Постанова

від 30.11.2017 по справі 809/1472/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2017 р. справа № 809/1472/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

за участю: секретаря судового засідання Хоми О.В.,

представника позивача - Гоголь М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до дочірнього підприємства Агроторф відкритого акціонерного товариства Івано-Франківськторф про стягнення заборгованості в сумі 37 770,27 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області звернулося в суд з адміністративним позовом до ДП Агроторф ВАТ Івано-Франківськторф про стягнення заборгованості в сумі 37 770,27 грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача заборгованості по сплаті податку на додану вартість, який виник внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання згідно поданих декларацій на суму 12 089 грн., штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення № 0003971501 від 25.11.2016 року на суму 5 304,75 грн., а також пені, що нарахована на суму несплаченого податкового боргу - 20 376,52 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у адміністративному позові. Просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач повторно в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Представник відповідача на адресу суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд не приймає до уваги подане представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи з огляду необґрунтованості і не підтвердження будь-якими доказами та, у відповідності до вимог частини 4 статті 128 КАС України продовжив розгляд справи за відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДП Агроторф ВАТ Івано-Франківськторф 06.08.1999 року зареєстроване як юридична особа, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області як платник податків (а.с.35-38).

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктами 9.1.3. пункту 9.1. статті 9 Податкового кодексу України податок на додану вартість віднесений до загальнодержавних податків і зборів.

ДП Агроторф ВАТ Івано-Франківськторф є платником податку на додану вартість та у відповідності до вимог пункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України несе обов'язок по сплаті податків та зборів у строки та розмірах встановлених цим Кодексом.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).

Згідно пункту 203.1. статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач самостійно визначив податкове зобов'язання по податку на додану вартість за серпень 2015 року в сумі 83 грн., вересень 2015 року в сумі 7 458 грн., жовтень 2015 року в сумі 3 459 грн., за липень 2016 року в сумі 60 грн., за серпень 2016 року в сумі 1 029 грн., що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість (а.с.20-33). Однак зазначені податкові зобов'язання відповідачем несплачені. Загальна сума податкового зобов'язання відповідача зі сплати податку на додану вартість у відповідності до вказаних декларацій становить 12 089 грн.

Згідно пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу України самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача визначені ним в податкових деклараціях з податку на додану вартість в загальній сумі 12 089 грн. є узгодженими з дня подання таких декларацій та є податковим боргом відповідача.

Пунктом 203.2. статті 203 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Судом встановлено, що на підставі акта камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за № 4815/12-01 від 25.11.2016 року позивачем винесено податкове повідомлення-рішення за № 0003971501 від 25.11.2016 року, яким відповідачу визначено суму штрафу у розмірі 20% грошового зобов'язання з податку на додану вартість, погашеного з затримкою в сумі 5 304,75 грн. (а.с.11). Вказане податкове повідомлення-рішення отримане ДП Агроторф ВАТ Івано-Франківськторф 25.11.2016 року, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на корінці цього податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура апеляційного (адміністративного) узгодження податкових зобов'язань визначених податковим повідомленням-рішенням суд приходить до висновку, що визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафною (фінансовою) санкцією в загальному розмірі 5 304,75 грн. є узгодженою.

Згідно підпункту 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом. Нарахування пені закінчується у випадках, визначених пунктом 129.3. статті 129 Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 131.1. статті 131 Податкового кодексу України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків. Відповідно до пункту 129.4. статті 129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1. цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачу нараховано пеню за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальному розмірі 20 376,52 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника (а.с.13-19).

Позивачем надсилалася ДП Агроторф ВАТ Івано-Франківськторф податкова вимога форми "Ю" від 31.03.2011 року за № 804, яка відповідачем неоскаржена та невідкликана (а.с.8).

Відповідно пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг (п. 14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в порядку оскарження, але несплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальному розмірі 37 770,27 грн., є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Податковий борг відповідача підтверджується довідкою про податковий борг (а.с.34), вимогою форми "Ю" від 31.03.2011 року за № 804 (а.с.8), зворотнім боком облікових карток платника (а.с.13-19,52), податковими деклараціями (а.с.20-33), актом про результати камеральної перевірки № 4815/12-01 від 25.11.2016 року (а.с.9-10), податковим повідомленням-рішенням №0003971501 від 25.11.2016 року (а.с.11), розрахунком штрафної санції (а.с.12).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг з податку на додану вартість у сумі 37 770,27 грн. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, цей обов'язок забезпечується статтею 67 Конституції України.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з ДП Агроторф ВАТ Івано-Франківськторф податкового боргу в сумі 37 770,27 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з розрахункових рахунків у банках що обслуговують дочірнє підприємство Агроторф відкритого акціонерного товариства Івано-Франківськторф (код ЄДРПОУ 30474765) та за рахунок готівки що йому належить в дохід державного бюджету податковий борг з податку на додану вартість в сумі 37 770,27 грн. (тридцять сім тисяч сімсот сімдесят гривень 27 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Біньковська Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 05.12.2017.