Рішення

від 01.12.2017 по справі 912/3127/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2017 рокуСправа № 912/3127/17 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Поліщук Г.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/3127/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг Плюс", м.Кропивницький

до відповідачів: 1. Приватного підприємства "Агротранс-2009", м. Полтава

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест девелопмент груп", м.Кропивницький

про стягнення 343 254,06 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 11 від 01.11.17;

від відповідача 1 (ТОВ "Агротранс-2009") - участі не брали;

від відповідача 2 (ТОВ "Харвест девелопмент груп") - участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг Плюс" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Агротранс-2009" заборгованості за договором поставки №33-1/16 від 10.08.2016 у розмірі 342254,06 грн, з яких основний борг 240905,00 грн, пеня - 62333,73 грн, 3% річних - 7058,32 грн, інфляційні витрати - 31957,01 грн та стягнення солідарно з Приватного підприємства "Агротранс-2009" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг Плюс" заборгованості у розмірі 1000,00 грн згідно договору поруки №54 від 30.10.2016, з покладанням на відповідачів судових витрат.

Ухвалою від 24.10.2017 господарський суд порушив провадження у справі, розгляд справи призначив на 14.11.2017 на 14:30, а також витребував від учасників судового процесу необхідні для розгляду справи докази.

Ухвалою від 14.11.2017 розгляд справи відкладався до 01.12.2017 на 12:00 год.

27.11.2017 на адресу господарського суду Кіровоградської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг Плюс" надійшла заява про забезпечення позову від 27.11.2017 №175/ю, мотивована тим, що ПП "Агротранс-2009" зловживає своїми процесуальними правами та здійснює дії, що спрямовані на умисне затягування судового процесу та не має на меті мирного врегулювання спору по даній справі. А також враховуючи те, що розмір статутного капіталу ПП "Агротранс-2009" у грошовому виразі є недостатнім для гарантування інтересів кредитора у цій справі, тому виконання будь-якого майбутнього рішення у справі може бути утрудненим або неможливим.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову, шляхом накладання арешту на кошти Приватного підприємства "Агротранс-2009" (код ЄДРПОУ 36396777, які обліковуються на поточних рахунках №26001160587 в АТ "МЕГАБАНК", МФО 351629; №26046054605807, №26009054616457, №26059054606524 в АТ "ПриватБанк", МФО 331401; №260560722100, №260010722100 в АТ "Банк "Український капітал", МФО 320371; №26008210314155, №26053210314155 в АТ "ПроКредит Банк", МФО 320984, в межах суми 348402,88 грн, з яких сума позовних вимог 343254,06 грн та сума судового збору 5148,82 грн.

Відповідачі участі своїх представників в засіданні суду 01.12.2017 не забезпечили, витребуваних судом документів не подали. Відповідач 1 належним чином повідомлений про час та місце судового засідання (а.с. 46)

Поштові конверти, направлені ТОВ "Харвест девелопмент груп", разом з ухвалами господарського суду від 24.10.2017 та 14.11.2017 повернуто до канцелярії суду 01.11.2017 та 23.11.2017 року із написом відділення поштового зв'язку: "за закінченням терміну зберігання" та "за не запитом".

Водночас господарський суд вважає відповідача 2 таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення засідання суду в силу наступного.

Господарський суд надіслав процесуальні документи у справі за адресою, яка зазначена у позовній заяві, а саме - 25006, м. Кропивницький, вул. Фісановича,47. Відомості щодо іншої адреси відповідача в матеріалах справи відсутні.

Таким чином господарським судом виконано вимоги частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 01.12.2017 представник позивача подав письмові пояснення до заяви про забезпечення позову від 01.12.2017 №179.

Дослідивши зміст поданої заяви про забезпечення позову від 27.11.2017 №175/ю та додані до неї документи, суд дійшов висновку про те, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Як передбачено в п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Разом з тим, згідно з п. 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Позов, згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд виходить з того, що припущення позивача про неможливість виконання прийнятого в подальшому судового рішення, в разі його задоволення, не підтверджується жодними належними та допустимими доказами.

