Постанова

від 29.11.2017 по справі 925/859/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2017 р. Справа№ 925/859/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 29.11.2017

розглядаючи апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Будак Людмили Миколаївни на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.09.2017 (повне рішення складено 12.09.2017)

у справі №925/859/17 (суддя Пащенко А.Д.)

за позовом Черкаської міської ради

до фізичної особи - підприємця Будак Людмили Миколаївни

про стягнення 27 632 грн. 80 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.09.2017 у справі №925/859/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Будак Людмили Миколаївни на користь міського бюджету м. Черкаси із зарахуванням на рахунок № 33210815700002, банк отримувача - ГУДКСУ в Черкаській області, МФО 854018, код ОКПО 38031150, код платежу 18010900, призначення платежу: орендна плата за землю з фізичних осіб - 27381,22 грн. заборгованості за договором оренди землі, 251,58 грн. пені.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду фізична особа - підприємець Будак Людмила Миколаївна звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 07.09.2017 у справі №925/859/17 та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову відмовити.

В своїх доводах апелянт посилається на те, що рішення місцевого господарського суду прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Коротун О.М., Сулім В.В. прийнято вказану вище апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи №925/859/17 за участю уповноважених представників сторін.

01 листопада 2017 року в судовому засідання оголошено перерву до 29.11.2017.

12.10.2017, представником відповідача, через канцелярію суду подано клопотання про призначення судової експертизи, в якому ФОП Будак Л.М, просить призначити судову будівельно-технічної експертизу.

На вирішення експертизи відповідач просив поставити такі питання:

- Чи можливе використання орендованої земельної ділянки площею 30 кв. м., яка розташована за адресою : м. Черкаси, вул. Менделєєва, зупинка Поліклініка МВС , непарна сторона, кадастровий номер 7110136700:02:011:0024 для будівництва та обслуговування будівлі торгівлі (МАФу) із зупинкою громадського транспорту протягом 2013-2017 років?

- Чи можливе будівництво та обслуговування будівлі торгівлі (МАФу) із зупинкою громадського транспорту протягом 2013-2017 років на земельній ділянці площею 30 кв. м., яка розташована за адресою : м. Черкаси, вул. Менделєєва, зупинка Поліклініка МВС , непарна сторона, кадастровий номер 7110136700:02:011:0024, без попереднього демонтажу існуючих там інженерних (дорожних) споруд?

Заслухавши пояснення представників апеляційного провадження, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову у призначенні судової будівельно-технічної експертизи, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження (ст. 3 Закону України "Про судову експертизу").

Відповідно до пункту 1.8. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 (далі - Інструкція) експертизи та дослідження проводяться фахівцями, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності і внесені до Державного реєстру атестованих судових експертів.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно п.п. 3, 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" за змістом статті 101 ГПК апеляційний господарський суд, яким приймаються додаткові докази і перевіряється законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, вправі призначити судову експертизу на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку. На підставі пункту 5 статті 65 та пункту 1 частини другої статті 79 ГПК судову експертизу може бути призначено судом як у порядку підготовки справи до розгляду, так і в процесі розгляду. Відповідно до частини другої статті 41 ГПК учасники судового процесу вправі пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені експертом. Ці питання можуть бути запропоновані у позовній заяві, у відзиві або в окремому письмовому клопотанні сторони. Проте остаточне коло питань судовому експерту визначається господарським судом.

Із сукупності наведених норм вбачається, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування або наявні у справі докази є суперечливими. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Питання, які ставляться перед експертом, мають бути сформульовані чітко, ясно і таким чином, щоб вони виключали неоднозначне їх розуміння й тлумачення та відповідали тим об'єктам і матеріалам, які направляються на експертизу. Недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.

В даному випадку, предметом заявленого позову є стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди землі.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав до позовної заяви копії договору оренди землі, акти, рішення Черкаської міської ради, протокол земельних торгів, кадастровий план, розрахунок заборгованості за вказаним договором.

Тобто, вирішення зазначених питань не потребує спеціальних знань, оскільки наявні у матеріалах справи докази є достатніми для встановлення фактів, що входять до предмету доказування у даній справі та підлягають дослідженню судом, проте відповідачем в заявленому клопотанні належним чином не обґрунтовано необхідність признання судової експертизи.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§ 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30 листопада 2006 року у справі "Красношапка проти України").

Згідно з п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що заявлене відповідачем клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи не підлягає задоволенню.

Представник відповідача приймав участь в судовому засіданні апеляційної інстанції від 01.11.2017, надавав свої пояснення, підтримував доводи, що викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача приймав участь у судовому засіданні апеляційної інстанції від 01.11.2017, в яких надавав свої пояснення, заперечував проти доводів, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Представники сторін участь в судовому засіданні від 29.11.2017 не приймали, своїм процесуальним правом, передбаченим ст. 22 ГПК України не скористались. Про день та час розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, про що свідчить розписка про перерву в судовому засіданні від 01.11.2017. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Черкаської міської ради від 20.12.2012 № 3-1451 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 30 кв.м. кожна, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах, під розміщення тимчасових споруд в комплексі із зупинками громадського транспорту, зокрема за адресою: м. Черкаси, вул. Менделєєва, зупинка "Поліклініка МВС", непарна сторона (кадастровий номер 7110136700:02:011:0024).

В пункті 1.2. рішення вказано, що на земельні ділянки є наявні містобудівні обмеження та обтяження землекористування, пов'язані із розташуванням в межах "червоних" ліній вулиці та в охоронній зоні інженерних мереж.

Місцевим господарським судом встановлено, що за результатами земельних торгів, оформлених протоколом № 1 від 11.02.2013, фізична особа-підприємець Будак Людмила Миколаївна придбала право оренди земельної ділянки площею 30,00 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Менделєєва, зупинка "Поліклініка МВС", непарна сторона (кадастровий номер 7110136700:02:011:0024).

На підставі протоколу аукціону № 1 із продажу права оренди земельної ділянки від 11.02.2013 Черкаська міська рада та фізична особа-підприємець Будак Людмила Миколаївна уклали договір оренди вказаної земельної ділянки, що за цільовим призначенням відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, за функціональним використанням відноситься до категорії земель комерційного використання (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) (далі - договір).

В пунктах 2.5, 2.6 договору вказано, що земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. Інші особливості об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, відсутні.

Договір укладено на 5 років (із моменту підписання протоколу аукціону № 1 із продажу права оренди на земельну ділянку від 11.02.2013) (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 2.4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки міськрайонного управління Держкомзему у м. Черкаси та Черкаського району Черкаської області від 14.11.2012 № 1443 становить 22992,00 грн - землі комерційного використання.

Згідно з п. 4.1 договору, розмір річної орендної плати визначається за результатами земельних торгів і складає 5805,76 гри. на рік. Гарантійний внесок, сплачений переможцем торгів, зараховується до купівельної ціни.

Пунктом 4.2 договору визначено, що обчислення розміру грошової оцінки та стартового розміру річної орендної плати здійснюється з урахуванням її цільового призначення, функціонального використання та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженою Кабінетом Міністрів України формою.

Відповідно до пунктів 4.3-4.5 договору відповідач зобов'язалася компенсувати позивачу витрати щодо підготовки лоту у розмірі 2130 грн. та витрати щодо розміщення оголошення про проведення земельних торгів у розмірі 3907 грн., а також протягом трьох банківських днів з дня укладення договору оренди землі сплатити розмір річної орендної плати за перший рік оренди земельної ділянки. Орендна плата за наступні чотири роки оренди земельної ділянки вноситься Орендарем щомісячно до 30 числа місяця наступного за звітним за вказаними у договорі реквізитами.

В свою чергу, пунктом 4.9 договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати у строки, визначені цим договором, стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше визначеної законом ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.

Місцевим господарським судом встановлено, що з 11.02.2013 по 31.05.2017 відповідачу нараховано 33186, 98 грн. орендної плати, з яких відповідач сплатив 5805,76 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає - 27381,22 грн.

У липні 2017 року Черкаська міська рада звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до фізичної особи - підприємця Будак Людмили Миколаївни про стягнення 27 632 грн. 80 коп. заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 11.02.2013, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав 05.05.2014 за № 5593663, та 251 грн. 58 коп. пені за прострочення сплати орендної плати по 31.05.2017.

При прийняті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду фізична особа - підприємець Будак Людмила Миколаївна звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 07.09.2017 у справі №925/859/17 та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Приписами статті 6 Закону передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Нормами статті 21 Закону визначено розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною 1 пункту 4 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 628 ЦК України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище та встановлено судом першої інстанції, заборгованість відповідача виникла в результаті несплати ним орендних платежів, які змінювалися у зв'язку із застосуванням індексу інфляції, що передбачено пунктом 4.2 договору та відповідає вимогам чинного законодавства України.

Так, виходячи із умов договору, з 11.02.2013, розмір орендної плати становив 483,81 грн. на місяць;

- з 01 січня 2015 року у зв'язку із щорічною індексацією грошової оцінки землі (коефіцієнт індексації - 1.249) розмір орендної плати становив 604,28 грн. на місяць (483,81 х 1.249 = 604.28);

- з 01 січня 2016 року у зв'язку із щорічною індексацією грошової оцінки землі (коефіцієнт індексації - 1,433) розмір орендної плати становив 865,94 грн. на місяць (604.28 х 1.433 = 865.94);

- з 01 січня 2017 року у зв'язку із щорічною індексацією грошової оцінки землі (коефіцієнт індексації - 1.06) розмір орендної плати становить 917,90 грн. на місяць (865,94 х 1,06 = 917.90).

Всього, з 11.02.2013 по 31.05.2017, заборгованість по орендній платі відповідача перед позивачем складала - 33186, 98 грн.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач, за цей період, сплатив позивачу - 5805,76 грн.

Таким чином, факт оплати заборгованості підтверджує схвалення відповідачем договору та його умов, що спростовує твердження останнього про відсутність досягнення згоди в ціні договору, використання та настання реальних наслідків по договору.

Отже, у відповідача виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 27381,22 грн (33186,98 грн -5805,76 грн = 27381,22 грн). Інших платежів не надходило.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 27381,22 грн. заборгованості з орендної плати за землю є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та не спростованими відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Посилання апелянта на неможливість користування орендованою земельною ділянкою з причин наявності перешкод, зокрема, бетонних бортів, земляних насипів, огорож та автобусної зупинки, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідач мав право і повинен був звернутися до позивача із пропозицією про зміну умов договору або про його розірвання. Однак, із відповідним позовом, відповідач до суду не звертався. Більш того, п. п. 2.5, 2.6 договору сторонами погоджено, що земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. Інші особливості об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, відсутні.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 251,58 грн.

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.4 договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Відповідно до п. 4.9 договору за несвоєчасне внесення орендної плати стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше визначеної законом ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.

Згідно зі ст. 129 Податкового кодексу України пеня нараховується на суму боргу із розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ.

Так, апеляційний господарський суд, перевіривши, за допомогою програми "Ліга:Закон", розрахунок пені, наведений позивачем у позовній заяві, дійшов висновку, що суми у розмірі 251,58 грн є арифметично правильною, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 07.09.2017 у справі №925/859/17 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення Господарського суду Черкаської області від 07.09.2017 у справі №925/859/176 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Будак Людмили Миколаївни - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Будак Людмили Миколаївни на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.09.2017 у справі №925/859/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 07.09.2017 у справі №925/859/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/859/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім