Рішення

від 30.11.2017 по справі 132/3596/17

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/3596/17

Провадження № 2/132/1256/17

РІШЕННЯ

Іменем України

30.11.2017 Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Павленко І.В.

за участю секретаря Жовтої С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка в позові вказує, що 10.02.2004 року помер її чоловік ОСОБА_4.

Після його смерті відкрилась спадщина на: одноквартирний (садибниий) житловий будинок по вул.Разіна,7 в м.Калинівка Вінницької області; земельну ділянку загальною площею 0,2932 га, з яких: 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, 0,1932 для ведення особистого селянського господарства, що розташовані по вул. Разіна, 7 в м. Калинівка Вінницької області.

Позивачка є спадкоємицею першої черги за законом на майно померлого чоловіка.

Спадщину після смерті чоловіка вона прийняла у відповідності до вимог ч.3 ст.1268 та ст.1269 ЦК україни.

Відповідачі по справі-діти померлого спадщину після смерті батька не прийняли та на неї не претендує.

Проте, державним нотаріусом було відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 про що свідчить постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії №1165/02-31 від 25.09.2017 року.

Представник позивачки на підставі довіреності ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, проте в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання також не з'явилися, проте від кожного зокрема, надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги визнають у повному обсязі.

Згідно ч.2 ст.158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявляти клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що 10.02.2004 року помер чоловік позивачки-Павлюк ОСОБА_6.

Після його смерті відкрилась спадщина на: одноквартирний (садибниий) житловий будинок по вул.Разіна,7 в м.Калинівка Вінницької області; земельну ділянку загальною площею 0,2932 га, з яких: 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, 0,1932 для ведення особистого селянського господарства, що розташовані по вул. Разіна, 7 в м. Калинівка Вінницької області.

Позивачка є спадкоємицею першої черги за законом на майно померлого чоловіка.

Спадщину після смерті чоловіка вона прийняла у відповідності до вимог ч.3 ст.1268 та ст.1269 ЦК україни.

Відповідачі по справі-діти померлого спадщину після смерті батька не прийняли та на неї не претендує.

Проте, державним нотаріусом було відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 про що свідчить постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії №1165/02-31 від 25.09.2017 року за наступних обставин.

Так, відповідно до свідоцтва про право особистої власності на будівлі, виданого виконавчим комітетом Калинівської міської ради Калинівського району Вінницької області 14 квітня 1987 року, зареєстроване комунальним підприємством „Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації"" „18" травня 1987 року, за № 1774, вказано, що житловий будинок з господарськими будівлями номер сім, який розташований на вулиці Разіна в місті Калинівка Калинівського району Вінницької області, належить колгоспному двору головою якого є ОСОБА_4, отже вищевказаний будинок належить колгоспному двору, який припинив своє існування в зв'язку з набранням чинності Законом України Про власність від 07 лютого 1991 року.

Відповідно до даних Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ВН№ 019348, виданого на підставі рішення Третьої сесії Четвертого скликання Калинівської міської ради Вінницької області від „16" вересня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 32 „26" грудня 2002 року померлому ОСОБА_4 належала земельна ділянка площею 0.2932 га, яка складається з двох земельних ділянок: площею 0,1000 гектара в межах згідно з планом, що розташована Вінницька область Калинівський район місто Калинівка, вулиця Разіна, 7 (сім), цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки: 0521610100:01:001:0079, 0,1932 гектара в межах згідно з планом, що розташована Вінницька область Калинівський район місто Калинівка, вулиця Разіна, 7 (сім), цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки: 0521610100:01:001:0080.

Відповідно до даних витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0506731412017, виданого відділом у Калинівському районі Міжрайонного управління у Калинівському та Липовецькому районах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області 18 липня 2017 року земельній ділянці площею 0,1000 га присвоєно кадастровий номер 0521610100:01:002:0068, відповідно до даних витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0506741672017, виданого відділом у Калинівському районі Міжрайонного управління у Калинівському та Липовецькому районах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області 18 липня 2017 року земельній ділянці площею 0,1932 га присвоєно кадастровий номер 0521610100:01:002:0080. Отже згідно вищевказаного Державного акту земельній ділянці: площею 0,1000 га присвоєно кадастровий номер: 0521610100:01:001:0079, а згідно вищевказаного витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку тій же земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 0521610100:01:002:0068, площею 0,1932 га присвоєно кадастровий номер: 0521610100:01:001:0080, а згідно вищевказаного витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку тій же земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 0521610100:01:002:0080. Згідно статті 16 Закону України Про державний земельний кадастр земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі, система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України, ... кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера, скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці, інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно. Отже, кадастровий номер земельної ділянки -індивідуальний цифровий код (номер) земельної ділянки, що не повторюється на всій території України, присвоюється земельній ділянці під час проведення її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу її існування. Таким чином одній і тій же земельній ділянці не може бути присвоєно два кадастрових номери.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК України 1963 року, чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке зберіглося.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 Про практику розгляду судами України справ про спадкування , та в підпункті г) пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах права приватної власності , правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Відповідно до ч.1 ст. 325 ЦК України, субєктами приватної власності є фізичні та юридичні особи. Згідно до положень ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірне, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ч.1 ст. 392 ЦК України, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами. Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Згідно роз'яснень, викладених у п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 р. № 7, вбачається, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно до ст.1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на обєкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Так, відповідачі не заперечують проти визнання за позивачкою права власності на житловий будинок та земельні ділянки, тому відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати за позивачкою право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4, який помер 10.02.2004 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1216, 1217, 1220, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст.10, 60, 61, 158, 174, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, як спадкоємицею першої черги в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4, який помер 10.02.2004 року, право власності на:

житловий будинок з господарськими будівлями № 7, що розташований по вулиці Разіна в м. Калинівка Вінницької області та складається з житлового будинку літ. А, веранди літ.а, а1, ганку, ганку, загальною пощею 98,4 кв.м., житловою площею 67,5 кв.м., літньої кухні літ. Б, тамбура літ. б, сараю літ. В, гаража літ. Г, убиральні літ. У, бані літ. Д, погріба літ. П, криниці літ. Е, воріт № 1, хвіртки № 2, огорожі № 4, вартістю 168190 грн.;

земельну ділянку площею 0,2932 га, що розташована по вул. Разіна, 7 в м. Калинівка Вінницької області та складається з: земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,1000 га, кадастровий номер 0521610100:01:002:0068, вартістю 54526 грн. та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1932 га, кадастровий номер 0521610100:01:002:0080, вартістю 71960 грн., та належала померлому ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власноситі на землю, виданим головою Калинівської міської ради 26.12.2002 року на підставі рішення 3 сесії 4 скликання Калинівської міської ради народних депутатів від 16.09.2002 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: