Постанова

від 30.11.2017 по справі 920/744/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2017 р. Справа № 920/744/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 336 від 19.08.2017)

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 32-18-06-5781/2-17 від 28.04.2017)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного підприємства КАРЛА МАРКСА-2 , с. Мінакове, Путивльського району, Сумської області (вх. №3245 С/3) на рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2017 у справі № 920/744/17

за позовом Приватного підприємства КАРЛА МАРКСА-2 , с. Мінакове, Путивльського району, Сумської області

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, м. Суми

про поновлення договору оренди, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2017 року Приватне підприємство КАРЛА МАРКСА-2 , с. Мінакове, Путивльського району, Сумської області звернулось до Господарського суду Сумської області із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, м. Суми про визнання поновленим на тих самих умовах на наступні 7 (сім) років строком до 01.04.2024 договору оренди землі б/н від 24.03.2010 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5923882300:09:001:0005 площею 12,6392 га.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.09.2017 по справі № 920/744/17 (суддя Левченко П.І.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій на підставі статті 104 ГПК України просить рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2017 по справі № 920/744/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 апеляційну скаргу ПП КАРЛА МАРКСА-2 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.11.2017 о 12:45 год.

07.11.2017 від Головного управління Держгеокадастру у Сумській області надійшло клопотання (електронний лист вх. № 1764), в якому відповідач просив суд апеляційної інстанції призначити розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2017 по справі № 920/744/17 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про участь в судовому засіданні 14.11.2017 по справі №920/744/17 в режимі відеоконференції відмовлено, у зв'язку з тим, що зал відеоконференцзв'язку у Господарському суді Сумської області 14.11.2017 о 12:45 год. заброньовано для проведення іншого судового засідання.

13.11.2017 відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу (вх. № 11520), в якому Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, м. Суми проти апеляційної скарги позивача заперечує, вважає її необґрунтованою та безпідставною, а тому просить залишити дану скаргу без задоволення.

13.11.2017 судом апеляційної інстанції від Головного управління Держгеокадастру у Сумській області отримано клопотання (вх. № 11507), в якому відповідач просить відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з неможливістю прибуття представника в судове засідання 14.11.2017. Крім того, відповідач посилаючись на необхідність економії коштів, передбачених на виконання функцій державних органів, просить суд апеляційної інстанції призначити розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2017 по справі № 920/744/17 в режимі відеоконференції. Водночас відповідач повідомив, що найближчий суд, до якого може прибути його представник, є Господарський суд Сумської області, що знаходиться за адресою: (40000, м.Суми, проспект Шевченка, 18/1).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 задоволено клопотання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вх. № 11507 від 13.11.2017) про відкладення розгляду справи та про участь представника відповідача у судовому засіданні 30.11.2017 в режимі відеоконференції у справі 920/744/17 задовольнити. Розгляд справи відкладено на 30.11.2017 о 12:45 год. Зобов'язано відповідача надати суду апеляційної інстанції докази надсилання позивачу листа-повідомлення про прийняте рішення вих. № 28-18-0.6-3021/2-17 від 16.03.2017. Зобов'язано позивача надати суду докази направлення відповідачем листа-повідомлення про прийняте рішення вих. № 28-18-0.6-3021/2-17 від 16.03.2017 та докази його отримання адресатом.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно з частинами першою та другою статті 101 та пункту 7 частини другої статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного підприємства КАРЛА МАРКСА-2 , с. Мінакове, Путивльського району, Сумської області (вх. №3245 С/3) на рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2017 у справі № 920/744/17 задоволенню не підлягає, з огляду на нижченаведене.

Як свідчать матеріали справи, 24.03.2010 між Путивльської районною державною адміністрацією (орендодавцем) і Приватним підприємством Карла Маркса-2 (орендарем) було укладено договір оренди землі (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передав орендарю (позивачу) в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 12,6392 га на території В'язенської сільської ради Путивльського району Сумської області.

Відповідно до пункту 8 Договору оренди землі його укладено строком на сім років. Після закінчення строку дії договору орендар має право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно пункту 41 даний Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Державна реєстрація вищевказаного договору у Путивльському відділі Сумської регіональної філії ДПЦ ДЗК 01.04.2010, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 041063300544.

Таким чином, термін дії вказаного Договору встановлено до 01.04.2017.

За умовами пункту 20 даного договору сторони визначили, що передача земельної ділянки орендареві здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Актом приймання-передачі земельної ділянки, що надається в оренду, підписаним представниками сторін та скріпленим їхніми печатками, підтверджується факт передачі об'єкта оренди позивачу (том 1 аркуш справи 15).

Законом України №5245-VI від 06.09.2012 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності до чинного законодавства були внесені зміни, відповідно до яких з 01.01.2013 розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності було визначено Держземагентство України.

В подальшому згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади було утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення.

Відповідно до підпункту 31 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру до основних завдань Держгеокадастру віднесено розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи. Відповідно до наказу Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру № 6 від 03.03.2015 Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру у Сумській області повноваження Головного управління Держземагентства покладено на Головне управління Держгеокадастру у Сумській області в тому числі й з питань розпорядження земельними ділянками державної форми власності.

Таким чином, з 03.03.2015 Головне управління Держгеокадастру у Сумській області відповідно до статті 122 Земельного кодексу України наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання пункту 8 Договору оренди землі позивач направив на адресу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області лист-повідомлення № 67 від 31.01.2017 про надання згоди на пролонгацію спірного договору оренди землі з проектом додаткової угоди до договору.

Вказаний лист отриманий Головним управлінням Держгеокадастру в Сумській області 17.02.2017, що підтверджується відтиском штемпеля про реєстрацію вхідної кореспонденції (вхідний реєстраційний № 3213).

16.03.2017 відповідачем був підготовлений лист-повідомлення про прийняте рішення № 28-18-0.6-3021/2-17, в якому Головне управління Держгеокадастру висловило свої заперечення щодо поновлення спірного договору оренди землі від 24.03.2010 з тих підстав, що із поданих орендарем до розгляду документів відсутній Витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки, який потрібний для встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної форми власності.

Докази надсилання позивачу вказаного листа відповідачем до матеріалів справи не надані.

Проте, на листі відповідача від 16.03.2017 № 28-18-0.6-3021/2-17 міститься проставлена вручну відмітка уповноваженої особи підприємства позивача та підпис цієї особи про отримання вказаного листа Приватним підприємством Карла Маркса-2 саме 29.03.2017 за вхідним номером 25.

Інших даних щодо надсилання цього листа відповідачем та його отримання позивачем матеріали справи не містять.

Позивач зазначає, що в подальшому сторони не вчиняли жодних інших дій щодо поновлення договору оренди, і на даний час Приватне підприємство КАРЛА МАРКСА-2 продовжує користування спірною земельною ділянкою відповідно до умов укладеного договору оренди, сплачуючи відповідну орендну плату, та не погоджується з листом-повідомленням відповідача щодо неможливості поновлення договору оренди землі.

Враховуючи вказане та те, що відповідач протягом одного місяця після закінчення строку спірного договору оренди землі і до цього часу не повідомляв орендаря про заперечення у поновленні договору оренди землі, тому позивач вважає, що цей Договір оренди продовжив свою дії на тих самих умовах і на той самий строк в порядку частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі .

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача із даним позовом до Господарського суду Сумської області про визнання поновленим на тих самих умовах на наступні 7 (сім) років строком до 01.04.2024 договору оренди землі б/н від 24.03.2010 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5923882300:09:001:005 площа 12,6392 га в судовому порядку.

27.09.2017 позивач звернувся до господарського суду першої інстанції із заявою про уточнення позовних вимог, в якій, керуючись статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, уточнив свої позовні вимоги до відповідача, а саме: просив визнати поновленим договір оренди земельної ділянки, укладений 24.03.2010, вважаючи укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк 7 років на тих самих умовах в наведеній у заяві про уточнення позовних вимог редакції.

Господарський суд Сумської області перевіривши вказану заяву на предмет її відповідності вимогам статті 22 Господарського процесуального кодексу України, встановив, що вказана заява направлена на зміну предмета позовних вимог і не може бути прийнята господарським судом до розгляду, оскільки подана після того, як суд першої інстанції перейшов до розгляду позовних вимог по суті у первісно заявленій редакції.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що надана до заяви про уточнення позовних вимог редакція проекту додаткової угоди відрізняється від редакції проекту додаткової угоди до договору оренди землі, що додавалася позивачем до його листа-повідомлення від 31.01.2017 року № 67 про надання згоди на пролонгацію договору оренди землі (том 1 аркуші справи 21-26), зокрема, в частині розміру річної орендної плати.

Розглянувши позовні вимоги у первісно заявленій редакції місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги позивача про визнання поновленим на тих самих умовах на наступні 7 (сім) років строком до 01.04.2024 договору оренди землі б/н від 24.03.2010 задоволенню не підлягають, у зв'язку з їх безпідставністю, необґрунтованістю та неправомірністю.

З даними висновками про відмову в задоволенні заявленого позову повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції зважаючи на наступне.

Спеціальним законом, що регулює питання оренди землі, є Закон України Про оренду землі , яким встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 8 договору оренди землі від 24.03.2010 передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має право на поновлення його на новий строк.

Це положення договору узгоджується із загальною нормою частини першої статті 777 Цивільного кодексу України України та статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Так, у частині першій статті 777 Цивільного кодексу України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Згідно зі статтею 33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч.ч. 1 - 5 вказаної статті).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (ч.ч. 6 - 10 вказаної статті).

Отже, стаття 33 вказаного закону фактично об'єднує два випадки поновлення договору оренди землі: 1) на підставі частин першої - п'ятої ; 2) та на підставі частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі .

У першому випадку орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору має переважне право перед іншими особами укласти договір оренди землі після його припинення. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У другому випадку поновлення договору відбувається на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. У цьому випадку поновлення дії договору оренди землі відбувається без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення вказаного договору. Однак закон вимагає обов'язкове укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди землі.

Таким чином, норми статті 33 Закону України Про оренду землі дозволяють продовжувати орендні правовідносини, але у першому випадку - це право повинно бути реалізовано до закінчення дії договору оренди на підставі звернення орендаря, а у другому - воно може настати у разі продовження орендарем користування землею за відсутності заперечення іншої сторони протягом визначеного строку після закінчення строку договору оренди, але у будь-якому випадку з укладенням додаткової угоди .

В ході апеляційного розгляду даної справи колегія суддів апеляційної інстанції приймає до уваги те, що позивач скористався своїм переважним правом на поновлення спірного договору оренди, оскільки більш ніж за 30 днів до закінчення строку його дії направив відповідачу лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі разом із проектом відповідної Додаткової угоди. Отже, орендар належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору про намір його поновити, як це передбачено умовами договору оренди землі від 24.03.2010 та частинами другою, третьою статті 33 Закону України Про оренду землі .

В свою чергу, відповідач після отримання листа позивача зобов'язаний був відповідно до частини п'ятої статті 33 Закону України Про оренду землі протягом місяця розглянути дану заяву, узгодити з орендарем істотні умови договору, прийняти рішення та укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди, або повідомити орендаря про відмову в продовженні договору в разі недосягнення згоди щодо істотних умов договору .

Проте, як вже зазначалось вище, в матеріалах даної справи міститься лист-повідомлення відповідача № 28-18-0.6-3021/2-17 від 16.03.2017 про заперечення у поновленні договору, який отримано позивачем лише 29.03.2017. Зазначені обставини відповідачем не спростовані.

Вказане дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції вважати, що відповідачем був порушений місячний термін для повідомлення орендаря про прийняте рішення, що, у свою чергу, дало позивачу підставу розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону .

Більш того, в якості заперечень відповідач стверджує, що до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі позивач повинен був надати витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Колегія суддів вважає, що оскільки нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, то її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати в процесі узгодження з орендарем всіх істотних умов договору, а не є підставою для відмови в поновленні договору оренди.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що виконання робіт по виготовленню технічної документації з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки землі на момент звернення позивача до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі було неможливе до затвердження Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, який був затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 262 від 23.05.2017 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31.05.2017 за № 679/30547.

Таким чином, до звернення позивача до суду з позовною заявою про визнання поновленим на тих самих умовах на наступні 7 років договору оренди землі б/н від 24.03.2010 позивач звертався до відповідача з листом-повідомленням від 31.01.2017, до якого надавав проект додаткової угоди до договору.

Втім, позивач не звертався до суду з позовною заявою про зобов'язання укласти таку додаткову угоду чи про визнання укладеною такої додаткової угоди з посиланням на частини першу-п'яту та на частину тринадцяту статті 33 Закону України Про оренду землі .

