку на оплату. У випадку неотримання рахунку до 15 числа наступного місяця відповідач зобов'язаний повідомити про це позивача.

Згідно п. 6.9 договору, у випадку несплати відповідачем рахунку до 15 числа наступного місяця, нараховується пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Рахунок-фактура від 23.02.2017 за № 0265 (за лютий 2017 року) був направлений відповідачу своєчасно рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень та фіскальним чеком, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.27). Рахунок - фактура від 31.03.2017 за № 0265 (за березень 2017 року) був вручений відповідачу 31.03.2017 під підпис, про що свідчить відмітка на вказаному документі, що відповідачем не спростовується (а.с.26).

23 березня 2017 року сторонами було укладено угоду про погашення заборгованості, виходячи з умов якої відповідач визнав, що його заборгованість відповідно до умов договору від 01.12.2001 за № 0265 перед позивачем за спожиту теплову енергію у лютому 2017 року станом на 23.03.2017 складає 24348,52 грн. (враховуючи ПДВ). У відповідності до умов вказаної угоди сторони погодились розстрочити сплату заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію у лютому 2017 року, виходячи з наступного графіку: у березні 2017 року - 2000,52 грн., у квітні 2017 року - 2348,00 грн., у травні 2017 року - 4000,00 грн., у червні 2017 року - 5000,00 грн., у липні 2017 року - 5000,00 грн., у серпні 2017 року - 6000,00 грн. Сторони дійшли згоди про те, що кожен черговий платіж має бути здійснений відповідачем не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж у визначений графіком сумі підлягає сплаті (п. 2-4 угоди від 23.03.2017).

Таким чином, підписавши угоду від 23.03.2017 про погашення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у лютому 2017 році, сторони тим самим змінили строки та порядок оплати за отримані послуги у вказаному вище місяці.

На виконання умов угоди від 23.03.2017 відповідачем з порушенням встановлених строків було перераховано позивачу 8000,52 грн. заборгованості за теплову енергію, поставлену у лютому 2017 року, наступними платежами: 03.04.2017 - 2000,52 грн., 28.04.2017 - 2000,00 грн. та 16.06.2017 - 4000,00 грн., про що свідчить двосторонній акт від 01.11.2017 взаємних розрахунків сторін, що підписаний та завірений печатками обох сторін (а.с. 34).

На момент звернення до суду з позовом, відповідач заборгованість за поставлену теплову енергію у лютому 2017 року на суму 16348,00 грн. та у березні 2017 року на суму 5990,05 грн. не оплатив, чим порушив договірні зобов'язання перед позивачем.

Після порушення провадження по справі (23.11.2017) відповідачем згідно платіжного доручення від 24.11.2017 за № 348 було погашено суму основного боргу в повному обсязі (а.с.57), у зв'язку з чим повноважним представником позивача у судовому засіданні 04.12.2017 подано заяву (а.с.55), яка розцінена судом як відмова від позову в частині стягнення основного боргу.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження по справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом. Враховуючи те, що дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв відмову позивача від позову в частині стягнення основного боргу та на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, припинив провадження по справі в частині стягнення основного боргу на суму 22338,05 грн.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.9 договору встановлено нарахування пені у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення у випадку несплати відповідачем рахунку до 15 числа наступного місяця.

Згідно п. 7.2.3 договору, відповідач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Керуючись пунктом 7.2.3 договору від 01.12.2001 за № 265 та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3206,93 грн. пені за період з 16.03.2017 по 16.10.2017; 446,31 грн. відсотків річних за період з 16.03.2017 по 31.10.2017 та 1719,42 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2017 року по жовтень 2017 року.

Враховуючи прострочення відповідачем грошових зобов'язань за договором від 01.12.2001 за № 265, суд, перевіривши розрахунок позивача (а.с.23-25), приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 1290,02 грн., 225,87 грн. та 981,64 грн. відповідно, враховуючи що позивачем було невірно визначено строки оплати вартості теплової енергії, поставленої відповідачу в лютому 2017 року, а саме, без урахуванням умов угоди від 23.03.2017, якою сторони розстрочили оплату вартості теплової енергії за лютий місяц, чим змінили строки та порядок оплати наданих послуг, а саме: до 31.03.2017 - на суму 2000,52 грн. (прострочено оплату 01.04.2017), до 30.04.2017 - на суму 2348,00 грн. (прострочено оплату 04.05.2017), до 31.05.2017 - на суму 4000,00 грн. (прострочено оплату 01.06.2017), до 30.06.2017 - на суму 5000,00 грн. (прострочено оплату - 01.07.2017), до 31.07.2017 - на суму 5000,00 грн. (прострочено оплату 01.08.2017), до 31.08.2017 - на суму 6000,00 грн. (прострочено оплату 01.09.2017).

Судом було проведено перерахунок неустойки (пені), відсотків річних та інфляційних втрат у лютому місяці 2017 року, виходячи із граничних строків оплати, встановлених угодою від 23.03.2017 про погашення заборгованості.

Виходячи зі змісту пункту 5 частини 1 ст. 7 ЗУ Про судовий збір , судові витрати по сплаті судового збору у разі припинення провадження по справі у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог, якщо таку відмову прийнято судом, поверненню з Державного бюджету не підлягають. За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору в частині відмови від стягнення основного боргу покладені на позивача, в іншій частині судові витрати розподілені між сторонами пропорційно обсягу задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу на суму 22338,05 грн.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Чернігівської обласної організації фізкультурно - спортивного товариства Колос Агропромислового комплексу України (14000, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Примакова, буд. 9, код ЄДРПОУ 01290543, з будь - якого рахунку виявленого під час примусового виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТехНова" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 38/36, код ЄДРПОУ ВП: 21680602, р/р 26001012350101 у ПАТ «Альфа - Банк» в м. Києві, МФО 300346) - 1290,02 грн. пені, 225,87 грн. відсотків річних, 981,64 грн. інфляційних втрат, 144,16 грн. судового збору.

4. Врешті позову відмовити.

5. Наказ видати після набрання судовим рішення законної сили.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 05.12.2017.

Суддя І.Г. Мурашко

СудГосподарський суд Чернігівської області
Дата ухвалення рішення04.12.2017
Оприлюднено06.12.2017
Номер документу70715649
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —927/1063/17

Рішення від 04.12.2017

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Мурашко І.Г.

Ухвала від 23.11.2017

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Мурашко І.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні