Ухвала

від 26.10.2017 по справі 405/2500/17

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/2500/17

Провадження № 6/405/61/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2017 року. Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого - судді Іванової Л.А.

при секретарі - Береді Я.І.,

за участю головного державного виконавця

відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ

в Кіровоградській області ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_2 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, -

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області ОСОБА_2 звернувся до суду з поданням, в якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом заборони перетинати державний кордон України до повного виконання своїх зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом № 199/3093/14-ц від 27.04.2015 року, що видав Амур-Нижньодніпровський суд м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу в розмірі 438000,00 грн.

В обґрунтування подання державний виконавець зазначив, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області перебуває виконавче провадження № 50574021 з виконання виконавчого листа № 199/3093/14-ц, виданого 27.04.2015 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу за договором позики в розмірі 438000,00 грн.

Вищевказаний виконавчий документ перебував на виконанні в Амур-Нижньодніпровському відділі ДВС Дніпропетровського МУЮ. Згодом виконавче провадження за заявою стягувача було передане до ВДВС Добровеличківського РУЮ Кіровоградської області, - за місцем знаходження майна боржника, а саме: 1/2 частини нежитлового приміщення за адресою: вул. Леніна, 176, смт. Добровеличківка, Добровеличківський район, Кіровоградська область; 1/2 частини земельної ділянки за вищевказаною адресою із кадастровим номером 3521755100:50:003:0001. 29.06.2016 року вказане виконавче провадження надійшло з Добровеличківського РВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області до відділу примусового виконання рішень та постановою державного виконавця прийняте до виконання.

08.07.2016 року державним виконавцем направлено виклик ОСОБА_3 щодо надання останнім копій технічного паспорта, інших правовстановлюючих документів на належне йому нерухоме майно; пояснення, у зв'язку із невиконанням виконавчого документа; явки до відділу, а також містив попередження про притягнення до відповідальності у разі невиконання законних вимог державного виконавця. Даний виклик, одержаний адресатом 09.08.2016 року, останнім було проігноровано.Виклик та повідомлення про проведення виконавчих дій, які надсилались на адресу боржника від 14.09.2016 року, 23.09.2016 року та 30.09.2016 року були повернуті до відділу установою поштового зв'язку у зв'язку із закінченням терміну їх зберігання.

В ході проведення виконавчих дій щодо виявлення належних боржнику коштів та майна було встановлено, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, як пенсіонер; зареєстрованого рухомого майна не має; за ОСОБА_3 зареєстровані 1/2 частина нежитлового приміщенняавтозаправної станції за адресою: вул. Леніна, 176, смт. Добровеличківка, Добровеличківський район, Кіровоградська область, та квартира за адресою вул. Білостоцького (Любарського) 88, кв. 19 у м. Дніпро, яка (адреса) є зареєстрованим місцем проживання останнього.

Згідно з актом державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ від 13.01.2017 року, складеним в ході виконання постанови про доручення проведення перевірки наявності майна боржника за адресою місця реєстрації, квартира за адресою вул. Білостоцького (Любарського) 88, кв. 19 у м. Дніпро належитьОСОБА_5, що підтверджується копією договору дарування вказаної квартири від 07.03.2014 року та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію даного права власності від 07.03.2014 року . За повідомленнями Амур-Нижньодніпровського відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ за вказаною адресою відсутнє майно боржника, на яке можливо звернути стягнення. Акти державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ містять підписи боржника за виконавчим провадженням ОСОБА_3, що на думку державного виконавця, яким ініційоване дане подання, свідчить про обізнаність ОСОБА_3 пронаявність виконавчого провадження на виконанні у відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області.

Заявник зазначає, що боржник отримує пенсію, отже має дохід, однак самостійно рішення суду не виконує, злісно ухиляється від його виконання, на виклики державного виконавця до відділу не з'являється, причини неявки не повідомляє, вимоги державного виконавця ігнорує, свідомо затягує процес виконання рішення та намагається ухилитись від стягнення з нього коштів в рахунок погашення заборгованості.

На підставі зазначеного, державний виконавець просить суд тимчасово обмежити боржника за виконавчим провадженням ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, до виконання ним (боржником) зобов'язань за рішенням суду.

В судовому засіданні головний державний виконавець Мохна С.О. підтримала подане до суду державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області ОСОБА_2 подання з підстав, зазначених у ньому, просила подання задовольнити. Також пояснила, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області перебуває зведене виконавче провадження № 50574021 до складу якого входять два виконавчих документи: виконавчий лист № 199/3093/14-ц від 27.04.2015 року, виданий Амур-Нижньодніпровським судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу в розмірі 438000,00 грн.; постанова про стягнення виконавчого збору № б/н від 18.05.2015 року, виданий Амур-Нижньодніпровським ВДВС Дніпропетровського МУЮ в розмірі 25000,00 грн. В ході проведення виконавчих дій 04.11.2016 року державним виконавцем було проведено опис та арешт майна боржника, що знаходиться за адресою: вул. Леніна (Центральна), 176, смт. Добровеличківка, Кіровоградська обл., зі складанням відповідної постанови. Крім того, 23.08.2016 року на адресу Лівобережного об'єднаного управління ПФУ в м. Дніпропетровську було направлено постанову від 22.08.2016 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Державний виконавець також повідомила, що залишок боргу за зведеним виконавчим провадженням відносно боржника ОСОБА_3 складає 296151,00 грн., у зв'язку із частковим погашенням боргу за рахунок майна боржника, яке не було продано з прилюдних торгів та прийняте стягувачем в рахунок погашення боргу за виконавчим документом на суму 127400,00 грн.

Заслухавши головного державного виконавця Мохна С.О., зваживши доводи, викладені в поданні, дослідивши матеріали зведеного виконавчого провадження № 50574021, суд вважає, що в задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника за виконавчим провадженням ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, до виконання ним (боржником) зобов'язань за рішенням суду, - слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право віднесено у ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи (книга друга ЦК), а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (глава 21 книги другої ЦК України). Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК України особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для закордонних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України від 21.01.1994 № 3857-XII.

Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 6 цього Закону встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішенням про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до статті 377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Зміст і форма подання державного виконавця (начальника ВДВС) нормативно врегульовані в Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка набрала чинності 17.04.2012 року, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5. Зокрема в розділі ХІІІ Обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в'їзду в Україну , що подання має обов'язково містити обґрунтування ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.

З матеріалів, доданих державним виконавцем до подання, судом встановлено, щона виконанні у відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області перебуває зведене виконавче провадження № 50574021, до складу якого входять два виконавчих документи: виконавчий лист № 199/3093/14-ц від 27.04.2015 року, виданий Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу за договором позики від 20.01.2013 року в розмірі 438000,00 грн.; постанова про стягнення виконавчого збору № б/н від 18.05.2015 року, виданий Амур-Нижньодніпровським ВДВС Дніпропетровського МУЮ в розмірі 25000,00 грн.

Постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ від 05.01.2016 року, за зверненням стягувача, виконавче провадження з виконання вказаного вище виконавчого документа на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року № 606-XIV було закінчено з направленням виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби за місцем знаходження майна /а.с. 12/.

Постановою державного виконавця ВДВС Добровеличківського РУЮ від 23.03.2016 року було відкрите виконавче провадження (№ 50574021) за виконавчим листом № 199/3093/14-ц від 27.04.2015 року, виданим Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу в розмірі 438000,00 грн. /а.с. 9/.

Матеріали закінченого виконавчого провадження за постановою начальника Добровеличківського районного відділу ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області від 22.06.2016 року були передані з Добровеличківського районного відділу ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області /а.с. 11-12/.

Постановою державного виконавця від 29.06.2016 року вказане виконавче провадження було прийняте до виконання державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області ОСОБА_2 /а.с. 13/.

Так, в ході проведення виконавчих дій щодо виявлення належних боржнику коштів та майна було встановлено, що:

- ОСОБА_3 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, як пенсіонер, розмір пенсії якого складає 4675,68 грн., що підтверджується відповіддю № НОМЕР_2 від 07.07.2016 року /а.с. 10/;

Відповідно до пояснень головного державного виконавця Мохна С.О. на даний час проводяться відрахування з пенсії ОСОБА_3 в межах вказаного зведеного виконавчого провадження в розмірі 20 % щомісячно (постанова державного виконавця від 22.08.2016 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника).

- за ОСОБА_3 зареєстрована 1/2 частина нежитлового приміщення за адресою: вул. Леніна, 176, смт. Добровеличківка, Добровеличківський район, Кіровоградська область, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 86796964 від 11.05.2017 року /а.с. 80-84/;

За повідомленням головного державного виконавця Мохна С.О. (лист від 25.10.2017 року за вих. № 19391) вказане нерухоме майно, яке не було продано з прилюдних торгів, було прийняте стягувачем в рахунок часткового погашення заборгованості за виконавчим документом на суму 127400,00 грн.

- за ОСОБА_3 була зареєстрована квартира за адресою вул. Білостоцького (Любарського) 88, кв. 19 у м. Дніпро, яка, як згодом було встановлено державним виконавцем, належить ОСОБА_5, що підтверджується копією договору дарування від 07.03.2014 року та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.03.2014 року, які містяться в матеріалах виконавчого провадження /а.с. 51-52, 75/.

Відповідно до листа Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 02.08.2016 року № 1201/11101 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серія ЕК № 027931, виданим 11.03.2009 року ВГІРФО ГУМВС України в Дніпропетровській області (код 1201), дійсним до 11.03.2019 року.

Розглядаючи дане подання та надаючи оцінку наданим суб'єктом звернення доказам, суд виходить з того, що питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується судом за поданням державного виконавця при виконанні судових рішень та рішень інших органів, у порядку, передбаченому ст. 377-1 ЦПК України, в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього, зокрема, судовим рішенням.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

Таким чином, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні від виконання зобов'язань за рішенням суду, поки не буде доведено протилежне в порядку ч. 2 ст. 10 ЦПК України суб'єктом подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Отже, на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження, а обов'язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи боржника за виконавчим провадженням за межі України.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, тяжкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання, - тобто він має змогу виконання зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

В обґрунтування необхідності тимчасового обмеження боржника у праві виїзду боржника за межі України заявник посилається на те, що боржник отримує пенсію, однак самостійно рішення суду не виконує та злісно ухиляється від його виконання.

З такою позицією державного виконавця суд не погоджується, виходячи з того, що самостійне невиконання боржником зобов'язань не може свідчити про умисне ухилення від виконання покладених на нього обов'язків, а державним виконавцем не доведено наявності факту свідомого ухилення ОСОБА_3 від виконання, покладених на нього судовим рішенням обов'язків, як і не доведено наявності у боржника іншого майна, окрім прийнятого стягувачем в рахунок часткового погашення заборгованості, або джерела доходу, окрім пенсії, з якої за виконавчим документом вже проводяться відрахування, за рахунок яких останній мав би можливість виконати зобов'язання, покладені на нього судовим рішенням.

В поданні державний виконавець також посилається на те, що боржник на виклики державного виконавця до відділу не з'являється, причини неявки не повідомляє, вимоги державного виконавця ігнорує, свідомо затягує процес виконання рішення та намагається ухилитись від стягнення з нього коштів в рахунок погашення заборгованості.

З такими висновками державного виконавця суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадженнярекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2016 року була надіслана на адресу ОСОБА_3, зазначену у виконавчому листі, що підтверджується копією конверту рекомендованого листа з повідомленням про вручення.

Отже, боржник за виконавчим провадженням ОСОБА_3 вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення, однак, останній об'єктивно не був обізнаний про необхідність добровільного виконання судового рішення у строк, встановлений державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження - до 30.03.2016 року, через те, що копію вказаної постанови фактично не отримував.

Крім того, державний виконавець у поданому до суду поданні посилається на те, що 08.07.2016 року ОСОБА_3 було направлено виклик щодо необхідності надання копій технічного паспорта, інших правовстановлюючих документів на належне йому нерухоме майно; пояснення, у зв'язку із невиконанням виконавчого документу; явки до відділу, а також містив попередження про притягнення до відповідальності у разі невиконання законних вимог державного виконавця. При цьому, державний виконавець вказує на те, що даний виклик було одержано ОСОБА_3 09.08.2016 року та проігноровано.

З таким висновком заявника суд також не погоджується виходячи з того, що відповідно до вказаного виклику, зареєстрованого 08.07.2016 за вих. 29270 /а.с. 19-20/, боржнику було запропоновано з'явитися до відділу та надати витребувані документи 15.07.2016 року з 09:00 до 12:00. При цьому, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зазначений виклик був отриманий адресатом 09.08.2016 року /а.с. 25/, що само по собі унеможливило його виконання боржником у встановлений виконавцем строк - 15.07.2016 року.

Окрім того, посилання державного виконавця на те, що виклики та повідомлення про проведення виконавчих дій, які надсилались на адресу боржника, від 14.09.2016 року, 23.09.2016 року та 30.09.2016 року були повернуті до відділу установою поштового зв'язку у зв'язку із закінченням терміну їх зберігання, також не свідчать про ігнорування боржником вимог державного виконавця, враховуючи не одержання ОСОБА_3 зазначених документів.

Враховуючи вищевикладені обставини направлення боржнику за виконавчим провадженнямОСОБА_3 документів виконавчого провадження, а також обставини їх отримання останнім, суд приходить до висновку про безпідставність твердження державного виконавця про ігнорування боржником вимог про явку до відділу на виклики державного виконавця, що на думку виконавця свідчить про свідоме затягування боржником процесу виконання рішення та намагання останнього ухилитись від стягнення з нього коштів.

Крім того, суд наголошує на тому, що для застосування обмеження у праві виїзду за межі України необхідною умовою є доведення доцільності такого обмеження в світлі сприяння виконанню зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, воно має бути виправданим та пропорційним. Така позиція суду в повній мірі узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні у справі Хлюстов проти Росії від 11.07.2013 (скарга № 28975/05).

Однак, державним виконавцем не надано жодного належного обґрунтування того, яким саме чином встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України сприятиме виконанню покладених на нього судовим рішенням зобов'язань.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до виконавчого листа № 199/3093/14-ц від 27.04.2015 рокуз ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню борг в розмірі 438000,00 грн., разом з тим, відповідно до відмітки у виконавчому листі, засвідченої гербовою печаткою Амур-Нижньодніпровського відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ, 05.01.2016 року з боржника стягнено 39448,24 грн.; відповідно до листа головного державного виконавця Мохна С.О. від 25.10.2017 року за вих. № 19391 в рахунок часткового погашення заборгованості стягувачем було прийняте майно боржника на суму 127400,00 грн. При цьому, подання державного виконавця не містить посилання на розмір невиконаного боржником зобов'язання за судовим рішенням, а вказане вище часткове погашення зобов'язанняна суму 127400,00 грн. документально не підтверджене, що унеможливлює встановлення судом дійсного розміру невиконаних боржником зобов'язань та позбавляє суд можливості визначити до якого саме моменту мають діяти обмеження відносно ОСОБА_3, тобто виконання якої частини зобов'язання, покладеного на боржника судовим рішенням, буде підставою для їх припинення. Така позиція суду щодо обов'язковості визначення та підтвердження державним виконавцем розміру невиконаних боржником зобов'язань узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в узагальненні судової практики щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України (ст. 377-1 ЦПК) від 01.01.2017 року (Вісник Верховного Суду України, 2017, 00, № 2).

З огляду на викладене вище, суд вважає, що державним виконавцем в поданні не мотивовано та належними доказами не підтверджено, більш того, не обґрунтовано свідоме ухилення боржника від виконання зобов'язання, при цьому судом під час розгляду подання не встановлено, що боржник за виконавчим провадженням ОСОБА_3 дійсно свідомо не виконував належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково, маючи всі реальні можливості для їх виконання, більш того, державним виконавцем не доведено, яким чином застосовування до боржника за виконавчим провадженням тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, може позначитися на виконанні останнім зобов'язань за рішенням суду і зазначений захід є дійсно необхідним та є достатні підстави вважати, що застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України забезпечить в подальшому належне виконання боржником за виконавчим провадженням зобов'язань за рішенням суду, на підставі чого суд приходить до висновку про відмову у задоволенні подання у зв'язку з його недоведеністю та безпідставністю.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, ч. 3 ст. 269, ст. 313 ЦК України, Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України , керуючись ст. 377-1 ЦПК України, Законом України Про виконавче провадження , суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 шляхом заборони перетинати державний кордон України до повного виконання своїх зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом № 199/3093/14-ц від 27 квітня 2015 року, що видав Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу в розмірі 438 000 грн. 00 коп., - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі протягом п'яти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя

Ленінського районного суду

м. Кіровограда Л.А. Іванова