Постанова

від 04.12.2017 по справі 910/5955/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 року Справа № 910/5955/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на рішеннягосподарського суду міста Києва від 23.06.2017 р. (суддя Спичак О.М.) та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 р. (судді: Смірнова Л.Г., Кропивна Л.В., Дідиченко М.А.) у справі№910/5955/17 господарського суду міста Києва за позовомДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичне машинобудування" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" простягнення 318 516 грн. 00 коп. за участю представників: від позивача Проценко О.М., голова комісії з реорганізації, наказ №2 від 06.12.2016 р. від відповідача не з'явились від третьої особине з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.06.2017 р. у справі №910/5955/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 р., відмовлено в задоволенні позову Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичне машинобудування", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 318 516 грн. 00 коп. штрафних санкцій нарахованих податковими органами позивачу, внаслідок неправильного оформлення відповідачем основних реквізитів первинних документів за договором поставки №ЦХП-07-03813-01 від 25.10.2013 р.

Крім того, вказаними судовими рішеннями стягнуто з позивача на користь відповідача 5 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Судові акти попередній судових інстанцій обґрунтовано недоведеністю заявлених позовних вимог, а саме: відсутністю доказів неправильного складання відповідачем первинних документів та відсутністю доказів фактичної сплати позивачем відповідних штрафних санкцій.

Щодо відшкодування відповідачу витрат на оплату послуг адвоката, то місцевий та апеляційний господарські суди, враховуючи поданий відповідачем договір про надання правової допомоги, прибутково-касові ордери та квитанції, а також з огляду на присутність адвоката відповідача в двох судових засіданнях, прийшли до висновку, що у даному випадку співрозмірною буде сума відшкодування в розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.11.2017 р., касаційну скаргу позивача прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 04.12.2017 р.

В судове засідання 04.12.2017 р. з'явився представник позивача. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились.

Представники позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 25.10.2013 р. Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичне машинобудування" (постачальник) укладено договір поставки №ЦХП-07-03813-01, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Відповідно до п. 7.1 договору, після приймання продукції вантажоодержувачем - кінцевим одержувачем - структурним підрозділом залізниці, замовнику надаються наступні документи: рахунок-фактури; копія товарно-транспортної або залізничної накладної; акт прийому-передачі в трьох екземплярах, підписаний представником постачальника, вантажоодержувача - кінцевого одержувача - структурного підрозділу залізниці та затверджений керівництвом служби залізниці вантажоодержувача, який замовник зобов'язується підписати та повернути постачальнику після підтвердження поставки продукції; податкової накладної; копії документів, що підтверджують якість продукції, зазначених у п. 2.2 договору; копії пакувальних аркушів (при наявності).

При цьому, у разі неправильного оформлення товаросупровідних документів, розбіжності між ними та документами, поданими у складі пропозиції конкурсних торгів учасника-переможця, що призвело до нарахувань штрафів і пень, постачальник відшкодовує замовнику в повному обсязі. Вказане зазначено в п. 10.7 договору.

Надалі, Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників було проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 р.

За результатами вказаної перевірки складено акт №358/28-10-42-10/19014832 від 25.03.2015 р. та прийнято податкові повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій у загальному розмірі 318 516 грн. 00 коп.

Відповідні податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва, однак, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2016 р. у справі №826/14818/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.10.2016 р., у задоволені позову Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" відмовлено.

За твердженнями позивача з акту №358/28-10-42-10/19014832 від 25.03.2015 р. вбачається, що відповідні штрафні санкцій були нараховані податковим органом до стягнення з позивача внаслідок неправильного оформлення відповідачем основних реквізитів первинних документів за договором поставки №ЦХП-07-03813-01 від 25.10.2013 р.

За таких обставин позивач вважає, що відповідні штрафні санкції мають бути відшкодовані відповідачем на підставі п. 10.7 договору поставки №ЦХП-07-03813-01 від 25.10.2013 р.

Враховуючи, що претензія від 08.12.2016 про відшкодування 318 517 грн. 00 коп. була залишена відповідачем без задоволення, позивач звернувся до господарського суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що актом №358/28-10-42-10/19014832 від 25.03.2015 р. не підтверджується вчинення відповідачем будь-якого порушення.

В акті перевірки, зокрема, вказано: 1) за даними автоматизованої системи співставлення взаємовідносин відповідача з ФОП ОСОБА_3 (перевізник поставленої продукції) в грудні 2013 року не встановлено; 2) в поданому податковому розрахунку сум доходу, перерахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (1 ДФ) за 4 квартал 2013 року відповідач не відображає даних щодо нарахованого та виплаченого доходу по цивільно-правовим договорам з фізичною особою ОСОБА_3

За висновками податкового органу наведене свідчить про відсутність фактичного виконання договору поставки №ЦХП-07-03813-01 від 25.10.2013 р.

Однак, як зазначено попередніми судовими інстанціями дані обставини не свідчать про неправильне оформлення відповідачем основних реквізитів первинних документів за договором поставки.

Крім того, місцевий та апеляційний господарські суди вказали, що в матеріалах справи відсутні докази фактичної сплати позивачем штрафних санкцій, відшкодування яких він вимагає покласти на відповідача.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірними вищевикладені висновки судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ч.ч. 1, 4 ст. 217 Господарського кодексу України).

Отже, у даному випадку, з огляду на предмет та підстави заявленого позову, позивач мав довести порушення відповідачем виконання своїх договірних зобов'язань.

Проте, посилаючись на неправильне складання відповідачем первинних документів та необхідність застосування у такому випадку п. 10.7 договору, позивач не надав судам попередніх інстанцій будь-яких доказів порушення відповідачем умов договору поставки.

Судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з місцевим та апеляційним господарськими судами, що акт податкової перевірки №358/28-10-42-10/19014832 від 25.03.2015 р. не може бути таким доказом, оскільки стосується виключно господарської діяльності позивача.

Таким чином, господарськими судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку дійсним обставинам справи, та визнано недоведеним факт наявності підстав для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати позивачу штрафні санкції у заявленому до стягненні розмірі.

Стосовно стягнення з позивача 5000 грн. 00 коп. витрат відповідача на оплату послуг адвоката, то судова колегія Вищого господарського суду України вважає за потрібне зазначити, що попередні судові інстанції належно оцінили докази подані відповідачем на підтвердження надання вказаних послуг відповідної вартості та вірно застосували приписи чинного законодавства щодо розподілу таких витрат. При цьому, переоцінка таких доказів в силу приписів ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень господарського суду касаційної інстанції.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані судові акти у даній справі прийняті судами попередніх інстанцій при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування не вбачається. Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що вже були досліджені та правомірно відхилені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 р. та рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2017 р. у справі №910/5955/17 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

Л.В. Ковтонюк