У господарського суду відсутні докази, що свідчать про скрутне матеріальне становище відповідача 1. Крім того, позивачем не доведено, що відповідач 1 вчиняє будь-які дії, які свідчать про наміри зменшити чи знищити належні йому грошові кошти або майно.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг Плюс" про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до норм ст.ст. 44,49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд судом вказаної заяви покладаються на позивача.

Відповідачі відзиви на позовну заяву до господарського суду не подали.

З урахуванням наведеного та норм ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи належне повідомлення відповідачів про дату, час і місце проведення судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу №912/3127/17 в судовому засіданні 01.12.2017 за відсутності представників відповідачів за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступні обставини.

10.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг Плюс" та Приватним акціонерним товариством "Агротранс-2009" укладено договір поставки №33-1/16, за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти у свою власність та оплатити, наступний товар: сівалка харвест 3,6-02 (з прикочуючими катками) - 2 одиниці, транспортний пристрій Харвест - 1 одиниця. (а.с. 18-21).

Відповідно до п.3.1. договору передача товару у власність покупця здійснюється продавцем у термін до 11.09.2016 за умови здійснення переплати на умовах передбачених даним договором.

Факт передачі товару у власність покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання двостороннього Акта прийому-передачі товару або видаткової накладної, які підписуються обома сторонами у момент передачі-приймання товару (п.3.2. договору).

Вартість одиниці товару за договором складає: сівалка Харвест 3.6-02 (з прикочуючими катками) - 223100,00 грн, транспортний пристрій Харвест - 25705,00 грн. Загальна ціна договору складає 471905,00 грн, в тому числі ПДВ 78650,83 грн (п.4.1., 4.2. договору)

Згідно з пунктом 4.3. оплата ціни (вартості) товару здійснюється покупцем в національній валюті України безготівково шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Покупець здійснює часткову попередню оплату вартості товару у розмірі 230000,00 грн у термін до 06.09.2016 року. Остаточна оплата вартості (ціни) товару здійснюється покупцем у термін не пізніше ніж 30.10.2016 року (п.4.4., 4.5 договору).

Відповідно до п.9.1. договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і скріплення його печатками сторін та діє до 31.12.2016, але в будь-якому випадку до повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов'язань за цим договором. Закінчення строку дії договору не звільняє жодну із сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору за 10 календарних днів до закінчення строку дії договору, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік, на тих самих умовах (п.9.2 договору).

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

На виконання п.4.4. договору ПП "Агротранс-2009" було здійснено часткову попередню оплату у розмірі 230000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4634 від 06.09.2016 (а.с. 22) та випискою по рахунку ТОВ "Промагролізинг Плюс" (а.с.23).

Виконуючи умови договору 14.09.2016 позивач поставив товар за договором поставки на адресу ПП "Агротранс-2009", про що було складено та підписано повноважними представниками сторін видаткову накладну №55 від 14.09.2016 (а.с.24), відповідно до якої продавцем було передано покупцю наступний товар: сівалка Харвест 3,6-02 (з прикочуючими катками) - 2 шт., вартістю 446200,00 грн та транспортний пристрій Харвест - 1 шт, вартістю 25705,00 грн., загальна вартість 471905,00 грн, з ПДВ.

Вказана видаткова накладна містить відбиток штампу (печатки) відповідача 1, підпис особи повноважного представника відповідача 1, та посилання на довіреність № 127 від 01.09.2016.

Однак, як стверджує позивач, відповідач 1 за отриманий Товар оплату в повному обсязі не здійснив та порушив строки оплати.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Наявність зобов'язання у відповідача щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини 1 статті 692 ЦК України, якою передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Матеріалами справи, підтверджується наявність заборгованості ПП "Агротранс-2009" за поставлений позивачем товар в загальній сумі 241905,00 грн.

Доказів перерахування цієї суми позивачу відповідачем 1 господарському суду не подано.

Оскільки, сторонами не надано до матеріалів справи доказів виконання відповідачем 1 зобов'язань за договором щодо оплати поставленого товару в сумі 241905,00 грн у строки визначені Договором поставки, господарський суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 241905,00 грн боргу, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, позивачем заявлено до стягнення солідарно з ПП "Агротранс-2009" та ТОВ "Харвест девелопмент груп" заборгованості у розмірі 1000,00 грн, а крім того, стягнення з ПП "Агротранс-2009" 62333,73 грн пені.

Вирішуючи спір у цій частині господарський суд враховує наступне.

Частиною 1 статті 546 та частиною 1 статті 547 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

З метою отримання додаткової гарантії виконання ТОВ "Агротранс-2009" своїх договірних зобов'язань 30.10.2016 між ТОВ "Харвест девелопмент груп" (далі поручитель, відповідач 2) та ТОВ "Промагролізинг Плюс" (далі - кредитор) було укладено договір поруки №54 (а.с.26-28), відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків ПП "Агротранс-2009" за договором поставки №33-1/16 від 10.08.2016, щодо виконання грошового зобов'язання за поставлену механічну сільськогосподарську техніку в межах 1000,00 грн (п.,1.1., 2.1. договору поруки).

Пунктом 1.1. Договору поруки від 30.10.2016 №54 передбачено, що у відповідності до цього договору ТОВ "Харвест Девеломпент груп" поручається перед ТОВ "Промагролізинг плюс" за виконання обов'язків ПП "Агротранс-2009" за договором поставки від 10.08.2016 №33-1/16, щодо виконання грошового зобов'язання за поставлену механічну сільськогосподарську техніку в межах суми 1000,00 грн.

Договір поруки вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 ЦКУ (п.4.1, 4.2. договору поруки).

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

Відповідно до ст. 553 ЦКУ за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно ст. 554 ЦКУ у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. 559 ЦКУ порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Враховуючи несплату ПП "Агротранс-2009" заборгованості за договором поставки №33-1/16 від 10.08.2016, господарський суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення солідарно з ПП "Агротранс-2009" та ТОВ "Харвест девелопмент груп" заборгованості у розмірі 1000,00 грн.

Разом з тим, згідно змісту статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

Сторонами в пункті 6.4. Договору поставки №33-1/16 від 10.08.2016 передбачено, що у випадку несвоєчасного виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань за цим договором покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення виконання, що нараховується протягом всього періоду такого прострочення.

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем 1 умов договору щодо оплати товару, наявні достатні правові підстави для стягнення з відповідача 1 передбаченої пунктом 6.4. Договору поставки неустойки.

Господарський суд перевірив розрахунок пені наданий позивачем та дійшов висновку, що останнім правомірно нараховано відповідачу 1 пеню в розмірі 62333,73 грн (детальний розрахунок а.с.29) за період прострочення з 31.10.2016 по 20.10.2017 включно.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з ПП "Агротранс-2009" 31957,01 грн інфляційних втрат та 7058,32 грн 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень статей 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником, зокрема, процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов'язання.

Згідно обґрунтованого розрахунку позивача (а.с.30) сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача за період прострочення з 31.10.2016 по 20.10.2017 включно, складає 7058,32 грн, сума інфляційних втрат за період з 31.10.2016 по 20.10.2017 - 31957,01 грн.

Врахувавши наведені правові норми, перевіривши правильність розрахунків заявлених до стягнення сум, суд встановив правильність розрахунків здійснених позивачем, а тому до стягнення з відповідача 1 на користь позивача, за період з 31.10.2016 по 20.10.2017, підлягає 31957,01 грн інфляційних втрат та 7058,32 грн 3% річних.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви Товариства обмеженою відповідальністю "Промагролізинг Плюс" про забезпечення позову від 27.11.2017 №175/ю відмовити.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Агротранс-2009" (36037, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36396777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг Плюс" (25006, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 37297680) заборгованість у розмірі 342254,06 грн, з яких основний борг - 240905,00 грн, пеня - 62333,73 грн, 3% річних - 7058,32 грн, втрати від інфляції - 31957,01 грн та 1600 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили за заявою стягувача.

Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Агротранс-2009" (36037, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36396777) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест девелопмент груп" (25006, м. Кропивницький, вул. Фісановича, 47, код ЄДРПОУ 39738453) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг Плюс" (25006, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 37297680) заборгованість у розмірі 1000,00 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили за заявою стягувача.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 06.12.2017

Суддя Г.Б. Поліщук