Натомість, звертаючись до суду із даним позовом позивач вважає, що спірний Договір оренди землі саме в силу частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, оскільки після закінчення строку на який його було укладено, та протягом місяця після цього відповідач письмово не повідомив позивача про відмову у поновлені вказаного договору.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано суду доказів неналежного виконання позивачем умов спірного Договору оренди (несплата орендних платежів, використання ділянки не за цільовим призначенням тощо). При цьому акт повернення земельної ділянки сторонами у встановлений місячний строк не підписувався та орендодавцем орендарю не направлявся, тобто факт продовження користування відповідною земельною ділянкою після закінчення строку дії зазначеного договору сторонами не спростований.

Поряд з цим, відповідно до приписів частини восьмої статті 33 Закону України Про оренду землі додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Таким чином, поновлення договору оренди землі в судовому порядку, в передбачений нормами частинами шостою-десятою статті 33 Закону України Про оренду землі спосіб вимагає не тільки встановлення судом юридично значимих умов, що свідчать про продовження орендних правовідносин (як-то користування земельною ділянкою поза межами строку договору без заперечення орендодавця протягом наступного місяця), а й необхідності укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних прав і обов'язків (складний фактичний склад).

З викладеного вбачається, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є позов про визнання поновленими спірного договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення відповідної додаткової угоди в судовому порядку, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов'язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (частина дев'ята статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Однак позивачем при зверненні до суду із даним позовом не було надано проекту додаткової угоди про поновлення спірного Договору оренди, що виключає можливість задоволення позову у даній справі.

Разом з цим, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що подана позивачем 27.09.2017 заява про уточнення позовних вимог, є фактично заявою про зміну предмету позову, оскільки цією заявою позивач змінює позовну вимогу, з якою звернуся до відповідача у позовній заяві (вх. № 2353 від 08.08.2017).

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, до початку розгляду справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У пункті 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції містяться роз'яснення про те, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що у позовній вимозі, викладений у позовній заяві вх. № 2353 від 08.08.2017 йдеться лише про визнання поновленим на тих самих умовах на наступні 7 років строком до 01.04.2024 договору оренди землі і не йдеться ні про укладення додаткової угоди про поновлення договору, ні про редакцію (зміст) додаткової угоди чи редакцію (зміст) договору на наступні 7 років.

А у позовній вимозі, викладеній в заяві про уточнення (зміну) позовних вимог від 27.09.2017, йдеться вже про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, вважаючи укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк 7 років на тих самих умовах.

Більш того, як обґрунтовано відзначив суд першої інстанції, наведена у заяві про уточнення позовних вимог редакція проекту додаткової угоди, відрізняється від редакції проекту додаткової угоди до договору оренди землі, що додавалася позивачем до його листа-повідомлення від 31.01.2017 № 67 про надання згоди на пролонгацію договору оренди землі, зокрема, в частині розміру річної орендної плати.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК) відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК (пункт 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Як свідчить протокол судового засідання Господарського суду Сумської області від 08.09.2017 у даній справі, у судовому засіданні 08.09.2017 суд першої інстанції розпочав розгляд справи по суті, представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті справи та навів правові обґрунтування своїх позовних вимог, а представник відповідача у свою чергу виклав усно позицію відповідача у даній справі, яка була також викладена у відзиві на позов, підтримав позицію відповідача, викладену у відзиві на позов.

Таким чином, розгляд справи по суті розпочався в судовому засіданні 08.09.2017, тобто до подання позивачем заяви про уточнення позовних вимог. Відповідно, заява про зміну позовних вимог, якою по суті є заява позивача про уточнення позовних вимог, подана 27.09.2017, тобто з порушенням положень частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, Господарський суд Сумської області обґрунтовано розглянув позовні вимоги в первісно заявленій редакції, яка викладена в позовній заяві вх. № 2353 від 08.08.2017, без урахування заяви про уточнення позовних вимог, яка подана позивачем 27.09.2017 і долучена до матеріалів даної справи.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 названого Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на все викладене вище, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2017 у справі № 920/744/17 за встановлених під час апеляційного розгляду обставин справи відсутні.

Судовий збір за перегляд рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства КАРЛА МАРКСА-2 , с. Мінакове, Путивльського району, Сумської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2017 у справі № 920/744/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Пелипенко Н.М.