Постанова

від 30.11.2017 по справі 826/5867/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 листопада 2017 року 15:55 № 826/5867/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Козлової І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектор-Лімітед" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0034481305 від 26.10.2016 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектор-Лімітед" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0034481305 від 26.10.2016 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на незаконність та необґрунтованість винесеного податкового повідомлення-рішення №0034481305 від 26.10.2016 року. Вважає, що транспортний податок за 2015 рік не повинен нараховуватись, оскільки є місцевим податком, який встановлюється рішенням місцевої ради з дотриманням певного порядку, отже контролюючий орган уповноважений нараховувати та стягувати транспортний збір починаючи з 01.01.2016 року, а тому позивач позбавлений обов'язку сплачувати транспортний податок за 2015 рік.

Відповідач позовні у судовому засіданні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити.

Суд ухвалив перейти до письмового розгляду справи з урахуванням вимог частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.10.2016 р. в.о. начальника відділу адміністрування майнових податків і зборів фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ДП1 в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві Присяжнюк Валентиною Іванівною (далі - Ревізор) на підставі ст.ст. 20, 76, 176 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було проведено камеральну перевірку уточнюючої податкової декларації з транспортного податку за 2015 рік ТОВ "Проектор-Лімітед" (код за ЄДРПОУ 34186501) За результатами проведення вказаної перевірки Відповідачем було скпадено Акт від 04.10.2016 р. № 143/26-54-13-05-07/34186501 про результати камеральної перевірки уточнюючої декларації з транспортного податку за 2015 рік (далі - Акт). Акт було отримано Позивачем 11.10.2016 р.

На підставі Акту Відповідачем було прийнято Податкове повідомлення-рішення за формою "Р" від 26.10.2016 р. № 0034481305, яким Позивачу було нараховано податкові зобов'язання за платежем "Транспортний податок з юридичних осіб 18011101" у сумі 31 250,00 грн, у т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 250,00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення було отримано Позивачем 03.11.2016 р. та 14.11.2016 оскаржено до ГУ ДФС у м. Києві.

Рішенням ГУ ДФС ум. Києві вих. №586/10/26-15-10-02-16 від 12.01.2017р., первинна скарга Позивача була залишена без задоволення, а Оскаржуване Рішення - без змін.

Не погодившись із зазначеним Рішенням, Позивачем було його оскаржено до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України вих. №7167/ 6/99-99-11-03-01-25 06.04.2017 р., скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектор-Лімітед" на рішення ГУ ДФС у м. Києві вих.№586/10/26-15-10-02-16 від 12.01.2016 р. була залишена без задоволення а оскаржуване рішення - без змін.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та іншими нормативно - правовими актами.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, 01.01.2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 Податкового кодексу України було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до статті 267 Податкового кодексу України, з урахуванням змін внесених зазначеним Законом, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи , в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно із підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно із приписами підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України встановлює, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно з підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пункту 267.4 статті 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Як встановлює підпункт 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

За правилами обчислення та сплати транспортного податку, визначеними у підпунктах 267.6.1, 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Таким чином, починаючи з 01 січня 2015 року, у фізичних осіб, що мають власні зареєстровані у встановленому порядку легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., виникає обов'язок зі сплати транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи,Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектор-Лімітед" є власником транспортного засобу марки Mitsubishi Pagero Wagon, державний номер АА3004МТ, 2014 року випуску, об'єм двигуна 3200 куб.см.

Однак, не дивлячись на наявність ознак об'єкта оподаткування, суд вважає, що у межах спірних правовідносин позивач не має обов'язку сплати транспортного податку, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як зазначалося вище, норми Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи", якими запроваджено транспортний податок для фізичних осіб, набрали чинності 01 січня 2015 року.

Отже, в контексті спірних правовідносин вбачається, що обов'язок зі сплати транспортного податку виникає у фізичних осіб, право власності яких на легковий автомобіль що використовувався до 5 років і має об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., зареєстроване після 01 січня 2015 року.

Разом з тим, на момент придбання позивачем транспортного засобу норми Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи" ще не діяли, а позивач сплатив до бюджету збір за першу реєстрацію транспортного засобу у відповідності до положень статті 231 Податкового кодексу Україні у чинній та той час редакції.

З огляду на викладене, суд вважає, що норми статті 267 Податкового кодексу України в частині оподаткування транспортним податком з фізичних осіб не можуть бути застосовані до позивача за принципом незворотності дії норми закону в часі.

Навіть якщо по іншому витлумачити норми статті 267 Податкового кодексу України в частині необхідності сплати транспортного податку усіма фізичними особами, які на час його запровадження мають у власності легкові автомобілі, що є об'єктом оподаткування, то, у будь-якому випадку, належить застосовувати принцип правомірності рішень платника податків, встановлено у підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, а саме: в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Крім того, визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб суперечить принципу стабільності.

Так, відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України одним із принципів оподаткування є стабільність, який полягає у тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно з пунктом 8.3 статті 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

У відповідності до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно, одним із елементів якого є транспортний податок.

Підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 ПК України вказує, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначає, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, з урахуванням норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, рішення місцевих рад стосовно транспортного податку, прийняті в 2015 році та опубліковані протягом січня-лютого 2015 року, не могли бути застосовані в 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік, і саме з цього періоду транспортний податок міг вважатися встановленим відповідною місцевою радою.

Згідно із пунктом 12.5 статті 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Виходячи з наведених норм Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

З урахуванням того, що Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" прийнятий 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, а транспортний податок установлено в місті Києві та затверджено відповідне Положення про транспортний податок рішенням Київської міської ради від 28 січня 2015 року №58/923 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629", суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень вказаного Закону та рішення з метою оподаткування транспортним податком може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Відповідно до приписів статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин, на думку суду, належить застосувати рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), якими встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у постанові від 09 серпня 2017 року у справі № 804/15570/15.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України; а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектор-Лімітед" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 26.10.2016 р. №0034481305.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектор-Лімітед" (код ЄДРПОУ 34186501) сплачений ним судовий збір у розмірі 1600,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39468697).

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда