Рішення
від 30.11.2017 по справі 902/924/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 листопада 2017 р. Справа № 902/924/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", м. Вінниця

до: Обслуговуючого кооперативу "Родина", м. Вінниця

про стягнення 492 248 грн 26 коп.

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.В.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 34/2188 від 21.08.2017 р., довіреність видана строком на один рік; НОМЕР_1 виданий Липовецьким РВ УМВС України у Вінницькій області 02.03.2004 р.

відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" заявлено позов до Обслуговуючого кооперативу "Родина" про стягнення 614 314 грн 73 коп., з яких: 378 302 грн 54 коп. заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період лютого 2015 р. по вересень 2017 р., 151 714 грн 96 коп. пеня, 17 106 грн 31 коп. - 3 % річних та 67 190 грн 92 коп. інфляційних втрат згідно договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 5825 від 01.02.2011 р.

Ухвалою суду від 05.10.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/924/17 та призначено до розгляду на 09.11.2017 р.

09.11.2017 р. до суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог згідно якої останній в зв'язку із виявленими помилками в обрахунку заборгованості просить стягнути з відповідача 492 248 грн 26 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 5825 від 01.02.2011 р., з яких: 312 098 грн 98 коп. боргу за період з лютого 2015 р. по вересень 2017 р., 67 190 грн 92 коп. інфляційних втрат, 13 361 грн 81 коп. - 3 % річних та 99 596 грн 55 коп. пені.

Відповідно до ухвали суду від 09.11.2017 р. відкладено розгляд справи до 30.11.2017р. При цьому вказаною ухвалою суду прийнято до розгляду вищевказану заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення боргу, пені, 3 % річних, як таку, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.

30.11.2017 р. до суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі б/н від 30.11.2017 р.

В судове засідання 30.11.2017 р. представник відповідача не з'явився, витребуваних доказів не подав, причин неявки та неподання доказів не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою суду, яка надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією.

Згідно інформації наявної на сайті УДППЗ "Укрпошта" в сервісі "Відстежити" щодо ухвали суду від 09.11.2017 р. надісланої на адресу відповідача остання значиться "не вручене під час доставки".

При цьому адресована Обслуговуючому кооперативу "Родина" ухвала від 05.10.2017 р. (про порушення провадження у справі) повернута до суду з відміткою "за відмовою адресата від одержання".

Враховуючи наведене суд приймає до уваги наступні положення законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином .

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання , закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом .

Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Крім того, відповідно до п.3.9.2 вказаної постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представником позивача до суду подано письмові пояснення по справі б/н від 30.11.2017 р. (вх. № 06-52/11442/17 від 30.11.2017 р.).

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви та поданих письмових пояснень позивач посилається в якості підстави позовних вимог на те, що ним на виконання умов Договору № 5825 від 01.02.2011 р. поставлено відповідачу за період з лютого 2015 р. по вересень 2017 р. теплової енергії на загальну суму 378 302 грн 54 коп.

Натомість, за твердження позивача, відповідачем не виконано належним чином взятих на себе зобов'язань за Договором в частині повноти та своєчасності оплати, в зв'язку з чим Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" заявлено до стягнення з останнього (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог вих. № 02/2761 від 09.11.2017 р.) 312 098 грн 98 коп. боргу за період з лютого 2015 р. по вересень 2017 р., 67 190 грн 92 коп. інфляційних втрат, 13 361 грн 81 коп. - 3 % річних та 99 596 грн 55 коп. пені.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 01.02.2011 р. між Обслуговуючим кооперативом "Родина" (Споживач, Відповідач) та Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 5825 (Договір), відповідно до розділу 1 якого за цим договором постачальник бере на себе зобов'язання продавати та постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах та з параметрами теплоносія на вході мереж споживача, які відповідають температурному графіку теплової мережі, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (а.с. а.с. 27-28, т. 1).

Відповідно до п. 2.1. Договору теплова енергія постачається споживачеві в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності, відповідно до додатку №2 цього договору. Проводяться виключно в грошовій формі згідно з діючими тарифами, затвердженими в установленому порядку (п. 6.1. Договору).

Згідно із п. 6.2. Договору споживач щомісячно, протягом року, вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку №1 до договору, та окремо сплачує за спожиту теплову енергію на підставі показів приладів обліку, або за їх відсутності, розрахунково , відповідно до теплового навантаження. У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов'язковим для сторін з моменту введення їх в дію.

Відповідно до п.п. 6.3., 6.4. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунки по договору виконуються в наступному порядку: споживач, не пізніше 25 числа розрахункового місяця вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку №1 до договору та сплачує 70 відсотків вартості від обсягу теплової енергії, який передбачений на наступний розрахунковий період. Остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію споживач проводить до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

По закінченню розрахункового періоду, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та плати за приєднане теплове навантаження, акт здачі-прийняття виконаних робіт в двох примірниках для підписання, після чого один примірник акту повернути постачальнику у 5-ти денний термін. Не отримання споживачем рахунку не звільняє останнього обов'язку оплати по цьому договору (п. 6.5. Договору).

Згідно із п. 6.6., 6.7. Договору у разі не підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт споживачем без надання постачальнику викладених в письмовій формі обґрунтованих заперечень по акту або неповернення споживачем підписаного акту здачі-прийняття виконаних робіт у 5-ти денний термін, акт вважається визнаним споживачем та є доказом кількості спожитої споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості. За наявності боргу у споживача за теплову енергію постачальник має право зарахувати кошти, що надійшли від споживача у черговості визначеній ст. 534 ЦК України.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2011 року. В частині розрахунків договір діє до повного їх проведення. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією з сторін (п. 10.1., 10.3., 10.4. Договору).

Позивачем на виконання умов вищевказаного Договору у період лютого 2015 р. - вересня 2017 р. поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 378 302 грн 54 коп., що стверджується актами здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг), які виходячи зі змісту п. 6.6 Договору вважаються визнаними відповідачем (споживачем теплової енергії) та є належним доказом постачання останньому вказаної теплової енергії (а.с. 31-34, 36-45, 47, 49-50, 52-53, 55, 56, 58-60, 62, 64, 66, 68-70, 72, 74, т. 1).

Факти отримання відповідачем вказаних актів, стверджується реєстрами отриманих рахунків, актів здачі-прийняття виконаних робіт (а.с. 35, 46, 48, 51, 54, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 73, т. 1).

Відповідач за поставлену теплову енергію в свою чергу розрахувався частково сплативши за період з лютого 205 р. по серпень 2017 р. включно за надані йому послуги 172 163 грн 40 коп. , з яких: 66 203 грн 56 коп. зараховано за поточні нарахування за надані послуги з постачання теплової енергії та 105 959 грн 84 коп . - зараховано в рахунок погашення попередньої заборгованості за період до лютого 2015 р. згідно із п. 6.7. Договору, а саме за відсутності чіткого призначення платежу в платіжному документі, грошові кошти, які надходили зараховувались в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди.

На підтвердження здійснених відповідачем проплат в матеріалах справи наявні відповідні банківські виписки.

Такими чином, розмір заборгованості відповідача за поставлену йому теплову енергію у період лютого 2015-вересня 2017 р., з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог вих. № 02/2761 від 09.11.2017 р., складає 312 098 грн 98 коп.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 04.03.2015 р. у справі № 902/126/15 за позовом комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до обслуговуючого кооперативу "Родина" частково задоволено позов: стягнуто з відповідача на користь позивача 205 476 грн 85 коп. основного боргу за період з 01.04.2013 р. по 01.02.2015 р.., 29 249 грн 11 коп. інфляційних втрат, 4 757 грн 51 коп. - 3% річних та пеню в сумі 10 146 грн 54 коп. Стягнуто з відповідача в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 4 992 грн 60 коп. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в сумі 04 грн 72 коп. (а.с. 80-85, т. 1).

17.03.2015 р. на виконання вищевказаного рішення суду у справі № 902/126/15 видано накази.

У зв'язку з неповним виконання відповідачем вказаного рішення, кошти які надходять на рахунок позивача від ОК "Родина" зараховуються в погашення боргу згідно із зазначеним рішенням та в рахунок наявної заборгованості за Договором із врахуванням п. 6.7. Договору. Зазначене безпосередньо слідує зі змісту позову та письмових пояснень позивача б/н від 30.11.2017 р.

Також у справі наявна угода про реструктуризацію боргу № 5825/р від 12.01.2017 р. підписана між позивачем та відповідачем, відповідно до якої боржник визнає заборгованість перед позивачем, що виникла станом на 01.01.2017 р. (без нарахування за січень 2017 р.) в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Договором № 5825 від 01.02.2011 р. в сумі 515 428 грн 95 коп., в тому числі штрафні санкції в сумі 126 491 грн (а.с. 30, т. 1).

Згідно із п. 2 Угоди боржник зобов'язується дотримуватись порядку поточних розрахунків та відповідальності, що визначені умовами Основного договору та чинним законодавством, а кредитор погоджується реструктуризувати вказану в п. 1 Угоди заборгованість за Основним договором згідно графіку погашення.

Угода припиняє свою дію у разі несвоєчасного внесення боржником плати за встановленим в п. 2 Угоди графіком, або прострочення терміну внесення платежів за Основним договором на протязі 3 діб з моменту виникнення будь-якого з наведених вище зобов'язань (п. 3 Угоди).

Неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за Договором стало підставою звернення КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Підставою виникнення зобов'язань між сторонами по справі є договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 5825 від 01.02.2011 р., який за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 312 098 грн 98 коп. заборгованості за постачання теплової енергії за період лютого 2015 р. по серпень 2017 р. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

При цьому Угода про реструктуризацію боргу № 5825/р від 12.01.2017 р. судом не береться до уваги як така, що змінює порядок та строк розрахунків за Договором, оскільки виходячи зі зміст п. 3 останньої, вказана Угода є такою, що припинила свою дію у зв'язку із несвоєчасним внесенням Боржником плати за встановленим в даній Угоді графіком, що власне було погоджено у вказаній угоді сторонами.

Також судом розглянуто вимоги позивача (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог вих. № 02/2761 від 09.11.2017 р.) про стягнення з відповідача 99 596 грн 55 коп. пені , 13 361 грн 81 коп. - 3 % річних та 67 190 грн 92 коп. інфляційних втрат , за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3,4 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею ) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій передбачена ЗУ "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу. Обов'язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розділом 7 Договору сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання зобов'язань.

Зокрема, пунктом 7.3.4. Договору сторони передбачили, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення, якщо інше не передбачене законодавством. У випадку прострочення платежу менш ніж на 1 календарний місяць, постачальник може не застосовувати цю санкцію, при наявності гарантійного листа споживача з зазначенням дати проведення розрахунку.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та нормам чинного законодавства.

Детально досліджуючи наданий позивачем розрахунок пені, 3 % річних (заявлених окремо по кожному акту) та інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем при обрахунку пені за основу початок періоду її нарахування з 11-го числа місяця, тоді як з урахуванням п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" в якому зазначено, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року ) та змісту п. 6.4. Договору, яким визначено, що остаточний розрахунок за спожиту енергію проводиться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, позивач вправі був її нараховувати з 10-го числа , однак враховуючи те, що визначення початку періоду їх нарахування є правом та прерогативою позивача, судом при їх обрахунку взято за основу початок періоду з 11-го числа.

При перерахунку за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню судом у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

30.11.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 4-6, 22, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 42, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Родина", вул. Немирівське шосе, 10, м.Вінниця, 21034 (ідентифікаційний код - 33911650) на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100 (ідентифікаційний код - 33126849) - 312 098 грн 98 коп. основного боргу, 99 596 грн 55 коп. пені, 67190 грн 92 коп . інфляційних втрат, 13 361 грн 81 коп. - 3 % річних та 4 681 грн 48 коп . - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 05 грудня 2017 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу - вул. Немирівське шосе, буд.10, м. Вінниця 21034.

СудГосподарський суд Вінницької області
Дата ухвалення рішення30.11.2017
Оприлюднено11.12.2017
Номер документу70761219
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —902/924/17

Судовий наказ від 18.12.2017

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Банасько О.О.

Рішення від 30.11.2017

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Банасько О.О.

Ухвала від 09.11.2017

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Банасько О.О.

Ухвала від 05.10.2017

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Банасько О.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні