Рішення

від 28.11.2017 по справі 902/965/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 листопада 2017 р. Справа № 902/965/17

Господарський суд Вінницької області в складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Павловій Т.С. розглянувши матеріали справи

за позовом приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо", м.Вінниця

до товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Енерго Технології", с.Журавне Літинського району Вінницької області

про стягнення 133846,28 грн попередньої оплати згідно договору купівлі-продажу

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.11.2017, паспорт серії КВ457112 виданий Залізничним РВ УМВС України у Львівській області 20.06.2000;

відповідача не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Енерго Технології" 133846,28 грн здійсненої попередньої оплати згідно договору купівлі-продажу паливних брикетів №03/07-15 від 03.07.2015, з яких: 119681,26 грн - сума попередньої оплати, 2781,74 грн - 3% річних та 11383,28 грн - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 26.10.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/965/17, її слухання призначено на 28.11.2017. Ухвала направлена учасникам процесу рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень, що підтверджується відбитком штемпеля канцелярії суду від 30.10.2017 за №10670-10671.

На визначену судом дату (28.11.2017) з'явився представник позивача.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, документів витребуваних ухвалою суду від 26.07.2017 не надав.

Про час, місце та день розгляду справи відповідач повідомлявся ухвалою суду від 26.10.2017, яка надсилалась останньому за адресою місцезнаходження, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців згідно спеціального витягу та позовній заяві (22325, Вінницька область, Літинський район, с.Журавне, вул.Леніна, буд.23).

При цьому, судом встановлено, що ухвала суду від 26.10.2017 направлена за юридичною адресою відповідача, що підтверджується наявним у справі реєстром відправки поштової кореспонденції №1007.

Відповідно до вимог ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №11 від 26.12.2011 вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до абзацу першого пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно ч.1 ст.64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Таким чином, суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду справи.

З огляду на викладене справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно положень ст.75 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Окрім цього, представником позивача 24.11.2017 було надано суду документи на виконання вимог ухвали суду від 26.10.2017.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

03.07.2015 між приватним акціонерним товариством "Вінницяоблпаливо" (покупець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Грін Енерго Технології" (продавець, відповідач) було укладено договір №03/07-15 від 03.07.2015 про купівлю-продаж паливних брикетів.

Відповідно до п.1.1. умов цього договору, продавець зобов'язувався на умовах та в порядку, передбачених договором, в кількості та за цінами, зазначеними в накладних, що є невід'ємними частинами даного договору та є специфікаціями в розумінні цього договору, передати у власність покупця паливні брикети (товар), які належать йому на праві власності, а покупець зобов'язувався на умовах та в порядку, визначених цим договором прийняти товар і сплатити за нього визначену грошову суму.

Загальна ціна договору складається із загальної суми поставок (партій товару). Ціна партії товару зазначається в накладній (п.2.1. договору).

Розрахунки за цим договором здійснюються в - гривнях. Вартість товару визначається в накладних до кожної партії окремо (п.п. 2.2-2.3 договору).

Згідно п.2.4. договору розрахунки з продавцем здійснюються шляхом попередньої оплати, безготівковим перерахунком коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання рахунку-фактури.

Відповідно до п. 6.2.3. відповідач зобов'язаний передати позивачу товар на протязі 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання коштів на розрахунковий рахунок відповідача.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та договором.

Порушенням зобов'язання за даним договором є його повне/часткове невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом даного договору (п.7.2 договору).

Так, як вбачається з матеріалів справи, в ході виконання договору (в період з вересня 2015 по квітень 2016) позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача, в формі попередньої оплати грошові кошти, на загальну суму 755825,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи, а саме: платіжне доручення №187 від 08.08.2015 на суму 6600,00 грн, платіжне доручення №23 від 08.09.2015 на суму 9900,00 грн, платіжне доручення №85 від 14.09.2015 на суму 825,00 грн, платіжне доручення №220 від 13.10.2015 на суму 16500,00 грн, платіжне доручення №2470 від 23.12.2015 на суму 68000,00 грн, платіжне доручення №149 від 19.01.2016 на суму 175000,00 грн, платіжне доручення №510 від 10.02.2016 на суму 175000,00 грн, платіжне доручення №1331 від 06.04.2016 на суму 154000,00 грн та платіжне доручення №1553 від 22.04.2016 на суму 150000,00 грн та актом звірки взаєморозрахунків.

При цьому, відповідачем було відпущено позивачу товар на загальну суму 632143,74 грн, в підтвердження відпуску та отримання товару між продавцем і покупцем є видаткові накладні з товаро-транспортними накладними, а саме: видаткова накладна №75 від 09.09.2015 на суму поставленого товару 16500,00 грн; видаткова накладна №78 від 09.09.2015 на суму поставленого товару 825,00 грн; видаткова накладна №85 від 16.10.2015 на суму поставленого товару 17292,00 грн; видаткова накладна №2 від 06.01.2016 на суму поставленого товару 39079,60 грн; видаткова накладна №5 від 22.01.2016 на суму поставленого товару 37922,41 грн; видаткова накладна №7 від 25.01.2016 на суму поставленого товару 35775,17 грн; видаткова накладна №11 від 03.02.2016 на суму поставленого товару 35437,50 грн; видаткова накладна №13 від 05.02.2016 на суму поставленого товару 35787,50 грн; видаткова накладна №15 від 10.02.2016 на суму поставленого товару 30047,50 грн; видаткова накладна №16 від 18.02.2016 на суму поставленого товару 30274,93 грн; видаткова накладна №18 від 26.02.2016 на суму поставленого товару 39357,50 грн; видаткова накладна №21 від 09.03.2016 на суму поставленого товару 34405,00 грн; видаткова накладна №24 від 11.03.2016 на суму поставленого товару 39340,00 грн; видаткова накладна №25 від 16.03.2016 на суму поставленого товару 37156,50 грн; видаткова накладна №32 від 01.04.2016 на суму поставленого товару 21159,23 грн; видаткова накладна №34 від 18.04.2016 на суму поставленого товару 31238,90 грн; видаткова накладна №35 від 21.04.2016 на суму поставленого товару 24640,00 грн; видаткова накладна №36 від 25.04.2016 на суму поставленого товару 36960,00 грн; видаткова накладна №40 від 19.05.2016 на суму поставленого товару 34419,00 грн; видаткова накладна №43 від 28.05.2016 на суму поставленого товару 32494,00 грн; видаткова накладна №68 від 12.12.2016 на суму поставленого товару 5877,00 грн; видаткова накладна №2 від 05.01.2017 на суму поставленого товару 4320,00 грн; видаткова накладна №35 від 30.05.2017 на суму поставленого товару 4410,00 грн; видаткова накладна №39 від 09.06.2017 на суму поставленого товару 4425,00 грн та видаткова накладна №45 від 10.07.2017 на суму поставленого товару 3000,00 грн.

Разом з тим, відповідач частково повернув кошти позивачу на загальну суму 4000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №317 від 17.05.2017 на суму 2000,00 грн та №353 від 29.05.2017 на суму 2000,00 грн, які містяться в матеріалах справи.

Станом на 24.10.2017, відповідач не передав у власність позивача товар (попередня оплата за який була здійснена в період з вересня 2015 по квітень 2016, що підтверджується платіжними дорученнями) на загальну суму 119681,26 грн.

Таким чином, основний борг за договором №03/07-15 від 03.07.2015 становить 119681,26 грн, з огляду на те, що відповідач не виконав умови договору, про що свідчить акт звірки взаєморозрахунків станом на 12.06.2017 підписаний обома сторонами та скріплений печатками сторін.

При цьому, 26.01.2017 на адресу позивача відповідачем було надіслано листа №3, в якому зазначалося, що відповідач не має змоги поставляти товар (паливний брикет) по договору №03/07-15 від 03.07.2015, а також те, що з 01.02.2017 відбудеться повернення попередньої оплати за даним договором.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді борг відповідача перед позивачем за оплачений, але не поставлений товар становить 119681,26 грн (755825,00 -632143,74 - 4000,00=119681,26).

Разом з цим, доказів поставки продавцем повного обсягу товару або доказів повернення частини передплати позивачу в розмірі 119681,26 грн відповідачем суду не надано.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору купівлі-продажу паливних брикетів №03/07-15 від 03.07.2017 між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.ст. 662-664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 ЦК України.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом раніше вже вказувались строки поставки товару за договором купівлі-продажу паливних брикетів №03/07-15 від 03.07.2015.

Зокрема зазначалось, що відповідно до п.6.2.3. відповідач зобов'язаний передати позивачу товар на протязі 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання коштів на розрахунковий рахунок відповідача.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

На момент проведення судового засідання 28.11.2017 матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем товару у відповідності до п.6.2.3. договору купівлі-продажу, а також доказів повернення попередньої оплати, що підтверджується вимогою позивача до відповідача №640 від 23.11.2017 про повернення частини суми попередньої оплати в розмірі 119681,26 грн в семиденний строк від дня пред'явлення цієї вимоги. Факт надсилання позивачем вимоги на адресу відповідача підтверджується фіскальним чеком про оплату відправки від 23.11.2016 та описом вкладення з відміткою поштового штемпеля про оплату відправки.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді борг відповідача перед позивачем за оплачений, але не поставлений товар становить 119681,26 грн.

Виходячи із встановлених обставин справи і наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення коштів в розмірі 119681,26 грн правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

При прийнятті рішення за вказаною позовною вимогою судом враховано правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 року № 3-127гс11 , яка в силу статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення 2781,74 грн - 3% річних та 11383,28 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.02.2017 по 24.10.2017, суд прийшов до висновку, що в задоволенні цих вимог позивачу слід відмовити з наступних підстав.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі №5011-42/13539-2012, ухваленій в порядку ст. 111-16 ГПК України у зв'язку із неоднаковим застосуванням судом (судами) касаційної інстанції положень частини 2 ст.625 ЦК України, висловлено правову позицію, згідно із якою стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст.625 ЦК України, у зв'язку з чим неправомірним є стягнення із продавця у такому випадку суми індексу інфляції та трьох процентів річних. За такі дії продавець несе відповідальність, передбачену ч.3 ст.693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару.

Відповідно до ст.3 ст.82 ГПК України обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу. Згідно зі ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Підсумовуючи викладене, приймаючи до уваги висловлену Верховним Судом України правову позицію щодо порядку застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України до правовідносин щодо стягнення із продавця суми, отриманої в якості попередньої оплати непоставленого товару, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення 2781,74 грн - 3% річних та 11383,28 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму несвоєчасно повернутої попередньої оплати.

У зв'язку з викладеним, позовні вимоги про стягнення 2781,74 грн - 3% річних та 11383,28 грн інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача згідно ст.49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Енерго Технології" (22325, Вінницька область, Літинський район, с.Журавне, вул.Леніна, буд.23, код ЄДРПОУ 37908258) на користь приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" (21021, м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 122; код ЄДРПОУ 01880670) 119681,26 грн основного боргу та 1795,22 грн на відшкодування витрат по судовому збору.

3. В стягненні 2781,74 грн - 3% річних та 11383,28 грн інфляційних втрат відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 05 грудня 2017 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу - ТОВ "Грін Енерго Технології" (22325, Вінницька область, Літинський район, с.Журавне, вул.Леніна, буд.23).