Ухвала

від 30.11.2017 по справі 826/14716/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14716/16 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю. Т. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2017 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оніксстор до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2017, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2016 р. № 0012031404.

Свої вимоги мотивував тим, що господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, та ТОВ Оніксстор дотримано передбачені ПК України умови для віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2017 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким позов залишити без задоволення в повному обсязі.

В судове засідання з'явився представник апелянта, підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Представник позивача, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, посилаючись на позицію, викладену в письмових запереченнях на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з того, що позивачем до перевірки та суду надано всі первинні документи, наявність яких обумовлена договором, та які відповідають суті взаємовідносин, що складися між позивачем та ТОВ Вест-Трейдінг Лтд .

З матеріалів справи вбачається, що у період із 08.06.2016 по 14.06.2016 проведено перевірку позивача, за результатами якої 22.06.2016 р. складено акт № 145/26-15-14-04-03/37788649 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ Вест-Трейдінг Лтд за період із 01.02.2015 р. по 28.02.2015 р. та з контрагентами-покупцями, згідно з висновками якого, позивачем порушено вимоги п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст.200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що привело до заниження ПДВ за лютий 2015 р. на загальну суму 285686,00 грн.

На підставі акту перевірки, 08.07.2016 відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 357108,00 грн., з яких - 285686,00 грн. за податковим зобов'язанням та 71422,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження висновки акту перевірки та спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Під час перевірки встановлено, що за період із 01.02.2015 по 28.02.2015 позивачем задекларовано податкового кредиту у сумі 1026940,0 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за лютий 2015 р. встановлено його завищення всього у сумі 285686,00 грн. На формування суми податкового кредиту мали вплив взаємовідносини позивача з ТОВ Вест-Трейдінг Лтд (у період взаємовідносин мало назву Вейсес ).

Апелянт вказує на безпідставне, на його думку, включення до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 285686,00 грн. по взаємовідносинах із ТОВ Вест-Трейдінг Лтд , оскільки правочини між позивачем та вказаним товариством вчинені без мети настання реальних наслідків. У ТОВ Вест-Трейдінг Лтд відсутня реальність та можливість вчинення відповідної господарської операції, результатом певних взаємовідносин для податкового обліку є лише фактичний рух активів.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, наприклад, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження реальності господарських операцій із ТОВ Вест-Трейдінг Лтд позивач надав суду первинні документи: договір поставки від 27.01.2015 р. № 150127 та додаток до цього договору від 27.01.2015 р.; рахунки-фактури від 02.02.2015 р. № 136, від 04.02.2015 р. № 148, від 06.02.2015 р. № 152, від 10.02.2015 р. № 167; видаткові накладні від 02.02.2015 р. № 15, від 04.02.2015 р. № 16, від 06.02.2015 р. № 17, від 10.02.2015 р. № 18; податкові накладні від 02.02.2015 р. № 15, від 04.02.2015 р. № 16, від 06.02.2015 р. № 17, від 10.01.2015 р. № 18; платіжні доручення від 12.03.2015 р. № 251, від 13.03.2015 р. № 258, від 24.03.2015 р. № 283 з відміткою банку про проведення платежу; договір оренди частини нежитлового приміщення від 01.02.2016 р. та акту приймання-передачі приміщення від 01.02.2016 р., додаток до такого договору.

Також позивачем надані суду копії первинних документів, які підтверджують факт подальшої реалізації придбаного у ТОВ Вест-Трейдінг Лтд товару іншим суб'єктам господарювання.

Договір оренди від 01.02.2016 укладений позивачем після того, як мали місце взаємовідносини позивача з ТОВ Вест-Трейдінг Лтд .

За умовами договору поставки від 27.01.2015 № 150127 ТОВ Вест-Трейдінг Лтд , як постачальник, зобов'язалося поставити і передати на умовах договору товар у власність покупця, яким є позивач, а покупець - прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору, постачальник зобов'язується прийняти від покупця замовлення, наданого засобами електронного чи факсимільного зв'язку, або усним способом на поставку товару.

Постачальник зобов'язується надати: а) разом з кожною поставкою товару рахунок-фактуру, видаткову та податкову накладні; б) податкову накладну, яка потребує реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, - після закінчення терміну її реєстрації, протягом 5 (п'яти) календарних днів; в) у разі повернення товару покупцем - накладну на повернення товару та коригувальну податкову накладну (п. 2.6 договору).

Пунктом 3.2 договору обумовлено, що підтвердженням якості товару з боку постачальника є надання покупцеві на його вимогу копій сертифікатів відповідності на товари, які поставляються відповідно до договору.

На виконання вказаних вимог, документи, перелічені у п. 2.6 договору, у позивача наявні та надані ним до перевірки, та подані до суду.

Сертифікати якості на товари, за умовами договору, надаються постачальником тільки на вимогу покупця, якщо у останнього існують сумніви щодо якості товару.

Відповідно до п. 1.2 договору, сторони застосовують до даного договору умови поставки відповідно до Інкотермс у редакції 2010 р.: EXW (07353, Київська обл., Вишгородський район, с. Старі Петрівці, вул. Польова, 9) або DDP (м. Київ, вул. Дегтярівська, 14).

Як встановлено, придбані позивачем товари не потребували транспортування окремими габаритними транспортними засобами. Транспортування могло бути здійснено шляхом використання громадського транспорту та/або особистих транспортних засобів, використання яких не потребує укладення договору на перевезення та складання товарно-транспортних накладних.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для скисання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Колегія суддів зазначає, що, перевізна документація є первинним документом, який фіксує безпосередньо факт здійснення господарської операції з перевезення, але вона не є первинним документом для складання видаткової накладної та акту приймання-передачі товару. Видаткова накладна та акт приймання-передачі товару є самостійними первинними документами, які відповідно фіксують факти здійснення господарських операції з відпуску товару і передачі товару від продавця до покупця.

Таким чином відсутність товарно-транспортних документів не може бути підставою для автоматичного позбавлення позивача права на податковий кредит.

Первинні бухгалтерські документи, якими позивач та його контрагент супроводжували виконання спірних фінансово-господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, дозволяють беззаперечно встановити зміст та обсяги господарських операцій та ідентифікувати осіб, які були їх учасниками та відповідальні за їх здійснення.

Враховуючи надані письмові докази на підтвердження взаємовідносин з контрагентом, висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій сформовані виходячи з припущень стосовно можливих порушень податкового законодавства контрагентом позивача, а відносини безпосередньо між учасниками операцій, на підстав якої сформовані дані податкового обліку, не досліджено.

Апелянт не навів жодних інших обставин та доказів, які б свідчили про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

За змістом норм ПК України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, а висновки та доводи апелянта не знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про судове рішення в адміністративній справі від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2017 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оніксстор до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2017 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 05.12.2017

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.